Угорщина з 1918 по 1939 роки

РЕФЕРАТ

на тему:

Угорщина з 1918 по 1939 роки

ПЛАН

1. Революція 1918 року

2. Доба Угорської Радянської республіки

3. Угорщина за режиму М.Хорті

Використана література

1. Революція 1918 року

У жовтні 1918 р„ досі двоєдина Австро-Угорська мо­нархія Габсбургів припинила існування. 16 листопада На­ціональна Рада Угорщини проголосила Угорську республіку. В ході демократичної революції, що почалася, домінували тенденції створення більш справедливого устрою суспіль­ства. До влади прийшли представники незалежної та ради­кальної партій. Уряд очолив граф М. Каройї.

Розпочалися демократичні реформи: встановлювалося загальне, рівне та пряме виборче право при таємному голосуванні, прийма­лися закони про свободу зборів і союзів, політичних орга­нізацій. Планувалося провести аграрну реформу, в перебігу якої повинно було зменшитись поміщицьке землеволодіння, а частину землі передбачалося передати безземельним селянам. Однак в Угорщині, на відміну від Австрії, на­приклад, залишався сильним вплив компартії, що загалом складалася з колишніх військовополонених на чолі з Бе­лою Куном, котрі пройшли у Росії "більшовицькі універ­ситети". Комуністи закликали до соціалістичної революції й встановлення диктатури пролетаріату за радянським зразком, розпочали активну діяльність щодо поширення свого впливу в Радах, створюваних по всій країні.

Зовнішнє та внутрішнє становище молодої республіки було важким. Країни Антанти в ультимативній формі за­жадали від переможеної Угорщини звільнення територій, призначених її сусідам — Румунії та Чехословаччині. Це рішення виявилося фатальним для поміркованих політиків на чолі з Каройї, що орієнтувалися на країни Антанти.

З цих обставин скористалася компартія, що розпочала підготовку до державного перевороту. Робітничі мітинги, демонстрації, страйки, захоплення та грабування селянами поміщицьких маєтків підривали будь-які спроби уряду стабілізувати економічну й політичну ситуацію. Держави Антанти, маючи територіальні претензії до Угорщини, ви­рішили випередити революцію й 19 березня 1919 р. запро­понували ввести до країни свої війська. Ця пропозиція була негативно сприйнята населенням Угорщини, і уряд Каройї повів переговори із соціал-демократами. Однак останні вирішили об'єднатися з комуністами, і 21 березня 1919 р. було утворено об'єднану Соціалістичну партію Угорщини (СПУ), яка проголосила, що бере владу до своїх рук. Робітничі загони роззброїли поліцію й жандармеріюБудапешта, захопили найважливіші об'єкти столиці — вок­зали, пошту, телеграф, міст через Дунай. Було утворено уряд — Революційну урядову раду, що проголосила ство­рення Радянської республіки.

2. Доба Угорської Радянської республіки

Перші перетворення нового уряду здійснювались за відомим вже з Росії сценарієм: скасовувалися чини і зван­ня, церква відокремлювалася від держави, націоналізовувалися банки, великі й навіть дрібні підприємства, ощадні каси, транспортні та торговельні контори, скасовувалося поміщицьке землеволодіння. Націоналізації підлягали ді­лянки землі, що перевищували 100 хольдів (1 хольд = 0,57 га). Встановлювався 8-годинний робочий день. Про­вадилися примусова реквізиція майна заможних верств населення, ^виселення з квартир і переселення до них родин робітників. Використовуючи досвід комуністів Ро­сії, нова влада застосовувала репресії проти опозиційних верств населення. Передача поміщицької землі не селя­нам, а сільськогосподарським кооперативам, націоналіза­ція власності дрібної буржуазії, ремісників відштовхнули від нової влади значну частину населення.

Все це надзвичайно загострило ситуацію в країні й сприяло створенню антирадянського фронту. Його актив­но підтримувала Антанта, прагнучи ізолювати Угорщину від Радянської Росії, з якою було встановлено тісні зв'язки. Ленін докладав усіх зусиль для підтримки Угорської рес­публіки силами Червоної Армії. 16 квітня наступ проти Угорської республіки розпочали румунські, а незабаром і чехословацькі війська. Проти них діяла 300-тисячна угор­ська Червона Армія, що складалася здебільшого з робітників і селян, воїнів-комуністів інших національностей (чехів, поляків, австрійців, росіян та ін.). Румунські та чехосло­вацькі війська в квітні—травні 1919 р. відтіснили Червону Армію до ріки Тиса, захопивши майже половину території Угорщини. Надії на наступ військ Радянської Росії не виправдалися.

Влітку в Будапешті, Карпуварі, Калочі спалахнули антирадянські повстання, жорстоко придушені загонами угорських червоноармійців. Країна опинилася в економіч­ній блокаді, а уряд фактично не контролював ситуацію. Румунські війська перейшли у наступ і 4 серпня 1919 р. увійшли до Будапешта. Угорська Радянська республіка, проіснувавши 133 дні, була ліквідована.

3. Угорщина за режиму М.Хорті

14 листопада 1919 р. після виведення з Будапешта румунських військ до столиці вступили частини угорської армії, які сформувалися ще у період Радянської республіки на території, що перебувала під французькою окупацією. На чолі її став колишній адмірал австро-угорського флоту Міклош Хорті.

Міклош Хорті (1868-1957 pp.) — правитель Угорщи­ни в 1920-1944 pp., адмірал. Народився у м. Кендереш. Закінчив військово-морську академію. В 1886-1918 pp. служив у військово-морському флоті Ав­стро-Угорщини. В 1919 р. — учасник розгрому Угор­ської республіки. Після 1920 р. — регент (правитель) Угорщини. Після 1933 р. встановив тісні зв'язки з фашистською Німеччиною. З жовтня 1944 р. — в еміграції, де і помер.

Незабаром після цього було сформовано коаліційний уряд за участю соціал-демократів. Фактична влада знахо­дилась в руках Хорті, почалася розправа над творцями Угорської Радянської республіки. Боротьба за владу в 1919 р. в Угорщині обернулася національною трагедією. В січні 1920 р. було проведено вибори до Національних зборів, де більшість місць отримали Партія дрібних сільських хазяїв (ПДСХ) і пов'язана з католицькою церквою Християн­сько-національна партія (ХНП).

Легітимісти — прибічники реставрації монархії Габсбургів — домагалися повернення угорського престолу королю Карлу IV, але проти цього заперечували Антанта й держави-спадкоємиці Австро-Угорщини — Чехословаччина, Румунія та Королівство сербів, хорватів і словенців. У цій обстановці Хорті, що видавав себе за прибічника Габсбургів, добився, спираючись на армію та таємні союзи, проголошення себе регентом держави з дуже широкими повноваженнями (1 бе­резня 1920 р. І Національні збори прийняли рішення про відновлення монархії в Угорщині). Тріанонський мирний договір, підписаний у червні 1920 p., зафіксував розпад Австро-Угорщини та встановив кордони Угорського Коро­лівства, до складу якого ввійшло 33% колишньої території та 44% населення. На Угорщину було покладено обов'язок сплати репарацій державам-переможницям у Першій світо­вій війні. Чисельність її збройних сил обмежувалася 35 тис. чол. без права мати авіацію, танки й важку артилерію.

За межами Угорщини проживало 3 млн угорців, і правлячі кола країни використали Тріанонський договірдля розпалювання шовіністичних настроїв на користь відродження "великої Угорщини". Ця обставина викликала цілком зрозуміле побоювання сусідніх держав — Чехословаччини, Румунії, Королівства сербів, хорватів і словенців, що створили військово-політичний союз — Малу Антанту.

Карл Габсбург і легітимісти прагнули реставрувати мо­нархію і двічі І921 р. робили спроби путчу з метою зведен­ня Карла на королівський трон. Проте Хорті відмовився віддати владу, посилаючись на позицію Антанти та Малої Антанти. З листопада 1921 р. ї Національні збори прийня­ли закон, що скасував права Карла Габсбурга.

Режим М. Хорті, встановлений в Угорщині в 1920-1921 pp., мав авторитарний характер. Майже нічим не обмежена влада глави держави поєднувалась із збережен­ням парламенту й деяких елементів парламентської демо­кратії — загального виборчого права, опозиційних, в тому числі соціал-демократичної, партій. Хортістам не вдалося створити власної масової фашистської партії. Не маючи масової соціальної опори, хортізм спирався на цілу систе­му легальних і таємних союзів і товариств, таких як "Союз угорців, що пробуджуються" та інших, їхнім керівним центром був "Союз Етелкез", або "Екса", яким керувала "Рада Семи вождів". Хорті вважався "невидимим главою союзу" і контролював діяльність всіх цих організацій.

Економічне становище Угорщини вдалося стабілізува­ти лише в 1924-1926 pp. за допомогою позик, що надійшли від США, Великої Британії та Франції. Розрив із Австрією позбавив промисловість сильного конкурента, що призвело до значного зростання текстильної промисловості. Почала розвиватися важка промисловість, в тому числі машинобу­дування.

У сільському господарстві особливих змін не відбулося. Внаслідок аграрної реформи тільки 1% землі, що обробля­лася, були розподілені між селянами, головним чином заможними, прихильниками Хорті. Майже половина се­лянських родин не мала землі, тоді як великі поміщики володіли понад 30%.

У другій половині 30-х років внутрішню і зовнішню політику в країні почали визначати праві сили. Після приходу до влади в Німеччині Гітлера активну діяльність в Угорщині розгорнули націонал-соціалістичні групи, які 1935 р. об'єдналися в партію "Схрещені стріли". Регуляр­ними стали німецько-угорські консультації на найвищому рівні. У серпні 1938 р. на переговорах Хорті з Гітлером іміністром закордонних справ Ріббентропом у Берліні було досягнуто домовленість про спільний воєнний виступ про­ти Чехословаччини. Угорські правлячі кола втягувались у фарватер воєнної політики Німеччини, ставали її близь­ким партнером.

Використана література

1. Всесвітня історія: 1914-1939 рр. Навчальний посібник / Упорядники Я.М.Бердичівський, Т.В.Ладиченко. – К., 1999.

2. Енциклопедія світової історії. – К., 2000.