Навчання фізиці повинно бути важким, але обов’язково переможним для всіх школярів

Навчання фізиці повинно бути важким, але обов’язково переможним для всіх школярів

Мудрість педагога складається в тому, щоб постійно ставити перед собою питання: „”Як зацікавити учня?”, „Який матеріал підібрати на початок уроку, щоб він задів учня „за живе”, дав поштовх його думці, пробудив інтерес, адже тільки тоді починається процес пізнання?” І щоразу давати на ці питання різні відповіді.

Педагогіка сучасного дня вимагає від учителя-предметника не тільки високого професіоналізму (в розумінні володіння фізикою), але і високого рівня володіння методичною підготовкою. Реалізація цих вимог повинна бути єдиною і нерозривною, адже формування мотивації навчання в наших учнів, їх активності – зараз в центрі уваги майже всіх педагогів.

Виходячи з цього, зростають вимоги до уроку. Він повинен, як і завжди, бути направленим на розв′язання серйозних проблем науково-теоретичної підготовки, але разом з тим приносити радість пізнання світу, радість від участі в процесі пізнання.

Школи України уже другий рік працюють за новими програмами з фізики. І перед вчителями фізики постає ряд нових проблем:

- як перебудуватись на викладання предмету за новими програмами;

- як оцінити якість нових підручників;

- які методичні комплекси краще взяти на допомогу;

- як зацікавити дітей;

- де знайти цікаві мотиви на кожний урок;

- де знайти цікаві проблеми на кожний урок;

- як впровадити принцип особистісно-орієнтованого навчання ,як керівництво до дії.

Основними вектор-напрямками в процесі викладання фізики є і залишаються :

- вивчення в 7-9 класах закінченого курсу фізики, що включає елементи базових знань про явища природи, розкриває суть фундаментальних наукових фактів, гіпотез, понять і законів фізики, їх історичний розвиток;

- викладання фізики в 9-11 класах;

- підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання;

- участь вчителів області у Всеукраїнському конкурсі педагогічної майстерності „Вчитель року-2009” в номінації „фізика”.

Яка ж мета вивчення фізики в освітній школі при особистісно-орієнтованому підході до процесу навчання?

Навчання фізики в основній школі має за мету знайомство з фізичними явищами і методами наукового пізнання природи, формування на основі цього знайомства уявлень про фізичну картину світу. Процес навчання фізиці повинен бути орієнтований на розвиток пізнавальних інтересів, інтелектуальних і творчих здібностей школярів, формування умінь самостійно здобувати нові знання у відносності з життєвими потребами і інтересами.

В практиці роботи школи задачі розвитку пізнавальних інтересів, інтелектуальних і творчих здібностей учнів як завжди відноситься на другий план, а на першому плані залишається задача оволодіння „сумою знань”. Однак, оволодіння „сумою знань” неможливе без розвитку розумових здібностей, а будь-яка „сума знань”, признана сьогодні необхідною кожному, завтра буде визнана неповною чи в значному ступені безкорисною. Актуальною задачею сучасної школи є перенесення основної уваги з процесу „передачі знань” на розвиток інтелектуальних і творчих здібностей школярів, формування умінь самостійного придбання нових знань у відповідності з життєвими потребами і інтересами учнів.

Для досягнення даної мети необхідно, за Л.С.Виготським, навчання і розвиток відбуваються ефективно в тому випадку, якщо запропоновані в процесі навчання за рівнем складності декілька вищі досягнутого рівня розвитку учня. Якщо проблеми, які виникли сьогодні перед учнем, він зможе розв′язати за допомогою вчителя, то назавтра він зможе розв′язувати такі проблеми самостійно. Ця орієнтація на „зону найближчого розвитку”, на „завтра”, а не на „вчора” розвитку дитини. При такому підході на кожному уроці перед учнями треба ставити „важкі проблеми”, що вимагають розумових зусиль.

Але орієнтування тільки на „важке навчання” з постановкою все більш складних проблем на кожному уроці не гарантує успіху. Як коня можна силою привести до річки, але не можна заставити напитися, так і учня можна заставити сидіти на уроці фізики, але неможливо примусово чомусь навчити і розвинути його здібності. Кінь може пити воду, коли захоче, учень вчитися – тільки тоді, коли захоче вчитися. Для досягнення успіхів в навчанні і розвитку учнів необхідна їх внутрішня мотивація до процесу навчання.

Як створити таку мотивацію?

Вибір засобів для мотивації до навчання в основній школі невеликий. В цьому віці учні не замислюються серйозно про „далеке майбутнє” після закінчення школи. Практично єдиний дієвий засіб мотивації навчання в цьому віці – пробудження інтересу до предмету, що вивчається. Загальною закономірністю людської психіки є невимушена увага до всього нового, раніше небаченого, невідомого, яскравого, ефектного. Фізика – навчальний предмет, що наділений можливістю залучення уваги учнів майже на кожному уроці демонстрацією нового, невідомого їм природного явища, фізичного ефекту. Треба використовувати цю перевагу на кожному уроці.

Пізнання світу і розвиток здібностей людини відбувається тільки в процесі його індивідуальної самостійної і активної пізнавальної діяльності. Тому всі досліди по спостереженню фізичних явищ, експерименти по вивченню фізичних властивостей тіл, перевірці гіпотез, доступні і безпечні для самостійного виконання школярами, треба намагатися передати учням на самостійне виконання.

Використання діяльнішого підходу до процесу навчання при поверхневому погляді може здатися простою справою. Замість довгих пояснень учитель пропонує прочитати самостійно наступний параграф підручника, самостійно виконати описані в ньому досліди, самостійно відповісти на контрольні питання чи виконати завдання тесту для самоперевірки результатів навчання. Формально це діяльнісний підхід до процесу навчання. Але індивідуальна самостійна пізнавальна діяльність учнів може бути активною і ефективною лише за умови достатньо високого рівня їх внутрішньої мотивації до цієї діяльності.

Завдання вчителя – це лишезовнішня, малоефективнапримусовамотивація.

Ефективним засобом підвищення рівня мотивації до пізнавальної і творчої діяльності може служити використання методу проблемного навчання. Коли мова йде про необов’язкові заняття з учнями за їх інтересами, доречність використання методу проблемного навчання не викликає сумніву. Але можливість систематичного використання цього методу на звичайних уроках багатьом уявляється вельми сумнівним. Чому ж ті самі учні, які не бажали прикласти мінімальних зусиль для запам’ятовування двох речень визначення фізичних величин і одиниці їх виміру, раптом захочуть виконувати самостійні експериментальні дослідження залежності цієї величини від іншої величини?

Треба усвідомлювати, що школярі не заучують і не запам’ятовують щось із запропонованого вчителем не всупереч йому, а тільки тому, що їх це не цікаво. Головна причина нудьги і апатії учнів на уроках – це не лінь, а безділля. Більшу частину уроку за схемою „опитування – пояснення – закріплення” розум і руки учнів знаходяться у стані бездіяльності, їм необхідно тільки „пристойно виглядати” – не розмовляти, не читати сторонню літературу, не перемовлятися з дорослими, не задавати важких чи невмісних запитань.

Тому весь секрет в тому, щоб поставити перед школярами наступну навчальну проблему не у вигляді звичайного завдання, „уроку”, а як загадку, детективну історію, яку необхідно розгадати. При цьому проблема повинна відкривати можливість кожному учневі до самостійної пізнавальної чи пошукової діяльності.

Однією із головних мотивацій продовження будь-якої діяльності для людини є успішність цієї діяльності. Немає успіхів – немає бажання до продовження діяльності. Немає бажання – немає і самої діяльності, а може бути лише її імітація. Тому навчання повинно бути учпішним, переможним.

Для успішного навчання треба не тільки ставити перед учнями складні проблеми, але і незамітно допомагати їм знайти „самостійно” рішення цих проблем. Успіх на кожному уроці є стимулом до подальшого навчання. Навчання повинно бути складним, але обов’язково переможним для всіх учнів.

Принцип обов’язкової успішності процеса навчання для всіх учнів може здатися протирічним системі освітніх стандартів, які вводять у школі. Але це протиріччя тільки формальне.

По-перше, не треба забувати, що досягнення вимог освітнього стандарту відноситься до моменту закінчення середньої школи. Якщо поганими оцінками відбити бажання вчитися в основній школі, то розраховувати на великі успіхи до закінчення середньої школи мало основ.

По-друге, треба звернути увагу на той факт, що досягнення вимог освітнього стандарту з фізики відноситься не до всії випускників середньої школи, а тільки до тих із них, які обирають профіль подальшого навчання, що потребує володіння школьним курсом фізики. Якщо вчитель фізики в основній школі буде керуватися принципом переможного навчання, то збільшиться число його учнів, які будуть обирати такі профілі подальшого навчання.

Вимога обов’язкової успішності всіх учнів у багатьох викликає сумнів. Виникає природнє питання, чому це навчання фізиці повинно бути обов’язково успішним для всіх учнів класу? Ажде це особливий предмет, а здібності та інтереси у школярів різні. Нехай кожен учень отримує оцінки у відповідності із своїми здібностями та наполегливістю в процесі навчання!

Такий підхід до оцінки результатів навчання практично загальноприйнятий в сучаснів практиці роботи школи. Він досить обгрутнований логічно та спирається на нормативні документи. Чому цей підхід треба змінювати і чи буде новий підхід кращий за цей?

Цей підхід до оцінки навчальної діяльності учнів треба змінювати тому, що він копіює практику роботи контролера ОТК на конвеєрі. Є затрерджені згори вимоги до продукції на виході із конвеєра, порівнюємо якості продукта з цими вимогами і ставимо на продукті штамп: „Перший сорт” (5), „Другий сорт” (4), „Третій сорт” (3), „Брак” (2). Учитель відчуває себе при цьому зайнятим відповідальною і важливою справою – державним контролем.

У чому ж міцність такого підходу?

Перше і саме важливе: учень – не продукт, на якому треба ставити знак сорту. Учень – людина, і повинен бути ціллю, а не засобом, не продуктом. Учень – не об’єкт навчання, не матеріал, з якого школа повинна зформувати людину за заданими параметрами, а суб’єкт, рівний любій іншій людині.

Якщо учень – ціль, то школа, вчителі, учбові предмети – лише засоби, які слугують цій цілі. Нормальна роль вчителя в цій системі – це роль помічника учня, а не контролера. Будь-який учбовий предмет повинен розглядатися не як ціль, якої повинен досягти учень, а лише як як один із засобів школи для досягнення основної мети – максимального розвитку індивідуальних здібностей кожної особистості.

Підхід до будь-якого учбового предмету як до засобу розвитку здібностей учня змінять в принципі систему відносин між вчителем та учнем в процесі навчання. Учитель засобами свого предмета дасть різні можливості для розвитку особистості учня та відмічає всі його успіхи, створюючи тим самим стимули до продовження навчання. Учнів, які не встигають, в нормальному учбовому процесі не повинно бути. Якщо учитель навчає, то у кожного учня обов’язково будуть якісь успіхи. Задача учителя – помітити ці успіхи і правильно оцінити їх.

Що може змінити такий підхід в процесі навчання? Чи не принесе від більше зла, ніж користі?

Головне, що може дати цей підхід до оцінки учбової діяльності учнів, - це зміна відношення учнів до процесу навчання.

Чи можна прийняти принцип особистісно орієнтованиго навчання як керівництво до дії в період впровадження в практику роботи сучасної школи освітніх стандартів?

Саме нові освітні стандарти зробили перший крок на шляху до реалізації принципа особистісно орієнтованого навчання. Тим самим вчителю даються чіткі орієнтири по розділенню учбового матеріалу на обов’язковий для засвоєння всіма учнями та матеріал, який пропонується для вивчення, але який не підлягає обов’язковому контролю з наступною оцінкою.

Яким чином прийняття принципа особистісно орієнтованого навчання в основній школі може впливати на успішну реалізацію раніше перелічених принципів та підходів до навчання?

Спроби застосування на практиці принципів розвиваючого навчання, діяльнісного підходу, проблемного навчання, переможного навчання для всіх учнів зустрічаються із серйозними труднощами. Серед цих труднощів першою можна назвати значну невідповідність між об’ємом обов’язкового учбового матеріалу та часом, що відводиться на його вивчення. Традиційна методика за схемою „прослухай – прочитай – відтвори” потребує – для заучення та відтворення! – як мінімум в 3-4 рази менших затрат часу, ніж методика вивчення того ж матеріалу на осові принципа проблемного навчання та діяльнісного підходу.

Так навіщо ж потрібна така методика, яка потребує стільки затрат?

Якщо прийняти позицію про співвідношення цілей та засобів в процесі шкільного навчання, відповідно до якої мета – це максимальний розвиток індивідуальних здібностей учнів, а школа, учбові предмети, вчителя – це засоби для досягнення мети, то освітні стандарти з усіх навчальних предметів не повинні розглядатися як догма, як перелік термінів, правил, законів та фактів для „вивчення”. Освітні стандарти при таком виборі цілей навчання – лише систематизований збірник матеріалів, які пропонуються учителю та учням для досягнення основної мети навчання – розвитку пізнавальних інтересів, інтелектуальних та творчих здібностей учнів, формування умінь самостійного надбання нових знань у відповідності із життєвимипотребами та інтересами. Цей збірник матеріалів повинен бути заново переглянутий та проаналізований з позиції придатності його елементів для використання в організації процеса навчання на основі проблемного методу та діяльнісного підходу до організації процеса навчання.

В результаті повинно статися сутєве скорочення об’єма учбового матеріалу, який є обов’язковим для вивчення. Тільки при виконанні цієї умови в принципі може відбутися перехід від вербального методу навчання до проблемного навчання, від орієнтації на пасивне сприйняття інформації учнями на їхню самостійну активну пошукову діяльність. Для розвитку здібностей учнів необхідний час для занять за інтересами, потрібні інтелектуальні поблеми і організація самостійної пошукової діяльності учнів.

Особливо необхідно підкреслити, що тезіс про необхідність суттєвого скорочення об’єму обов’язкового для вивчення учбового матеріала не містить пропозицій переглянути обов’язковий мінімум змісту основних освітніх програм з фізики та вимоги до рівня підготовки випускників. Мова йде про скорочення в шкільних підручниках об’єму матеріала, який пропонується в якості обов’язкового для вивчення. Це може бути досягнуто шляхом більш суворого відбору обов’язкового матеріалу, виділення самого головного в кожній темі.

Особливості викладання за новою навчальною програмою з фізики

для учнів 7-8 класів загальноосвітніх навчальних закладів.

Відповідно до Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів 12-річної школи, затверджених наказом МОН України від 07.05.2007 №357, у 7 класі на вивчення фізики відводиться 35 годин (1 година на тиждень), а у 8 класі – 70 годин (2 години на тиждень).

При вивченні фізики у 8 класі учителеві слід привернути увагу на посилення прикладної направленості курсу фізики. Для подолання труднощів при вивченні тем, які пов’язані з формуванням в учнів складних та абстрактних понять, слід широко використовувати демонстраційний та лабораторний фізичний експеримент, розв’язування задач, залучення прикладів із життя, довкілля, техніки та виробництва.

Згідно з рішенням колегії від 28 лютого 2008 року (протокол № 2/2-19) „Про результати проведення Всеукраїнського конкурсу рукописів підручників для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів відповідно до Державного стандарту загальної середньої освіти» у 2008/2009 навчальному році розпочнеться апробація підручників з фізики для 8 класу авторів: Ф.Я.Божинової, І.Ю.Ненашева, М.М. Кірюхіна (приватне підприємство „Ранок-НТ”); Коршака Є.В., Ляшенка О.І., Савченка В.Ф. (видавництво „Ґенеза”); Генденштейна Л.Е. (видавництво „Гімназія”); Сиротюка В.Д. (видавництво „Зодіак-ЕКО”).

З метою підвищення ефективності уроків фізики рекомендуємо курс фізики в 7 класі вивчати протягом одного семестру (2 години на тиждень), що зумовлено такими факторами:

- психофізичними особливостями формування когнітивних процесів (уваги, сприймання, мислення, пам’яті) учнів цієї вікової категорії;

- суттєвим підвищенням раціональності використання часового розподілу навчального матеріалу, при якому зберігається динамічний темп вивчення предмета;

- формуванням в учнів цілісного сприйняття матеріалу, неперервність процесу навчання в поєднанні з логічною завершеністю;

- поліпшенням якості контролю навчальних досягнень учнів та вмотивованістю корекційної діяльності.

У 7 та 8 класах рекомендуємо мінімально оцінювати 8 лабораторних робіт, які запропоновано в новій навчальній програмі для 12-річної школи. Перелік лабораторних робіт, які оцінюються, визначається вчителем залежно від форми їх проведення та вимог щодо оформлення результатів навчальної діяльності школярів.

Організація навчально-виховного процесу з фізики у 9-11 класах

Викладання фізики у 9-11 класах здійснюється відповідно до розподілу годин, який визначено наказами Міністерства освіти і науки України від 25.04.2001 №342 "Про Типові навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів на 2001/02-2004/05 навчальні роки" та від 20.05.2003 № 306 “Про Типові навчальні плани для організації профільного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах", за чинними програмами: Фізика. 7-11 класи. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. - К: Шкільний світ, 2001; Програми для профільного навчання. Фізика. 10-11 класи. - К: Педагогічна преса, 2004.

Наведений у програмах розподіл годин є орієнтовним. Учитель на власний розсуд може розподіляти навчальний матеріал за темами уроків, переставляти їх місцями в межах розділу, але так, щоб не порушувалася логічна послідовність. Також учитель має право довільно визначати кількість годин на вивчення теми або розділу. Календарне планування начального матеріалу вчителі можуть здійснювати безпосередньо в текстах робочих навчальних програм. Розробка поурочних планів проведення навчальних занять є компетенцією педагога, який і визначає їх структуру і форму.

Звертаємо увагу, що оцінювання навчальних досягнень учнів проводиться відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 05.05.2008 № 371 «Про затвердження критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти».

Основними видами оцінювання є поточне, тематичне, семестрове, річне та державна підсумкова атестація.

Відповідно до Інструкції з ведення класного журналу 5-11(12)-х класів загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 03.06.2008 № 496, тематична оцінка виставляється до класного журналу в колонку з написом «Тематична» без зазначення дати.

У наведеній нижче таблиці зазначено мінімальну кількість тематичних оцінювань навчальних досягнень учнів з фізики та астрономії відповідно до кількості тем і годин, що відводяться на їхнє вивчення в класах різних профілів:

Обсяг і зміст навчального матеріалу, що виноситься на тематичне оцінювання, та необхідність збільшення кількості тематичних атестацій визначаються вчителем. Тематичні оцінки не корегуються.

За результатами тематичного оцінювання виставляється семестрова оцінка у відповідні колонки «І (ІІ) семестр», а річне оцінювання здійснюється на підставі семестрових оцінок. При виставленні семестрового та річного балів слід ураховувати динаміку особистих навчальних досягнень учнів з предмета, важливість теми (тривалість її вивчення, складність змісту, ступінь узагальнення матеріалу тощо). Учні мають право на підвищення лише семестрової оцінки. Скоригована семестрова оцінка виставляється без дати в колонку з написом «Скоригована» поруч із колонкою «І (ІІ) семестр». Колонки для виставлення скоригованих оцінок відводяться навіть за відсутності учнів, які виявили бажання їх коригувати.

Деякі питання організації та впровадження допрофільного та профільного навчання

Виявлення інтересів і схильностей, здібностей школярів і формування практичного досвіду в різних сферах пізнавальної і професійної діяльності, орієнтованого на вибір профілю навчання в старшій школі сприяє впровадження допрофільного навчання.

Відповідно до Положення про загальноосвітній навчальний заклад кожна школа на основі Типового навчального плану розробляє власний робочий навчальний план, у якому години варіативної складової розподіляє залежно від обраного напряму профілізації. З метою реалізації допрофільної підготовки в навчальних закладах (класах) з поглибленим вивченням фізики варто додатковий час, що відводиться на вивчення предмета, використовувати не на розширення теоретичного матеріалу курсу, а на спрямування навчального процесу щодо підвищення пізнавального інтересу до предмета, використовуючи прикладне значення фізики в технічній та гуманітарній сферах життя сучасної людини. Доцільно проводити всі лабораторні роботи в умовах класу, зосереджуючи увагу на різноманітних методах дослідження, намагатися створити атмосферу творчого пошуку розв’язку зазначеної проблеми, пояснення умов, що впливають на хід експерименту, межі та галузі застосування спостережуваного явища або визначеної фізичної величини. При розв’язуванні задач бажано звернути увагу школярів на етапи аналізу фізичної проблеми, з’ясування доцільності вибору певної моделі, достовірності результатів тощо. На таких уроках можливо не тільки відпрацьовувати навички використання знань у стандартних ситуаціях, а пропонувати учням посильні творчі завдання – самостійне планування та проведення досліджень, виготовлення пристроїв та приладів, задачі на розвиток креативного мислення тощо.

Важливу роль як у допрофільній підготовці учнів основної школи, так і для впровадження профільного навчання в старшій школі відіграє вивчення факультативних курсів та курсів за вибором, що створюються за рахунок годин варіативної складової навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів за умови наявності бажання учнів їх вивчати і створення належних умов для їх опанування.

Щодо вивчення астрономії у 2008/2009 навчальному році

Кількість годин, що відводиться на вивчення астрономії, залишається незмінною та відповідає розподілу годин згідно з Типовими навчальними планами для профільного навчання (наказ МОН України від 20.05.2003 №306). В 11-х класах філологічного, суспільно-гуманітарного, художньо-естетичного профілів для вивчення астрономії використовуються години варіативної складової навчального плану.

Сучасна астрономія — надзвичайно динамічна наука; відкриття в ній відбуваються в різних її галузях — у зоряній і позагалактичній астрономії, продовжуються відкриття екзопланет тощо.

Особливістю викладання астрономії в цьому році є те, що 2009 рік оголошено “Міжнародним роком астрономії” (МРА-2009). Таке рішення ухвалила 62-а Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй за ініціативою Міжнародної астрономічної спілки та ЮНЕСКО.