Організація території постійного лісового розсадника в ДП "Жовтневому ДЛГ"

ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕРИТОРІЇ ПОСТІЙНОГО ЛІСОВОГО РОЗСАДНИКА в ДП "ЖОВТНЕВОМУ ДЛГ"

1. Природні і економічні умови району розташування розсадника

Жовтневий лісгосп – головне підприємство обласного виробничого лісогосподарського об’єднання "ХарківЛіс", розташований в північно-західній частині Харківської області, на території адміністративних районів: Богодухівського, Валківського, Зміївського, Золочівського, Краснокутського, Нововодолазького, Харківського та Чугуївського. Адреса управління лісгоспу: м. Харків, вул.Бородинська,25.

Загальна площа лісгоспу 48325 га. Лісництв в лісгоспі десять: Валківське (м.Валки), Золочівське (п.г.т.Золочів), Коломацьке (п.г.т.Коломак), Мерчанське (п.г.т. Старий Мерчик), Люботинське (п.г.т.Люботин), Бабаївське (п.г.т.Покотилівка), Рокитнянське (п.г.т.Рокитне), Мереф’янське (м.Мерефа), Васіщевське (п.г.т.Васіщево), Водолажське (п.г.т.Нова Водолага).

Жовтневий держлісгосп, як головне підприємство обласного виробничого лісогосподарського об’єднання Обласне Управління "Харківліс", створений в 1988р., згідно наказу Міністерства лісового господарства Української ССР від 27 липня 1988 р. №147 і ООО "Харківліс" від 3 жовтня 1988р. №1 на базі Харківського і Жовтневого лісгоспів. Складався він з 13 лісництв, загальною площею 65494 га.

Жовтневий лісгосп як незалежна одиниця, був створений в 1940 р. на базі лісництв: Харківського, Золочівського, Ліпецького Валківського і частки Богодухівського і Харківського рай лісгоспів. Лісгосп був створений згідно указу про передачу лісів місцевого значення, розташованих в кордонах водоохоронної зони, під керівництво Глав лісоохорони при СНК СРСР, приказом МСХ УССР від 9 жовтня 1955р. Жовтневий лісгосп з 1 листопада 1955р. став називатися механізованим лісгоспом.

Клімат району можна охарактеризувати наступним чином: тривалість вегетаційного періоду складає 200 днів. Остання дата весняних заморозків 29 квітня, перша дата осінніх заморозків 10 вересня, середня дата замерзання рік 8 грудня. Середні дати початку і кінця паводків становлять 29 ІІІ – 13ІV. Глибина промерзання ґрунту: середня 65 см, максимальна 85 см. Кількість посушливих днів 1, кількість днів з ливнями 1.5. Середня висота снігового покрову 10 см. Вітер переважає південно-східний, південний, південно-західний. Сума опадів становить 511 мм, відносна вологість – 66%. Середня дата появи стійкого снігового покрову 17 грудня, тривалість 105 днів, середня дата сходу стійкого снігового покриву – 31 березня. Висота снігового покриву 8 см, максимальна 18 см.

2.Характеристика ділянок, відведених під розсадник

Під розсадник відведена ділянка поля, що межує з лісовим масивом лісництва.

Рельєф ділянки є рівнинним. Ці умови сприяють для вирощування сіянців і саджанців деревних і чагарникових порід, де ґрунт майже не має ерозії, а наявність стиглого лісу зменшує дію вітру.

Крім того ґрунтові умови є сприятливими для створення розсадника. Таким чином, можназробити висновок, що природні умови ділянки під розсадник сприятливі для його вдалого проектування.

3. Розрахунок площі виробничих і допоміжних частин

Продукційна частина розсадника (виробнича частина) згідно проектного завдання включає посівне відділення з вирощуванням однорічних сіянців Туї та дворічними Ялину звичайну, деревну школу з вирощуванням 3-х річних саджанців Клену гостролистого та Липи дрібнолистої.

Сіянці вирощують у трипільній сівозміні, у якій одне поле відводиться під пар, а у інших вирощують сіянці.

Загальну площу під породою у посівному відділенні визначаємо за формулою:

S=N*B/C*D* 10000 * К, га

Де, S-площа під породою посівного відділення, га;

N - кількість сіянців, які потрібно виростити щорічно (планове завдання), шт;

В - ширина посівного ряду плюс ширина між стрічкової відстані, м;

С - плановий вихід сіянців з 1м посівної борозенки,шт.;

D- кількість посівних борозенок у стрічці, шт.;

К - коефіцієнт відношення кількості полів у сівозміні до кількості полів, що засіваються щорічно даною породою.

Таблиця 1.

Розрахунок площі посівного відділення.

Загальна площа:

Ялина S=2600000* 1,45/30*4* 10000*3/1=9,42 га

Туя S=2300000* 1,45/19*4* 10000*3/2=6,76 га

У деревній школі згідно завдання проектується вирощування 2-х річних саджанців для озеленення міст.

Відпад саджанців плануємо у розмірі 13% - для деревних, і до 18% -для плодових, від щорічного відпаду.

Кількість полів сівозмін у деревній школі - 4 шт (на одне більше від терміну вирощування саджанців), у плодовій школі 4 шт.(на два більше від терміну вирощування).

а) кількість полів у деревній школі

б) кількість полів у плодовій школі

Загальна площа деревної та плодової школи розраховується за формулою: S=N*P*K/10000,ra

Де N- кількість рослин, що висаджуються щорічно, шт.. Р - площа живлення одного саджанця, К - кількість полів у сівозміні, шт; Sзагальна площа школи, га. Загальна площа: S₃ar.=69000*0,4*3/10000=8,28га S₃ar.=33600*0,36*4/10000=4,84га

Таблиця 2.

Розрахунок площ шкільного відділення.

Площа одного поля:

Клен 69000*0,4*4/10000=11,4 га

Липа 33600*0,36*4/10000= 4,84га

Допоміжна частина призначена для обслуговування продукційної частини, виконання захисної та організаційно-господарських функцій.

Допоміжна частина розсадника включає ділянку для прикопки садивного матеріалу з компостником, дорожню мережу, господарську ділянку з будівлями житлового і виробничого секторів (контора, насіннєсховище, гараж, склади та ін.) захисні лісосмуги, живопліт.

4. Організація території

Організація території - це доцільний розподіл території на окремі частини, які мають різне господарське значення для найбільш ефективного використання площі.

Вона відображається на площі розсадника і обґрунтовується. Під розсадник вибирається ділянка, вільна від будь-яких перешкод, прямокутної майже квадратної форми, досить великих розмірів. На площі в масштабі 1:5000 спочатку розміщується продукційна частина, а потім допоміжна.

Продукційна частина з її відділенням розміщується з врахуванням родючості ґрунтів, рельєфу, глибини залягання ґрунтових вод, наявності джерел водопостачання і зрошень (якщо вони є).Під посівне відділення відводять ділянки з найбільш родючими легкими ґрунтами, захищені від вітру.

Для маточних садів, компостників, дендрарію відводять периферійні, в тому числі неправильної форми ділянки. Прикопну ділянку розміщують на відведеному місці, садибу за межами виробничих відділів. Компостник - на певній відстані від садиби.

Поле продукційної частини треба підібрати так, щоб довжина не перевищувала ширину в 2-4 рази. Довгі сторони полів розташовують так, щоб вони були перпендикулярні до переважаючого напряму вітру.

Господарська частина розміщується біля головного в'їзду, дорожна мережа - на межах відділень і полів. Магістральна дорога проектується шириною 10 м, вздовж довгої сторони розсадника. Ширина між польових доріг 3 м.

Окружну лісосмугу проектуємо шириною 9 м, зовні лісосмуг, по окружній по окружній межі закладаємо живопліт з двох рядів 1,5 і 5 м.

Породи в лісосмугах швидкорослі, тип змішування деревнотіньовий. В цілому площа допоміжної частини розсадника не повинна перевищувати 20-25% від загальної його площі.

Після виготовлення плану продукційної та допоміжної частини визначаються розміри допоміжних частин і обчислюється їх площа. Результати розрахунків наведені в таблиці 3

Усі площі складаються, визначається загальна площа і всі види угідь наносяться на план організації території розсадника.

Таблиця. 3.

Розрахунок площ допоміжних частин розсадника

5. Споруди, обладнання і оснащення

Для нормального функціонування розсадника потрібно будувати адміністративно-будівничі приміщення і споруди, до яких відноситься і контора, складські приміщення, будинок із санітарно-побутовими приміщеннями, тощо.

Так складські приміщення потрібні для зберігання відповідних знарядь та речовин, контора - для зберігання документації, щодо розсадника, ведення справ розсадника, санітарно побутові приміщення для підтримання гігієни працівників.

Перелік приміщень і споруд наводиться у табл.4.

Для виконання різних технологічних операцій потрібні машини, механізми, знаряддя, протипожежне обладнання та інвентар перелічений у табл.5.

Таблиця 4.

Перелік виробничих приміщень і споруд

Таблиця 5.

Перелік машин, механізмів, знаряддя, протипожежного обладнання та інвентаря.

6. Сівозміна та її обґрунтування

Сівозміни застосовують для збереження та підвищення родючості ґрунту, покращити його фізичні властивості, поповнити його структуру, очищення поля від бур'янів, шкідників та хвороб.

Сівозміна - це науково обґрунтована зміна культур і парів у часі і просторі. Сівозміна є основою високої культури землеробства, вона нерозривно пов'язана з агротехнікою вирощування садивного матеріалу, та сприяють раціональному використанню продуктивних площ розсадника.

6.1 Господарські вимоги до сівозмін

Для забезпечення родючості ґрунту в розсадниках виконують комплекс організаційно-господарських агротехнічних заходів, які включають меліорацію земель, якщо та потрібна, застосування науково обґрунтованих систем сівозмін, добрив, основного та попереднього обробітку ґрунту стосовно конкретного стану ґрунту, систематичну боротьбу із шкідниками, збудниками грибкових хвороб, бур'янами.

Сівозміни у шкільному і посівному відділеннях підбираються відповідно до природних умов, стану ґрунтів. Господарські вимоги до сівозмін полягають в тому, що вони повинні забезпечувати створення сприятливих умов для вирощування першокласного садивного матеріалу.

Крім сівозміни існує таке поняття, як культурозміна - чергування різних порід на одному полі. Спочатку садять більш вибагливі породи.

Ротація сівозмін - це період, впродовж якого всі культури і пар проходять через кожне поле в певний час і в певній послідовності

Основними вимогами до сівозмін у степу, за характерними рисами є недостатнє зволоження, висока інтенсивність природного випаровування та часті посухи, що обумовлюють значний дефіцит вологи, який ускладнює вирощування садивного матеріалу, є накопичення вологи та ощадливе її використання. Вирішальним значенням при використанні цих вимог є чорний пар (сухе зрошування). Тому в сівозмінахнезрошуваних розсадників на чорноземах звичайних, як попередник використовують чорний пар.

6.2 Схема прийнятих сівозмін та їх обґрунтування

Згідно методичних вказівок в умовах лісостепу для посівного відділення, де будуть вирощувати 2-річні сіянці ялини звичайної,1-річні сіянці туї, 2 -рчні сіянці липи і клена . Приймаємо наступну сівозміну.

Пар чорний Сіянці 1 Сіянці 2

Щоб зберегти та накопичити вологу на ділянці вводять в сівозміну чорний пар також для покращення властивостей ґрунту і для боротьби з бур'янами.

Для шкільного відділення, де будемо вирощувати 2-річні саджанці Ялини звичайної та 1-річні саджанці Туї, прийнято наступні сівозміни.

Таблиця 6.

Перехідна таблиця проведення полів посівного відділення розсадника до прийнятої сівозміни. Для ялини і туї

Вихід на прийняту сівозміну на четвертий рік після попередника.

Табл 7.

Перехідна таблиця проведення полів шкільного відділення (деревної школи) розсадника до прийнятої сівозміни. Для клена і липи

Вихід на прийняту сівозміну на четвертий рік після попередника.

Табл.8.

Ротаційна таблиця нормальної сівозміни шкільного відділення (деревної школи) розсадника.

7 Обробка ґрунту

7.1 Первинне освоєння площі

В умовах створення лісового розсадника значне місце відводиться обробітку ґрунту під час освоєння площ, відведених під розсадник та в полях прийнятих сівозмін.

Первинний обробіток ґрунту виконується у відповідності з категоріями площ, відведених під розсадник і перехідною сівозміною.

Первинний обробіток на пустирях (землі - сильно засмічені бур'янами) застосовують обробіток ґрунту за системою чорного пару з внесенням гербіцидів і добрив.

В кінці літа лущать зернину в двох напрямках на глибину 7-10 см. З появою бур'янів (приблизно через 2 тижні) проводять оранку на глибину до 30 см, а наступного року весною, проводять закриття вологи (боронування), поле утримують під сорним паром. Влітку проводять культивацію для боротьби з бур'янами та для накопичення вологи, вносять добрива.

Восени проводять переорювання пару, а наступної весни знову боронування, і тоді вже можна висівати насіння під сінці або садити сіянці в шкільному відділенні.

Система чорного пару є найефективнішим засобом покращення властивостей ґрунту.

7.2 Обробіток ґрунту в полях сівозмін

Цей обробіток ґрунту займає важливе місце та забезпеченні господарства високим виходом садивного матеріалу. Він включає основний і передпосівний обробіток ґрунту.

На родючих ґрунтах, в умовах недостатнього, або постійного зволоження з метою збереження вологи та на ділянках засмічених бур'янамизастосовують систему чорного пару, яка була описана вище.

Передпосівний обробіток ґрунту призначений для створення рівної, добре розпушеної поверхні ґрунту і врахуванням глибини загортання насінняабо посадка сіянців, способу сівби чи посадки.

Восени приблизно за 20 днів до висіву насіння чи садіння рослин проводять глибоке розпушування ґрунту плугами, боронування. Безпосередньо перед посівом чи посадкою по можливості культивують на глибину та боронують.

Доцільно поєднувати обробіток ґрунту Із заходами по снігозатриманню. Якісний обробіток ґрунту в полях сівозмін сприяє формуванню оптимальних умов росту для рослин.

7.3 Система застосування добрив

Крім води для утворення органічних сполук рослинам потрібні мінеральні речовини. Вважають, що для мінерального живлення рослин необхідно понад 10 хімічних елементів.

Вуглець, водень, кисень отримують з С02 і Н20 та частково з атмосфери і ґрунту.

Елементи мінерального живлення, які деревні рослини поглинають з ґрунту, ділять на 2 групи:

1 .Макроелементи - N, P, K, S, Ca, Mg, Fe- які використовуються рослиною в значній кількості. 2. Мікроелементи - Мп, В, Cn, Zn, Ma, Ca, інші.

Забезпечення рослин поживними речовинами в лісових розсадниках регулюють внесенням добрив. Внесення необхідне тому,що в ґрунті розсадника або первісно не вистачає поживних речовин, або він постійно знаходиться в процесі експлуатації.

Добрива поповнюють запас поживних елементів мінерального живлення в ґрунті, покращують його фізичні властивості, нейтралізують реакцію ґрунтового середовища, підвищують життєдіяльність корисних мікроорганізмів.

У деревних розсадниках використовують всі види добрив: органічні, мінеральні, органо-мінеральні, бактеріальні.

Вносити добрива на поля сівозмін потрібно за певною системою, яка б забезпечила високий рівень живлення рослин в продовж всього вегетаційного періоду.

Основою для розробки системи застосування добрив є особливості росту та живлення окремих видів рослин на різних станах їх розвитку. Ефективність добрив багато в чому залежить від строків та способу їх внесення.

Добриво відіграє важливу роль в живленні рослин. Взагалі ще більше загальної дози, добрива, необхідні для створення сприятливих умов живлення тієї чи іншої культури.

Основне органічне і мінеральне добриво вносять до посіву або посадки під глибоку оранку. Органічні добрива, які вносять в поле сівозміни найчастіше представлені гноєм. Його вносять під пар один раз, за ротацію сівозміни. Мінеральні добрива при вирощуванні однорічних сіянців вносяться у полі чорного пару і у наступному полі після викорчування однорічних сіянців.

Фосфорні та калійні добрива можна вносити восени, азотні - навесні.

Виходячи з прийнятої для сівозміни системи добрив, добираємо види добрив, визначаємо їх дози.

Доза внесення в штуках (кг/га) обчислюється за формулою: Х=Н* 100/В де Н - норма внесення діючої речовини кг/га; В - вміст діючої речовини в мінеральному добриві, %.

Таблиця 9

Дози внесення добрив у полях сівозмін.