Японія на початку ХХ століття

Реферат на тему:

“Японія на початку ХХ століття”

Коротка довідка про країну

Японія - держава в Східній Азії, розташовано на островах Хоккайдо, Хонсю, Сікоку і Кюсю і численних, що примикають до них дрібних островах. Територія Японії складає 372,2 тис. км. Столиця - Токіо, інші великі міста - Йокогама, Осака, Нагоя, Кіото, Саппоро, Хіросіма, Фукуока, Китакюсю.

Адміністративно-територіальний розподіл - 47 префектур.

Населення Японії складає 124,1 млн. чоловік (1992р.); 99,4% - японці, інше населення - це корейці, китайці, американці, айни ( нащадки древнього населення країни) і т.д. Офіційна мова - японська.

Основні релігії - синтоізм і буддизм.

Японія на початку ХХ століття

Революція Мейдзи відкрила шлях до прискореної модернізації японського суспільства.

Японський уряд проводив політику, спрямовану на збільшення військової сили (проводилося кардинальне переозброєння армії) з метою стати головною державою на Далекому Сході.

Збройні сили були перебудовані по європейському зразку. Японська промисловість була поставлена на військові рейки. У країні припинялося всяке інакомислення, не визнавалася ніяка опозиція. Проводилася консолідація суспільства за рахунок держави.

У війні 1904 – 1905 року Японія перемогла Росію.

До цього Росія залишалася її головним суперником на Далекому Сході. Росія була сильніша чим Японія і перемогти її можна було лише за рахунок того, що в середовищі європейських країн були великі розбіжності.

Країна сходячого сонця скористалася цими розбіжностями і за рахунок цього стала самою могутньою державою Далекого Сходу. Завдяки тому, що Японія створила дуже могутній флот, вона могла боротися за вплив у всьому Тихоокеанському регіоні.

Японія хотіла зробити Китай своєю колонією ( у Китаї зійшлися інтереси Японії, Росії, Англії).

Прогресивні шари суспільства боролися за проведення реформ. Реформи були проведені невдало.

Починається криза влади, що завершився Сіньхойською революцією. Але революційні шари були занадто слабкими щоб удержати владу.

Чиновники і військові сили імператриці Ци Сі відсторонили революціонерів від влади. Мілітаристські угруповання бороли зі змінним успіхом за владу в Японії. Тим часом Китай усе більше попадав під владу колонізаторів. 1 січня 1912 року Китай стає республікою.

Першим президентом китайської республіки став революціонер Сунь Ятсен. 13 січня того ж року революційні сили (військові, чиновники) змусили Сунь Ятсена відректися від влади. Президентом стає цинський генерал Юань Шукай. Столиця Китаю переноситься в Пекін.

Період 1900 – 1914 року був дуже сильно насичений. У світі проходили кілька воєн (Російсько – Японська 1904 – 1905 р. Італо – Турецька війна 1911 – 1912 р. і Балканська війна 1911 – 1912 р.

II Балканська війна 1913 р. і деякі інші, не настільки значні конфлікти). У цих конфліктах загинула величезна кількість людей. Так само проходило кілька революцій (1905 – Росія, Сінхойська в Японії, Младотурецька в Туреччині й інші).

Чим більше модернізувався світ, тим більше уряди і монархи прагнули до завоювання усе великих і великих територій, що приносили величезний прибуток.

Саме початок ХХ століття підштовхнув Японію до подальшої військової конфронтації з іншими країнами (в першу чергу з СРСР та США), що згодом привело до повного краху японських сподівань на повну світову домінацію.

На сьогодні Японія – держава, яка відкинула свої амбіції на військове і політичне владарювання у світі і зосередила свою увагу виключно на економічному потенціалі. Можливо, початок ХХ століття і подальші події навчили японський народ, як потрібно рухатися вперед, не шкодячи іншим і собі.

Використана Література:

Історична Енциклопедія» М. 1994 р.

Ломакин В.К., Світова економіка. М., 1998.

Країни світу: короткий политий. - економ. довідник. М., 1993.

Радянський енциклопедичний словник. М., 1987.

Гладкий Ю.Н., Лаврів С.Б., Економічна і соціальна географія світу. М., 1993.