Урок Заповідь Божа - заклик до спілкування з Богом

Реферат з педагогіки

УРОК: ЗАПОВІДЬ БОЖА – ЗАКЛИК

ДО СПІЛКУВАННЯ З БОГОМ

.

ТЕМ УРОКУ: Ш заповідь Божа - заклик до спілкування з Богом.

МЕТА УРОКУ: Вчити дітей самостійно мислити та аналізувати, роздумуючи над молитвою "Отче наш": розвивати почуття усвідомленості ролі Божих заповідей та молитви в житті людини: виховувати учнів в дусі християнської етики.

ДОПОМІЖНІ МАТЕРЫАЛИ: Святе Письмо /Мат. 6:9-І3; Лк.11: 1-4/, плакат з розбитим на прохання текстом молитви "Отче наш".

ХІД УРОКУ

Спільна молитва.

І. Кор.І5.І4. "Буду молитися .духом, й розумом буду молитися".

"Царю небесний"'...

І. Підсумок раніше вивчених тем.

Кожна річ на світі має своє призначення. Має його і людина. І це призначення дуже високе. Як учень ходить до школи, щоб здобу ти знання, так і людина проходить школу життя, щоб здобути вічне щастя.

І наскільки ми добре вчимося, покаже нам коротенький тест. /З вибраних на карточках правильних відповідей складається гасло "Господь посеред нас"/,

ІІ. Щоб визначитися з темою сьогоднішнього уроку, я розкажу вам оповідь о. Івана Лужецького.

"Одного разу човном, що має прикріплене по кожній стороні весло, старий дідусь-перевізник переправляв на другий берег моло­дого юнака. Сідаючи до човна, дідусь зняв шапку, перехрестився, прошептав коротку молитву і енергійно; міцним ударом рук, занурив обидва весла у воду. Човен ішов рівно, мов по невидимій лінії до наміченої мети.

Юнак спочатку мовчав, а далі не витримав і запитав дідуся, що ця молитва йому допоможе. Кожній людині, мовляв, уже наперед призначено, де і коли вона має померти, і ніщо її від того призна­чення не врятує.

Почувши ці слова, дідусь не сказав ні слова підніс праве весло, поклав його в човен і почав спокійно двома руками гребти лівим веслом. Човен, здавалося, негайно почав плисти швидше. Та він не плив до цілі, бо залишився майже на тому самому місці, роб­лячи весь час невеликі кола навколо себе.. Побачивши, що діється, юнак здивовано та розгублено запитав перевізника, чому він так нерозумно чинити.

- Я послухав твоєї поради, - відповів йому дідусь. Знай же, дитино, щоб успішно переплисти життєву ріку, потрібно двоє весел, які б рівномірно провадили нас вперед до мети. Одне весло - це праця, а друге - це молитва. Коли не буде поміж ними рівноваги, коли успіх одного захочемо побільшити коштом другого, то мети ні­коли не досягнемо...

ПИТАННЯ ДО КЛАСУ: Про що ж ми будемо говорити на сьогоднішньому уроці?

/Повідомлення теми уроку/.

"Не забувайте ніколи про ту правду християнського життя, що молитва - це перша найнеобхідніша .й найосновніша підстава життя християнина". Так говорив Блаженної пам’яті митрополит Андрей Шептицький.

Ш. Повідомлення учнів про релігійність українського народу. ІУ. Релігія і молитва немислимі одна без одної.

Святий Іван Золотоус казав: "Молитва - це світло для душі, правдиве пізнання Бога, посередниця між Богом і людьми, лікар на­ших пристрастей, лік на болі, мир для душі, небесна провідниця в дорозі, яка ходить не довкола землі, а іде під сам небосхил. Вона здіймається понад створіння, .духовно розтинає повітря і йде понад нього. Вона проходить міріади зір, відчиняє брами неба, під­носиться понад Ангелів, минає Престоли і Господства, йде вище Хе­рувимів і піднявшись понад усі створіння наближається до Святої Тройці. Тут вона поклоняється Божеству, стає гідною розмовляти з небесним Царем. Через молитву наша душа, піднявшись на небо, обій­має Господа невисказними обіймами, наче дитина свою матір, і зі сльозами благає божественної поживи, висказує свої бажання і одержує дари, що перевищують усю видиму природу. Молитва - це священ­ний посланець. Вона веселить серце, успокоює .душу, збуджує страх перед карою і бажання небесного царства, молитва вчить покори, дає пізнання гріха: словом - прикрашає людину всяким добром і покриває душу різними чеснотами, наче різноманітним покривалом".

Святий же Августин навчає, що хто вміє добре молитися, той вміє добре жити.

Тож скажемо і ми: "Господи, навчи нас молитися..."

- Учень читає уривок з Євангелії від Матея, розділ б, вірш 9-13.

- Учитель: "Немає кращої і святішої молитви, ніж "Отче наш'1 каже св. Тома. Чому?

Молитву "Отче наш" можна порівняти з дорогоцінним каменем, який має велику вартість, хоча сам по собі є маленьким. "Серед всіх молитов - ця молитва володіє найбільшою силою, бо в ній мо­литься не лише в ім’я Ісуса Христа, але, що найважливіше - власна ми словами Спасителя" - св. Киприян.

- Звертання до класу: "Чи не можна було б молитву "Отче наш розділити на незалежні частинки, які б несли в собі певну інформацію /Вивішується плакат/. Вступ. /Отче наш, Ти, що єси на небесах..."

... Вводить нас у потрібний для молитви настрій, підносить наш дух до Бога, пробуджує довір’я до Бога. Пробуджуємо в собі віру, надію і любов.

Св.Августин: "Бог просить називати його "Отцем", бо це ім’я сповнене любові і викликає любов.

Кажучи "наш" - молимося і за себе і за інших /всі ми брати і сестри в Христі/.

Промовляємо, "що єси на небесах", бо хоча Бог є всюди при­сутній, однак оглядати його можна лише на небі.

1 прохання: "Нехай святиться ім’я Твоє..."

Перше прохання означає: "Боже, дай, щоб ми Твою велич щораз краще пізнавали і шанували". Божа слава - це мета усього створеного. Одна старо-юдейська легенда розказує, що коли Бог створив світ, але ще не було людини, тоді Бог запитав ангелів, чи ще чо­гось не бракує. Один з ангелів і каже: "Боже, Твої діла великі, чудні й дивні, але тут ще одного бракує. Треба, щоб у всесвіті лунав сильний, ясний, дзвінкий голос, що всюди й завжди, вдень і вночі, голосив би пісню слави і прослави Творцеві за всю його до6 роту". Інші ангели висловили ту саму думку. На те Господь Бог: "Ваша заввага слушна. Так, я створю велике створіння і дам йому світлий розум, щоб він пізнавав Мої великі діла і за те слави Мене”, І створив Бог людину.”

2 прохання: “Нехай прийде Царство твоє...”

Тут ми просимо про такі милості: про вічне спасіння, про Божу ласку для виконання Божої волі.

3. прохання: Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі..."

"Дай нам ласку, щоб ми завжди чинили згідно з Твоєю волею. Дай, щоб завжди здійснювалася Твоя воля, тобто, щоб небесне життя запанувало на землі, усуваючи при цьому будь-яку нужду і несправедливість. Іншими словами - дай нам свою ласку, щоб ми ви­конували Твою волю так само, як Ангели на небі".

4 прохання: "Хліб наш насущний дай нам днесь..."

Не зможемо виконати Твоєї волі і здобути спасіння, якщо не будемо жити. А тому, дай нам всього, що необхідне для підтримки нашого життя: здоров’я, поживу, одяг, житло..., а також хліба для пущі - слово Боже, пізнання і розуміння Євангелії і Святу Тайну Євхаристії. Промовляючи "хліб наш насушний дай нам", ми повинні пам’ятати, що мусимо також дбати і про хліб для ближнього, тобто, допомагати потребуючим. Слово "наш" також має певне значення, а саме: ми повинні бажати лише хліба, чесно заробленого нашими рука­ми. ІУ прохнння можна розуміти і так: "Дай, о Боже, щоб старанний робітник отримав заслужену винагороду".

5 прохання: "І прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим..."

Прости нам наші провини як і ми прощаємо їх тим, хто нас образив. У прохання вчить "завжди прощати нашим ближнім заподіяне нам зло!" Притча про немилосердного боржника.

6 прохання: “І не введи нас у спокусу...”

Відвертай від нас такі спокуси, від яких ми б загинули. Дай нам відвагу і мужність, щоб ми не згрішили і не були переможені спокусою, та гріхом. Засуджуємо себе, стверджуємо , що нам важко самим боротися із спокусами.

7 прохання: "Але визволи нас від лукавого..."

Відверни від нас усе шкідливе для нашого життя: неврожай, го­лод, хвороби, землетруси, повені, війни і будь-які інші тимчасові нещастя. Боже, охорони нас від усього злого.

Амінь – це відповідь, яку Бог дає тому, хто молиться.

Амінь – це єврейське слова, означає “Так є” або “нехай так буде”. В інших молитвах: “Дуже просто, щоб наше благання було вислухано”.

Завдання до класу:

1. Пошукати і назвати протилежності в проханнях молитви.

Вічне спасіння – гріх.

Божа ласка – спокуса.

Речі, необхідні для підтримки життя – речі, які шкодять йому.

2. Як інакше можна поділити молитву?

Перше прохання стосується Бога

ІІ, ІІІ, ІV прохання відвернути від нас лиха, які шкодять нашому життю (гріхи, спокуса, стихія).

На закінчення уроку заспіваймо “Отче наш”.

СЦЕНАРІЙ

літературно-музичного заходу

“Живий у пам’яті народній”, присвячений 191-ій річниці

від дня народження Т.Г. Шевченка.

Святково прибрана сцена. В центрі портрет Тараса Шевченка, вишиті рушники.

Лунають позивні на слова Т.Шевченка “думи мої...”

Лунають слова:

Навіки слався Україно,

Навіки слався та земля.

Що сина-генія зродила,

В нім слава вічная твоя.

Підходять ведечі.

Ведучий: Доброго дня вам, шановні люди!

Доброго весняного дня, який вже схиляє свою срібну голову перед Шевченківським Березнем.

Ведуча: І як приємно сьогодні бачити в залі не тільки тих, хто пройшов довге життя з Шевченківським словом, а й тих, хто незабаром вступатиме на самостійну життєву ниву.

Ведучий: Йде Шевченківський Березень. Йде великим святом поезії, пісень, душ, народної музики.

Ведуча: Ниву, де росте вже 19-ий рік щедрий колос нашого бунтаря, художника, лірика, пророка, волелюбця, і насамперед поета рівного якому важко впізнати.

Ведучий: Пишайся цим, України, пишайся цим цілий світ!

Учень читає уривок із вірша “Мені тринадцятий минало”.

Звучить пісня “Зацвіла в долині”

Ведуча: Він був сином мужика – і став володарем у царстві Духа”.

Ведучий: Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури.

Ведуча: Він був самоуком – і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.

Звучить пісня: “По діброві вітер виє...”

Ведуча: Людство читає, любить, шанує пам’ять Шевченка, як мислителя, філософа, поета.

Ведучий: Але одночасно людство низько схиляє голову над його талантом, як художника.

Ведуча: Значення Шевченка, як живописця, рисувальника. Гравера, саме вже могло б забезпечити йому почесне місце в історії мистецтва.

Учень читає уривок з поеми “Катерина” Звучить пісня “Така її доля”

Вчителька української мови та літератури робить цікаві повідомлення із останніх років життя Т.Шевченка.

Виходять троє ведучих (дівчата в українській формі).

1 ведуча: Ми приходимо до Шевченківського слова на розмову, коли нам бракує цієї правди.

2 ведуча: І дай Боже, щоб цю правду успадкували наші діти, наші онуки і наші правнуки.

3 ведуча: радуйся, Коломиє, радуйся, що росте і плодоносить дерево посаджене талантом Шевченка.

Звучить після “Зоре моя вечірняя”.

1 ведуча:

Ми чуємо, тебе Кобзарю, крізь століття.

І голос твій нам душі окриля

Встає в новій красі. Забувши лихоліття.

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

2 ведуча: У росяні вінки заплетені суцвіття

До ніг тобі титане, кладемо

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

Тебе своїм учасником звемо.

З ведуча: Провіснику волі, великий таланте,

Справдились думи пророчі твої

Приймай же данину любові і шани

Од вільних народів Твої сім’ї

(кладе квіти до портрета Шевченка)

Учитель: Чуєш Тараса, Тарасе – пророче – це твій народе Україна народ волелюбний, незламний, зберіг рідну мову. Ти вірив цьому народу ти любив його і своїм мудрим словом додав йому снаги у його нелегкій боротьбі. Тарасе, батьку наш, ти любив свою. неньку Україну особливою любов’ю сина і вона відповідає тобі такою же любов’ю. Твоє пророче слово і нині служить зброєю в боротьбі славним синам і дочкам твоєї любимої обездоленої України.

Весь зал виконую “Заповіт”