Різновидності державних режимів

Державний (політичний) режим — спосіб здійснення державної влади певними методами і способами.

1. Деспотія як політичний режим означає наявність само­державної необмеженої влади (Ассірія, Вавілон).

2. При аристократії (олігархічний режим) влада належить представникам родової знаті.

3. Тоталітарний (диктаторський) режим означає, що влада знаходиться в однієї особи і супроводжується порушен­ням прав людини.

4. Фашизм — це відкрита терористична диктатура найбільш реакційних сил (гітлерівська Німеччина).

5. Диктаторський режим може бути расистсько-націоналіс­тичним, військово-диктаторським, характеризується необ­меженістю влади диктатора.

6. Демократичний ~ державна влада здійснюється з дотри­манням основних прав людини, із забезпеченням легаль­них можливостей вільного виявлення і врахування інте­ресів усіх груп населення через демократичні інститути (вибори, референдуми), діяльність різноманітних громад­ських об'єднань, які представляють ці інтереси і вплива­ють на вироблення і здійснення політики держави.

Різновиди демократичного режиму:

а) демократично-ліберальний;

б) демократично-консервативний;

в) демократично-радикальний.

Прихильники ліберального режиму надто поблажливі, ра­дикального — за рішучі зміни, консервативного — захисни­ки старого, противники змін.

Отже, усі види державних (політичних) режимів можна розділити на дві великі групи — демократичний режим і ав­торитарний (недемократичний).

Сучасні державні режими: демократичний (найбільш по­ширений у державах Європи, Америки), тоталітарний (збе­рігається в окремих країнах Близького Сходу, Африки).

З другої половини 80-х років в Україні відбувається посту­повий перехід від тоталітарного режиму до демократичного.

Політичних режимів багато, але основними з них є демократія (влада народу), авторитаризм (абсолютна влада однієї людини), теократія (влада, що спирається на церкву та її вчення), тоталіта­ризм тощо.

Демократія

Більшість держав сьогодні прагне діяти відповідно до вимог, що характеризують демократичне суспільство.

Демократією називають державний устрій, в якому забезпе­чується реальна влада народу або безпосередньо (народні збо­ри, раніше віче, сьогодні референдум — загальнонародне голосу­вання — сьогодні) — так звана пряма (чи безпосередня) демократія, або опосередковано — через обрання представників до органів влади — представницька демократія.

У демократичній державі повинно бути гарантовано і забезпе­чено реальну рівність усіх громадян перед законом, реалі­зацію проголошених прав і свобод. Це завдання Конституції — Основного Закону, який закріплює права громадян і порядок їх взаємовідносин з державою. Щоб надати можливість для участі всіх громадян в економічному і політичному житті, демократична держава забезпечує існування різних форм власності, свободу діяльності політичних та інших об'єднань, розмаїття політичного життя (або плюралізм).

У демократичній країні створено умови для верховенства права і незалежності правосуддя.

На відміну від демократичної держави в антидемократичних суспільствах громадяни позбавлені можливості брати участь у роз­в'язанні державних питань або їх участь є формальною. Здебіль­шого в таких країнах утверджується влада однієї особи (або групи осіб), партії, ідеології, інші зазнають переслідувань. В антидемо­кратичних державах права особи не гарантовані, постійно об­межуються.

• Держава посідає центральне місце в політичній системі суспільства. Вона має певні ознаки — відокремлену те­риторію, державний апарат, зокрема органи примусу, по­даткову систему та систему права. Важливою ознакою дер­жави є її суверенітет.

• Держава виконує внутрішні і зовнішні функції.

• Усі держави можна поділити за формою правління, держав­ного устрою та політичного режиму.

• Більшість країн світу сьогодні прагне побудувати демокра­тичне суспільство. У демократичних державах є система поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судо­ву, забезпечується верховенство права і незалежність пра­восуддя, політичне й економічне розмаїття. У таких держа­вах додержують права і свободи всіх людей.

Демократія у перекладі з грецької — влада народу, народовладдя. Одне з найпоши­реніших сучасних понять "демократії" говорить про неї як про форму політичної організації сус­пільства, що характеризується реальною участю народу в керуванні державними справами. За лаконічним висловом видатного громадсько-політич­ного діяча США Авраама Лінкольна, демократія —це уряд "народу, з народу і для народу".

Демократія як народовладдя на сьогоднішній день має дві загальновизнані форми: пряму (або безпо­середню) демократію та представницьку демократію. Пряма демократія —це безпосередня участь громадян у вирішенні державних справ (прийняття рішення на референдумі, вирішення питань на загальних зборах тощо). Представницька демократія — це вирішення державних питань представницькими органами (парламентом, місцевими Радами тощо), управління державними справами не безпосередньо, а через обраних депутатів парламенту чи місцевого представ­ницького органу.

Демократичною відповідно називають державу, в якій народ реально бере участь в управлінні її справами. Положення ст. 1 Конституції України проголошує нашу державу демократичною; частина друга ст. 5 говорить, що "...єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпо­середньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування". Відповідно обидві форми демократії якнайширше представлені в Конституції України.

Пряма демократія — це насамперед інститут референдумів в Україні та інші передбачені чинним законодавством форми безпосередньої демократії. Представницька демократія — це можливість гро­мадян брати участь у формуванні парламенту України, а також представницьких органів на місцях — сільських, селищних та міських, районних та обласних Рад.