Заболотний Данило Кирилович – український мікробіолог, епідеміолог, видатний учений

Міністерство охорони здоров'я України

Вінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова

Кафедра медичної мікробіології та імунології

Реферат на тему:

Заболотний Данило Кирилович - український мікробіолог, епідеміолог, видатний учений

м. Вінниця, 2008

План

Вступ

Коротка біографія Д.К. Заболотного

Внесок Д.К. Заболотного в мікробіологію і епідеміологію, науку

Висновок

Література

Життя пролетіло як одна мить …

Д.К. Заболотний

Вступ

Данило Кирилович Заболотний встиг в своєму житті стільки, що він по праву може зайняти одне з перших місць в шерензі таких корифеїв, як Луї Пастер, Ілля Мечніков, Роберт Кох.

Його ім’я золотими буквами вписано в список "мисливців за мікробами", як називав бактеріологів - цих самовідданих борців з інфекціями, Поль де Крюі.

Якщо Ру і Беринга рахують переможцями дифтерії, Росса - "викривачем" малярії, то Д.К. Заболотного з повним правом людство може називати рятувальником від "чорної смерті" - чуми.

А відкриття пов’язані з холерою, сифілісом, тифами! А це мільйони врятованих людей в світі.

Коротка біографія Д.К. Заболотного

Данило Кирилович Заболотний народився 16 грудня 1866 року в селі Чоботарка бувшої Подільської губернії (тепер село Заболотне, Крижопільського району, Вінницької області) в селянській родині.

В 1891 році закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету Новоросійського університету, а в 1899 році - медичний факультет Київського університету Святого Володимира.

У 1889 - 1891 роках працює на Одеській бактеріологічній станції, у 1894 - 1895 роках - лікарем у Подільській губернії, у 1895 - 1897 роках - у Київському військовому шпиталі.

У 1898 - 1828 роках - професор Жіночого медичного інституту в Петербурзі. Водночас у 1919 - 1923 роках - ректор Одеського медичного інституту, у 1924 - 1928 роках - професор Військово-медичної академії в Ленінграді.

З 1928 року - президент Української Академії Наук, а з 1929 року - дійсний член Академії Наук СРСР.

В Києві заснував Інститут мікробіології та епідеміології і був його директором.

Д.К. Заболотний помер від важкої хвороби 15 грудня 1929 року в м. Києві.

Поховали Данила Кириловича Заболотного в його рідному селі Чоботарка.

Будинок де жив учений перетворений в Музей-садибу Д.К. Заболотного, а село Чоботарка перейменовано в село Заболотне.

Внесок Д.К. Заболотного в мікробіологію і епідеміологію, науку

Початок наукової діяльності Д.К. Заболотного співпав з порою розквіту бактеріології (мікробіології), яка за два десятиріччя досягла свого піку в боротьбі зі смертоносними інфекціями. І дуже багато для такого поступу вперед зробив наш співвітчизник, земляк - Данило Кирилович Заболотний.

П’ятнадцять років титанічної праці пішло на розгадку таємниці збереження в природі і транспортування в людське середовище збудників смертельної чуми. Переконавши світ у своїй правоті Д.К. Заболотний підказав, що потрібно робити, щоб назавжди виключити "чорну смерть" із історії людського суспільства.

Солідний список складають роботи Д.К. Заболотного присвячені кишковій групі інфекцій - холері, висипному та поворотному тифам.

На основі аналізу накопичених на холерних епідеміях матеріалів Д.К. Заболотний зробив в медицині геніальні відкриття - реальність пероральної імунізації людини проти холери, а також відкрив приховане бактеріоносійство.

Д.К. Заболотний сформував профілактичну доктрину, яка стала ведучою в боротьбі з холерою - це дія на джерело інфекції.

Вчений вивчав етіологію висипного і поворотного тифів і висловив догадку, що пізніше підтвердилася, про форму збудника висипного тифу. Пізніше, коли були відкриті рикетсії, виявилось, що вони, як і думав Заболотний, дійсно нагадували крапки.

Але цього виявилося мало для Д.К. Заболотного, який в боротьбі з іншими інфекціями бачив ще не реалізовані можливості продовження людського життя.

Він раніше інших зайнявся збудником сифілісу - блідою спірохетою і багато нового відкрив в еволюції цього масового важкого захворювання в царській Росії. Він створив експериментальну інфіковану модель хвороби, пояснив роль імунітету і механізм спадковості при сифілісі, взаємовідношення інфекції і обміну речовин в хворому організмі в площині взаємовідносин організму і середовища. Йому належить безумовний пріоритет в описанні змін блідої спірохети під впливом специфічних антитіл. З виключною наполегливістю учений стверджував, що сифіліс - це соціально-біологічне захворювання і успіх боротьби з ним в значній мірі залежить від покращення соціальних умов.

В різний час його увагу привертали інші важливі науки і здоровоохоронні питання.

В 1902 році перебуваючи на півдні країни учений спіткнувся з епідемічними вогнищами болотної лихорадки і малярії і тут же запропонував створити спеціальну комісію по вивченню малярії в Росії і сам ввійшов в неї. Робоче гасло в той час ще молодого вченого в боротьбі з малярією нагадував протичумну доктрину - дія на "транспортування" її збудника із природи в людський організм.

Торкнувся талановитий дослідник і таких важливих для лікувальної практики захворювань, як дифтерія, газова гангрена і туберкульоз. З його ім’ям нерозривно пов’язаний також розвиток медичної мікології, дослідження збудників, клініки, епідеміології і профілактики грибкових захворювань, в першу чергу дерматомікозів.

Багато зроблено Д.К. Заболотним в області імунології. Мрією дослідника було створення ідеальних полімікробних вакцин. На його рахунку створення чотирьох великих лабораторій по виробництву сироваток і вакцин для лікувальної практики, підвищення їх імуногенності, удосконалення і уніфікація технології виготовлення. Не можна не вказати і на велику багаторічну активність по захисту масових профілактичних щеплень проти ряду важких захворювань.

Широта наукових інтересів, енциклопедична освіченість, стремління до розгадки все нових і нових таємниць природи допомогли академіку вирішити і багато до нього не зрозумілих загальнобіологічних проблем. Це праці по мікрофлорі снігу, води лиманів і вивчення мікробів, які світяться. Його дуже цікавила їх природа, змінність і мікробні "пейзажі" води, землі, людського тіла, харчових продуктів. Не обійшов він стороною і антагоністичний вплив деяких не шкідливих мікробних асоціацій в організмі і задовго до "антибіотикової ери" рекомендував звернути увагу на мікробів-антагоністів і їх активність.

Д.К. Заболотний вивчав і ветеринарну мікробіологію. Він відкрив для медичної науки і тварин для експериментів: по холері - сурків, для вивчення сифілісу - павіанів, і тим самим прискорив і полегшив вивчення цих інфекцій.

Академік був із тих рідкісних людей, для яких служіння науці і безумовна віра в неї складають весь зміст його життя. Він був глибоко переконаний, що тільки вона одна, наука, спроможна "розсівати туман вагань, служити основою для викорінення зла".

В лиці Д.К. Заболотного наука мала не тільки талановитого шукача, але й невтомного захисника - академік був противником псевдонауки, за наукову правду і свої переконання готовий був, подібно кращим російським ученим "йти на плаху, горіти вогнем".

І йшов, і перемагав…

Висновок

Данило Кирилович Заболотний належить до числа тих діячів науки і здоровоохорони, чиї імена записані в історії вітчизняної і світової медицини. Він був одним із тих учених, хто створив вітчизняну медичну науку, хто збагатив її класичними працями, чию справу розвивають наші лікарі в наші дні.

Діяльність Д.К. Заболотного і його школи в значній ступені вирішили переможний результат боротьби за викорінення епідемій в СРСР і за кордоном.

Американський учений Фред Давенпорт на ІХ Міжнародному конгресі мікробіологів порівняв боротьбу з ліквідації епідемій самих важких інфекційних захворювань з завоюванням космосу.

Для учених-медиків програму-максимум Д.К. Заболотний сформував як "забезпечення людям життя без хвороб, страждань і сліз".

Недарма так гарно сказав про свого друга великий український терапевт, академік УАН Н.Д. Стражеско: "Такі люди, як Данило Кирилович, на жаль, зустрічаються дуже рідко. Потрібно прагнути наслідувати їм, і життя стане кращим і веселішим".

Література

1. Піцик Н.О. "Д.К. Заболотний" - Москва, "Наука", 1998

2. Ґудзь С.П. та інші "Основи мікробіології" - Київ, 1991

3. Міленушкін Ю.І. "Видатний діяч вітчизняної медицини - Д.К. Заболотний" - Москва, "Знание", 1954

4. Мішустін Е.М. "Мікробіологія" - Москва, 1987