Розробка технології та організації вирощування та збирання пшениці

реферат

Дипломний проект на тему: “Обґрунтування раціонального комплексу засобів механізації для вирощування та збирання озимої пшениці у СТОВ “Братський” Нижньосірогозького району Херсонської області” складається з 3-х розділів, розрахунково-пояснювальної записки і 4-х листів графічної частини. Розрахунково-пояснювальна записка складається з сторінок тексту, включаючи рисунків, таблиць, а також 12 літературних джерел.

Проведено аналіз технології вирощування озимої пшениці і її техніко-економічних показників, розроблено інтенсивну технологію та комплекс машин для її виконання.

В проекті розкриті питання по безпеці життєдіяльності, в якому розглянуті основні аспекти охорони праці, виробничої санітарії.

Ефективність організаційних і технологічних рішень підтверджена приведеними техніко-економічними розрахунками.

ЗМІСТ

Вступ

1 Розробка технології та організації вирощування та збирання пшениці

1.1 Аналіз стану виробництва озимої пшениці в СТОВ “Братський” Нижньосірогозького району Херсонської області

1.2 Вибір та обґрунтування технологічних операцій

1.2.1 Визначення обсягу роботи технологічних операцій

1.2.2 Вибір та розрахунок складу агрегатів

1.2.3 Визначення кількості МТА для виконання агротехнологічної операції

1.2.4 Визначення кількості тракторозмін роботи агрегатів

1.2.5 Кількість розрахункових днів роботи агрегатів

1.2.6 Визначення кількості обслуговуючого персоналу

1.2.7 Розрахунок нормативних та загальних витрат пального

1.2.8 Розрахунок затрат праці на одиницю роботи

1.2.9 Обсяг робіт в умовних га

1.2.10 Щільність механізованих робіт

1.2.11 Економічні показники технологічної карти

1.3 Порівняльна оцінка варіантів МТА

1.4 Операційно-технологічна карта

1.4.1 Умови виконання операції

1.4.2 Агротехнічні вимоги

1.4.3 Склад агрегату і його експлуатаційно-технічні вимоги

1.4.4 Технологічна підготовка агрегату до роботи

1.4.5 Підготовка поля

1.4.6 Вибір способу руху і режиму роботи агрегату

1.4.7 Визначення фактичних затрат праці на одиницю виконаної роботи

1.4.8 Витрати пального на одиницю виконаної роботи

1.4.9 Оплата праці механізаторів

1.4.10 Контроль якості роботи агрегату

1.4.11 Охорона праці

2 Безпека життєдіяльності

2.1 Аналіз стану організації робіт по забезпеченню БЖ та екологічності виробництва при вирощуванні озимої пшениці

2.2 Характеристика причин і утрат від виробничих травм

2.3 Проектні рішення по забезпеченню рівнів безпеки праці і екологічності виробництва до нормативних значень

2.4 Організація робіт у надзвичайних ситуаціях

3. Техніко-економічні показники проекту

Висновок

Література

ВСТУП

В теперішній час агропромисловий комплекс України переживає спад виробництва, обумовлений наперед за усе високими цінами на нафтопродукти, с.-г. техніку та відсутність фінансових ресурсів у підприємствах комплексу на їх придбання. Це веде до збільшення витрат праці, прямих, експлуатаційних витрат на виконання с.-г. робіт, та як наслідок, веде до підвищення цін на одиницю с.-г. продукції. Крім цього відсутність необхідної кількості техніки та паливо-мастильних матеріалів веде до недотримання агро строків виконання різних с.-г. операцій. Це обумовлює зниження врожайності та якості основних с.-г. культур у рослинництві.

Вирішити ці проблеми можна тільки шляхом інтенсифікації та організації виробництва з використанням повного комплексу агротехнічних та економічних заходів, дозволяючи отримати заплановані високі врожаї за будь-якими погодними умовами. Це також концентрація матеріально-технічних ресурсів на вирощування с.-г. культур, своєчасне проведення послідовних робіт (по вирощуванню, догляду, збиранню та післязбиральній доробці отриманої продукції). Вона передбачає поточність виробництва та мінімізацію операцій, направлену на зберігання матеріальних, трудових та енергетичних ресурсів.

Освоювання та впровадження інтенсивних технологій вирощування с.-г. культур з використанням можливостей науково-обґрунтованих систем землеробства створюють необхідні передумови гарантованого отримання високого врожаю, дозволяють придати виробництву необхідну стійкість.

Щоб впровадити інтенсивну технологію вирощування с.-г. культур необхідно:

- повністю використовувати природний потенціал;

- вирішити питання боротьби з ерозією ґрунту, впровадженням зрошування, використовувати всі елементи зональних систем землеробства;

- підготувати кадри керівників, спеціалістів, рядових виконавців для виконання складного комплексу робіт, пов’язаних з впровадженням інтенсивної технології;

- підвести під врожай міцну матеріально-технічну базу, мати необхідний набір машин та знарядь.

1 Розробка технології та організації вирощування та збирання пшениці

1.1 Аналіз стану виробництва озимої пшениці в СТОВ “Братський” Нижньосірогозького району Херсонської області

СТОВ “Братський” розташовано у центральній частині Нижньосірогозького району Херсонської області в с. Братське, що знаходиться в 27км від райцентру. На території господарства знаходяться два села: с. Братське та с. Заповітне. Через територію господарства проходить дорога ІІІ категорії з твердим покриттям Ростов-Рени. Дороги до основних виробничих об’єктів мають асфальтне покриття.

Територія господарства розташована в першому агро-кліматичному районі, клімат якого дуже теплий та засушливий. Кількість опадів по середнім багаторічним даним складає 388мм. У зв’язку з рівним рельєфом місцевості змиву ґрунту не спостерігається.

Ґрунти в господарстві відносяться до південних чорноземів, а також їх слабодефларованими та змитими різновидами. Гумус в грунті складає 2,3-2,8%. Напрямок виробничої діяльності з 2002р. – виробництво зерна. Загальна площа с.-г. угідь 5134,9 га.

Озима пшениця в середньому за 3 роки займала 20,6% площ. За останні роки, які були несприятливі в кліматичному та економічному відношенні врожайність озимої пшениці склала 32 ц/га, соняшника - 8,9 ц/га, кукурудзи – 22,5 ц/га, що значно менше потенціальних можливостей господарства. До основних причин зниження врожайності відносять:

- відсутність добрив та гербіцидів, палива;

- порушення сівозмін;

- старіння техніки.

Для своєчасного та якісного виконання інтенсивної технології необхідно залучення природних, техногенних та людського факторів.

Господарство в цілому забезпечене технікою для вирощування озимої пшениці та інших культур.

Однак з кожним роком ця техніка фізично та морально старішає, а господарство не має коштів для її оновлення. У зв’язку з фізичним старінням кількість техніки по рокам зменшується.

Стосовно забезпечення господарства робочим персоналом, дане господарство має достатню кількість кваліфікованих механізаторів, а це є головним фактором для успішного ведення діяльності. Однак останнім часом чисельність молодих спеціалістів зменшилась.

1.2 Вибір та обґрунтування технологічних операцій

Технологічна карта являється основним документом при вирощуванні с.-г. культур. Вона розробляється спеціалістами господарства.

Перелік технологічних операцій визначається видом культури та прийнятою технологією (індустріальна, інтенсивна, ґрунтозахисна). На вибір технологічних операцій впливають також грунтово-кліматичні умови. Для степової зони України характерні властивості ризикового землеробства. Де переважає засуха, дифляція та ерозія грунту, необхідно враховувати технологічні операції, що дозволяють максимально накопичити та зберігати вологу в грунті і забезпечити стійкість його проти дифляції та ерозії. З урахуванням вказаних рекомендацій та існуючих технологій складаємо повний набір технологічних операцій по вирощуванню та збиранню озимої пшениці і заносимо їх в технологічну карту.

Попередники

Багаторічний досвід землеробства свідчить про те, що у виробництві зерна гострою проблемою є місце озимої пшениці у сівозміні. У районі з посушливим кліматом найкращим попередником озимої пшениці можуть бути: чисті пари, зайняті пари, зернобобові культури та багаторічні трави. Після цих попередників у грунті залишається найбільш високі запаси поживних речовин та вологи. Від правильного вибору попередника залежить врожай, стійкість сівозміни у часі, підвищення ефективності системи агротехнічних прийомів по вирощуванню культури.

Обробіток ґрунту

Підготовка ґрунту залежить від попередника і включає в себе такі операції:

- лущення;

- внесення мінеральних добрив;

- основний те передпосівний обробіток.

Лущення: глибина лущення 6-8 см, для його проведення в залежності від умов використовують слідуючи агрегати:

- дискові борони БДТ-7 з тракторами Т-150 (Т-150К), К-701 – після кукурудзи, соняшнику, колосових, на середніх по механічному складі грунту;

- дискові гідравлічні лущильники ЛДГ-10, ЛДГ-15 відповідно з тракторами ДГ-75М, Т-150 по стерні при оптимальній вологості на легких та середніх ґрунтах.

Основний обробіток ґрунту в залежності від конкретних умов виконуються слідуючими агрегатами:

- плугом загального призначення ПН4-42 в агрегаті кольчато-шпоровими катками та боронами на глибину 25-27см, після соняшнику в умовах достатнього зволоження та при наявності кореневих бур’янів.

Для передпосівного обробітку ґрунту використовують культиватори КПС-4 та борони БЗТС-1,0 чи КПС-4 та кольчато-шпорові катки ЗККШ-6

Зубові борони застосовуються при достатній, а катки – при недостатній вологості ґрунту.

Внесення добрив

Взагалі для внесення мінеральних добрив в залежності від умов використовують такі агрегати:

- навесні розкидувачі НРУ-0,5 з тракторами МТЗ-80, при невеликих площах та дозах внесення, а також на відстані транспортування до 0,8-1км;

- полуприцепні розкидувачі 1РМТ-4, РУМ-5, РУМ-8 з тракторами МТЗ-80, Т-150 при середніх дозах внесення, а також на відстані транспортування до 3-4 км.

Потрібна якість внесення добрив забезпечується ретельною підготовкою добрив машин та поля до роботи, регулюванням та постановкою робочих органів, суворим дотриманням відстані між суміжними проходами агрегатом.

Посів

При вирощуванні зернових культур по інтенсивній технології до посіву висувають підвищенні вимоги: сіяти необхідно суворо в оптимальні агротехнічні терміни з високою точністю та якістю висіву. Сіють пшеницю в кінці серпня на початку вересня. Норма висіву 200-250 кг/га. В нашій зоні використовують сорти Одеський 162, Айсберг, Альбатрос і інші. Крім того, під час сівби, необхідно сформувати постійні технологічні колії, по яким будуть пересувати агрегати під час проведення заходів по догляду за посівами.

Ширину технологічної насії та відстань між ними приймають такими, щоб наявна в господарстві техніка для внесення добрив та гербіцидів могла бути використана більш ефективно при догляді за посівами з найменшими переналагодженнями.

Якщо господарство має в наявності сіялки марки СЗ-3,6 та СЗП-3,5, розкидувачі добрив НРУ чи РУМ-6, оприскувачі ОП-2000, ОПШ-15, що агрегатуються з тракторами МТЗ з вузько-профільними шинами то формувати технологічні колії шириною 1350мм з відстанню між ними 10,35м, шириною ходових доріжок 300мм.

Також дуже важливо забезпечити прямолінійність ходових доріжок та постійність відстані між технологічними носіями. Тому посів зернових проводиться переважно широкозахватними агрегатами на базі гусеничних тракторів.

Для забезпечення потрібної якості посіву робоча швидкість агрегатів не повинна перевищувати 9 км/год. Усі сіялки, агрегати та їх маркеруючі пристрої перед виїздом на поле повинні бути відрегульовані.

Догляд за посівами

Операції по догляду за посівами включають в себе підживлення мінеральними добривами, обробіток пестицидами.

Підживлення: для отримання клейковини в зерні на рівні 28% посіви підживлюють рано навесні (30-45м/га азоту) і при виході в трубку (25-30 кг/га азоту). Для внесення твердих мінеральних добрив по постійній технологічній колії використовують розкидувачі НРУ-0,5, РМС-6, РУМ-5 в агрегаті класу з тракторами класу 1.4. При параметрах робочої колії 300-350х300мм на тракторах встановлюють колеса з вузькими шипами. Переобладнання розкидувачів 1РМТ-4, РУМ-5 в цьому випадку складається у зменшенні колії з 1800 до 1350мм та заміні на колеса з вузькими шинами (240х508мм).

Для боротьби з бур’янами, шкідниками (жужелиця, клоп-черепашка і інші), а також хворобами (ірма, кореневі гнилі і інші), проводять обробку гербіцидами, інсектицидами. Часто ці операції поєднують.

Обробіток посівів пестицидами: технологічний процес застосування оприскуваючих засобів включає дві основні операції: приготування робочого розчину та оприскування посівів.

Для виконання першої операції можна використовувати АПЖ-12, при їх відсутності можна використовувати переобладнені водороздавачі ВУ-3М, а також оприскувачі, які мають гідравлічну мішанку (ОП-2000, ОПШ-15).

Для оприскування посівів краще використовувати штангові оприскувачі, а трактор оборудувати вузькими шинами. Найбільш оптимальні оприскувачі ОПШ-15, ПОМ-630, ОП-2000. Ширина захвата оприскувача повинна відповідати ширині захвата посівного агрегату.

Збирання

Найкращим терміном для збирання озимої пшениці є досягнення її повної стиглості. Збирати врожай слід прямим комбайнуванням. Допускається роздільний спосіб збирання у середній восковій стиглості зерна при вологості не більше 30% та великої забур’яненості. Недопустиме збирання роздільним способом при вологості зерна 35%. При цьому вміст білку у зерні знижується на 1,5%, а клейковини на 4% порівнюючи з показником зерна, зібраного у фазі повної стиглості.

При перестою на кореневищі (більше 10 днів) чи довгій відліжці скошеної пшениці у валках (більше 5 днів) якість зерна значно погіршується. Перед збиранням масивів пшениці обов’язково проводять обкіс полів зі сторони лісосмуг та по периметру шириною 20-30м.

При прямому комбайнуванні використовують жатки різної ширини захвату: для комбайнів СК-5 “Нива”-3,2; 4,1; 5,6 та 7м, а для СК-6 “Колос” – 5,6 та 7м. Також використовують комбайн Дон-1500.

1.2.1 Визначення обсягу роботи технологічних операцій

Обсяг роботи по кожній технологічній операції визначаємо як:

V_ОБР = F_П*К_ПОВ 1.1

V_ВАН = F_П*Н 1.2

V_ТКМ = U_ВАН*£ 1.3

де V_ОБР, V_ВАН, V_ТКМ – обсяг роботи відповідно при виконанні основних технологічних операцій, га; внесенні (збору) матеріалу в т (ц); перевезенні вантажу ткм;

F_П, К_ПОВ, Н, £ – відповідно площа полі в га, повторність операцій (при двократній повторності к=2), норма внесення технологічного матеріалу або врожайність культури в ц/га, відстань перевезення технологічного матеріалу або врожайність культури в ц/га, відстань перевезення технологічного матеріалу в кг.

Результати розрахунків в графу з технологічної карти:

V_ОБР =200*1 = 200га

V_ВАН = 200*50 = 10000ц

V_ТКМ = 80*5 = 400ткм

1.2.2 Вибір та розрахунок складу агрегатів

Склад МТА визначається для кожної технологічної операції. В першу чергу визначаємо тип і клас енергетичного засобу (трактора). На грунті з твердим агрофоном (стерня) можна використовувати трактори як гусеничні, так і колісні. Технологічні операції на рихлому грунті рекомендується виконувати тракторами з гусеничним рушаєм.

Марочний склад с.-г. машин для агрегатів визначається за їх призначенням та залежно від технологічного процесу і заноситься в технологічну карту.

Кількість машин в агрегаті залежить від співвідношення зусилля трактора та тягового опору с.-г. машин і орієнтовано визначається як:

N_Mi = ε_P*P_ri/(R_M+R_ЗЧ) 1.4

де ε_P – коефіцієнт, що характеризує ступінь використання тягового зусилля трактора (ε_P = 0,85-0,93)

P_ri – тягове зусилля трактора на і-тій передачі (визначається по тяговій характеристиці трактора), кн.

R_M – тяговий опір с.-г. машини, кн.

R_M = В_Р*К_Р 1.5

де В_Р,К_Р – відповідно ширина захвату однієї машини в м, і питомий опір машини, кН/м

R_ЗЧ – тяговий опір зчіпки, кн. (визначається як і G_ЗЧ, f_ЗЧ тут G_ЗЧ, f_ЗЧ відповідно вага зчіпки та коефіцієнт опору кочення зчіпки f_ЗЧ = 0,15-0,25)

Якщо агрегат складається з однієї машини, зчіпка не використовується.

1.2.3 Визначення кількості МТА для виконання агротехнологічної операції

Кількість одиниць агрегатів для виконання технологічної операції залежить від об’єму роботи, продуктивності агрегату, агростроків виконання роботи.

1.6

де V_Ф – обсяг роботи, га (т. км)

W_ЗМ – змінний нормативний виробіток, га/зм. (Т_ВМ, Т_КМ/ЗМ) для більшості операцій приймається за нормативними даними.

К_ЗМ, К_НТЛ – відповідно коефіцієнт змінності та порушення технологічного процесу. Значення коефіцієнту змінності рекомендується приймати за умови ефективного використання часу світового дня. Для робіт, що виконуються у січні, лютому, листопаді К_ЗМ = 1, для березня та вересня К_ЗМ = 1,5 у всіх інших випадках в літній період можна приймати К_ЗМ = 2. Коефіцієнт порушення технологічного процесу враховує імовірність появи простою агрегату за кліматичних умов та можливих технологічних причин. Якщо термін виконання технологічного процесу невеликий (менш 12 днів) К_НТЛ = 1, в протилежному випадку К_НТЛ = 0,95-0,98.

Д_А – тривалість агростроку приймається відповідно з оптимальними строками виконання технологічних операцій, що вказується в агротехнічних вимогах.

n_Q = 200/(35*1,5*5) = 0,76≈1

Змінний виробіток агрегату, при відсутності норм розраховується як:

W_ЗМ = 0,1*В_Р*V_Р*τ*Т_ЗМ 1.7

де В_Р – робоча ширина захвату агрегату, м

В_Р = В_ВН*n_М (В = 0,95...0,98) для сівби В = 1,0 В_Н – конструктивна ширина захвату машини в м. n_М – кількість машин.

τ - коефіцієнт використання часу зміни

Т_ЗМ – нормативна триівалість зміни, годин (з нормою 7 годин)

Результати розрахунків заносимо у графу 8.

1.2.4 Визначення кількості тракторозмін роботи агрегатів

Кількість тракторозмін роботи агрегатів на кожній операції визначається для операції один так:

n_ЗМ = V_Ф/W_ЗМ 1.8

n_ЗМ = 200/3,5 = 5,7

Результати розрахунків заносяться у графу 9.

1.2.5 Кількість розрахункових днів роботи агрегатів

При плануванні і розрахунку робочих днів агрегатів необхідно враховувати звязок між технологічними операціями. Бувають випадки, коли декілька технологічних операцій необхідно виконувати одноразово: наприклад сівба, транспортування насіння, навантаження насіння в транспортні засоби тощо. В таких випадках кількість розрахункових робочих днів виконання технологічної операції визначається для головного агрегату і в даному випадку посівного.

Д_Р = n_ЗМ/К_ЗМ≤Д_Q 1.9

Кількість днів роботи допоміжних агрегатів прирівнюються до тривалості роботи головного агрегату. Визначені робочі (фактичні) дні відмічаються на графіку ТКВЗ відповідно з умовними позначеннями (у вигляді заштрихованих прямокутників).

1.2.6 Визначення кількості обслуговуючого персоналу

Обслуговуючий персонал при виконанні технологічних операцій складається з механізатора та допоміжних робітників. При виконанні технологічних процесів МТА керує лише один механізатор на протязі однієї зміни. При двозмінній роботі послідовно працюють по одному механізатору. Допоміжні працівники використовуються при виношенні відповідних технологічних процесів, де необхідний постійний контроль протікання технологічного процесу і виконанні допоміжної роботи. Кількість допоміжних працівниківвизначається за практичних умов, рівня механізації технологічних процесів та організації робіт. Результати прийнятих рішень фіксуються в ТКВЗ і графічно зображуються вертикальними прямокутниками.

1.2.7 Розрахунок нормативних та загальних витрат пального

Витрати пального на одиницю виконаної роботи визначаються користуючись існуючими нормами з урахуванням конкретних умов використання МТА.

При відповідності нормативних даних, з деякими припущеннями, витрати палива розраховуються:

Для операції 1:

Q_ГА = 7(0,67...0,7)Q_Н/W_ЗМ 1.10

Q_ГА1 = (0,65...0,7)Q_Н/W_Г 1.11

Q_ГА1 = 27,7*0,7/5,01 = 3,88 кг/га

де Q_Н – годинна витрата палива при номінальному завантаженні двигуна за даними регулятороної характеристики, кг

W_ЗМ – виробіток агрегату за зміну, га/зм.

W_Г – годинна продуктивність агрегату, га/год.

На ТКВЗ витрати пального відмічаються у вигляді підсумкової ламаної лінії, а у графі 14 представляються значення витрат палива на кожній операції.

1.2.8 Розрахунок затрат праці на одиницю роботи

Витрати праці залежать від пільності зайнятого персоналу, продуктивності агрегату при виконанні технологічного процесу (люд.-год./га)

Операція 1: Н_ГА = (n_М+n_ОБС)/W_Г 1.12

Н_ГА1 = 1/5,01 = 0,2

де n_М, n_ОБС – кількість механізаторів, обслуговуючих агрегат, люд.

За даними розрахунків на ТКВЗ будується пошагова підсумкова ламана лінія.

1.2.9 Обсяг робіт в умовних га

Обсяг роботи в умовних га дозволяє привести всі види технологічних робіт в єдиний показник – умовний виробіток МТА для операції дискування.

V_У.ГА = 7n_ЗМ*К_ТР 1.13

де К_ТР – коефіцієнт переводу фізичних тракторів в еталоні.

V_У.ГА = 7*5,7*1,65 = 66

1.2.10 Щільність механізованих робіт

Цей показник характеризує співвідношення між всім обсягом роботи і площею, що займає культура, для прикладу приведено розрахунок операції 1:

£_Р = V_У.ГА/F_К 1.14

де F_К – площа культури, га

£_Р = 1321,2/200 = 6,6

1.2.11 Економічні показники технологічної карти

За результатами наведених розрахунків і деяких доповнень визначаються слідуючі економічні показники з виробництва культури.

Собівартість одиниці продукції розраховується як:

А_С = К_ПР*(U_Е+В_Н+В_МД+В_Г+В_ІМ+В_ЗВ)/У_ПР 1.15

де К_ПР – коефіцієнт, що враховує долю продукції від всього урожаю культури

U_Е – експлуатаційні витрати, грн/га

В_Н – вартість насіння, грн/га

В_МД – вартість мінеральних добрив, грн./га

В_Г – вартість гербіцидів, грн./га

В_ІМ – вартість інших матеріалів, грн/га

В_ЗВ – загально-виробничі нарахування, грн./га

У_ПР – врожайність основного чи побічного виду продукції культури, ц/га

А_С = (32597,6+40000+30000+2400+40000+31000)/760 = 231,7 грн./т

Таблиця 1.1 Показники використання МТА та розрахунок собівартості продукції

Таблиця 1.2 Економічні показники вирощування та збирання пшениці

Таблиця 1.3 Технологічна карта обробки та збирання озимої пшениці

1.3 Порівняльна оцінка варіантів МТА

Раціональний склад МТА вибирається на основі визначення і порівняння їх експлуатаційних показників: продуктивність МТА, витрати пального, затрати праці та прямі експлуатаційні витрати, що приходяться на одиницю роботи, показники слідоутворення .

Вказані параметри визначаються для підібраних можливих варіантів на чотирьох технологічних операціях, енергоємних та відповідальних.

Можливі варіанти МТА підбираються на базі тракторів та сільськогосподарських машин, які здатні виконувати технологічний процес з різними експлуатаційними показниками. Показники використання МТА розраховуються відповідно з формулами 1.7, 1.10, 1.11, 1.14, 1.15, 1.17 і зводяться в таблиці 1.4-1.7, а також представляються графічно

Показники слідоутворення визначаються як:

К_су=2В_руш/В_Р, 1.16

де В_ируш, В_Р – відповідно ширина сліду рушія трактора, робоча ширина захвату агрегату, м.

Таблиця 1.4 Експлуатаційні параметри та показники варіантів МТА при основному обробітку.

Для операції “основний обробіток ґрунту” розраховуємо:

1) кількість машин в агрегаті за формулою:

П_мс=С*Р_р/(R_м+R_зч),

де R_м – питомий опір машини

R_м = 2,5*6*15

Т-150 П_м = 0,85*34,8/15 = 1,9 V₂ = 9,1 км/год.

Т-150К П_м = 0,85*35,8/15 = 2,02 V₁ = 9,3 км/год.

ДТ-75М П_м = 0,85*18,5/15 = 1,04 V₅ = 8,75 км/год.

2) годинна продуктивність агрегату га/год.

Т-150 W_г = 0,1*2,5*9,1 = 2,27 га/год.

Т-150К W_г = 0,1*2,5*9,3 = 2,32 га/год.

ДТ-75М W_г = 0,1*2,5*8,75 = 2,19 га/год.

3) годинна витрата палива кг/га

Т-150 Q_г = 0,7*27,7/2,27 = 8,54 кг/га

Т-150К Q_г = 0,7*30,5/2,32 = 8,54 кг/га

ДТ-75М Q_г = 0,7*27,7/2,19 = 5,33 кг/га

4) витрати праці люд. год./га

Т-150 Н = 1/2,27 = 0,44 люд. год./га

Т-150К Н = 1/2,32 = 0,43 люд. год./га

ДТ-75М Н = 1/2,19 = 0,45 люд. год./га

5) експлуатаційні витрати грн./га

Т-150 И_е = 0,196+0,026+12,81+0,84 = 13,87 грн./га

Т-150К И_е = 0,196+0,026+13,8+0,82 = 14,84 грн./га

ДТ-75М И_е = 0,196+0,026+8,0+0,87 = 9,06 грн./га

Розрахунки заносимо в таблицю 1.4. Розрахунки для других технологічних операцій розраховуємо аналогічно.

Таблиця 1.5 Експлуатаційні показники та параметри варіантів МТА при суцільній культивації.

Таблиця 1.6 Експлуатаційні показники та параметри варіантів МТА при посіві.

Таблиця 1.7 Експлуатаційні показники та параметри варіантів МТА при дискуванні.

Аналогічно вказаним агрегатам робимо розрахунок на всі операції технологічної карти. Кращі агрегати включаємо в технологічну карту.

1.4 Операційно-технологічна карта

1.4.1 Умови виконання операції

Довжина і ширина поля – 2000х1000 м

Середній похил поверхні поля – 2°

Питомий опір ґрунту – 1,4 кН/м

Агрофон – стерня

1.4.2 Агротехнічні вимоги

1. Ефективність застосування засобів механізації, що використовуються в технологічному процесі внесення твердих мінеральних добрив, значною мірою визначається ступенем виконання ними агротехнічних вимог.

2. Вносити добрива необхідно в агротехнічний термін, дотримуючись встановлених доз внесення, рівномірно розподіляючи добрива по всій площі поля. Дози внесення добрив визначають в агротехнічних лабораторіях для кожного поля за даними картограм, величини запланованого врожаю і наявності добрив.

3. На основі картограм кислотності ґрунту визначають площі, що підлягають вапнуванню. Вапняні матеріали можна вносити в будь-який час року за умови збереження постійної робочої швидкості машин.

4. Нерівномірність розподілу при поверхневому внесенні добрив по всій площі поля не повинна перевищувати 25% для кузовних машин і 15% - для тукових сівалок.

5. Суміжні проходи агрегату повинні бути рівними робочій ширині його захвату, що забезпечує правильне їхнє перекриття. Перекриття в стикових проходах повинне складати 5% від ширини захвату агрегату.

Розриви між суміжними проходами машин і неопрацьовані ділянки поля не допускаються.

6. Поворотні смуги засівають добривами з тією же дозою висіву, що й основне поле.

7. Вологість внесених мінеральних добрив повинна забезпечувати нормальну роботу дозуючих пристроїв. Максимальне відхилення вологості від стандартної - не більш 20%.

1.4.3 Склад агрегату і його експлуатаційно-технічні вимоги

Склад МТА визначається на основі вибору марки трактора і с.-г. машин та розрахунків, що дозволяють визначити робочу ширину захвату на раціональній передачі трактору, а також робочу швидкість в межах агротехнічних вимог. Експлуатаційні показники розраховуються для 3-4-х варіантів МТА за кількісним складом машин-знарядь, з яких приймається кращий варіант. До уваги приймається значення показника слідоутворення, який розраховується за формулою 1.17.

Розрахунки ведуться для тягових агрегатів і виконуються в слідуючій послідовності:

1) Визначаємо за даними тягової характеристики експлуатаційні показники трактора, швидкість руху, тягові зусилля, витрати палива, максимальну тягову потужність.

Таблиця 1.8 Параметри тягових характеристик тракторів на агрофоні поля підготовленого для сівби

2) Розраховуємо питомий опір машин на обраних передачах трактора при відповідних значеннях швидкості руху.

K_V = K₀*(1+∆₀/*100*(V_P-V_H)) 1.17

де ∆₀ – темп зростання питомого опіру машини за рахунок збільшення швидкості руху агрегату на 1км

K₀ – питомий тяговий опір машини при швидкості руху V_H = 5 км/год.

V_P – робоча швидкість руху, км/год.

Для трактору: Т-150

K_V1 = 1,5*(1+2)*100*(7,5-5) = 1,575 кН

K_V2 = 1,5*(1+2)*100*(8,67-5) = 1,61 кН

ДТ-75М

K_V5 = 1,5*(1+2)*100*(7,55-5) = 1,576 кН

K_V6 = 1,5*(1+2)*100*(8,45-5) = 1,6 кН

Т-150К

K_V1 = 1,5*(1+2)*100*(8,35-5) = 1,576 кН

3) Визначаємо граничну ширину захвату агрегату за передачами трактора

В_Р = (Р_ТН*G*i/100)*G_P/[Ki+gМ*i/100+g_зч(f_зч+i/100)] 1.18

де Р_ТН – номінальне тягове зусилля трактора на обраній передачі, кн.

G – вага трактора, кн.

і – похил місцевості, %

G_P – коефіцієнт використання тягового зусилля трактора

g_М – середня вага с.-г. машини на один метр ширини захвату, кН/м

g_зч – питома вага зчіпки

f_ЗЧ – коефіцієнт опору кочення зчіпки

g_М = (G_М+0,01∑υ_δ*γ_М+Gg)/В_М 1.19

де υ – об’єм бункерів для технологічного матеріалу

γ_М – об’ємна маса технологічного матеріалу т/м³

G_М, Gg – вага с.-г. машини та обслуговуючого персоналу, кН.

g_М = (13+0,01*0,453*0,8+0,7)/3,6 = 3,8 кН/м

g_ЗЧ = 7,6 /14,4 = 0,53 кН/м

Для трактору: Т-150

В_Р1 = (34,5-71,1*2/100)*0,93/[1,575+3,8*2/100+0,53*(0,15+2/100)] = 18,1м

В_Р2 = (30,1-71,1*2/100)*0,93/[1,61+3,8*2/100+0,53*(0,15+2/100)] = 15,1м

ДТ-75М

В_Р5 = (19,8-64*2/100)*0,93/[1,576+3,8*2/100+0,53*(0,15+2/100)] = 10,8м

В_Р6 = (16,9-64*2/100)*0,93/[1,6+3,8*2/100+0,53*(0,15+2/100)] = 8,4м

Т-150К

В_Р1 = (28-76*2/100)*0,93/[1,6+3,8*2/100+0,53*(0,15+2/100)] = 14,3м

4) Визначаємо кількість машин в агрегаті

П_М = В_МАШ/В_П 1.20

Для Т-150 П_М1 = 18,1/3,6 = 5,02

П_М2 = 15,4/3,6 = 4,3

Для ДТ-75М П_М5 = 10,8/3,6 = 3

П_М6 = 8,4/3,6 = 2,3

Для Т-150К П_М1 = 14,3/3,6 = 3,9

5) Визначаємо тяговий опір причепної частини агрегату

R_Q = П_М*В_Р*К₁+G_М*П_М*і/100+G_ЗЧ*(f_ЗЧ+і/100) 1.21

Для Т-150 R_Q1 = 3*3,6*1,575+13*3*2/100+7,6(0,15+2/100) = 19,08кН

R_Q2 = 3*3,6*1,61+13*3*2/100+7,6(0,15+2/100) = 19,46кН

Для ДТ-75 R_Q5 = 3*3,6*1,576+13*3*2/100+7,6(0,15+2/100) = 18,09кН

R_Q6 = 2*3,6*1,6+13*2*2/100+7,6(0,15+2/100) = 13,33кН

Для Т-150К R_Q1 = 3*3,6*1,6+13*3*2/100+7,6(0,15+2/100) = 13,33кН

6) Визначаємо коефіцієнт використання тягового зусилля трактора

G_P = R_Q/(P_ТМ-Gi/100) 1.22

Для Т-150 G_P1 = 19,08/(34,5-71,1*2/100) = 0,6

G_P2 = 19,46/(30,1-71,1*2/100) = 0,67

Для ДТ-75М G_P5 = 18,09/(19,8-64*2/100) = 0,97

G_P6 = 13,3/(16,9-64*2/100) = 0,85

Для Т-150К G_P6 = 19,35/(28-76*2/100) = 0,73

7) Визначаємо продуктивність варіантів МТА

W = 0,1*B_P*V_P 1.23

Для Т-150 W₁ = 0,1*10,8*7,5=8,1 га/год.

W₂ = 0,1*10,8*8,67=9,36 га/год.

Для ДТ-75М W₅ = 0,1*10,8*7,55=8,15 га/год.

W₆ = 0,1*7,2*8,45=6,08 га/год.

Для Т-150К W₁ = 0,1*10,8*8,35=9,01 га/год.

По результатам розрахунків обираємо кращий агрегат на базі трактора Т-150+С-11у+3СЗТ-3,6, який краще працює на 2 передачі на швидкості Vр = 8,67км/год.

1.4.4 Технологічна підготовка агрегату до роботи

Технологічна підготовка агрегату до виконання заданої технологічної операції зводиться до перевірки трактора, сільгоспмашини і зчіпки.

При технологічній підготовці МТА вважається, що технічний стан машини задовільний і основні регуліровки виконані на відділку господарства. Перевіряється правильність наладки навісної системи трактора, ширини колії, справність системи керування і таке інше. У с.-г. машин і згінки перевіряється правильність установки робочих органів, з’єднання машини. Технологічна перевірка роботи агрегату виконується при перших декількох проходах, а виявлені недоліки негайно усуваються.

1.4.5 Підготовка поля

Підготовка поля включає:

- огляд поля з метою усунення переплод, які можуть погіршити якість виконання робіт, знизити продуктивність агрегату і створювати аварійні ситуації;

- вибір напрямку та способу руху агрегатів, враховуючи попередній обробіток та природні умови;

- розмітку поворотних смуг, позначення лінії першого проходу агрегата, місць заправки насінням та інше;

- розмітку загонів, виконання прокосів і обкосів для поворотних смуг та з метою протипожежного захисту;

- визначення послідовності обробітку поворотних смуг і основного масиву поля.

1.4.6 Вибір способу руху і режиму роботи агрегату

Організація використання агрегату при виконанні технологічної операції визначається способом руху на загоні та режимом роботи на протязі зміни, що впливає на експлуатаційні показники.

Основними кінематичними параметрами агрегату являються: кінематичний центр, кінематична довжина та ширина, довжина виїзду, центр та радіус повороту, які мають значення на вибір способу руху. Вибір раціонального способу руху і виду повороту агрегату дозволяє зменшити непродуктивні витрати часу зміни.

Найбільш ефективним при весняному підживленні зернових агрегатом з трьох машин є грушоподібний поворот, довжина холостого ходу якого визначається як:

L_X = (6,6…8)ρ_y+2L, 1.24

де ρ_y – умовний радіус повороту, м

L – довжина виїзду агрегату, м

L = (0,25...0,75) (L_T+Li2+L_M)

L = 0,7*(2,55+6,8+3,2) = 8,785 м

ρ_y = 1,3В_Н = 1,3*10,8 = 14,04 м

L_X = 7*17,04+2*8,785 = 115,85 м

Ширина поворотної смуги для петльового грушоподібного повороту визначається як:

Emin = 2,8* ρ_y+L*d_X1.25

де d_X – кінематична ширина захвату агрегату.

Emin = 2,8*14,04+8,785+5,4 = 42,4 м

Приймаємо ширину поворотної смуги кратною ширині захвату Е=42,4 м.

Спосіб руху агрегату користуючись довідковою літературою для весняного підживлення зернових сівалками найкращий є челночний.

Для визначення ефективності такого способу руху обчислюємо коефіцієнт робочих ходів:

1.26

де α_Р, α_Х – довжини робочого ходу та холостого, м

П_Р, П_Х – кількість робочих та холостих ходів.

П_Р = L/В_Р; П_Х = П_Р-1

П_Р = 1000/10,8 = 92,6; П_Х = 93-1 = 92

α_Р = 2000-2*54 = 1892м

Витрати часу на один цикл визначаємо як:

t_Ц = (t_Р+t_ПОВ)П_РУФ+t_ТЕХН1.27

де t_Р – витрати часу на робочий хід, хв.

t_ПОВ – витрати часу на поворот, хв.

П_РУФ – фактична кількість робочих ходів за цикл

t_ТЕХН – час, що витрачається на технологічне обслуговування агрегату за цикл, хв.

Витрати часу на поворот розраховуємо аналогічно

t_X = 0,06*£_X/V_X 1.28

t_X = 0,06*115,85/10 = 0,7хв.

Кількість робочих ходів за цикл для посівного агрегату розраховуємо:

1.29

де П_М, V_М – кількість с.-г. машин в агрегаті та місткість бункерів однієї машини, м³

γ_М, Н – об’ємна маса і норма внесення технологічного матеріалу

φ – коефіцієнт використання місткості бункера

φ = 0,85...0,95

Приймаємо П_РУФ = 3

t_Ц = (13,1+0,7)*3+5 = 46,4хв.

Розраховуємо час для виконання залишкових циклів:

Т_ЗАГ = Т_ЗМ*t_НЦ-t_Ц1.30

де Т_ЗМ = 420хв. – час зміни

Т_ЗАГ = 420*70-46,4 = 303,6хв.

Кількість залишкових циклів:

П_ЦЗАЛ = Т_ЗАЛ/t_Ц1.31

П_ЦЗАЛ = 303,6/46,4 = 6,54

Розрахунок режиму використання агрегату на загоні

Режим роботи агрегату залежить від технологічної операції, складу агрегату, способу його руху, побічної швидкості, технологічних і інших видів зупинок. Режим використання агрегату на загоні розробляємо в слідуючій послідовності.

Основні складові режиму роботи агрегату представляємо в таблицю 1.9.

Таблиця 1.9 Режим використання агрегату на загоні

Нециклові елементи часу заносимо в таблицю 1.9. згідно рекомендації довідкової літератури.

Результат округляємо до цілого числа П_ЦЗАЛ = 3

Площа обробітку за один прохід агрегату:

S_tp = £_P*β_P/10⁴1.33

S_tp = 1892*10,8/10⁴ = 2,04 га/год.

Площа обробітку агрегатом за цикл розраховуємо як:

S_Ц = S_tр* П_РУФ1.34

S_Ц = 2,04*3 = 6,12 га/цикл

Площу обробітку за залишкові цикли:

S_ЦЗАЛ = S_Ц*П_ЦЗАЛ1.35

S_ЦЗАЛ = 6,12*7 = 42,84 га

Фактичний час зміни виражається формулою

T_ЗМФ = t_Ц*(1+П_ЦЗАЛ)*t_НЦ1.36

T_ЗМФ = 46,4*(1+7)*70 = 441,2 хв.

Продуктивність агрегату при відомому режимі роботи

Продуктивність агрегату за годину змінного часу при наявності режиму його роботи на протязі зміни розраховуємо:

W_ГЗ = (S_Ц+S_ЦЗАЛ)/Т_ЗМФ 1.37

W_ГЗ = (42,84+6,12)/7,35 = 6,66 га/год

Коефіцієнт використання часу зміни розраховуємо як відношення Т_Р/Т_ЗМФ

Т_Р = t_Р*П_РУФ(1+П_ЦЗАЛ) 1.38

Т_Р = 13,1*3*(1+7) = 314,4 хв.

τ = 314,4/441,2 = 0,71

1.4.7 Визначення фактичних затрат праці на одиницю виконаної роботи

Фактичні затрати праці на виконання роботи

З_П = (m_МЕХ+m_g)*Т_ЗМФ/W_ЗМФ 1.39

де m_МЕХ, m_g – відповідно кількість механізаторів допоміжних робітників, люд.

З_П = 1*7,35/48,96 = 0,15 люд.год./га

1.4.8 Витрати пального на одиницю виконаної роботи

g_W = (G_Р*T_Р*G_ПОВ+T_ПОВ+G_ПЕР*T_ПЕР+G₀T₀)/W_ЗМ 1.40

де G_Р, G_ПОВ, G_ПЕР, G₀ – відповідно витрати пального при робочому ході, поворотах, переїздах, холостій роботі двигуни, кг/га

T_Р, T_ПОВ, T_ПЕР, T₀ – відповідно час зміни робочий, поворотів, переїздів, зупинок, год.

T_ПОВ = t_ПОВЦ*(1+П_ЦЗ) = 2,1*(1+7) = 16,8 хв. = 0,28 год.

g_W = 22*5,23+13*0,28+11*0,166+2*0,75/118,96 = 2,49 кг/год.

Витрати на паливо-мастильні матеріали розраховуємо користуючись формулою:

С_ПММ = Ц_П*g_W1.41

де Ц_П – комплексна ціна палива, грн./кг

С_ПММ = 2,49*1,5 = 3,73 грн./га

1.4.9 Оплата праці механізаторів

Витрати коштів на плату за працю при роботі агрегату розраховуються:

С_ПР = (З_МЕХ*m_МЕХ*К_МЕХ+З_ОБС*m_ОБС*К_ОБС)/W_ЗМФ1.42

де З_МЕХ, З_ОБС – тарифні ставки механізаторів та допоміжних робітників, грн./зм.

m_МЕХ, m_ОБС – кількість механізаторів та допоміжних робітників, що обслуговують агрегат, чол..

К_МЕХ, К_ОБС – коефіцієнти, що враховують додаткову зарплату та відрахування на страхування механізаторів та допоміжних робітників.

С_ПР = 1*8,08*1,65/48,96 = 0,272 грн./га

Експлуатаційні витрати на одиницю виконаної роботи розраховуємо згідно формул 1.14, 1.15, 1.16, 1.17, враховуючи фактичну продуктивність.

И_Ш = 0,69+0,059+0,79+3,73+0,272 = 5,54грн./га

Результати розрахунків зводимо в таблицю 1.10.

Таблиця 1.10 Експлуатаційні показники вибраного агрегату

1.4.10 Контроль якості роботи агрегату

Контроль і оцінку якості роботи з внесення мінеральних добрив проводять при настроюванні агрегатів, періодично, у процесі виконання роботи, а також при прийманні-здачі після закінчення робіт.

При настроюванні агрегатів контролюють відповідність заданої і фактичної дози внесення.

Правильність установки дози визначають за формулою:

1.43

де Q_U – подача добрив до пристрою, що розкидає, кг/хв.

V – швидкість руху агрегату, км/год.

В – робоча ширина розкидання, м,

Кількість добрив визначають прокручуванням машини на стаціонарі чи в русі з відключеним пристроєм, що розкидає, і встановленим регулятором дози висіву на задану дозу. Включають на короткий час живильний транспортер для заповнення добривами висівної щілини. Після цього підстилають чи підвішують під висівну щілину брезент і протягом 1 хв. прокручують механізм, а висіяні в брезент добрива зважують.

При значному відхиленні фактичної дози висіву від заданої змінюють висоту відкриття висівної щілини до розмірів, що забезпечують задану дозу висіву добрив.

Контролюють обрану швидкість агрегату на ділянці довжиною не менш 50 м. Ширину розкидання визначають не менш ніж по 15-20 вимірам. Виміри роблять рулеткою. Потім знаходять середню величину захоплення машини.

При необхідності нерівномірність розподілу добрив визначають по загальній і робочій ширині розкидання. Для цього використовують листи розміром 0,5х0,5х0,05 м, що розставляють у три поперечних ряди на всю ширину розкидання з відстанню між рядами не менш 5 м.

Зібрані з листів добрива зважують і отримані результати заносять у відомість.

Після визначення нерівномірності висіву добрив регулюють органи машини, що розкидають.

Відповідність заданої дози внесення добрив фактичної контролюють у процесі роботи.

При відомій довжині гону дозу висіву можна контролювати числом проходів агрегату. При відхиленні фактичної дози від заданої її регулюють зміною висоти відкриття дозуючої щілини.

Фактичну дозу перевіряють перед початком роботи висівом добрив у брезент. Для цього завантажену машину для внесення з виключеними робочими органами протаскують 3...4 м з таким розрахунком, щоб добриво в кузові досягло краю падаючого транспортера. Після цього відключають розкидаючі диски, а під туконаправником підв'язують брезентове полотно. Відзначивши вішкою вихідне положення агрегату з включеним падаючим транспортером, проїжджають 30...40 м.

Висіяне в полотнину добриво зважують і розраховують фактичну дозу по формулі:

1.44

де q – кількість добрив, висіяна на пройденому шляху, кг;

В - прийнята ширина робочого захоплення машини, м;

L - довжина пройденого шляху за час висіву добрив м.

Якість обробки поворотних смуг і відсутність огріхів між проходами контролюють візуально при проході оброблюваної ділянки по діагоналі.

Таблиця 1.11 Оцінка якості внесення добрив

Оцінка якості внесення добрив приведена в таблиці 1.11. Комісія перевіряє обсяги, якість виконаних робіт і складає акт.

1.4.11 Охорона праці

До роботи допускаються особи, що мають посвідчення на право керування машиною, добре знають конструкцію агрегату і регуліровки, правила технічного обслуговування, правила виконання технологічного процесу і пройшли інструктаж по техніці безпеки при роботі на агрегаті.

Під час роботи і технічного обслуговування присутність по сторонніх осіб на агрегаті забороняється. Міняти робочі органи і підтягувати кріплення дозволяється тільки при зупиненому двигуні і при наявності відповідних підставок.

Особливо звертається увага на охорону праці при виконанні робіт з шкідливими матеріалами.

2 БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

2.1 Аналіз стану організації робіт по забезпеченню БЖ та екологічності виробництва при вирощуванні озимої пшениці

Перелік нормативних документів по БЖ для господарств системи АПК визначений "Переліком нормативних документів по БЖ, що діють у системі Агропрома України в основному в господарствах".

Проведений аналіз дає можливість встановити наступні недоліки по питанню, що розглядається.

Головними фахівцями і керівниками підрозділів не виконуються наступні пункти положення, виявлені при аналізі стану праці:

- не забезпечуються здорові і безпечні умови праці, не дотримуються діючі правила і норми по охороні праці;

- не забезпечується проведення паспортизації санітарно-гігієнічного стану виробничих ділянок охорони праці і санітарно-оздоровчих заходів;

- не проваджуються прогресивні технологічні прийоми механізації процесів заправки сівалок семенами, що забезпечують безпеку праці;

- не застосовуються заходи для впровадження стандартів сучасних досягнень науки і техніки і передовий досвід на охороні праці;

- при виконанні робіт з хімічного захисту при вирощуванні пшениці не всі працівники забезпечені спецодягом і ЗІЗ;

- при механічній обробці грунту регулювання робочих органів машин проводиться не на спеціалізованих площадках:

- не складаються маршрути пересування техніки з однієї ділянки на іншу. Допускаються до керування тракторами, експлуатації електроустановок, вантажопідйомних машин і інших агрегатів і машин особи, що не досягли необхідного віку і не мають відповідних посвідчень;

- не забезпечується санітарне обслуговування працюючих відповідно до діючого нормами і правилами;

- не позначаються і не обладнуються спеціальні місця для короткочасного відпочинку;

- невчасно проводиться огляд технічного стану використовуваних тракторів, сільськогосподарських машин і устаткування, блокувальних пристроїв і проходження технічних оглядів транспортних засобів і інших самохідних машин.

2.2 Характеристика причин і утрат від виробничих травм

У таблиці 2.1 приведені дані травматизму за останні три роки.

Таблиця 2.1 - Травматизм у господарстві

Характеризуючи нещасні випадки, що пройшли за останні три роки видно, що випадків зі смертельним результатом не було. Спостерігається одержання травм робітниками легкої ваги, і потерпілим видавалися бюлетені не більше ніж на 6 днів.

Основними причинами травматизму є:

- недостатнє навчання робітників безпечним методам роботи, відсутність безпечних умов праці;

- несвоєчасне проведення інструктажів;

- неправильна організація праці і відпочинку працюючих. Порушення тривалості зміни;

- не повною мірою забезпечується механізація транспортних і вантажно-розвантажувальних робіт;

- не забезпечується захист працюючих від шкідливих факторів, особливо при хімічній обробці пшениці.

2.3 Проектні рішення по забезпеченню рівнів безпеки праці і екологічності виробництва до нормативних значень

Таблиця 2.2 - Загальний перелік пропонованих заходів на 2-004 рік

2.4 Організація робіт у надзвичайних ситуаціях

Найбільш реальним та руйнівним стихійним лихом для господарства є підтоплення, які трапляються в окремі роки через сильні зливи влітку, й від талих весняних вод.

При підтопленні утворюються водяний прошарок над поверхнею землі, в деяких місцях до 1км, який руйнував будинки, виробничі будівлі повністю або частково. Вимокли сади, загинули посіви, погіршилися санітарні умови життя людей. В результаті цього господарства зазнали великі матеріальні збитки.

Між тим, збитки від підтоплення можна значно зменшити, якщо бути готовим до цієї надзвичайної ситуації, знати закономірності її протікання і методи захисту.

Система заходів захисту від підтоплення передбачає цілий комплекс робіт і дій, які можна поділити на:

- підготовчі;

- оперативні.

До підготовчіх робіт відносяться:

- будівля відвідних каналів;

- укріплення будівель;

- будівля дренажних систем або їх зачистка.

До оперативних робіт відносяться:

- евакуація;

- одержання і розповсюдження оперативної інформації.

При очікувані підтоплення (за оцінкою синоптиків) необхідно проводити лише підготовчу роботу. Потрібно перевірити всі комунікаційні лінії, заповнити спеціально підготовлені резервуари для питної води, скот перегнати на пагорбки. Необхідно підготовити сільськогосподарську техніку: всі машини повинні бути в робочому стані, трактори – повністю укомплектовані, при цьому кожен агрегат повинен безвідрадно працювати.

При наповненні території водою проводиться постійна розвідка й оцінка етапу каналів, будівель, а також інформування населення. Ні в якому випадку не дозволяється дезінформування та паніка.

Після сходу води необхідно провести інвентаризацію всіх об'єктів і засобів з вказанням технічного стану кожного засобу і об'єм необхідних робіт по відтворенню. Об'єкти і засоби, які не підлягають відтворенню списуються.

Застосування розроблених у розділі заходів буде сприяти покращенню екологічних умов, зниженню виробничого травматизму робітників та збільшенню виробництва.

Проведений аналіз стану схорони праці та на цій основі розроблені заходи по забезпеченню працюючих здоровими безпечними умовами праці забезпечить проведення польових робіт при вирощуванні та збиранні озимої пшениці на належному рівні безпеки.

3. Техніко-економічні показники проекту

Основним показником ефективності оброблення озимої пшениці за інтенсивною технологією служить економічний ефект, обумовлений по різниці витрат на оброблення пшениці в базовому і проектованому варіанті технології.

Поряд з річним економічним ефектом розраховують наступні техніко-економічні показники:

- витрати праці на оброблення і збирання;

- собівартість 1т врожаю;

- річну економію від зниження собівартості оброблення;

- витрата палива на одиницю площі;

- виробництво продукції на 1 працюючого;

- виробництво озимої пшениці на 1 працюючого;

- питомі капіталовкладення;

- приведені витрати;

- строк окупності капітальних вкладень.

Витрати праці на виробництво озимої пшениці визначають для проектованого варіанта - по технологічній карті, розроблювальної в дипломному проекті. Для базової технології по фактичних витратах праці в господарстві Т_П = 5948 люд./год., Т_С = 6480 люд./год., де Т_П і Т_С відповідно проектовані й існуючі витрати праці.

Витрати праці на одиницю площі будуть

З_Т.УД.П. = Т_П/F_П 3.1

З_Т.УД.С. = Т_С/F_С 3.2

З_Т.УД.П. = 5948/200 = 29,7

З_Т.УД.С. = 6480/200 = 32,4

де З_Т.УД.П., З_Т.УД.С. – відповідно витрати праці на одиницю площі (люд./год) при проектованій і існуючій технології.

Ступінь зниження витрат праці визначається по формулі

Ст = (З_Т.УД.С.- З_Т.УД.П.)/ З_Т.УД.С.*100% 3.3

Ст = (32,4-29,7)/32,4*100% = 8,3%

Річну економію витрат праці визначають по формулі

Э_Т.Г. = (З_Т.УД.С.- З_Т.УД.П.)*S_П 3.4

де Э_Т.Г. – річна економія витрат, люд./год

S_П - площа займана культурою по проектованому варіанті, га.

Э_Т.Г. = (32,4-29,7)*200 = 540 чел.час

Ріст продуктивності праці визначається по формулі

n_ТР = З_Т.УД.С./З_Т.УД.П. 3.5

Собівартість продукції визначається по формулі

С_В.К. = (С_П+С_Н)*Q 3.6

де С_П – прямі витрати, грн.

С_Н – накладні витрати, грн.

Q – валове виробництво, т

Прямі витрати для порівнюваних технологій (вихідної й інтенсивній) розраховують по формулі

С_ПП = З_П+А_П+Р_П+Т_П+П_СП+Q_ЖН+М_П 3.7

де С_ПП – прямі витрати на виробництво за інтенсивною технологією, грн.

З_П – заробітна плата працівників з нарахуваннями, грн.

А_П – амортизаційні відрахування, грн.

Р_П – витрати на ремонт і техобслуговування, грн.

Т_П – витрати на енергоносії, грн.

П_СП - страхові платежі, грн.

Q_ЖН - витрати на забезпечення життєдіяльності працюючих, зайнятих на обробленні озимої пшениці, грн.

М_П - витрати на основні і допоміжні матеріали, грн.

Заробітна плата працівників зайнятих на виробництві озимої пшениці визначається по формулі

З_П = З+Н_АР*З 3.8

де З – заробітна плата відповідно до технологічної карти, грн.

НАР – нарахування на зарплату рівні 0,37

З_П = 2651,3+994,3 = 3645,6 грн.

Амортизаційні відрахування визначаються по формулі

А_П = åБ_П*а/100 3.9

де Б_П – балансова вартість тракторів і сільгоспмашин, грн.

а – норма амортизаційних відрахувань, %

А_П = 167917*14,5/100 = 24345 грн.

Витрати на ремонт і технічне обслуговування приймають по нормативах витрати коштів у розрахунку на 1га по формулі

Рn = åSi*åН_ТР 3.10

де Sі – площа оброблення озимої пшениці, га

Н_ТР - норматив витрати коштів на ремонт і на одиницю площі, грн/га

Рn = 167917*0,22 = 36941 грн.

Витрата засобів на паливо визначаємо по формулі

Т_П = Рті*Цкі 3.11

де Рті - витрата палива на весь обсяг робіт, кг

Цкі - комплексна ціна палива, грн./кг

Т_П = 20520*2,2 = 45144 грн.

Страхові платежі від балансової вартості техніки, зайнятої на обробленні озимої пшениці визначаємо по формулі

П_СП = Б_П*Н_СП 3.12

де БП – балансова вартість техніки, грн.

НСП – норматив страхових платежів (НСП = 0,003)

П_СП =167917*0,003 = 503грн.

Витрати на забезпечення життєдіяльності працюючих визначається по формулі

Q_ЖН = n*Н_Ж+З_Ж 3.13

де n – числа працівників, зайнятих на оброблення

Н_Ж – норматив витрат на 1 працівника в рік на забезпечення життєдіяльності (НЖ = 7,5грн.)

З_Ж – витрати на заходи щодо охорони праці і ТБ, грн.

Q_ЖН = 7*7,5+700 = 750грн.

Витрати на основні і допоміжні матеріали визначаємо по формулі

М_П = М_С+М_УД+М_ГЕР+М_ПЕСТ 3.14

де М_с – витрати на насіння, грн.

М_уд – витрати на добрива, грн.

М_гер – витрати на гербіциди, грн.

М_пест – витрати на пестициди, грн.

М_П = 60000+48000+5400 = 113400

Підставивши у формулу для визначення прямих витрат числові значення складових одержимо

С_ПП = 3645+24345+36941+45144+503+750+113400 = 224728 грн.

Накладні витрати визначаємо по формулі

С_НП = 0,1(З_П+А_П+Р_П) 3.15

С_НП = 0,1(3645+24345+36941) = 6493грн.

Підставивши у формулу 3.15 значення складових, одержимо собівартість озимої пшениці

С_В.К. =(224728+6493)/1000 = 231,7грн.

Річну економію при обробленні озимої пшениці за інтенсивною технологією в порівнянні з вихідним варіантом визначаємо по формулі

Э_Г = (С_В.К.С. – С_В.К.П.)*Q+DЭ_Г 3.16

де С_В.К.С. – собівартість 1т продукції при обробленні у вихідному варіанті, грн.

С_В.К.П. – собівартість 1т продукції при обробленні в проектованому варіанті, грн.

Q – валовий збір продукції

DЭ_Г – річна економія від підвищення врожайності за рахунок удосконалювання технології.

DЭ_Г = Dу*S*Ц_Р

DЭ_Г = 1,8*200*800 = 288000грн.

Э_Г = (224-231,7)*1000+288000 = 280300грн.

Питомі капітальні вкладення на оброблення 1т продукції визначають по формулі

К_УД.П. = К/(S*у) 3.17

де К – сума капітальних вкладень, грн.

S – площа оброблення

у – врожайність з 1га, т

К_УД.П. = 122000/(200*5) = 122 грн./т

Середньорічне число працівників, зайнятих обробленням виробленої продукції

Ч_Р.СР. = Т_П/(Ф_Р.В.*τ) 3.18

де Ф_Р.В. - річний фонд робочого часу одного працівника, ФР.В. = 1870 годин

ТП - витрати часу на весь обсяг робіт

τ – коефіцієнт використання робочого часу, приймаємо τ = 0,5

Ч_Р.СР. = 5948/(1870*0,5) = 6,4 чел.

Виробництво продукції на 1 людину

Q_Ч = Q* Ч_Р.СР. 3.19

де Q – валовий збір, т

Q_Ч = 1000/6,4 = 156,25 т/чел.

Строк окупності проекту визначаємо по формулі

Т_ОК = К_П/Э_Г 3.20

Т_ОК = 122000/280300 = 0,43 року

Річний економічний ефект дорівнює

Э_Г.ЭФ. = Э_Г-Е_Н*К 3.21

де Е_Н – нормативний коефіцієнт нормативності, приймаємо ЕН = 0,12

Э_Г.ЭФ. = 280300-122000*0,12 = 265660 грн.

Отримані результати розрахунків техніко-економічних показників зводимо в таблицю.

Таблиця 3.1 Техніко-економічні показники проекту

Висновок

1. Аналіз господарської діяльності СТОВ "Братський" Нижньосірогозького району Херсонської області по виробництву озимої пшениці показує, що в господарстві використані не всі резерви по підвищенню врожайності. Маються порушення агротехніки, недостатньо застосовується добрив і засобів захисту рослин, недостатньо ефективно використовується машинно-тракторний парк, частина машин морально застарів, висока собівартість одиниці продукції.

2. Розроблено інтенсивну технологію оброблення і збирання озимої пшениці, заснована на застосуванні нових гібридів, оптимальних доз добрив і сучасних засобів захисту рослин, сучасного комплексу машин, сполучення операцій, що дозволяє одержати в середньому по господарству врожай 40-50 ц/га озимої пшениці.

3. Проведено аналіз стану робіт із забезпечення безпеки робітників. Розроблено заходи щодо забезпечення робітників безпечними умовами праці й охороні навколишнього середовища.

4. Впровадження в господарстві розробленої технології дозволить знизити число зайнятих працівників на 6,4 чоловік, збільшити виробництво озимої пшениці на 1 працюючого на 156,2т, знизити витрати праці на 5,6чел.година/т продукції, а собівартість на 231,7 грн./т. Загальний економічний ефект по господарству, складає 265660грн.

Література

1. Технологічні карти вирощування с/г кільтур. – Харків, 2001

2. Машиновикористання в землеробстві. За ред. В.Ю.Ільченко, Ю.П.Нагірного. –К: Урожай, 1996

3. Каталог сельскохозяйственной техники и энергетических средств. Мелитополь, МВЗ, 2001

4. Операционные технологии возделывания зерновых культур. Справочник-К: Урожай,1990

5. В.М.Кюрчев, В.М.Болтянський, М.О.Шабола. Методичні вказівки щодо обгрунтування раціонального складу машинних агрегатів. Мелітополь: ТДАТА, 1999

6. В.Й.Жиган. Посібник з теоретичних основ машиновикористання в землеробстві та системі Машина-Поле. Мелітополь, ТДАТА, 2000

7. Методичні рекомендації. Розробка технологічних карт на виробництво культури. В.Й.Жиган, В.М.Болтянський. Мелітополь: ТДАТА 2002

8. Рабочая тетрадь агронома по интенсивным технологиям возделывания озимых культур. Урожай, 1985

9. В.Федотов, Г.Карасев. Интенсивная технология возделывания озимой пшеницы. Воронеж, 1988

10. М.Н.Марченко. Индустриальная технология применения минеральных удобрения. Москва: Россельхозиздат, 1987

11. М.К.Діденко Експлуатація машинно-тракторного парку. Вища школа: Київ, 1975

12. Норми виробітку і витрачання палива. Урожай, 1991