Облік основних засобів

ЗМІСТ

Вступ

1. Основні засоби як об’єкт обліку

1.1 Економічна сутність основних засобів, класифікація, оцінка

1.2. Нормативно-правове забезпечення обліку операцій з основними засобами

1.3. Міжнародний досвід обліку руху основних засобів

Висновок за 1 розділом

2. Облік вибуття основних засобів

2.1. Документальне забезпечення операцій вибуття основних засобів

2.2. Відображення операцій вибуття основних засобів на рахунках бухгалтерського обліку

2.3. Відображення операцій вибуття основних засобів у регістрах бухгалтерського обліку і фінансовій звітності підприємства

Висновок за 2 розділом

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

Серед проблем, висунутих практикою переходу до ринкової економіки, особливу актуальність набувають оцінка основних засобів і їх відображення в бухгалтерському балансі, а також облік їх вибуття.

Ринкові відносини обумовлюють об'єктивну необхідність підвищення ролі бухгалтерського обліку в управлінні підприємством. Для прийняття оперативних і тактичних рішень по управлінню підприємством в умовах постійно мінливої ринкової кон'юнктури і конкуренції товаровиробників необхідна своєчасна достовірна й аналітична інформація.

У нових умовах у підприємства зростає необхідність активніше використовувати бухгалтерський облік, щоб контролювати й удосконалювати свою роботу.

Облік займає одне з головних місць у системі управління. Він відображає регіональні процеси виробництва, розподілу і споживання, характеризує фінансовий стан підприємства, є основою для планування його діяльності.

Бухгалтерський облік не тільки відображає господарську діяльність, але і впливає на неї.

Облік є найважливішим засобом систематичного контролю за збереженістю всіх засобів господарства, за правильним їх використанням і виявленням додаткових резервів зниження собівартості продукції.

Особливе місце в системі бухгалтерського обліку займають питання, пов'язані із станом основних фондів. Це пояснюється тим, що вони у своїй сукупності утворюють виробничо-технічну базу і визначають виробничу мету господарства.

Точність показників об'єму, стану і руху основних засобів, а у відомій мірі і точність їх якісної характеристики багато в чому залежить від того, на скільки правильно і достовірно проведена їхня оцінка, маючи на увазі те, що неправильна оцінка основних засобів може не тільки спотворити загальну картину, але і викликати:

- неточне числення амортизації, а звідси собівартості і відпускних цін продукції (робіт, послуг), отже, прибутковості, рентабельності і прибутку;

- перекручування сум належного податку як із майна, так і з прибутку;

- неправильне відображення у бухгалтерському балансі співвідношення основних і оборотних коштів;

- невірне числення ряду техніко-економічних показників, що характеризують використання основних засобів: знос, коефіцієнти вибуття і надходження, широко застосовувані показники ефективності: фондовіддача, фондоємність і фондоозброєність, невірно буде обчислюватися й ефективність вкладень у необоротні активи.

Актуальність даної теми курсової роботи полягає у вивченні обліку вибуття основних засобів, що має велике значення для промислових підприємств.

Метою курсової роботи є розгляд стану обліку вибуття основних засобів на базовому підприємстві.

Завдання які необхідно вирішити:

- розглянути економічний зміст та нормативне регулювання вибуття основних засобів в Україні;

- розглянути теоретичні та методологічні основи вибуття основних засобів;

- розглянути проблеми теорії та практики вибуття основних засобів;

- вивчити організацію бухгалтерського обліку вибуття основних засобів на базовому підприємстві;

- за результатами проведеної роботи зробити висновки.

Предметом дослідження є облік вибуття основних засобів базового підприємства.

Об'єктом дослідження є ЗАО «ХПЗ».

Теоретичну основу дослідження питань склали закони України, постанови, наукові праці зарубіжних та вітчизняних вчених, таких як: Білуха М.Т., Грабова Н.Н., Добровський В.Н., Крамаровський Л.М., Криницький Р.І., Лушкин В. А., Пономарьов В. Д., Ялдин І.В., Ачкасов А. Е., Носова С. С., Шеремет А. Д., Сайфулін Р. С. та інших.

Значним внеском у розвиток теорії та практики обліку необоротних матеріальних ак­тивів є монографії: Н.Г. Виговської "Удосконалення обліку амортизації: стан, проблеми, перспективи", А.Г. Загороднього, Н.Є. Селюченко "Плану­вання та організація основних засобів на засадах лізингу", Н.М. Малюги "Шляхи удосконалення оцінки в бухгалтерському обліку: теорія, практика, перспективи".

РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ЗАСОБИ ЯК ОБ’ЄКТ ОБЛІКУ

1.1 Економічна сутність основних засобів, класифікація, оцінка

В економічній теорії під необоротними активами розуміють вилучені підприємством з господарського оборотні кошти, які обліковуються на балансі.

У бухгалтерському обліку до необоротних активів відносяться активи, призначені для використання протягом періоду більше одного року (або операційного циклу, якщо він перевищує один рік). Тобто вони обслуговують декілька циклів виробництва, не змінюючи при ньому своєї натуральної форми.

Для здійснення статутної діяльності підприємствам необхідні необоротні активи, або засоби праці, під якими в економічній літературі розуміють річ або сукупність речей, за допомогою яких працівник здійснює вплив на предмети праці (сировину, матеріали тощо).

Від предметів праці засоби прані відрізняються тим, що багаторазово беруть участь у процесі виробництва, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, поступово зношуються і частинами переносять свою вартість на виготовлену продукцію або виконані роботи (надані послуги). Під виливом за­собів праці предмети праці змінюють свої фізико-хімічні властивості та пере­творюються на готову продукцію [7, стор. 99].

До засобів праці відносяться машини, обладнання, інструменти тощо.

В економічній літературі часто ототожнюються поняття "основні засоби" та "основні фонди" .

Під основними фондами розуміють джерела утворення господарських засобів підприємства, до яких належать статутний капітал, резервний капітал, прибуток та інші джерела, які відображаються в пасиві балансу.

Стосовно основних засобів більш правильно застосовувати поняття "засоби", оскільки саме вони становлять частину активів підприємства.

Основні засоби класифікуються за їх функціональним призначенням, галузями економічної діяльності, речовим характером, використанням, належністю і видами. За функціональним призначенням розрізняють виробничі основні засоби, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будівлі, споруди, силові машини й обладнання, робочі машини тощо, які використовуються у сфері матеріального виробниц­тва) та невиробничі основні засоби, які не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва й призначені, в основному, для обслуговування комуна­льних і культурно-побутових потреб працівників (будівлі, споруди, облад­нання), що використовуються у невиробничій сфері для задоволення побуто­вих потреб працівників. Невиробничі основні засоби не є засобами праці, але вони також використовуються протягом тривалого часу, зберігаючи свою на­туральну форму та поступово втрачаючи свою вартість у міру зношення. Та­ким чином, поняття "основні засоби" на практиці не співпадає з поняттям "засоби праці", так як до складу основних засобів входять і невиробничі за­соби [8, стор. 158].

За речовим характером розрізняють інвентарні та неінвентарні основні засоби. До інвентарних відносять об'єкти, що мають речове вираження та підлягають перевірці, обміру, підрахунку в натурі; до неінвентарних - капітальні вкладення в земельні ділянки, лісові угіддя тощо (крім будинків і спо­руд).

За використанням основні засоби поділяються на діючі (всі основні за­соби, що використовуються на підприємстві), недіючі (ті, що не використо­вуються в певний період часу в зв'язку з тимчасовою консервацією підприєм­ства або окремих підрозділів) і запасні (різне устаткування, яке перебуває в резерві та призначене для заміни об'єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються).

Згідно до податкового законодавства основні фонди поділяються на чотири групи (Табл. 1.1)

Таблиця 1.1. Класифікація основних фондів

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформа­ції про основні засоби та розкриття її у фінансовій звітності визначені Поло­женням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" [5, стор. 52].

Оцінка необоротних матеріальних активів здійснюється відповідно до вимог П(С)БО 7, яким передбачені наступні види оцінки основних засобів. Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Перелік витрат, які включаються та не включаються до первісної вартості необоротних матеріальних активів, наведено на рис. 1.1.

Основні засоби протягом всього строку їх експлуатації на підприємстві обліковуються за первісною вартістю.

Первісна вартість об'єктів основних засобів, зобов'язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта основних засобів.

Рис. 1.1 - Витрати, які формують первісну вартість необоротних матеріальних активів

Відповідно до податкового законодавства основні фонди обліковуються за балансовою вартістю, яка визначається за формулою [5, стор. 54]:

Б (а) я Б(а - 1) + П(а - 1) - В(а - 1) - А(а - 1), де

Б (а) - балансова вартість групи (окремого об'єкта групи основних фондів 1) на початок розрахункового кварталу;

Б(а - 1) - балансова вартість групи (окремого об'єкта групи основних фондів 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому;

П(а - 1) - сума витрат, понесених на придбання, проведення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень ос­новних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, який переду­вав розрахунковому;

В(а - 1) - сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1 протягом кварталу, що передував розрахунковому;

А(а - 1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

Суттєве значення в обліку основних засобів має їх поділ за ознакою на­лежності на власні та орендовані.

Крім того, основні засоби групуються за галузями економічної діяль­ності (промисловість, сільське господарство, транспорт, зв'язок, будівництво тощо). Багатоплановість проблем обліку необоротних матеріальних ак­тивів зумовила необхідність їх розгляду в працях вчених-обліковців. Значним внеском у розвиток теорії та практики обліку необоротних матеріальних ак­тивів є монографії: Н.Г. Виговської "Удосконалення обліку амортизації: стан, проблеми, перспективи" [6], А.Г. Загороднього, Н.Є. Селюченко "Плану­вання та організація основних засобів на засадах лізингу" [7], Н.М. Малюги "Шляхи удосконалення оцінки в бухгалтерському обліку: теорія, практика, перспективи" [8].

З питань обліку необоротних матеріальних активів були захищені на­ступні дисертації: М.І. Бондаря "Облік і аудит основних засобів" [9], Т.А. Бондар "Облік і контроль лізингових процесів: сучасний стан та перспективи розвитку" [10], О.П. Гаценко "Облік необоротних активів в умовах форму­вання ринкових відносин" [11], О.В. Годованця "Облік та аналіз фінансового лізингу як форми інвестування" [12], Б.А. Засадного "Облік і аналіз інвести­ційної діяльності підприємств" [13], М.М. Зюкова "Удосконалення обліку та аналізу основних засобів (на прикладі хлібопекарних підприємств Полтавської області)" [14], С.М. Лай­чук "Облік і контроль лізингових операцій: теорія і практика" [15], Л.О. Ле­онової "Бухгалтерський облік основних засобів та їх відтворення (на матеріа­лах вугільних шахт Донбасу)" [16], Ю.М. Осадчої "Облік нерухомості в АПК" [17], Б.Г. Сеніва "Аналіз ефективності інвестицій в реконструкцію і технічне переозброєння діючих підприємств" [18], О.Л. Шерстюка "Контро­льно-аналітичні аспекти оцінки інвестиційної привабливості торговельних підприємств" [19], А.В. Янчевої "Облік і аналіз відтворення основних засо­бів" [20].

1.2. Нормативно-правове забезпечення обліку операцій з основних засобів

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та розкриття її у фінансовій звітності визначені Поло­женням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»

Відповідно до податкового законодавства основними фондами визнаються матеріальні цінності, призначені для використання у господарській ді­яльності платника податків протягом періоду, що перевищує 365 календар­них днів із дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей. Причому вартість таких цінностей повинна перевищувати 1000 грн.

Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 грн., призначених для використання в господарській діяльності платника податків, включаються до складу валових витрат [1].

1.3. Міжнародний досвід обліку руху основних засобів

Інтеграційні процеси, які відбуваються у світі, призводять до необхідності розробки загальних правил складання фінансової звітності для забезпе­чення достовірної інформації та однозначного тлумачення звітних показників учасниками міжнародного фондового ринку. Ці правила знайшли своє відо­браження у Міжнародних стандартах фінансової звітності (МСФЗ). З огляду на те, що національні облікові стандарти розроблені з урахуванням вимог міжнародних стандартів, П(С)БО 7 "Основні засоби" має ряд спільних поло­жень з МСФЗ 16 "Основні засоби" [4].

Суттєві відмінності відсутні щодо висвітлення наступних питань: сфера застосування стандарту; визначення понять: амортизація; вартість, яка амортизується (в МСФЗ - сума, яка амортизується); група основних засобів (в МСФЗ - клас основних засобів); ліквідаційна вартість; основні засоби; порядок та умови їх визнання; строк корисного використання (експлуатації), фо­рмування первісної вартості об'єкта та перелік витрат, які не включаються до первісної вартості; формування первісної вартості при обміні об'єкта основ­них засобів на подібні та неподібні активи; проведення переоцінки об'єкта основних засобів і відображення її результатів в обліку [5, стор. 55].

Однак, існують положення, які містять розбіжності (табл. 1.2).

Таблиця 1.2. Порівняння міжнародного та національного стандартів з обліку основних засобів

Висновок за 1 розділом

Таким чином ми виявили що, об'єкт основних засобів перестає визнаватися активом (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, ліквідації, безоплатної передачі, нестачі, остаточного псування або інших причин невідповідності критеріям визнання активом.

Деталі, вузли, агрегати та інші матеріали, отримані при розбиранні і демонтажу основних засобів, що ліквідуються, оприбутковуються з визнанням іншого доходу і зарахуванням на рахунки обліку матеріальних запасів, включаючи матеріальні цінності і деталі з вмістом матеріалів, які приймаються (збираються) спеціалізованими заготівельними (переробними) підприємствами.

Фінансовий результат від вибуття об'єктів основних засобів визначається вирахуванням з доходу від вибуття основних засобів їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов'язаних з вибуттям основних засобів.

У разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів його первісна (переоцінена) вартість та знос зменшуються відповідно на суму первісної (переоціненої) вартості та зносу ліквідованої частини об'єкта, а пропорційна ліквідованій частині сума сальдо з дооцінки (індексації) відображається зменшенням додаткового капіталу і збільшенням нерозподіленого прибутку.

Повернення орендодавцю орендованих у складі цілісного майнового комплексу основних засобів з оформленням орендодавцем і орендарем документів приймання-передачі відображається орендарем за кредитом рахунків обліку основних засобів (балансова вартість) і дебетом рахунків обліку зносу основних засобів (сума зносу) та додаткового капіталу (залишкова вартість). Повернення орендодавцю залишку невикористаних амортизаційних відрахувань на орендовані основні засоби орендар відображає зменшенням додаткового капіталу і грошових коштів (утворенням кредиторської заборгованості).

РОЗДІЛ 2. ОБЛІК ВИБУТТЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

2.1. Документальне забезпечення операцій вибуття ОЗ

Харківський плитковий завод - одне з найбільших у нашій країні спеціалізованих підприємств з виробництва керамічних плиток.

Завод був запроектований Українським науково-дослідним інститутом у 1936 році. Проектом передбачалося будівництво двох основних цехів по виробництву плиток для статі продуктивністю 500 тисяч квадратних метрів у рік і лицювальні плитки продуктивністю 300 тисяч квадратних метрів у рік, а також цехів допоміжного виробництва .

Будівництво заводу, крім цеху лицювальних плиток, було майже кінчене до початку Великої Вітчизняної війни, але в експлуатацію завод уведений не був, тому що державні засоби необхідно було використовувати на оборону країни. А коли Харків звільнили від німецько-фашистських окупантів, то виявилося, що завод фактично був цілком зруйнований. Однак вже в 1946 р. неймовірними зусиллями харків'ян завод підняли з руїн і ввели його в експлуатацію.

Завод випускав саме необхідне для народного господарства - плитки керамічні для статей , санітарно-технічний фаянс, ізолятори, лакофарбові матеріали. І тільки три роки по тому, у 1949 році, підприємство перевели на виробництво лицювальної кераміки для зовнішнього облицювання будинків і споруджень . Харківською керамічною плиткою облицьовані унікальні спорудження в Москві. У їхньому числі висотні будинки на площах Смоленської і Повстання, університет на Ленінських горах і багато хто інші .

У період з 1951 по 1956 рр. на підприємстві були створені потужності по виробництву метлаських і лицювальних плиток, і вже в 1956 році випускалося 2.5 млн. квадратних метрів плиток для статей і 1.1 млн. квадратних метрів плиток для внутрішнього облицювання.

Одночасно завод оснащувався новим вітчизняним обладнанням. За порівняно короткий час колектив заводу зумів не тільки вчасно домогтися їхнього освоєння, але і провести великі роботи по удосконаленню існуючої тоді технології. Так, вперше в нашій країні був здійснений бескапсельный випал плиток для статей , змонтовані і впроваджені гідравлічні снижатели для грубних вагонеток, впроваджені обертові сортувальні столи, радіаційні сушила.

Капітальне будівництво, що досягло небувалого розмаху, вимагало усе більше сучасних оздоблювальних матеріалів. Виходячи з цього, заводові запропонували в порівняно короткий термін налагодити випуск фасадних плиток, для чого побудували поточно-конвеєрну лінію СМК-121 і до неї баштову розпорошувальну сушарку. Незабаром був освоєний випуск декорованих лицювальних плиток з малюнками й орнаментами. Їхнє виробництво організували на спеціальній ділянці , оснащеній вітчизняним і імпортним устаткуванням.

Завод поступово набирав силу і незабаром став одним з ведучих у галузі по підвищенню продуктивності праці, став школою передового досвіду для фахівців-кераміків не тільки України, але і країни в цілому. За дострокове виконання семирічного плану по випуску виробів будівельної кераміки, розширення виробництва і високі техніко-економічні показники в у роботі завод нагородили в 1966 р. орденом Трудового Червоного прапора.

Завод щорічно виконував і перевиконував планові завдання і соціалістичні зобов'язання, домагався високих показників по всіх техніко-економічних параметрах. Однак і життя не стояло на місці. З кожним роком не тільки збільшувався випуск продукції, але і росли вимоги до його якості. Тим часом ресурси і можливості підприємства вичерпувалися. Вихід з положення можна було знайти тільки в корінній реконструкції.

До реконструкції заводу на базі нової техніки по проекті інституту Гипростройматеріали (м. Москва) приступили без зупинки основного виробництва , поетапно виконувалися роботи на 8 пускових комплексах.

У період з 1976 по 1981 рр. на заводі була зроблена реконструкція виробництва плиток для статей , установлено 6 поточно-конвеєрних ліній продуктивністю 800 тисяч квадратних метрів у рік, а також лінія по виробництву багато розмірних орнаментованих плиток продуктивністю 160 тисяч квадратних метрів у рік.

Потім у період з 1983 по 1988 рр. була зроблена реконструкція виробництва лицювальних плиток із упровадженням поточно-конвеєрних ліній (проект інституту НІІСТРОЙКЕРАМІКА 1012А) проектною потужністю 1 млн. квадратних метрів у рік. При цьому відбулася повна ліквідація застарілої на той період технології, звільнення від ручної праці.

Підсумком реконструкції з'явилося збільшення виробничої потужності заводу на 48%, підвищення продуктивності праці на 48.9%, зниження собівартості продукції на 15.5%.

У 1991 році введена в експлуатацію конвеєрна лінія СМК-450 по виробництву багато розмірних глазурованих плиток для внутрішнього облицювання стін.

У 1993 році, коли зі зменшенням обсягу капітального будівництва в країні знизився попит на неглазуровані плитки для статей , дві лінії по їхньому виробництву були модернізовані і переведені на випуск лицювальних плиток.

Із січня 1991 року завод перейшов на форму господарювання у виді орендного підряду.

З вересня 1994 року орендне підприємство перетворене в акціонерне товариство "Харківський плитковий завод".

Незважаючи на те, що завод існує більш 50 років (1946 г), але колектив заводу ніколи не стояв на місці, що дозволило вижити і зберегти кадри (чисельність близько 2 тис. чоловік) у важкий період 1994-1999 м , безупинно удосконалюємо технологічний процес, підвищуємо якість, поліпшуємо і розширюємо асортимент продукції, що випускається

З метою підвищення конкурентоспроможності продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках збуту фахівці заводу постійно удосконалюють технологічний процес, підвищують якість, поліпшують і розширюють асортимент продукції, що випускається. Освоєно виробництво багато розмірних прямокутних плиток з офактурюванням поверхні під натуральний камінь за допомогою растрової печатки , а також виготовлення фризо-смужок з використанням "Ветрози".

В даний час на ПКЛ 1012 N3 відпрацьована технологія виробництва лицювальних плиток з використанням фрітти і матеріалів фірми "Colorondo" /Іспанія/ і європейських способів офактурювання і декорований Головне в задачах , що коштують перед колективом заводу - максимально наблизиться до світових лідерів нашої галузі, стати з ними урівень у найближчі роки, довівши випуск керамічних плиток усіх видів до 10 млн.м2 у рік (у 2001м випуск склав 7,1 млн.м2).З цією метою не тільки добре вивчили досвід Італії, Іспанії, Німеччини , Франції, Чехії, США й інших країн, але й установили тісний контакт із багатьма з них , що відповідно укладеним контрактам допомагають удосконалювати виробництво . Плідно співробітничаємо з італійською фірмою "Barbіerі and Tarozzі". На заводі використовується фото устаткування для виробництва трафаретно-друкованих форм італійської фірми "Assoprіnt". Ведуться роботи з використання для виготовлення сіток-трафаретів матеріалів німецької фірми "Hіmmelreіch".

Прогноз виробництва керамічної плитки оптимістичний за рахунок росту частки індивідуального житлового будівництва, активності в області ремонту і реконструкції об'єктів ділової сфери, а також виконання політики будівництва нового житла і реконструкції житла, побудованого в 50-60 р.

Динаміка показників діяльності підприємства ЗАО «ХПЗ» відображена у таблиці 2.1

Таблиця 2.1. Динаміка показників діяльності підприємства

Для більш об'єктивної оцінки діяльності заводу за останні 5 років необхідно всі показники привести в порівнянний вид (таблиця 2.2). З огляду на, що аналізований об'єкт - промислове завод, а його продукція відноситься до товарів промислового призначення, для приведення економічних показників доцільно використовувати індекс цін виробників промислової продукції.

Таблиця 2.2.

Динаміка показників діяльності підприємства в цінах 2005 року

Рух основних засобів на ЗАО «ХПЗ», пов'язаний зі здійсненням господарських операцій з їх надходження, внутрішнього переміщення та вибуття. оформлюють типовими формами первинної облікової документації, затвердженими наказом Міністерства статистики України, характеристику яких наведено в табл. 2.3.

Таблиця 2.3. Характеристика типових форм первинних документів з обліку вибуття основних засобів на ЗАО «ХПЗ»

Форма ОЗ -1 "Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів" використовується для:

♦ зарахування до складу основних засобів окремих об'єктів;

♦ обліку введення об'єктів основних засобів в експлуатацію;

♦ оформлення внутрішнього переміщення основного засобу з одного підрозділу (цеху, відділу, ділянки) до іншого;

♦ виключення об'єктів зі складу основних засобів при передачі іншому підприємству - як при продажу (обміні), так і при безоплатній передачі.

Склад комісії, яка підписує акт, зазначається в Положенні про облікову політику підприємства або затверджується керівником [10, стор. 257].

Кожен об'єкт на ЗАО «ХПЗ» зараховується до складу основних засобів за окремим актом. Виняток становлять інвентар, інструменти, обладнання та подібні об'єкти, якщо вони є однотипними та мають однакову вартість в одному календарному місяці.

Акти зберігаються протягом всього терміну експлуатації об'єкту та протягом трьох років і одного місяця після списання об'єкту з обліку за умови, що за цей період була проведена ревізія.

Форми ОЗ -3 "Акт на списання основних засобів" та 03-4 "Акт на списання автотранспортних засобів" використовуються для оформлення вибуття окремих об'єктів основних засобів при повній або частковій ліквідації. Акт складається у двох примірниках і затверджується керівником підприємства, потім передається в бухгалтерію, де на його підставі здійснюють запис до форми 03-9 та вилучають картку форми ОЗ-6, що відображають у відомості форми 03-7.

Форма ОЗ - 6 "Інвентарна картка обліку основних засобів" використовується для аналітичного обліку та узагальнення інформації про наявність та рух всіх типів основних засобів на підприємстві. Картки заводяться на кожен інвентарний об'єкт або групу однотипних об'єктів, які мають однакову вартість, введені в експлуатацію в один і той же час та знаходяться в одному підрозділі (цеху). Інвентарні картки заповнюються на підставі первинних документів з обліку руху основних засобів: ОЗ-1 "Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів"; ОЗ -2 "Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів"; ОЗ-3 "Акт на списання основних засобів" (при цьому картка вилучається); ОЗ -4 "Акт на списання автотранспортних засобів" (при цьому картка вилучається).

На підставі інвентарних карток на ЗАО «ХПЗ» заповнюються такі накопичувальні документи: ОЗ -7 "Опис інвентарних карток з обліку основних засобів"; ОЗ- 8 "Картка обліку руху основних засобів" (заповнюється в кінці місяця); ОЗ-9 "Інвентарний список основних засобів" (крім випадку внутрішнього переміщення основного засобу).

Дані карток сумарно звіряють з регістрами синтетичного бухгалтерського обліку.

Кожна картка, як правило, ведеться в одному примірнику в бухгалтерії, але існує варіант обліку з веденням двох примірників цих форм: один примірник - в бухгалтерії, інший - за місцем експлуатації основного засобу, замість форми ОЗ - 9. Підприємства, які мають невелику кількість основних засобів, можуть вести їх пооб'єктний облік в інвентарній книзі (в розрізі видів основних засобів та за місцем їх знаходження).

На орендовані основні засоби на ЗАО «ХПЗ» картка форми ОЗ-6 не заводиться. Для аналітичного обліку таких засобів використовується копія інвентарної картки орендодавця, яка повинна бути отримана разом з орендованими основними засобами [11, стор. 167].

Форма ОЗ -7 "Опис інвентарних карток з обліку основних засобів" використовується для реєстрації інвентарних карток. Ця форма складається в одному примірнику з метою контролю за зберіганням карток. Зареєстровані в описі картки розміщують у картотеці основних засобів, де їх групують за видами, а всередині видів - за місцезнаходженням. Картки недіючих основних засобів групують окремо. Вибуття основних засобів відмічається у картці, яка вилучається з картотеки діючих об'єктів, що відображається в цьому описі.

Форма ОЗ -8 "Картка обліку руху основних засобів" заповнюється на підставі наступних форм: ОЗ -б "Інвентарна картка обліку основних засобів": ОЗ -14 "Розрахунок амортизації основних засобів (для промислових підприємств)"; ОЗ -15 "Розрахунок амортизації основних засобів (для будівельних організацій)"; ОЗ -16 "Розрахунок амортизації по автотранспорту".

2.2. Відображення операцій вибуття ОЗ на рахунках бухгалтерського обліку на ЗАО «ХПЗ»

Якщо на ЗАО «ХПЗ» з будь якої причини основний засіб не відповідає ознакам активу, то приймається рішення про його списання [12, стор. 28].

Основний засіб списується з балансу підприємства ЗАО «ХПЗ» в наступних випадках (рис. 2.1).

Фінансовий результат від вибуття об'єктів основних засобів визначається вирахуванням з доходу від вибуття об'єктів основних засобів їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов'язаних з вибуттям основних засобів.

Рис. 2.1 – Вибуття основних засобів та інших необоротних матеріальних активів

У випадку часткової ліквідації об'єкта основних засобів його первісна (переоцінена) вартість та знос зменшуються, відповідно, на суму первісної (переоціненої") вартості та зносу ліквідованої частини об'єкта.

На ЗАО «ХПЗ» реалізація, ліквідація, безоплатна передача та передача основних засобів та інших необоротних матеріальних активів в якості внеску до статутного капіталу іншого підприємства оформлюється в бухгалтерському обліку наступним чином (табл. 2.4)

Таблиця 2.4. Кореспонденція рахунків з обліку реалізації, ліквідації, безоплатної передачі та передачі основних засобів та Інших необоротних матеріальних активів в якості внеску до статутного капіталу

2.3. Відображення операцій вибуття ОЗ у регістрах бухгалтерського обліку і фінансовій звітності підприємства

Узагальнена інформації про наявність і рух основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, зносу та капітальних інвестицій необоротних активів відображається в регістрах бухгалтерського обліку та фінансовій звітності (див. табл. 2.4).

Таблиця 2.4. Розкриття інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, їх знос та капітальні інвестиції в облікових регістрах та фінансовій звітності

У Примітках до річної фінансової [5, стор. 105] звітності обов'язково повинна наводитися наступна інформація про основні засоби (рис. 2.1).

Висновок за 2 розділом

Для визначення непридатності основних засобів до використання, можливості їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно діюча комісія.

Постійно діюча комісія:

здійснює безпосередній огляд об'єкта, що підлягає списанню;

встановлює причини невідповідності критеріям активу;

визначає осіб, з вини яких відбулося передчасне вибуття основних засобів із експлуатації, вносить пропозиції щодо їх відповідальності;

визначає можливість продажу (передачі) об'єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути одержані при демонтажі, розбиранні (ліквідації) основних засобів, встановлює їх кількість і вартість;

складає і підписує акти на списання основних засобів.

В актах на списання наводяться дані, що характеризують об'єкти основних засобів: рік виготовлення або будівництва об'єкта, дата його надходження на підприємство і початок експлуатації, первісна (переоцінена) вартість об'єкта, сума нарахованого зносу, передбачений і фактичний строк корисного використання, проведені ремонти, причини вибуття тощо.

У разі списання основних засобів, які вибувають в результаті аварії або стихійного лиха, до акта додається копія акта аварії і зазначаються обставини стихійного лиха.

Регістри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.

Складені комісією акти на списання основних засобів відображаються в бухгалтерському обліку після їх затвердження (погодження) посадовою особою (керівним органом), уповноваженою згідно законодавства (статуту підприємства) приймати рішення щодо розпорядження (відчуження, ліквідації) об'єктів основних засобів.

ВИСНОВОК

Згідно з чинним законодавством підприємства мають право продавати зайві основні засоби, безоплатно передавати іншим підприємствам, установам, організаціям, а також ліквідовувати їх, якщо вони фізично або морально застаріли і ремонт їх неможливий або економічно недоцільний (а також внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха).

Вибуття основних засобів з підприємства оформляється актом на списання основних засобів (ф. № 03-3), у якому вказується причина вибуття, первинна вартість об'єкта, що вибуває, сума нарахованого зносу, залишкова вартість, витрати, пов'язані з вибуттям (реалізацією, ліквідацією), а також сума одержаного доходу. На підставі оформлених актів роблять відповідні записи в бухгалтерському обліку.

Основні засоби, що стали непридатними для користування, підлягають списанню відповідно до Типової інструкції про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ.

Списанню підлягають основні засоби як такі, що:

непридатні для подальшого використання;

виявлені в результаті інвентаризації як недостача;

морально застарілі;

фізично зношені;

пошкоджені внаслідок аварії чи стихійного лиха (за умови, що відновлення їх є неможливим або економічно недоцільним і вони не можуть бути реалізовані);

будівлі, споруди, що підлягають знесенню у зв’язку з будівництвом нових об’єктів та такі, що зруйновані внаслідок атмосферного впливу і тривалого використання.

Списання з балансу установ основних засобів здійснюється шляхом їх:

продажу;

безоплатної передачі;

ліквідації (на підставі акту).

Для визначення непридатності основних засобів і встановлення неможливості або неефективності проведення їх відновлювального ремонту, а також для оформлення необхідної документації на списання цих цінностей, наказом керівника установи щорічно створюється постійно діюча комісія, яка діє протягом року, у складі:

керівника або його заступника (голова комісії);

головного бухгалтера або його заступника (в установах і організаціях, у яких штатним розписом посада головного бухгалтера не передбачена, особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку);

керівників груп обліку (в установах, які обслуговуються централізованими бухгалтеріями) або інших працівників бухгалтерії, які обліковують матеріальні цінності;

особи, на яку покладено відповідальність за збереження матеріальних цінностей (основних засобів);

інших посадових осіб (на розсуд керівника установи).

Право визначення непридатності основних засобів і встановлення неможливості або неефективності проведення відновлювального ремонту, а також оформлення необхідної документації наказом керівника установи може бути надано щорічній інвентаризаційній комісії.

Для участі в роботі комісії з встановлення непридатності автомобілів, нагрівальних котлів, підйомників та інших необоротних активів, які перебувають під наглядом Державних інспекцій, запрошується представник відповідної інспекції, який підписує акт про списання або передає комісії свій письмовий висновок, що додається до акта.

Завдання постійно діючої комісії:

огляд основних засобів для складання акта про їх списання на основі технічної документації (технічні паспорти, поетажні плани, відомості дефектів та інші документи) та даних бухгалтерського обліку;

встановлення можливості або неможливості відновлення і подальшого використання основних засобів в даній установі;

внесення пропозицій про продаж, передачу та ліквідацію основних засобів;

встановлення конкретних причин списання об’єкта: фізичний або моральний знос, реконструкція, порушення нормальних умов експлуатації, аварія та ін.;

встановлення осіб, з вини яких трапився передчасний вихід основних засобів з ладу (якщо такі є);

встановлення можливості використання окремих вузлів, деталей, матеріалів списаного об’єкта і проведення їх оцінки;

здійснення контролю за вилученням із списаних основних засобів вузлів, деталей та матеріалів із кольорових і дорогоцінних металів, визначення їх кількості, ваги та контроль їх здавання на відповідний склад.

У разі, коли обладнання списується у зв’язку з будівництвом нових, розширенням, реконструкцією та технічним переоснащенням діючих об’єктів, комісія перевіряє його наявність у плані реконструкції та технічного переоснащення, затвердженому організацією вищого рівня, і робить в акті про списання посилання на пункт і дату затвердженого плану.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року №996-XIV

2. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій.

3. Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій.

4. ПСБО 7 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну України від 27.04.2000 р. № 92

5. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. / За ред. проф. Ф.Ф.Бутинця. – 7-е видання, доп. і перероб. - Житомир: ПП «Рута», 2006. – 832 с.

6. Виговська Н.Г. Удосконалення обліку амортизації: стан, проблеми, перспективи. Моної рафія. - Житомир: ЖІТІ, 1998. - 340 с.

7. Загоролпій А.Г., Селюченко Н.Є. Планування та організація основних засобів на засадах лізингу: Монографія. - Львів: ЛБІ ІІБУ, 2002. - 143 с.

8. Малюга Н.М. Шляхи удосконалення оцінки в бухгалтерському обліку: теорія, практика, перспективи. - Житомир: ЖІТІ, 1998. - 384 с.

9. Бондар Т.А. Облік і контроль лізингових процесів: сучасний стан та перспективи розвитку: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.04. - Київський національний економічний університет (КНЕУ). - Київ, 2004.

10. Бондар М.І. Облік і аудит основних засобів (на матеріалах аграрних підприємств Київської області): Дис.канд. екон. наук: 08.06.04. - К., 2001.

11. Гаценко О.П. Облік необоротних активів в умовах формування ринкових відносин: Автореф. дис... канд. скоп, наук: 08.06.04. - Національний аграрний університет. - К., 2000.

12. Годованець О.В. Облік та аналіз фінансового лізингу як форми інвестування: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.04. - Тернопільська акад. народного господарства МОИ України. 2005.

13. Засадний Б.А. Облік і аналіз інвестиційної діяльності підприємств: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.04. - Львівська комерційна академія. - Львів, 2004.

14. Зюкова М.М. Удосконалення обліку та аналізу основних засобів (на прикладі хлібопекарних підприємств Полтавської області): Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.04. - Харківський державний університет харчування та торгівлі МОМ України. - Харків, 2004.

15. Лайчук С.М. Облік і контроль лізингових операцій: теорія і практика: Дис... канд. екон. наук: 08.06.04. - Житомир, 2002.

16. Леонова Л. О. Бухгалтерський облік основних засобів та їх відтворення (на матеріалах вугільних шахт Донбасу): Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.04. - Харківський державний університет харчування та торгівлі МОН України. - Харків, 2004.

17. Осадча Ю.М. Облік нерухомості в АПК: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.04. - Інститут аграрної економіки УААН. - Київ, 2003.

18. Сенів Б.Г. Аналіз ефективності інвестицій в реконструкцію і технічне переозброєння діючих підприємств: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.04. - Тернопільська академія народного господарства МОН України. - Тернопіль, 2004.

19. Шерстюк О.Л. Коитрольно-аналітичні аспекти оцінки інвестиційної привабливості торговельних підприємств: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.04. - Київський національний торговельно-економічний університет МОН України. - Київ. 2003.

20. Янчев А.В. Облік і аналіз відтворення основних засобів: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.04. - Харківський державний економічний університет МОН України. - Харків, 2004.

ЗАО «ХПЗ»підприємство

ЖУРНАЛ 4 за червень 2007 р.

за кредитом рахунків 10 "Основні засоби", 11 "Інші необоротні матеріальні активи", 12 "Нематеріальні активи", 13 "Знос (амортизація) необоротних активів", 15 "Капітальні інвестиції", 18 "Інші необоротні активи", 19 "Гудвіл при придбанні"

І. З кредиту рахунків 10, 11, 12, 13, 19 в дебет рахунків

II. З кредиту рахунків 14, 15, 18, 35 в дебет рахунків