Роль профспілок в забезпеченні охорони праці

ПЛАН

Роль профспілок в забезпеченні охорони праці

Охороні праці - новий рівень вимог

Роль профспілок в забезпеченні охорони праці

Охорона праці - поняття складне і багатогранне. Воно включає цілий ряд елементів, механізмів і інститутів : безпеку і гігієну праці, професійні (дострокові) пенсії і обов'язкове страхування від нещасних випадків на виробництві і професійній захворюваності, режими праці і відпочинку, професійну підготовку кадрів і медичну допомогу. Забезпечення гарантій безпеки життєдіяльності працівників в процесі трудової діяльності є однією з найважливіших функцій державних органів влади, працедавців і профспілок.

Актуальність формування ефективних систем охорони праці особливо велика для тих галузей економіки, яким властиві високі рівні професійного ризику,: виробничого травматизму, виробничо-обумовленої і професійної захворюваності. Гірничо-металургійна промисловість входить до числа таких галузей економіки.

До недавнього часу, як відомо, державну функцію по організації системи охорони праці в нашій країні виконували профспілки. Слід зазначити, що вони накопили істотний потенціал в організації такої непростої роботи. Ось вже десять років тому виконання цієї функції забезпечують державні органи. Проте, на нашу думку, профспілки не повинні стояти збоку в цьому питанні. Їх роль, як показує досвід промислово розвинених країн, залишається дуже велика і значуща - будь то на рівні цеху, виробництва, компанії або на рівні галузі.

В зв'язку з цим профспілкам важливо бачити проблеми в цій сфері і одночасно допомагати адміністрації підприємств в рішенні завдань в області охорони праці іусього комплексу питань соціального захисту людей праці.

Профспілки і їх позиція в питаннях соціального захисту

Металургійна галузь вступила в період економічних перетворень, маючи на більшості підприємств украй відсталу витратну технологію, фізично і морально застарілі основні виробничі фонди, що багато в чому визначають високу міру важкої праці і шкідливих для здоров'я чинників. За оцінками фахівців фізичний знос металургійного устаткування і агрегатів складає більше 50, а по окремих підприємствах 75 і більше відсотків.

Так, наприклад, в коксохімічному виробництві з 54 коксових батарей більш за третину виробили встановлені терміни експлуатації. З 45 доменних печей, що знаходяться в експлуатації, 9 вимагають негайного капітального ремонту. Більше половини конвертерів вже виробила амортизаційні терміни. Знос основного устаткування гірничодобувних підприємств перевищує 75 відсотків. Це, мабуть, найвищий показник в металургійній галузі і найбільш відстала ланка.

У кольоровій металургії стан справ ще складніший: тільки 10 відсотків вживаних технологій відповідають світовому рівню.

Виходячи з цього, Центральну Раду профспілки упродовж ряду років піднімало питання про необхідність розробки державної програми розвитку металургії - базову галузь, що забезпечує усі металопотребляючі галузі економіки конструкційними матеріалами і зайнятість більше 7 мільйонів людина (10 відсотків зайнятих в економіці), включаючи зайнятих в суміжних галузях. Окрім цього враховувалося, що більше 70 відсотків підприємств комплексу є градоутворювальними і, у разі зволікання їх технічного переозброєння, вони найближчими роками стануть неконкурентоздатними і будуть закриті, з усіма витікаючими соціальними наслідками. При постановці цього питання ЦС профспілки також виходив з необхідності істотного поліпшення умов праці тих, що працюють і екологічної обстановки. Не секрет, що металургійне виробництво являється, хоча і не основним, але одним з найзначніших джерел забруднення довкілля і впливає на незадовільну екологічну обстановку у ряді регіонів.

Уряд, підтримавши вимоги профспілки і враховуючи загальнодержавне значення галузі, розглянув ситуацію, що склалася, і у вересні 2002 р. схвалило Комплекс заходів по розвитку металургійної промисловості на період до 2010 року. У пакеті рекомендованих заходів визначені пріоритети, спрямовані на технічне переозброєння галузі з тим, щоб до 2010 року повністю завершити модернізацію і реструктуризацію виробництва і створити сучасну галузь, здатну повністю забезпечити економіку усіма видами металопродукції і успішно конкурувати на світових ринках з провідними корпораціями-виробниками чорних і кольорових металів.

Проте підвищення ефективності виробництва, модернізація і реструктуризація галузі - процес неоднозначний: разом з підвищенням продуктивності праці станеться і вивільнення працівників, причому в значних масштабах. Протягом найближчих років передбачається вивільнити більше 350 тисяч тих, що нині працюють в галузі, що складає більше 25 відсотків зайнятих. При підготовці Комплексу заходів ця проблема була в центрі уваги Центральної Ради профспілки, яка зайняла принципову позицію, не можна допустити, щоб на догоду підвищенню ефективності роботи галузі сотні тисяч її працівників залишилися без роботи, без коштів для існування.

Металургія України - як галузь економіки - не перша у світі, така, що зіткнулася зпроблемами реструктуризації. За офіційними даними у ряді країн Європи чисельність зайнятих в металургії за останні 20-25 років скоротилася від 25 до 75 відсотків, проте рівень безробіття від цього не збільшився. Державні органи, працедавці і профспілки спільно працювали над програмами соціально-відповідальної реструктуризації, шукали і знайшли шляхи працевлаштування що вивільняються, заходи соціальної адаптації тих, хто через вік або інші причини не зміг отримати нову професію і нове робоче місце.

За дорученням Уряду, ініційованого Центральною Радою профспілки, ця проблема була вивчена фахівцями Міністерства праці і соціального розвитку з безпосередньою участю органів профспілки.

За підсумками роботи Мінпраці підготував не лише|не тільки| об'єктивний аналіз ситуації, але і розробив заходи, спрямовані|направлені| на забезпечення зайнятості тих, що вивільняються і соціальної адаптації тих, хто не може бути працевлаштований. Слід зазначити, що в реальному житті бувають ситуації різні: разом з відповідальним бізнесом, що піклується про трудящих, зустрічається і його антипод, який переслідує виключно фінансові вигоди, і який не дуже те цікавлять напрацювання Мінпраці. Нові власники металургійних підприємств і їх менеджмент частенько, вичавлюють з техніки і людей максимум прибули, а у разі чого готові у будь-який момент прикрити свій бізнес, незважаючи на соціальні витрати. Тому, скажемо прямо, профспілки тепер працюють зовсім в інших умовах, чим десять-п’ятнадцать років назад.

Що стосується програми заходів розвитку металургії до 2010 року, то вона у разі реалізації дозволить окрім рішення проблем технічних і економічних, також змінити зміст праці, різко підвищити рівень заробітної плати, оскільки зростання продуктивності праці і застосування сучасних ресурсозберігаючих технологій істотно понизять витрати на виробництво, що у результаті дозволить направити додаткові кошти на оплату праці і рішення інших соціальних програм.

Охороні праці - новий рівень вимог

Перетворення, щовідбуваються, вструктурігірничо-металургійноїгалузііїїтехнічномурівні, економічнихстосунках, встосункахдовласностінеминучевпливаютьінавідношенняпрацівниківдопраці, довиконаннясвоїхпрямихобов'язків, додотриманняпосадовихінструкцій. Це в рівній мірі відноситься і до питання трудової мотивації працівників і їх відношення до дотримання правил і норм охорони праці, інструкцій і положень, що регламентують організацію безпечного ведення робіт.

Незважаючи на усі ще низькі темпи оновлення основних виробничих фондів і впровадження сучасних технологічних процесів в галузі, за роки реформ істотно покращали трудова дисципліна, що позитивно позначилося на показниках виробничого травматизму і професійної захворюваності. Так, коефіцієнт частоти травматизму скоротився майже на 40 відсотків і складає 2,94. Травматизм із смертельним результатом скоротився на 30 відсотків і рівний 1,18. Ці показники свідчать, що для багатьох сотень працівників галузі вдалося зберегти здоров'я і життя і, передусім, виключно за рахунок зміни відношення до питань охорони праці, строгішого дотримання правил і норм охорони праці. Це, поза сумнівом, позитивний результат.

Проте, слід критично визнати, що ситуація в області охорони праці в металургійному комплексі, незважаючи на позитивну динаміку, все ще залишається незадовільною: кожен третій працівник працює|трудиться| в несприятливих умовах, стан техніки і існуючі технології є чинниками підвищеного ризику для здоров'я персоналу.

Гірничо-металургійна профспілка в цих умовах продовжує наполегливо вимагати поліпшення умов праці, заміни устаткування іхнологій, зниження дії шкідливих виробничих чинників на тих, що працюють за рахунок поліпшення і ширшого застосування індивідуальних і колективних засобів захисту від впливу цих чинників. Силами технічної інспекції охорони праці профспілки, уповноважених по охороні праці і профспілкового активу проводиться вивчення стану умов праці на робочих місцях, розкриваються технічні і організаційні порушення техніки безпеки, на підставі чого пропонуються заходи по кращій організації робіт, розробці чітких регламентів ведення технологічних процесів, що виключають виникнення ситуацій, небезпечних для здоров'я і життя тих, що працюють.

Та все ж це ще мало. Роль профспілок в нових умовах має бути більшою. Тільки спільними зусиллями усіх, хто в тій або іншій мірі бере участь в процесах створення умов безпечної роботи, можна і повинно посилити роботу по зміні особистого відношення що працюють до проблем особистої безпеки на виробництві.

Зміна психології, відмова від російського "може" в стилі поведінки на виробництві, орієнтація на кращі традиції в цьому питанні індустріально-розвинених країн повинні забезпечити, разом з технічними і організаційними заходами, стабільне зниження рівня виробничого травматизму.

Як приклад - "азіатська" оцінка відношення до правил особистої безпеки з боку працівників комбінату "Північсталь". Оцінка була висловлена лідерами профспілок металургів ряду компаній Японії, що відвідали комбінат в 2002 році. Члени делегації були здивовані не стільки масштабами комбінату і його технічним рівнем, скільки тим, що поголовно усі працівники носять захисні головні каски без застосування ременів підборідь. Для нас - це формальна норма, але, за великим рахунком, це норма, недотримання якої загрожує, хай і в окремих випадках, серйозними наслідками.

Окрім цього все ще значно відстає від вимог часу забезпечення тих, що працюють засобами колективного і індивідуального захисту від шкідливих виробничих чинників. Але, якщо засоби колективного захисту - складова частина технічного переозброєння, що тільки починається, то повсякденне забезпечення тих, що працюють засобами індивідуального захисту залежить від волі, бажання і здібностей працедавців організувати придбання і забезпечити ними працівників. Саме бажання, а частенько і дефіцит організаторських здібностей не дозволяють поліпшити ситуацію в забезпеченні тих, що працюють елементарними засобами захисту від травм і шкідливої дії виробничих чинників.

В той же час, ринкові умови господарювання надали широкі можливості вибору постачальника, здатного забезпечити якість усіх видів засобів індивідуального захисту за доступною ціною. У цих питаннях саме профспілкові органи на місцях зобов'язані і у ряді випадків вже проводять лінію на різку зміну відношення до цієї проблеми, методично ставлять питання по поліпшенню якості спецодягу, її ремонту, тим самим виконують свою найважливішу функцію - проявляти турботу про збереження життя і здоров'я тих, що працюють.

Професійні пенсії: вимоги профспілок до їх організації

Робота по захисту прав і інтересів працівників включає не лише|не тільки| комплекс функцій, пов'язаних з процесами в поточній трудовій діяльності тих, що працюють, але і з|із| тим, як буде матеріально забезпечений працівник при виході на пенсію, незалежно від того, буде це пов'язано з віком або на підставі певних пільг.

Що працюють в металургії на ділянках з важкими і шкідливими (особливими) умовами праці відповідно до чинного законодавства мають право, відпрацювавши необхідний період часу, на призначення пенсії раніше встановленого законодавством віку, що надає право на трудову пенсію.

За великим рахунком, в цій сфері є багато проблем. Чому за нездатність працедавця забезпечити нормальні умови праці відповідають своїм здоров'ям працівники? Чому частина працівників з особливими умовами праці має право піти на пенсію в 50 або 55 років (45 і 50 років для жінок) відповідно до списків виробництв, що надають це право, тоді як внески до Пенсійного фонду платять усе порівну?

Ще однією сферою соціального захисту працівників як в процесі трудової діяльності, так і після її закінчення, являється страхування від можливих нещасних випадків і професійних захворювань.

У Україні вже декілька років діє система обов'язкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. Введення цього інституту соціального захисту дозволило реалізувати давно назрілу необхідність переходу від прямого відшкодування працедавцем шкоди здоров'ю тих, що працюють від нещасного випадку або професійного захворювання, до страхування від них і виплат відшкодування шкоди потерпілим через органи соціального страхування на місцях. Окрім цього розв'язана складна в недалекому минулому проблема відшкодування шкоди потерпілим у разі банкрутства, або ліквідації організації.

Введенням нового порядку|ладу| відшкодування шкоди потерпілим зроблена перша, але ще боязка, спроба створити економічні важелі впливу на працедавців, в їх зацікавленості прагнути до зниження рівня виробничого травматизму і професійної захворюваності через систему знижок і надбавок до страхових тарифів залежно від динаміки показників травматизму і профзахворюваності.

В той же час, введена система ще далека від досконалості. На нашу думку, необхідно розширити шкалу страхових тарифів, тим самим врахувати відмінності професійного ризику по підгалузях економіки, унеможливити працедавців, використовуючи протекціоністські методи, переводити підприємства з одного класу професійного ризику в іншій без достатніх підстав. Необхідно ввести систему знижок і надбавок, що дозволяє заохочувати ті організації, в яких динамічно знижується травматизм і професійна захворюваність, скорочуються робочі місця з шкідливими, важкими і небезпечними умовами праці.

Окрім цього, індексація щомісячних страхових виплат потерпілим, по встановленому порядку, виробляється виключно в межах засобів, передбачених в бюджеті Фонду соціального страхування на відповідний рік, що створює загрозу ризику для потерпілих залишитися в якій-небудь, можливо і тривалий період часу, без індексації суми відшкодування шкоди.

Важливим напрямом в діяльності профспілки є робота по організації профілактичного оздоровлення працівників.

Починаючи з 30-х років минулого століття, як ефективний засіб зниження ризику професійних захворювань, проведення посттравматичної реабілітації і профілактики загальної захворюваності, широкого поширення в металургії набули профілакторії, що в більшості своїй розвинулися в санаторії-профілакторії. Вони зіграли значну роль в оздоровленні мільйонів працівників галузі і продовжували б працювати ефективно, коли б не недалекоглядна політика державних органів, що займаються соціальними проблемами. профспілка гірничий металургійний техніка безпека

Медичний персонал і витрати на лікувальну роботу профілакторіїв фінансувалися за рахунок засобів соціального страхування і засобів підприємств, які несли основний тягар господарських витрат за їх змістом. Починаючи з 2001 року, з моменту введення єдиного соціального податку і різкого скорочення тарифу внесків на соціальне страхування, витрати по оздоровленню працівників в профілакторіях практично повністю перекладені на підприємства, що утримують їх. Таким чином, фактично ліквідовується ефективний засіб оздоровлення трудящих, що впливає до того ж і на зниження витрат на оплату днів непрацездатності по загальній захворюваності, оскільки багато підприємств не в змозі нести повні витрати по медичному обслуговуванню і господарському змісту профілакторіїв. І не випадкове їх число буквально за декілька років скоротилося практично в 2 рази.

У останнє десятиліття в країні сталися великі зміни, які привели до істотної трансформації діяльності підприємств і|профспілок. Змінилася і правова база. У новому законодавстві про охорону праці визначаються і нові, за своєю суттю, зміст, форми і методи роботи профспілки і його органів в області охорони праці. Незмінною залишається мета - безпека працівника на виробництві, виключення або зведення до мінімуму впливу шкідливих виробничих чинників на тих, що працюють.

Держава абсолютна об'єктивно повернуло собі обов'язок здійснювати державний контроль за станом охорони праці, визначати політику в цій області, розглядати причини і встановлювати винних в нещасних випадках, що сталися, або захворюваннях, пов'язаних з професійною діяльністю.

В той же час профспілкам законодавчо надані широкі права в області здійснення громадського контролю за станом охорони праці. Ці права дозволяють активно впливати на дії як державних органів управління охороною праці, так і на працедавців, що безпосередньо здійснюють заходи щодо охорони праці і здоров'я тих, що працюють. Завдання профспілок - навчитися ці права реалізовувати і максимально можливо захищати людину праці.