Препарати зі свіжих рослин

Галенові і новогаленові препарати звичайно приготовляются з частин висушених лікарських рослин. Однак висушені лікарські рослини по змісту і якісному складу біологічно активних речовин не рівноцінні свізозбираємим. Очевидно, що як би добре не протікало сушіння як процес консервування рослин, при ньому завжди відбувається якщо не кількісне, то у всякому разі деяка якісна зміна в складі діючих речовин.

В основі готування галенових препаратів зі свіжих рослин лежить прагнення одержати препарати, що містять весь комплекс біологічно активних речовин, що входять до складу рослин, у найбільш природному їхньому стані.

Сучасні препарати зі свіжих рослин можна віднести до двох груп: 1) соки і 2) витяги.

Соки свіжих рослин можуть бути натуральними і згущеними. Витяги зі свіжих рослин можуть бути типу як настойок, так і екстрактів різної концентрації.

Препарати свіжих рослин містять різні групи біологічно активних речовин.

Соки свіжих рослин

НЕЗГУЩЕНІ СОКИ. Інститутом фармакохімії АН Грузії отримані соки з ряду рослин, у тому числі конвалії, наперстянки (пурпурової, іржавої), беладони, дурману, валеріани, хвоща польового, кропиви, чистотілу, водяного перцю, матері-і-мачухи, чемериці й ін. Деякі з цих соків як найбільш вивчені вже затверджені як лікувальні препарати. Інститут розробив методику одержання соків, яку можна вважати типовою.

Рослинний свіжий матеріал пропускають через вальці; при цьому спочатку переводять роздавлювання матеріалу, а потім його знову пропускають через ті ж вальці з метою одержання мезги. Розтерту масу невеликими порціями загортають у полотняні серветки, поміщають між пластинками з нержавіючої сталі і 5—6 таких серветок, покладених одна на одну, піддають пресуванню з метою одержання соку. Кількість отриманого соку залежить від характеру узятої сировини. До кожних 85 частин вичавленого соку додають по масі 15 частин 95% спирту, у якому попередньо розчиняють хлоретон у кількості 0,3% від загальної маси рідини, і з метою швидкого нагрівання суміш ставлять у воду, попередньо нагріту до 85—88 °С. Після того як температура соку досягне 77—78 °С, нагрівання продовжують протягом 30 хв; потім для швидкого охолодження нагріту рідину ставлячи в проточну воду. Метою швидкого нагрівання і швидкого охолодження є інактивація ферментів і згортання білкових речовин. Денатурированню останніх сприяє додавання спирту. Випавший пластівчастий чи аморфний осад відокремлюють центрифугуванням. Виходить сік чистий, прозорий, що зберігається (за дослідами інституту) без змін, що зовні зауважуються, (консервант хлоретон і переважно спирт).

Сік подорожника (Succus Plantaginis). Запропонований ВИЛР (1959) Це суміш рівних обсягів соку свіжих листів подорожника великого Plantago major L. і свіжої надземної частини подорожника блошного Plantago psyllium L. У листах подорожника великого містяться гликозид аукубін, вітамін ДО, незначна кількість алкалоїдів, аскорбінова кислота, каротин, гіркі і дубильні речовини. У траві подорожника блошного також установлена наявність гликозиду аукубіну.

Сік подорожника великого одержують шляхом здрібнювання свіжих рослин і наступного пресування. Сік стабілізують етиловим спиртом (20%), залишають протягом 7 днів і відфільтровують від випавших баластових і білкових речовин. Стабілізують 0,15% метабісульфітом натрію. Потім повторно відстоюють і відшліфовують. Через недостатність віддачі соку з надземної частини подорожника блошного препарат одержують мацерируванням спиртом і потім додатково витягають гніт водою. Отриманий сік також стабілізують хлоретоном. Обоє стабілізованих соку подорожників потім змішують у рівних співвідношеннях, суміш відстоюють і фільтрують. Це прозора рідина бурого кольору, кислувато-солонуватого смаку з відчуттям пекучості. Запах слабкий, своєрідний ароматний. Щільність повинна бути не більш 0,980, а сухий залишок — не менш 5%. Застосовується при анацидних гастритах і хронічних колітах.

Сік зі свіжих плодів східної хурми — сукдіоскакіл (Succus Diospyrus kaki — Sucdioskakilum). Запропонований Р. К. Алієв і ін Сукдіоскакіл нормалізує вегетативні синдроми й основний обмін у хворих, що страждають легким і середнім ступенем тиреотоксикозі.

Сік зі свіжих плодів фейхоа — сукфейсел (Succus Feijoa sellowia-na — Sucfejselum). Запропонований у 1964 р. Р. К. Алієв і співр. Рекомендується для лікування легкої і середньої форм тиреотоксикозу.

Сік алоє (Succus Aloes). Приготовляеться за загальною схемою з відходів листів алоє деревоподібного, що залишаються після виробництва екстракту утримуючого біогенні стимулятори. Препарат консервований хлоретоном. Застосовується зовнішньо при лікуванні гнійних раней, опіків і запальних захворювань шкіри, усередину (по 1 чайній чи десертній ложці 2—3 рази в день) при хронічних запорах і гастритах. Із соку готують також лінімент і сироп.

Сік каланхое (Succus Kalanchoes). Одержують за загальною схемою зі свіжих листів і зеленої частини стебла рослини каланхое пір'ястого із сімейства товснякових. Препарат являє собою рідину жовтого кольору з жовтогарячим відтінком, ароматичним запахом. Сік може бути прозорим чи злегка опалесцентним із дрібною суспензією, що легко розбивається при струшуванні. Препарат містить полісахаридні з'єднання, катехіни, дубильні речовини, аскорбінову кислоту і мікроелементи (алюміній, залізо, кремній, мідь, марганець, магній).

ЗГУЩЕНІ СОКИ. Екстракт журавлини (Extracti Oxycocci). Одержують згущенням соку ягід, що перебродив, журавлини (Oxycoccus palustris). Шумування необхідне для видалення пектинових речовин, якими журавлина дуже багата. Згущення проясненої витяжки проводиться до консистенції густуватого екстракту у вакуум-апаратах, усередині висріблених, при розрідженні 0,06—0,065 г/л. Сік містить до 10% сухих речовин, 3,6% Цукрів і 3,25% лимонної кислоти. Ягоди журавлини багаті вітаміном Р (цитрин), зміст якого може доходити до 0,1 г/л, зміст аскорбінової кислоти невелике — до 0,005 г/л. Екстракт являє собою густувату, у тонких шарах прозору рідину темно-червоного кольору, зі слабким своєрідним запахом, дуже кислого і трохи в'язкого смаку. Сухий залишок 56—64%. Загальний зміст кислот у перерахуванні на лимонну кислоту не менш 22,5% і не більш 27,5%. Відносна щільність 1,280— 1,357. Застосовується як смаковий засіб при пропасних станах. Для останнього десятиліття характерні дослідження, спрямовані на одержання соків свіжих рослин їв сухому виді. Зокрема, Н. Е. Чернов і Г. П. Півненко (1963) розробили методику одержання сухого стабільного соку чистотілу (Chelidonium majus) шляхом заморожування соку і його сублімації.

Значний інтерес представляє також сухий сік білокачанної капусти, яка є ефективною при лікуванні виразкової хвороби і хронічних гастритів. Основним діючим початком соку капусти, цілком ймовірно, є метилметіонінсульфонний (вітамін U).