Стилі управління

Тема:

Стилі управління

Зміст

Введення

1. Що таке управління

2. Керівництво і лідерство

3. Стилі управління

4. Чинники, що впливають на стиль управління

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Успіх будь-якого підприємства залежить від багатьох чинників, таких як вирішення фінансових питань, організація виробничого процесу, підбір персоналу, але не менш важливе значення має стиль управління, вибраний керівником.

Від того, чи зможе керівник організувати людей на те, аби добитися необхідних результатів і одночасно, аби підлеглі були задоволені своєю роботою, своїм положенням на фірмі залежить кінцевий результат роботи.

Невдало вибрана модель управління персоналом наводить до різного роду конфліктам, які часто руйнують колектив і створюють напружену атмосферу на підприємстві, заважають роботі. Але повна відсутність конфліктів теж погано, інколи вони є стимул-реакцією до дозволу багатьох проблем. Тому дуже поважно керівникові правильно оцінити існуючі умови роботи на підприємстві, особливості підібраного персоналу, специфіку поставленого завдання і, грунтуючись на цьому, побудувати свою модель управління.

Мета даного реферату на основі конкретних ситуацій спробувати проаналізувати існуючі моделі керівництва, їх “плюси” і “мінуси”, переваги і недоліки.

1. Що таке управління?

Перш ніж говорити про стилі управління, необхідно розглянути, що є поняттям управління.

Управління є не що інше, як налаштування інших людей на працю.

Лі Якока, американський менеджер

Соціальне управління є безперервний процес дії руководителя (суб'єкта управління) на организованную групу людей або на кого-небудь з цієї групи окремо (об'єкт управління) по організації і координації їх спільної діяльності для достижения найкращих результатів.

(Урбановіч А. А. Психология управління: Навчальний посібник. Мн.: Харвест, 2003. (Бібліотека практичної психології).

Система управлінських стосунків спирається на два соціально-психологічних феномена: собственно управління, тобто цілеспрямована дія на певний об'єкт, і підпорядкування, тобто сприйнятливість і подверженность цілеспрямованій дії субъекта дії. Дослідники виділяють трьох типів підпорядкування:

норовисте підпорядкування: працівник сприймає підпорядкування як вимушене і зовні нав'язане відношення. Для нього характерне слабке розуміння мотивів підпорядкування і боргу;

байдуже підпорядкування: працівник сповна удовлетворен своїм положенням, бо це звільняє його від ухвалення відповідальних рішень; сповідається принцип «хай думає начальник»;

ініціативне підпорядкування: працівник усвідомлює необходимость підпорядкування, почуття обов'язку у нього переходит в звичку, але не заглушає ініціативу. У основе такого типа підпорядкування лежить критична оцінка керівника і визнання його авторитету. (Урбановіч А. А. Психология управління: Навчальний посібник. Мн.: Харвест, 2003.с.3-5 (Бібліотека практичної психології).

2. Керівництво і лідерство

Ефективність процесу управління визначається тим, хто конкретно і як керує. Завжди актуальні проблеми індивідуального стилю управління.: тут і голе администрирование, і спроби виступити в ролі деякого просителя, і прагнення за удаваною грубістю приховати своє невміння управляти людьми.

Досвід показує, що низька управлінська культура серйозно позначається на всій жизнедеятельности організації. Однією з важливих умов успешного виконання завдань, що стоять перед організацією, є наявність певних особових і деловых якостей керівника, а також вибір оптимального стилю управління. У всякій справі 80% успіху залежить від керівника і лише 20%— від підлеглих. Керівництво і лідерство – ці поняття мають відмінності:

Керівництво є процес правової дії, осуществляемый керівником на основі влади, даної йому державою або групою (у випадках, якщо руководитель обирається).

Лідерство є процес психологического впливу однієї людини на інших при їх совместной життєдіяльності, який здійснюється на основі сприйняття, наслідування, навіювання, понимания один одного. Лідерство чисте психологічна характеристика поведінки певних членів группы. Лідерство засноване на принципах вільного спілкування, взаєморозуміння і добровільності подчинения.

Таким чином, управлінську діяльність в широкому сенсі слова може здійснювати не только керівник, але і лідер. (Урбановіч А. А. Психология управління: Навчальний посібник. Мн.: Харвест, 2003. (Бібліотека практичної психології с.19-21).

3. Стилі управління

Кожному керівникові властивий певний стиль управління.

Стиль управління — це относительно стійка система способів, методів і форм дії керівника на підлеглих в соответствии з цілями спільної діяльності. Це своєрідний психологический почерк роботи з підлеглими. Відомий німецький психолог К. Льовін описав три основні стилі управління:

1. Авторитарний стиль. Рішення приймає руководитель единолично. Він діє по відношенню до підлеглих владно, жорстко закріплює ролі участников, здійснює детальний контроль, сосредоточивает в своїх руках всі основні функції управления.

Цей стиль найбільш ефективний в добре упорядоченных (структурованих) ситуаціях, коли деятельность підлеглих носить характер, що алгоритмізується (по заданій системі правил). Орієнтований на вирішення завдань, що алгоритмізуються.

2. Демократичний стиль. Рішення приймаються керівником спільно з підлеглими. При таком стилі лідер прагне управляти групою совместно з підлеглими, надаючи їм свободу действий, організовуючи обговорення своїх рішень, підтримуючи ініціативу.

Цей стиль найбільш ефективний в слабо структурированных ситуаціях і орієнтований на межличностные стосунки, вирішення творчих завдань.

3. Ліберальний стиль. Рішення нав'язуються подчиненными керівникові. Він практично устраняется від активного управления групою, поводиться, як рядовий учасник, надає учасникам групи повну свободу. Учасники групи поводяться відповідно до своими бажань, їх активність носить спонтанний характер. Цей стиль наиболее ефективний в ситуаціях пошуку найбільш продуктивных напрямів груповій діяльності.

Авторитарний стиль: Ділові, короткі розпорядження. Заборони без поблажливості, із загрозою. Чітка мова, непривітний тон. Похвала і осуд

суб'єктивні. Емоції не враховуються. Позиція лідера — поза групою. Поділа групі плануються заздалегідь (у всьому об'ємі). Визначаються лише безпосередні цілі, далекі, — невідомі. Голос керівника —решающий.

Демократичний стиль: Розпорядження і заборони — з порадами. Позиція лідера — усередині групи. Заходи плануються не заздалегідь, а в групі. За реалізацію пропозицій відповідають всі. Всі розділи роботи не лише пропонуються, але і збираються.

Ліберальний стиль: Тон — конвенциальный. Відсутність похвали, осуду. Жодної співпраці. Позиція лідера — непомітно в стороні від групи. Поділа в групі йдуть самі собою. Лідер не дає вказівок. Розділи роботи складаються з окремих інтервалів або виходять від нового лідера.

Кожному конкретному керівникові не може бути властивий лише який-небудь один стиль. Залежно від конкретной ситуації, що складається, найчастіше спостерігається сочетание біс різних стилей з домінуванням якогось одного. Якийсь з трьох стилів знаходить своє реальне воплощение в індивідуальному стилі управління.

Виділимо ряд важливих зауважень у зв'язку з цим:

- у чистому вигляді викладені стилі керівництва зустрічаються украй рідко. Як правило, наблюдается поєднання різних стилів, але переважають все ж ознаки якогось одного стилю;

- серед викладених стилів управління немає универсального, придатного на всі випадки життя, немає плохого або хорошого. Всі стилі володіють определенными перевагами і породжують свої проблеми;

- ефективність керівництва залежить в першу очередь від гнучкості у використанні позитивних сторін того або іншого стилю і уміння нейтрализовать його слабкі сторони.

Наприклад, в екстремальних умовах життєво необхідний авторитарный стиль керівництва. У умовах же повседневной життєдіяльності, коли є дружний і підготовлений колектив, вдалий демократический стиль керівництва. Умови творчого пошуку диктує доцільність використання елементів ліберального стилю. (Урбановіч А.А. Психология управління: Навчальний посібник. Мн.: Харвест, 2003. (Бібліотека практичної психології с.33-36).

4. Чинники, що впливають на стиль управління

Вибір керівником того або іншого стилю руководства визначається поруч об'єктивних і субъективных чинників.

Об'єктивні чинники:

-тип організації

-специфіка основної діяльності організації

-специфіка вирішуваних завдань

- умови виконання завдань

-способи і засоби діяльності організації

- рівень розвитку організації

- стиль керівництва, форми і методи роботи вышестоящего керівника;

- рівень управлінської ієрархії, на якій находится керівник.

-збіг стилю керівництва керівника з тими чеканнями, які виявляють підлеглі.

Суб'єктивні чинники:

- індивідуально-психічні особливості особи керівника (характер, темперамент, здібності, вольові якості і ін.);

- наявність у керівника авторитету. Авторітетний керівник, як правило, більш демократичен, тому що авторитет є тією силою, яка впливає на підлеглих окрім прямої управленческого дії. І навпаки, відсутність авторитету керівник намагається компенсувати жсткими, директивними діями;

- рівень загальної і управлінської культури, образования

-наявний загальний і управлінський досвід. Таким чином, чинників, що впливають на вибір стилю управління організацією, багато, всі вони тесно взаємозв'язані, доповнюють один одного, а інколи і вступають в протиріччя між собою. Ось чому немає єдиного правила, що дозволяє керівникові визначити, як слід поводитися в тій або іншій ситуації.. (Урбановіч А. А. Психология управління: Навчальний посібник. Мн.: Харвест, 2003.с36(Бібліотека практичної психології).

Висновки

На підставі вищевикладених прикладів можна бачити наскільки поважно правильно підібрати стиль керівництва персоналом. Неправильна поведінка керівника може дестабілізувати обстановку на підприємстві, перешкодити виконанню поставленого завдання, зробити неможливим створення професійного згуртованого колективу, може привести до стану конфлікту або ж, навпаки, до повної його відсутності, що теж не завжди добре.

Конфлікти зачастую необхідні. “Інколи окрім них проблема так і не вирішується” (Урбановіч А.А. Психология управління: Навчальний посібник. Мн.: Харвест, 2003.с.176 (Бібліотека практичної психології).

Керівник повинен знайти як би “золоту середину” в управлінні людьми, “Завдання лідера – забезпечити такі умови командної роботи, так організувати і підібрати людей, аби отримати стабільну високу віддачу”(І.В. Андрєєва, В.А. Співак “Організаційна поведінка” Серія “Шпаргалка” Санкт-Петербург, Видавничий Будинок “Нева”, 2003)

Незалежно від того, які методи вибирає начальник для управління персоналом (строгість, недоступність або ж демократичні стосунки), важливий результат, наскільки підлеглі поважають його, готові виконувати з максимальною віддачею його вимоги і реалізувати кінцеву мету фірми.

Тому дуже поважно керівникові правильно оцінити існуючі умови роботи на підприємстві, особливості підібраного персоналу, специфіку поставленого завдання і, грунтуючись на цьому, побудувати свою модель управління.

Список використаної літератури

Урбановіч А.А. Психология управління: Навчальний посібник. Мн.: Харвест, 2003.(Бібліотека практичної психології.

І.В. Андрєєва, В.А.Співак “Організаційна поведінка” Серія “Шпаргалка” Санкт-Петербург, Видавничий Будинок “Нева”, 2003

Фомін Ю.А. Психологія ділового спілкування Мінськ Амалфея 2000, 2-е видання.