Внутрішні води України

Реферат

на тему:

Внутрішні води України

До поверхневих вод належать річки і канали, озера і водосховища, болота.

В Україні нараховується майже 4 тис. малих річок (завдовжки до 100 км), 123 – середніх (100-500 км), 14 – великих (понад 500 км). Річки є найактивнішою ланкою серед вод суші. Вони повертають у море більшу частину опадів, є основним джерелом води для господарських та побутових потреб людини, а також транспортними шляхами та джерелом енергії.

На території країни ріки розподіляються нерівномірно. Це зумовлено характером рельєфу, кліматом, водопроникністю гірських порід, особливостями рослинного покриву та іншими природними чинниками. Для порівняння використовують щільність річкової сітки, яка визначається відношенням загальної довжини річок до площі території. Найбільша її щільність у Карпатах (до 1,1 км/км²), а в степах між річками Дніпро і Молочна цей показник найменший – 0,25 км/км².

Переважна більшість річок України належить до басейнів Чорного та Азовського морів і тільки 4 % – до басейну Балтійського моря. Це зумовлено загальним нахилом поверхні України. На заході країни проходить Головний Європейський вододіл, що розділяє басейни українських річок між басейнами згаданих морів.

Від рельєфу залежить падіння та середній похил річок, швидкість їх течії, будова річкових долин.

Гірські річки Карпат і Криму характеризуються не тільки значним похилом та швидкістю, але й глибокими (до 900 м) долинами зі стрімкими схилами, порогами і водоспадами. Утворюються порога і перекати й на деяких рівнинних річках, що перетинають Подільську і Придніпровську височини. Через малий похил річок Полісся їхні течії дуже сповільнюються, що значно посилює заболоченість прилеглих територій.

Чим більший похил річки, тим більшу роботу вона виконує, розмиваючи і переносячи тверді частинки зруйнованих гірських порід, а в гирлі вони можуть утворювати дельту Серед річок, що протікають через Україну, добре сформовану дельту має річка Дунай.

На півночі України в лісовій зоні мутність води мала. Вона не перевищує 20-50 г/м³, що зумовлено надмірним зволоженням, слабо порізаним рельєфом, малим похилом річок. У лісостепу, де багато суглинистих відкладів і висока розораність прилеглих територій, річна величина мутності води річок – 100-250 г/м³. Максимальні значення мутності досягають 3000 г/м³. У степових річках мутність води середня, концентрація наносів у воді тут досягає 250-500 г/м³.

У Карпатах і Кримських горах водні потоки, що стікають із заліснених схилів, мають мутність 250 500 г/м³. Якщо ж вони стікають з оголених схилів, то мутність становить не менше 5-10 г/м³. Внаслідок випадання зливових дощів можуть сформуватися селеві потоки – короткочасні, з високим підняттям рівня і великим вмістом (10-75 %) твердого матеріалу, потоки, які мають велику руйнівну силу. Інколи вони руйнують дороги, будівлі, орні землі.

Головним джерелом живлення річок України є атмосферні опади. Основна частка (50-80 %) у живленні рівнинних річок припадає на талі снігові води, а гірських – на дощові. Підземне живлення річок більшої частини території становить 10-20% і тільки для деяких районів – до 50%. Таким чином, річки України мають переважно мішане живлення – талими сніговими, дощовими та підземними водами. Так називають тип живлення, при якому жодне джерело надходження води не становить більше 50 %. Якщо величина одного з джерел становить від 50 до 80 %, то його називають переважаючим, якщо понад 80 % – виключним.

На території України є деякі відмінності у характері живлення річок. Сніговий покрив є переважаючим джерелом живлення для річок Полісся. Значення дощового живлення на рівнинних річках зменшується з півночі на південь від 10 до 1 %. В цьому ж напрямку приблизно зменшується і показник живлення підземними водами.

У водному режимі рівнинних річок України чітко відображена весняна повінь і зимова та літня межень. Восени спостерігається незначне підняття рівня води. Літня межень інколи порушується незначними дощовими паводками, а зимова – відлигами. Період повені починається у березу квітні і триває на великих річках 2-3 місяці, а на малих – 10-15 днів.

Формування паводкового режиму гірських річок зумовлене зливовими дощами та значним похилом водотоків. Для карпатських річок паводки характерні впродовж року, а в Кримських горах – переважно взимку та навесні.

Льодостав на річках України формується у грудні. Тривалість його пересічно – 2-3,5 місяці, у суворі зими – до 4 місяців. Гірські річки Карпат не мають стійкого льодового покриву, а на кримських річках він не утворюється. Скресання і льодохід на річках рівнинної частини України триває від 5 до 25 діб.

Найбагаговодніша ріка України – Дніпро. Її середньорічна витрата води в гирлі — 1700 м³/с. Річний стік Дніпра— 53,5 км³.

Величина річного стоку річок залежить від клімату. На заході України, де коефіцієнт зволоження близький до одиниці, річний стік найбільший, а найменший він у південних низовинних районах морського узбережжя, де коефіцієнт зволоження помітно менший від одиниці. На величину стоку впливають також геологічна будова басейну річки, його рельєф, ґрунтовий і рослинний покрив.