Досвіт соціальних перетворень методологічний аспект

Русинов Л.А. АМ-74

Досвіт соціальних перетворень: методологічний аспект. (За А. Шопенгауером )

Проблематика соціальних перетворень є центральним питанням багатьох наук, таких як філософія: соціологія, політологія, правознавство, історія, та цілого ряду інших наук та їх галузей. Основною проблемою є складність реально задовольнити умови сьогодення, як теоретично так і практично. Соціальний рух набирає нечуваної швидкості, все більше переносячи відносини зі сфери матеріального в сферу інформаційного, отримуючи при цьому динамічний,складний для сприйняття та контролю зміст.

В таких умовах доцільно звертатися до філософії, її бачення соціальних явищ, методологічно-обґрунтованих за допомогою філософських категорій, дає найбільш загальне знання про соціум та світ в цілому.

В основі філософії Шопенгауера співвідношення раціонального та ірраціонального, як складові людської сутності; категорії «волі» та «уявлення» ; вчення про мораль та етику, про способи вирішення проблем людства.

Прагнучи доєднати надбання східної та західної філософських традицій, об'єктивний ідеалізм у поєднанні з ідеалізмом суб'єктивним, Шопенгаур стверджує «Воля є сутність людини, а інтелект – її прояв», пояснюючи таким чином тотожність розуму та волі, як перетвореної самої себе. Специфічною особливість його вчення є волюнтаризм.

Шопенгауер услід за Кантом розрізняє «річ в собі» та «явища». «Річ в собі», на його думку, піддається пізнанню, це не що інше, як «воля». «Воля» становить абсолютний початок будь-якого буття, вона породжує явища або уявлення.

«Основна властивість світової волі полягає в тому, що вона ні до чого не спрямована ... немає ніякої кінцевої мети, тобто, немає ніякого сенсу». Закон объективации: «Чем более совершенный и сознательный уровень обнаружения мировой воли достигается, тем более трагический характер он приобретает». Чим розумніше й глибше людина, тим складніше і трагічніше її життя. В противоречие входят две силы: стихия «мировой воли» и человеческий разум. У протиріччя входять дві сили: стихія «світової волі» і людський розум. В поисках смысла человек и создает различные религии и философии, чтобы сделать жизнь выносимой. У пошуках сенсу Людина і створює різні релігії і філософії, щоб зробити життя простішим, наповненішим. Как жить в этом мире, как спастись?

Шопенгауэр полагает, что человечество уже изобрело средство спасения от отсутствия смысла — иллюзии, придумывание занятий. Шопенгауер стверджує, що людство вже винайшло засіб порятунку від відсутності сенсу - ілюзії, придумуванням занять. Человек — это существо, в котором «мировая воля» борется сама с собой. Людина - це істота, в якому «світова воля» бореться сама з собою. Способы достойной жизни (поиск тихих гаваней): Шляхи гідною життя (пошук тихих гаваней):

· Искусство, которое создает прочную иллюзию красоты.Мистецтво, яке створює міцну ілюзію краси.

· Этический (моральный) аскетизм: отказ от соблазнов, то есть бессмысленной траты энергии.Етичний (моральний) аскетизм: відмова від спокус, то є безглуздою витрати енергії.

· Философия, которая выясняет подлинную причину трагичности бытия.Філософія, яка з'ясовує істину причину трагічність буття.

Шопенгауэр основал новый подход к человеку и обществу: не идеализировать человека, не стремиться его переделать, а посмотреть на него таким, каков он есть.Концепция А. Шопенгауэра была более подробно развита Ф. Ницше и З. Фрейдом, которые также акцентировали внимание на скрытых, бессознательных мотивах человеческого поведения, свидетельствующих против казавшихся наивными и утопическими традиционных представлений о человеке.Розвинуті Ф. Ніцше та З. Фрейдом концепції, які також акцентували увагу на прихованих, несвідомих мотивах людської поведінки, що свідчать проти утопічних традицій уявлень про сутність людини. « Когда люди вступают в тесное общение между собой, то их поведение напоминает дикобразов, пытающихся согреться в холодную зимнюю ночь.

А. Шопенгауер радикально висловлював сумніви з приводу класичних уявлень про людину і піддав різкій критиці основні ідеї традиційної етики, поклавши початок новому ірраціоналістичному напрямку.

Против каких идей выступил Шопенгауэр? Проти яких ідей виступив Шопенгауер?

· Против идеи человеческой рациональности (основанной на вере в то, что человек обладает разумом и способен контролировать свои действия; против мнения, что в сознании и повелении человека доминируют рациональные цели и мотивы). Проти ідеї людської раціональності (заснованої на вірі в те, що людина володіє розумом і здатний контролювати свої дії; проти думки, що в свідомості людини домінують раціональні цілі та мотиви).

· Против идеи добродетельности человека (основанной на вере в то, что человек стремится к благополучию других людей). Проти ідеї альтруїстичної людини (заснована на вірі в те, що людина прагне до благополуччя інших людей).

· Он также выступил против идеи должного как достижимой цели (человечество существует уже несколько тысяч лет, но за этот промежуток люди, по мнению Шопенгауэра не стали добрее или разумнее, поэтому вряд ли они станут такими на протяжении следующих тысячелетий). Він також виступив проти ідеї належного як досяжною цілі (людство існує вже кілька тисяч років, але за цей проміжок люди, на думку Шопенгауера не стали добріше або розумніше, тому навряд чи вони стануть такими протягом наступних тисячоліть).

Переворот в этике, осуществленный Шопенгауэром, основывается на открытии им сферы бессознательного (которую он называет "волей), а также на убеждении, что эта воля является "злой", "эгоистичной" и "порочной". Переворот в етиці, здійснений Шопенгауером, ґрунтується на відкритті їм сфери несвідомого, а також на переконанні, що ця воля є"зла", "егоїстична "і" порочна ". Але "зло" тут слід розуміти не як щось шкідливе, але природне і цілком доцільне, що породжує розвиток, «штовхає» волю до дії.

В работе "Мир как воля и представление" философ утверждает, что мир дан человеку не в виде представления, а в виде воли.Мировая воля сильнее всего проявляется в человеке. Світова воля, як найбільш загальна категорія, найсильніше проявляється в людині. Поэтому человек самое страдающее из всех существ. Тому людина найбільш стражденна з усіх істот.

Воля находится вне морали. Воля знаходиться поза моралі. Поэтому человек - аморален. Тому людина - аморальна. В основе его поведения лежит не рациональные аргументы, а иррациональные мотивы. В основі її поведінки лежить не раціональні аргументи, а ірраціональні мотиви. Все красивые слова, которые он произносит, являются прикрытием аморальных, эгоистических мотивов. Всі красиві слова, які він стверджує, є прикриттям аморальних, егоїстичних мотивів. «Ввічливість – фіговий лист егоїзму».

Шопенгауер заснував новий підхід до людини і суспільства: не ідеалізувати людину, не намагатися її переробити, а подивитися на неї такою, яка вона є. Идеализация упрощает образ человека. Ідеалізація спрощує образ людини. Действительно, многие представления об идеальном человеке, так же как и представления об идеальном обществе, создают пародию. Уявлення про ідеальну людину, так само як і уявлення про ідеальне суспільство, без їх всебічного розгляду, є безумовно хибним.

« Когда люди вступают в тесное общение между собой, то их поведение напоминает дикобразов, пытающихся согреться в холодную зимнюю ночь. «Коли люди вступають у тісне спілкування між собою, то їх поведінка нагадує дикобразів, які намагаються зігрітися в холодну зимову ніч. Им холодно, они прижимаются друг к другу, но чем сильнее они это делают, тем больнее они колют друг друга своими длинными иглами. Їм холодно, вони притискається один до одного, але чим сильніше вони це роблять, тим болючіше вони будить колоти один одного своїми довгими голками.Вынужденные из-за боли уколов разойтись, они вновь сближаются из-за холода, и так — все ночи напролет » ^{[ источник? ]} . Вимушені з-за болю уколів розійтися, вони знову зближуються з-за холоду, і так – протягом кожної ночі». (Артур Шопенгауер) Только воля способна определить все сущее и влиять на него.