Зоологія як наука Предмет і метод дослідження Зв язок з іншими науками

Реферат

з зоології

1. Вступ до курсу „Зоологія”

2. Зоологія, як наука. Предмет і метод дослідження. Зв’язок з іншими науками.

3. Теорія еволюції. Основні властивості тваринного організму.

1. Вступ до курсу „Зоологія”

Різноманітність тварин. Царство Тварини об'єднує понад 1,5 млн. видів (найчисельніше серед інших царств живих організмів). Тварини, як і рослини, бактерії, гриби, заселили усі сере­довища життя: водне — риби, ссавці, ракоподібні, медузи; наземно-повітряне — комахи, птахи, звірі; ґрунт — дощові черви, терміти, кроти. Середовищем життя для багатьох тварин є інші тварини, людина, рослини.

Тварини різноманітні за розмірами, формою тіла, покривами, органами руху, внутрішньою будовою, поведінкою та іншими ознаками (по­рівняйте, наприклад, між собою медузу, дощо­вого черв'яка, восьминога, річкового рака, трав­невого хруща, акулу, голуба, вовка).

Подібність тварин з іншими організмами та їх відмінності. Тварини, як і усі інші організми, мають клітинну будову, живляться, дихають, ростуть і розвиваються, розмножуються, вмира­ють. На відміну від інших організмів вони, як правило, живляться твердою їжею, яка містить уже готові органічні речовини; у них розвинуті різні пристосування до її захоплення, утри­мання, подрібнення та перетравлювання. Май­же всі тварини мають органи руху (плавці, ласти, ноги, крила), що сприяють активному пошуку їжі, захисту від ворогів та непогоди тощо. У більшості тварин розрізняють передній і задній кінець тіла, черевний і спинний бік, лівий і правий бік тіла. На передньому (посту­пальному) кінці тіла містяться рот, основні органи чуття (зору, слуху, нюху, смаку, доти­ку), органи захисту та нападу. Уявно через тіло таких тварин можна провести лише одну пло­щину, яка поділятиме його на дві дзеркально симетричні половини. Така симетрія тіла нази­вається двосторонньою, або двобічною. Вона дозволяє тваринам рухатися прямолінійно, збе­рігаючи рівновагу, з однаковою легкістю повер­татися вправо і вліво.

Вздовж тіла деяких тварин, наприклад, ме­дуз, можна провести декілька уявних площин, і кожна з них ділитиме його на дві дзеркально симетричні половини. Лінії площин розходять­ся від центру перетину променями. Таку симет­рію тіла називають променевою. Вона характер­на для тварин, що ведуть прикріплений або ма­лорухливий спосіб життя, і дає можливість ловити здобич і відчувати наближення небезпе­ки з будь-якого боку.

2. Зоологія, як наука. Предмет і метод дослідження. Зв’язок з іншими науками.

Зоологія — наука про тварин. Люди здавна використовували тварин у своєму житті. Добуваючи тварин, охороняючи житло від хижаків та отруйних змій тощо, вони набували знань про їхній зовнішній вигляд, місцезна­ходження, спосіб життя, поведінку і передавали ці знання з покоління в покоління. З часом з'я­вилися книги про тварин, виникла наука зоо­логія (з грец. зоон — тварина і логос — слово, вчення), її народження відносять до ІІІ ст. до н.е. і пов'язують з іменем давньогрецького вченого Аристотеля.

Сучасна зоологія — це ціла система наук про тварин. Одні з них вивчають будову, розвиток тварин, спосіб життя, поширення по Землі; інші — окремі групи тварин, наприклад, тільки риб (іхтіологія) або ж тільки комах (ентомологія). Знання, здобуті зоологічними науками, мають велике значення для здійснення охорони та відновлення чисельності тварин, боротьби зі шкідниками рослин, переносниками та збудни­ками хвороб людини і тварин тощо.

Класифікація тварин. Усі тварини, як і інші живі організми, за ознаками близькоспорідненості вченими об'єднані у систематичні групи. Найменша з них — вид. Усі зайці-біляки, що живуть у тайзі, змішаних лісах або тундрі, належать до одного виду — Заєць-біляк. Видом в зоології називають сукупність тварин, подібних між собою за усіма істотними ознаками будови і життєдіяльності, поширених у межах певної території і здатних давати пло­дюче потомство. Кожну тварину з наявними лише їй особливостями будови та поведінки називаються особиною. Подібні види об’єднують у роди, роди – в родини, родини – в ряди, ряди – в класи, класи – в типи.

3. Теорія еволюції. Основні властивості тваринного організму.

Автором першої еволюційної теорії був фран­цузький біолог Жан-Батіст Ламарк (1744-1829). Ламарк увічнив своє ім'я, ввівши термін «біологія», створивши систему тваринного сві­ту, в якій вперше поділив тварин на «хребетних» та «безхребетних». Ламарк вперше ство­рив цілісну концепцію розвитку природи і сформулював три закони мінливості організмів.

1. Закон прямого пристосування. Пристосу­вальні зміни рослин і нижчих тварин відбуваю­ться під прямим впливом навколишнього сере­довища. Пристосування виникають завдяки подразливості.

2. Закон вправляння і невправляння органів. Для тваринних організмів дія середовища опо­середкована нервовою системою та органами чуття. Тривалий вплив середовища формує у тварин звички, пов'язані з частими вправлян­нями органів. Посилене його вправляння при­зводить до поступового розвитку цього органа і закріплення змін.

3. Закон «успадкування набутих ознак», від­повідно до якого корисні зміни передаються і закріплюються у потомстві. Цей процес носить поступовий характер.

Неперевершеним авторитетом XIX ст. в галу­зі палеонтології та порівняльної анатомії був французький зоолог Жорж Кюв'є (1769-1832). Він став одним із реформаторів порівняльної анатомії і систематики тварин, ввів поняття «тип» у зоології. Спираючись на багатий фак­тичний матеріал, Кюв'є встановив «принцип ко­реляції частин тіла», на основі якого рекон­струював будову вимерлих форм тварин. За своїми поглядами був креаціоністом і стояв на позиціях незмінності видів, а наявність присто­сувальних ознак у тварин розглядав як свідчен­ня споконвічно встановленої гармонії у природі. Причини змін викопних тварин Ж. Кюв'є вба­чав у катастрофах, що відбувалися на поверхні Землі. Згідно з його теорією, після кожної катастрофи відбувалося повторне створення ор­ганічного світу.