Основні вимоги щодо облаштування агрооселі для прийому туристів

Реферат на тему:

Основні вимоги щодо облаштування агрооселі для прийому туристів

Звичайно, не кожна сільська оселя відповідає високим запитам вибагливих "дітей міської цивілізації". Однак, щоб вона стала цікавою для туристів, недостатньо переобладнати її на вишуканий міні-готель. Є різні сегменти споживачів послуг сільського туризму, і кожен господар також керується власними фінансовими можливостями й дизайнерським світоглядом. Завдяки цьому існує ціле розмаїття сільських осель, і саме це розмаїття є важливою додатковою перевагою для тих "традиційних" туристів, які шукають для себе щораз нових вражень.

Тим не менше, існують обов'язкові архітектурно-естетичні й санітарно-гігієнічні вимоги, яких бажано дотримуватися кожному власнику агрооселі.

Так само, як "візиткою" будь-якого готелю є яскравість та привабливість його вивіски, логотипу й багатство чиоригінальність декору вхідного порталу до будівлі, так і в агрооселі "візиткою" виступає її брама та обійстя. Якщо вона оформлена в традиційному українському стилі (має карпатський чи поліський ґонтовий дашок й різьблення чи подільсько-наддніпрянські мотиви декору), якщо поряд із входом на обійстя росте кущ калини чи кілька мальв — це створює в туриста естетичне замилування й показує високий рівень та автентичність сервісу в цій оселі.

Надзвичайно важливе значення має благоустрій обійстя агросадиби. Його варто розмежувати на два функціональні сектори: господарський та рекреаційний. Парадний (рекреаційний) двір агросадиби варто декорувати малими архітектурними формами: лавицями в затінку бузкових кущів, старим "чумацьким" возом, доверху навантаженим опецькувати гарбузами чи старожитнім сільським реманетом (коси, вила, пара кошиків тощо), імпровізованою криничкою, клумбами та акуратно підсипаними доріжками серед зелені, декоративним дощатим навісом для просушки сіна тощо.

Обійстя агрооселі привертає ще більшу увагу туристів, якщо в її парадному дворі чи в садочку обладнано невеличкий майданчик для дітей віком від 3 до 9 років. Основу його може скласти гойдалка й конструкція декоративної двоярусної хатинки для дітей.

Не менш важливе значення має сервісне облаштування номерів агросадиби. За прийнятими у сільському зеленому туризмі нормами, номерний фонд повинен нараховувати до 4—5 гостьових номерів. Більша кількість номерів перетворює агрооселю на звичайний придорожній мотель чи курортний пансіонат. А за умови їх повного заповнення цілковито втрачається атмосфера родинного сільського відпочинку, якому не заважає ніхто сторонній.

На рис. 3.2—3.4 подано приклади гостьових садиб та інтер'єрів.

Рис. 3.2. Гостьова садиба "У Наталії", Яремчанська міськрада

Рис. 3.3. Інтер'єр відпочинкового передпокою агросадиби "Під горою" у карпатському с. Долішній Шепіт Путильського р-ну Чернівецької області

Рис. 3.4. Гостьова садиба "Руслана", Яремчанська міськрада

Ідеальною для українського села є схема, коли гостей приймають на другому поверсі садиби з розплануванням її на 3—4 житлові номери. А для того, щоб гості почували себе зовсім вільно, незалежно від розпорядку дня господарів, варто обладнати для них окремі веранду та вихід.

Важливо передбачити для гостей вихід з кімнати на балкон-терасу для відпочинку на свіжому повітрі.

Варто так продумати композицію гостьових номерів, щоб їхні вікна виходили на парадний двір обійстя чи в сад, але аж ніяк не на господарський двір з незвичними звуками й різкими запахами, які дратують міського мешканця.

Для поліпшення умов сервісу можна передбачити розміщення на другому поверсі окремого гігієнічного вузла (навіть двох). Адже переважна більшість клієнтів вимагає користування індивідуальним туалетом і душем, а не ділити їх з господарями оселі чи малознайомими сусідами на поверсі. Для об'єктивного калькулювання затрат тієї чи іншої гостьової родини на воду й електроенергію на другому поверсі можна встановити автономні лічильники. Тоді визначатимуться й претензії, пов'язані зі споживанням ресурсів.

Неабияке значення для споживачів послуг сільського зеленого туризму має облаштування їхніх номерів. Воно має поєднувати елементи звичного для міських мешканців комфорту з невимушеною сільською естетикою інтер'єру. Поряд зі звукоізоляційними вікнами, світильниками, дзеркалами, набором сучасної побутової техніки, м'яких крісел і зручних шаф для зберігання одягу й особистих речей гостей у їхніх кімнатах мають бути присутні якісь предмети старовини, що підкреслюють атмосферу саме сільського відпочинку (дерев'яні ослони, старий настінний годинник, образи в рушниках, "гора-пірамідка" вишиваних подушок на широких ліжках тощо).

Висококомфортні гостьові номери мають бути обладнаними системами вентиляції й регульованого опалення.

Фантазія дизайну інтер'єру спального номера не повинна обмежуватися лише функціонально необхідними речами. Цілковито несподіваною для клієнтів оригінальною прикрасою світлиці може стати, скажімо, колекція полив'яних дзбанків на триярусних підвісних поличках, солом'яний дідух в одному з її кутів, "посаджений" на перевернуте плазом колесо сільського воза на тринозі, або взагалі вмурований у стіну фасад класичної розмальованої української печі-мазанки, яка взимку може виконувати функцію каміна, а влітку служити основним декоративним фоном сільського гостьового номеру.

У гірських країнах Західної Європи й в Карпатському регіоні України популярним є оформлення інтер'єругостьового номеру в стилі традиційного дерев'яного зрубу-світлиці з "підвісним" балковим сволоком, що гармоніює з дерев'яними меблями й ліжком сільського ескізу. Ауру ароморекреації здатні доповнити пучечки чи віночки з сушених квітів та зела.

Ідеальними для забезпечення додаткового комфорту гостей елементами агрооселі є лазня та літня альтанка з мангалом для бенкетів на свіжому повітрі.

Список використаної літератури:

1. Новіков В. М. Організація і розвиток соціальної сфери (зарубіжний і вітчизняний досвід). — К.: Ін-т економіки НАН України, 2000. — 246 с.

2. Нудельман В., Санжаровський І. Розробка Стратегії розвитку територіальної громади: загальні засади методики. — К.: Дата Банк Україна, 2002. — 232 с.

3. Основи маркетингу сільського туризму // Туризм сільський зелений (спецвипуск) — 2002. — № 2. — С. 23—30.

4. Петранівський В.Л., Рутинський М.Й. Туристичне краєзнавство: Навч. посіб. / За ред. проф. Ф. Д. Заставного. — К.: Знання, 2006. — 550 с.

5. Правове регулювання туристичної діяльності в Україні: Збірник нормативно-правових актів / Під заг. ред. проф. В. К. Федорченка / Київ, ун-т туризму, економіки і права. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 640 с.

6. Прокопишак К. Проблеми розвитку соціальної інфраструктури та відродження сіл Карпатського регіону. — Л.: Українські технології, 1997. — 176 с.

7. Психологияменеджмента / Под ред. проф. Г. С. Ни-кифорова. — 2-е изд. — X.: Гуманитарньїй центр, 2002. — 556 с.

8. Рииіи Ш., Мартин П. Управление мотивацией: Учеб. пособ. / Пер. с англ. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. — 399 с.

9. Розробка та реалізація Стратегій розвитку територіальних громад: вітчизняний досвід / За ред. С. Мак-сименка та ін. — К.: Дата Банк Україна, 2003. — 272 с.

10. Рутинський М. Й. Географія туризму України: Навч.-метод, посіб. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 160 с.

11. Село — мов писанка. Путівник із зеленого туризму / За ред. В. Васильєва. — К., 2001. — 64 с.

12. Симоненко Б. К. Регіони України: проблеми розвитку. — К.: Наукова думка, 1997.

13. Сільський зелений туризм в Карпатах: Каталог-довідник / П. Горішевський, М. Котляр, Ю. Зінько та ін. — Л.: Карпатська асоціація сільського зеленого туризму, 2000.

14. Сокол Т.Г. Організація туристичної діяльності в Україні: Навч. посіб. — К.: Музична Україна, 2002. — 256 с.