Поняття про формування особистості значення цього процесу для суспільного життя

Реферат з психології

Поняття про формування особистості, значення цього процесу для суспільного життя

Особистість - це індивід, який має свідомість, самосвідомість, активно пізнає і перетворює навколишній світ відповідно до людських потреб.

Людина як соціальна та біологічна істота є носієм особистості. Поняття людини значно ширше за поняття особистості, тому що включає у себе велике коло соціальних та біологічних ознак - етнографічних, антропологічних, культурних.

Кожна людина являє собою конкретну особистість, для якої характерне те чи інше ставлення до себе оточуючих людей, явищ, предметів, певна поведінка в межах життєвих ситуацій.

Наділена від народження відповідними біологічними якостями (тобто нормальним людським організмом, включаючи мозок, що здатний до подальшого розвитку), людина стає особистістю по мірі засвоєння соціального досвіду у всіх його проявах: способів і засобів виробництва, духовної культури, прийомів чуттєвого пізнання, абстрактного мислення тощо. Процес формування особистості починається з дня народження і є тривалим, складним, суперечливим, таким, що продовжується протягом усього життя людини. Особистість формується в процесі взаємодії людини з іншими людьми, навчання, виховання та самовиховання.

Людина стає особистістю лише тоді, коли вона має специфічні риси і передусім соціально-психологічні особливості, такі як принципи, позиції, установки, ціннісні орієнтації, потреби, мотиви й інтереси. Кожна особистість відрізняється своєю індивідуальністю. Індивідуальність — це поєднання психологічних особливостей людини, що утворюють її своєрідність, відмінність від інших людей. Реалізується особистість перш за все в процесі діяльності.

Е. Кречмер, враховуючи будову тіла людини, розрізняв три основні типи: 1) пікнік - циклотимік - це "широка-тяжка" людина, для якої характерні недостатня емоційна стійкість, швидка зміна настрою, почуття колективізму, товаришування і проекція на інших;

2) астенік - шизотимік - людина малоконтактна з оточуючим, недостатньо реалістична, часто самовдоволена;

3) атлет - іксотимік -міцна, кістлява людина із спокійним характером, однак схильна різко "спалахувати".

Шелдон, представник фізичної типології особистості, враховуючи три шари клітин ембріона, з яких в процесі дозрівання організму людини домінує той чи інший, розрізняє три основних типи людей.

1) Ендоморфний тип - має великий живіт, розвинуті внутрішні органи, слабкі і короткі кінцівки. Як правило, це лагідна, чуйна та комунікативна людина.

2) Ектоморфний тип - худий, високий, з дуже розвинутою нервовою системою. Людина загальмована та інтровертна, схильна до самотності та розумової діяльності.

3) Мезоморфний тип - з потужним складом тіла, особливо грудей, розвинутими кінцівками, широкими долонями і стопами. Неспокійна і агресивна людина, сильна, схильна до ризику.

Того ж напряму, але трохи з інших засад французький учений Сіго зробив спробу поділити всіх людей на запропоновані ним чотири групи залежно від розвитку різних систем органів. Згідно з цією класифікацією існують такі типи людей: дихальний, травний, мозковий, м'язовий. Для кожного з них характерними є свій тілесний склад, міміка, характер і свої хвороби.

Люди дихального типу мають великий ніс, дещо розширені вилиці, довгу шию, широкі плечі, їх грудна клітка подовжена і сплющена. У таких людей міміка зосереджена у середній частині обличчя. Вони переважно похмурі, стримані, енергійні, схильні до хвороб легень.

М'язовий тип - це люди з класичними пропорціями, гармонійні.

Тип травний - це здебільшого самовдоволений флегматик, у якого товсті губи і нижня частина обличчя вища і ширша за верхню.

Мозковий тип — люди з високим чолом, розширеною вгорі головою. Міміка у них зосереджена навколо очей. Вважають, що це основні постачальники видатних особистостей, але й кандидати в істерики і неврастеніки.

Однак чистих типів у дійсності дуже мало, а їх комбінації настільки різноманітні, що класифікація Сіго, по суті, виявилась малопридатною.

Уже давно медикам відомі два протилежних варіанти біологічної організації людини, що є ніби полярними відхиленнями від звичайного середнього типу, їх називають астеніками і гіперстеніками (від. грецьк. Stenos - сила).

Типовий астенік при найкращому апетиті і харчуванні дуже рідко нагромаджує зайвий жир, у нього "все згоряє". Такі люди, зазвичай, мають довгі кінцівки і шию.

Гіперстенік — міцна, квадратно-округла, мускульно-гладка людина, схильна до облисіння.

Теорія психоморфологічного локалізаціонізму психічні властивості особистості співвідносила з конституційними особливостями будови мозку. Так, кожна психічна функція, рухи, чутливість регламентувались вузькою ділянкою мозкової структури.

При цьому надмірно біологізувались соціальні явища, зокрема, властивості особистості. Не заперечуючи деякого взаємозв'язку між будовою тіла та особливостями поведінки людини, навряд чи можна це повністю абсолютизувати.

На фактах, взятих з великої клінічної практики, Зігмунд Фрейд простежив складність і багатоплановість структури особистості, значення в її історії внутрішніх конфліктів і криз, наслідків незадоволених бажань.

Метод самоаналізу має значення при вивченні психічних станів, але не завжди є ефективним під час дослідження особистості в цілому, оскільки ігнорується роль соціальних умов, що значною мірою визначають формування особистості.