Історія селища Добротвір

Початки історії Добротвору сягають 13-го ст. У ті часи Добротвір належав до Холмської землі, а в 14-ому до Белзької землі.

Добротвір лежить над річкою Бугом, на північний схід від Камінки Струмилової. Спочатку був розсташований на правому березі Бугу, але через часті напади татар мешканці переселилися на лівий берег. Ріка Буг та поблизькі ліси були добрим схоронищем перед нападами ворогів.

В історії згадуються татарські і турецькі напади в 1498 і 1509 рр., від яких населення Добротвору й околиць сильно потерпіло. Через те польський король Жигмонт і звільнив мешканців від усяких податків на вісім років. Він також установив щорічний ярмарок на день восьмого вересня і щотижневий у четвер.

В Добротворі було два замки, один з них оборонний, що стояв на правому березі Бугу. Від того замку збереглася назва околиці „Замчисько” і оборонний рів до 1955 року, коли більшовицька влада побудувала греблю і затопила ту частину Замчиська. Історія згадує також що у 1417 році в замку перебував литовський князь Витовт.

Добротвір є оточений присілками: Бірок, Забужжя, Воротна, Язвин, Долина, Маїки, Матяші, Мусії, Рогалі, Рокети. Назви тих присілків походять від прізвищ багатих господарів, які мали більші господарства довкруги Добротвору.

Згідно з переписом населення в 1564-65роках, Добротвір був містечком. Тоді в ньому було 161 хат і такі вулиці: Мостова, Надбужна, Млинова і Волоська. В тому часі Добротвір належав до Камінецького староства. Згадується там, що тоді в містечку було двох священників, 16 рибалок, 5 боднарів, 2 гончарі, 2 шевці, 3 ковалі, 1 дігтяр і 6 різних яток. Решта населення займалася сільським господарством і випасом худоби.

Сім років пізніще перепис занотовує 195 домів, але велика частина населення вимирає від холери. Пізніший перепис із 1662року подає лише 15 хат. Це наслідки тодішніх воєн.

На присілку Язвин був монастир Сестер Василіянок, його ліквідовано 1784р., а церква св. Дмитрія з цього монастиря перенесено в 1792 році на цвинтар у Доброворі.

У 1870р. Ще раз прийшла пошесть холери і забрала багато жертв. Тоді у деякі дні ховали по десять осіб.

На початку 20ст. Добротвір починає відроджуватися і розбудовуватися. Тоді приходить нове нещастя: в червні 1906року пожежа нищить 48 господарств, у тому числі парафіяльні будинки, але 300-літня церква залищилася цілою. Вона стояла ще дев’ять років. В липні 1915р. російські війська, відступаючи з Галичини, спалили центр Добротвору, в тому чилі і старинну церкву та дзвіницю.

Після Першої світової війни організовується в Добротворі культурно-освітнє життя. Засновано читальню „Просвіти”, драматичний гурток, атакож кооператив та інші малі підприємства.

У 1931р. в Добротворі було 606 житлових будинків і 3325 мешканців. За національним складом було: 2508 українців, 588 поляків і 229 євреів.

Старанням о. Володимира Пашковського в роках 1933-38 побудовано нову церкву в україно-візантійському стилі. Церкву названо в честь святих Володимира і Олбги. Її посвятив владика І.Бучко, який був товаришем о. Пашковського зі студенських часів. Не довго судилося о. Пашковському служити в новій церкві. Прихід більшовиків і переслідування ними приневолюють його втекти з родиною до Кракова, де він перебував до 1941року. З приходом німців і проголошенням незалежності України Актом 30 червня 1941 року Добротвір знову відроджується. Однак не довго населення раділо відносно вільному життю, бо новий окупант почав забирати молодих людей на примусову працю до німеччини, а інших за політичну діяльність арештовували і засилали в тюрми та концтабори.

Ранньою весною 1944 року фронтова лінія наблизилась до Добротвора і 21 березня О. Пашковський з родиною та І.Харко, з двома малолітніми синами подплися в далеку дорогу на еміграцію. Спершу опинилися в селищі Ліщин коло Горлиць на Лемківщині, де о. Пашковський став парохом, а діти обох родин вписались до гімназії в м. Криниці.

На початку вересня 1944року німецько – більшовицький фронт посувається у західному напрямку. Обидві родини були приневолені податися далі на захід. 10 вересня 1944 року прибули до Старої Любовні на Словаччині, а пізніше до Тренчіна і далі до Вайнар біля Братислави. Тут перебулт до квітня 1945 року. Коли більшовики наблизились до Братислави, о. Пашковський з родиною подався через Австрію до Риму, а І.Харко з синами опинилися в м.Авгсбурзі в Баварії.

Після поновного приходу більшовиків у Західну Україну 1944 року в Добротворі почали розбудовувати нову частину міста і споруджувати електростанцію...

У другій половині минулого століття Галичина залишалась мало електрифікованою. По селах світили гасовими лампами, лягали спати з відходом дня. У Львівській і сусідніх областях не було потужної генеруючої станції, тому було прийняте урядове рішення – спорудити Державну районну електростанцію. Місце для неї вибрали з урахуванням двох вирішальних факторів: поруч – вугільний басейн і ріка Західний Буг.

Отож постановою Ради Міністрів СРСР від 10 липня 1950 року було затверджено рішення про будівництво Добротвірської ДРЕС на березі Західного Бугу біля села Добротвір. В цьому ж році Львівським відділенням інституту „Теплоелектропроект” були розпочаті дослідні роботи, розроблено проектне завдання на будівництво станції потужністю 50 тис. кВт з перспективою дальшого її розширення.

У 1960 році давню частину міста перейменовано на Старий Добротвір, а новій частині дано назву Добротвір.

Почалося будівництво першої черги ДТЕС у 1951 р. Монтажні роботи тут виконувались: монтажною дільницею тресту „Київпроменергомонтаж”, монтажною дільницею „Електромонтаж”, монтажною дільницею управління „Південьенергомонтаж”, Львівською об’єднаною монтажною дільницею тресту „Південьенергомонтаж”, спеціалізованою дільницею монтажного управління „Південьенергомонтаж” тресту „Південьенергобуд” та спеціалізованою дільницею тресту „Залізобетонобуд”.

Від початку першої черги і до кінця третьої керували будівництвом Добротвірської ДРЕС: Новіков Борислав Францович, Меркулов Микола Миколайович, Степаненко Петро Семенович, Пивоваров Володимир Степанович, Койнаш Григорій Васильович, Савченко Іван Піменович. Головні інженери будівництва: Шульц Євгеній Євгенович, Михальчук Зеновій Михайлович, Карпов Дмитро Олексійович.

Будівельна організація ДРЕС була організована 22 липня 1952р. Одним із перших організаційних питань було комплектування робітничими кадрами. Основне їх ядро складали робітники та спеціалісти Львівської ТЕЦ, які пройшли стажування на Краснодарській ТЕЦ і були направлені в Добротвір. Керівними інженерно – технічними кадрами ДРЕС комплектувались за рахунок електростанцій СРСР. Спочатку колектив будівельників складався здебільшого з приїжджих кадрових робітників, які мали відповідний досвід роботи. Згодом він поповнювався жителями Старого Добротвора та навколишніх сіл.

У процесі будівництва готувалися висококваліфіковані кадри будівельників, яких доводилось навчати безпосередньо на будівельному майданчику. Вчорашні колгоспники Добротвора охоче оволодівали майстерністю штукатурів, теслярів, монтажників. У ветеранів новобудови були: С. Мудрик, П. Масло, Р. Муран, О. Бусуєк, О. Веретельник, У. Клим. та інші. Вже в 1958 р. На будові місцеві жителі становили майже половину всього складу робітників.

Будівельники Добротвора урочисто відсвяткували свою першу трудову перемогу – турбогенератор потужністю 25 тис.кВт з котлогенератором паропродуктивністю 120т/год було введено експлуатацію 15 грудня 1955 року. З вводом в експлуатацію грудні 1958 р. третього турбогенератора потужністю 50 тис. кВт було закінчено будівництво першої черги Добротвірської ДРЕС. Всі зусилля монтажників і зварників бригад І.Сенкевича і П.Смаглюка були спрямовані на підвищення темпів і якості робіт. Сумлінно працювали і щоденно перевиконували змінні завдання слюсарі-монтажники А.Макар, М.Максименко, С.Паламар, зварники М.Бартшин та інші.

З кінця 1955 року розпочався новий етап в житті новобудови: поряд з подальшим мпорудженням наступної черги електростанції значна частина інженерів, техніків та робітників приступила до експлаутації першої черги електростанції. У зв’язку з цим відчутною стала нестача кадрів, особливо досвідчених енергетиків. В 1955 році сюди був відряджений загін досвідчених енергетиків. Із Львова прибув інженер І.М.Станичний, майстри і начальники змін котельного цеху м.Зінченко, С. Лапшин, В. Чабан, м.Верещагін, М.Боєчко. прибулі спеціалісти зуіли за короткий час підготувати чимало здібних монтерів, машиністів, майстрів.

З року в рік розширювалася будова станції. Протягом 1959-61 років будівельники здали в експлуатацію три генератори по 100тис. кВт. Кожний. На кінець 1961 року загальна потужність введених в дію агрегатів вже перевищувала половину проектної.

В 1963р. Почав давати струм генератор потужністю 150тис. кВт. Кожний. У 1964 році Добротвірська ДРЕС досягла своєї проектної потужності.

На початку 60-х років про Добротвір знали чи не в кожному місті нашої країни. Сюди заводи відправляли устаткування, потрібне для будівництва і монтажу. У Добротвір щоденно прибувало теплоенергетичне та електричне обладнання з усіх кінців СРСР – Москви, Ленінграда, Ташкента, Києва, Харкова. Так перша черга Добротвірської ДРЕС була устаткована котлами з Подільського машинобудівного заводу Московської обл., генераторами з Харкова, та ін.

Уряд високо оцінив роботу передовиків новобудови. В 1958 році орденом Леніна нагороджено бригадира бетонників П.Дацишина, штукатура К.Гарасюка. Орденом „Знак пошани” – штукатура будівництва електростанції О.Маїка. 5 чоловік медаллю „За трудову доблесть”, 7 – „За трудову відзнаку”.

14 липня 1962 року Добротвірська електростанція дала струм по лінії високої напруги Добротвір – Стрий – Тиса в Угорську Народну Республіку. Через деспетчерський пункт у Празі, який почав діяти з січня 1963р., західноукраїнська енергосистема була з’єднана із загальною енергосистемою Угорщини, Польщі, НДР та Румунії – „Мир”

Накопичений досвід згодився і за кордоном. Висококваліфікований спеціаліст – машиніст блоку С.Лапшин підготував сім начальників змін, багатьох машиністів котлів, і колектив станції доручив йому відповідальну справу – поїздку в Корейську Народно-Демократичну Республіку для допомоги в енергетичному будівництві. Чимало спеціалістів працювали на будівництві енергетичних підприємств в інщих країнах. Зокрема – Ю.Кулик, Б.Божко, Б. Скорин побували в Індії. А.Заяць, В.Зубрило в Угорщині.

З початку будівництва електростанції господарські та профспілкові організації дбали про впорядкування села та селища.піднесення освітнього та культурного рівня та охорони здоров’я його мешканців. У ході будівництва поліпшувався благоустрій жителів. З року в рік здавалися в експлаутацію житлові площі. В усіх будинках Добротвора є холодне та гаряче водопостачання, каналізація, центральне опалення, газ.

Для забезпечення дітей робітничих сімей навчанням тут уже в 1953році було побудовано загальноосвітню середню школу. Кількість учнів збільшувалася за рахунок дітей навколишніх сіл та розбудови селища. У зв’язку з цим у 1967р. Було відкрито новий корпус, а у 1988р. Добудовано ще два блоки навчальних корпусів, їдальню, актовий зал, басейн та ін. На даний момент на території селища розташована найбільша у районі школа, де навчається понад 1тис.300 учнів. Ще майже 400 молодих людей є студентами Добротвірського технічного ліцею. У 1971-74рр. У Старому Добротворі за стараннями тодішнього директора школи, Ярослава Мудрика, побудовано восьмирічну школу на 320 учнів. Також було побуловано дитячий садок, який згодом перенесли у селище.

У Добротворі на належному рівні система охорони здоров’я. У грудні 1960р. Закінчено будівництво лікарні у селищі. У зв’язку з цим лікарню в Старому Добротворі ліквідвано, персонал переведено у селишну лікарню. У цей час створено пункт шкидкої допомоги. В кінці 80-х Добротвірську лікарню розширено до 100 ліжок. При лікарні організовано бальнеологічне лікування. Росло селище, збільшувалось його населення. У 1966році відкрився вже другий двохповерховий дитячий садок на 120 місць.

Окремою сторінкою в історію Добротвора увійшла дитяча музична школа. Саме завдяки підтримці адміністрації Добротвірської ТЕС 1 вересня 1995 року в селищі відкрився дитячий мистецький заклад. Тут діти можуть здобувати мистецьку освіту, виховуватись на кращих зразках вітчизняної і світової музичної культури.

Прикрашає село і одночасно служить місцем відпочинку Народний дім. Будівництво якого розпочалося ще у кінці 80-х, але розвалився союз і про споруду забули більш як на 10 років. Будівництво було відновлено у 1999 і через рік завершено на кошти В.Петраха, односельчанина що поїхав шукати долі за океаном, де служив у військах США. Також за сприяння його фонду було повністю відреставровано школу, куплено комп’ютерний клас, побудовано дзвіницю та бібліотеку у селищі. Також Народний дім є збудований і у селищі але за кошти Добротвірської ТЕС. Це просвітницькі установи, які здатні зберегти традиції і культуру. Працює 16 гуртків художньої самодіяльності: хоровий, вокальний, естрадний, танцювальний, драматичний та ін. В гуртках зайнято понад 300 чоловік.

Велике виховне значення має історико-краєзнавчий музей, який засновано художником промислової естетики Добротвірської ТЕС пенсіонером Й.Брикайлом і відкритий 22 жовтня 1995 року. В музеї є експонати не тільки з Добротвора і навколишніх сіл, але й з Тернопільщини, Івано-Франківщини, Рівненщини.

За час експлуатації ТЕС з 1955р. по 2005р. включно вироблено 146млрд. кВт. год. електроенергії, спалено: 40млн. тонн вугілля, 20,1 млрд.н.м.³ газу, 1 млн. тонн мазуту, зекономлено 262 тис. Тонн умовного палива, на якому додатково вироблено 700 млн.кВт.год. електроенергії.

Минають роки і десятиліття, на станції вже працюють трудові династії у третьому поколінні. Всі вони збагатили і збагачують енергетику трудовими здобутками, новими технічними рішеннями, це підверджується результатами роботи в новому тисячолітті. З нагоди 10-ї річниці Незалежності України колектив електростанції був нагороджений ювілейною медаллю Президента України, в 2003 році Добротвірська ТЕС визнана фіналістом Всеукраїнського конкурсу „Лідер паливо-енергетичного комплексу – 2003” з врученням диплому та спеціальної відзнаки.

Добротвір – селище тих, хто творить добро. Нехай „Добротвірські вогні” щораз яскравіше освітлюють шлях волелюбного народу, що будує державу під мирним голубим небом Вітчизни – ім’я якій Суверенна Незалежна Україна.