Професійні захворювання, викликані впливом біологічних факторів

ЗМІСТ

ВСТУП

ПРОФЕСІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ, ВИКЛИКАНІ ВПЛИВОМ БІОЛОГІЧНИХ ФАКТОРІВ

1. Загальна характеристика біологічних факторів виробничого середовища

2. Захворювання, обумовлені впливом антибіотиків і грибів-продуцентів

2.1 Захворювання шкіри, що викликаються впливом інфекційно-паразитарних факторів

2.2 Еризипелоїд

2.3 Паравакцина

ВИСНОВОК

ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

мікробіологічна промисловість захворювання шкіра паразитарний

Тема реферату «Професійні захворювання, викликані впливом біологічних факторів» з дисципліни «Охорона праці».

На підприємствах мікробіологічної промисловості для отримання продукції застосовуються спеціальні біотехнологічні методи. При цьому повітря робочої зони може забруднюватися амінокислотами, ферментами, лікарськими препаратами, антибіотиками, харчовими білками, бактеріальними добривами, а також ксилітом, фурфуролом, спиртами. Біологічні препарати отримують за допомогою грибів, вірусів, клітин тварин і рослин. В якості сировини використовують вуглеводні нафти і газу, гідролізати деревини, відходи переробки цукрових буряків, бавовни, соняшнику.

Мета роботи – ознайомитися з професійними захворюваннями, викликаними впливом біологічних факторів.

ПРОФЕСІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ, ВИКЛИКАНІ ВПЛИВОМ БІОЛОГІЧНИХ ФАКТОРІВ

1.Загальна характеристика біологічних факторів виробничого середовища

Провідна роль у виникненні професійних захворювань робітників мікробіологічної промисловості належить антибіотикам.

Немедицинські антибіотики, які виробляються на підприємствах мікробіологічної промисловості, застосовуються в сільському господарстві для захисту рослин від бактеріальних, грибкових та вірусних інфекцій. До цієї групи відносяться: бластицидін, паліоксин, трихотецин, фітобактериміцин. Окрему групу складають препарати, які застосовуються як добавки до кормів тварин і птахів. Серед них: бацитрацин, гігроміцин Б, гризін, біовіт-80, біовіткін.

В біологічних процесах виробництва антибіотиків і кормових добавок використовують різноманітні культури грибів і бактерій, в основному мутантних форм.

На організм працюючих на вищезгаданих виробництвах можуть впливати як самі антибіологічні засоби, так і їх компоненти у вигляді високодисперсного пилу або розчинів. Найбільші концентрації пилу антибіотиків спостерігаються переважно в цехах сушки і розфасовки у флакони. В цехах ферментації і хімічної очистки, при ремонті обладнання антибіотики можуть забруднювати одяг і шкірні покриви робітників.

При виробництві антибіотиків на працюючих можуть впливати пари розчинників, нагрівний мікроклімат, високочастотний шум.

Виробництво високоферментних препаратів мікробіологічного синтезу, зокрема протеаз, амілази, фосфатози, ліпази тощо, супроводжується забрудненням повітря робочої зони їх аерозолями, що може призводити до подразнення слизових оболонок органів дихання та шкіри, дестабілізації організму.

Одним із продуктів мікробіологічного синтезу є білково-вітамінний концентрат (БВК), який знайшов широке застосування в сільськогосподарському виробництві, зокрема у тваринництві. До складу БВК входить білок (біля 60 %), який містить незамінні амінокислоти: лізин, триптофан, метіонін, вітаміни та мікроелементи. Для виготовлення БВК використовують рідкі очищені парафіни нафти, а також гідролізати відходів деревообробної промисловості, газоподібних вуглеводнів (метан).

Доведено, що сировина та продукція підприємств, на яких використовуються біотехнологічні методи, складають потенційну загрозу не лише здоров'ю робітників, зайнятих на них, а й населенню, яке проживає неподалік заводів. В технологічних процесах отримання БВК використовують слабо вірулентні, слаботоксичні гриби-продуценти, умовно-токсичні для людини, що викликає розвиток інфекційної патології. Разом з тим, при послабленні захисних механізмів неспецифічної резистентності робітників, вони можуть бути причиною захворювань, зокрема алергічних. Тим більше, що тривалий контакт робітників з грибами-продуцентами та препаратами БВК призводить до порушення імунітету, зокрема знижує активність натуральних кілерів, фагоцитів, порушує Т-і В-системи імунітету, пригнічує фагоцитоз.

Для боротьби зі шкідниками і хворобами рослин та лісу використовуються біологічні методи в основі яких лежить зараження популяції шкідників патогенними для них мікроорганізмами, або застосування мікробів-антагоністів, збудників хвороб рослин, які с не патогенними для людини і тварин. З цією метою застосовують переважно спороутворюючі мікроорганізми та мікроскопічні гриби. При зниженні захисних механізмів, значному надходженні до організму цих бактерій, зокрема псевдомонад, спостерігається дисбіоз кишківника, ураження шкіри, слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, різноманітні алергічні реакції.

Забруднювачами виробничого середовища та довкілля є сучасні тваринницькі комплекси і птахофабрики. Особливо небезпечні для людини стоки тваринницьких ферм, які містять в собі як хімічні, так і біологічні забруднення, значну кількість хвороботворних мікроорганізмів і яєць гельмінтів. Вирощені на полях, які зрошуються стоками тваринницьких ферм, сільськогосподарські культури значною мірою забруднені патогенними мікроорганізмами, що створює реальну загрозу для людини.

Значні забруднення повітря мікроорганізмами реєструються на свинокомплексах та їх довкіллі. Серед них 80 % складають сапрофіти усіх видів бактерій та 18 % умовно-патогенних збудників, зокрема білий і золотистий стафілокок, альфа-гемолітичний стафілокок, сальмонели. Серед грибкової флори переважають дріжджеподібні гриби.

Повітря птахофабрик, зокрема пташників, забруднюється пташиним пилом, до складу якого входить пух, перо, лупа, залишки кормів, біологічно активні речовини (вакцини, антибіотики, вітаміни, ферменти), різноманітні організми. Концентрація останніх в приміщенні пташників сягає від 7. 5 тис. до 1 млн. і більше в 1м³, а на території птахофабрик від - 20 000 тис. до 45 000 тис. мікробних тіл в 1 м³.

Наведені дані свідчать про те, що біологічний фактор виробничого середовища є одним із головних на підприємствах мікробіологічного синтезу і на сучасних сільськогосподарських комплексах.

2.Захворювання, обумовлені впливом антибіотиків і грибів-продуцентів

Виробничий контакт з антибіотиками може призводити до виникнення алергічних і токсичних реакцій, дисбіозу кишківника. Алергічні реакції є найбільш частими проявами впливу антибіотиків на організм людей, які контактують з ними. Вони перебігають з ураженням шкіри, верхніх дихальних шляхів і бронхів.

У 83 % працюючих спостерігається алергічний дерматит, екзема або кропив'янка з локалізацією на відкритих ділянках тіла, які появляються через декілька місяців після початку роботи в контакті з антибіотиками.

На другому місці по частоті, після ураження шкірних покривів, стоять алергічні захворювання органів дихання, такі як риніт, ринофарингіт, риносинусопатія, бронхіальна астма, екзогенний алергічний альвеоліт. Спостерігаються випадки одночасного захворювання на бронхіальну астму, алергічний дерматит та риносинусопатію.

Токсичний вплив антибіотиків проявляється ураженням серцево-судинної і центральної нервової систем. Тривалий контакт з антибіотиками може бути причиною функціональних розладів серцево-судинної системи, які перебігають по типу нейроциркуляторної дистонії, або органічних, які проявляються токсикоалергічним міокардитом з доброякісним клінічним перебігом.

Як наслідок довготривалого професійного контакту з антибіотиками можуть виникати дифузні ураження центральної і периферичної нервової системи, вогнищеві ураження головного мозку з розсіяною церебральною мікросимптоматикою.

При дифузних ураженнях центральної нервової системи на перший план виступають стволові симптоми. Токсичні ураження периферичної нервової системи проявляються сенсорною поліневропатією, невритом слухових і стегнового нервів.

Доведено, що в патогенезі порушень функції нервової системи, крім прямого токсичного впливу на неї антибіотиків, значну роль відіграє алергічний васкуліт, який проявляється петехіальною висипкою на шкірі і слизових оболонках і кровоточивістю різноманітних локалізацій. Ураження шкіри, органів дихання, центральної і периферичної нервової системи перебігають на тлі пригнічення загальної імунологічної реактивності, що супроводжується зниженням захисних властивостей шкіри, бактерицидності сироватки крові, лімфоцитозом, еозинофілією, пригніченням фагоцитарної активності лейкоцитів, збільшенням у крові концентрації біологічних амінів, гіпергаммаглобулінемією, зниженням гістаміно- і серотоніно-пектичного індексів.

Виробничий контакт з антибіотиками порушує видовий склад мікробних асоціацій, що на тлі зниженої імунологічної реактивності організму може призводити до розвитку дисбактеріозу, зокрема кандидозу.

Клінічна картина.

При кандидозі спостерігається ураження слизових оболонок і шкіри (поверхневий кандидоз) та внутрішніх органів (вісцеральний кандидоз), зокрема органів дихання, шлунково-кишкового тракту, сечовидільної системи. Найбільш часто кандидомікозний процес перебігає з ураженням кишківника по типу ентероколіту або проктосигмоїдиту.

Основними скаргами хворих на кандидоз кишечника є нудота, здуття живота, розлади випорожнень, болі в животі. При об'єктивному обстеженні слизових оболонок виявляються гіперемія, набряклість, білуваті нашарування, виразки. Характерною ознакою кандидозного ентероколіту є рецидивуючий перебіг і прогресування патологічного процесу після припинення виробничого контакту з антибіотиками, що, на думку вчених, є наслідком носійства активних форм кандид у кишечнику та ендогенним впливом антибіотиків.

Діагностика

Діагноз професійних захворювань робітників, які контактують з антибіотиками, ставиться з урахуванням клініки, даних санітарно-гігієнічних умов праці та результатів специфічних і загальноклінічних методів обстеження. Особлива увага при цьому звертається на детальний алергологічний анамнез, підтверджений спеціальними алергологічними методами діагностики. Найбільш інформативним методом діагностики алергічних реакцій негайного типу до пеніциліну являється радіоалергосорбентний метод. Що стосується шкірних і провокаційних (назальних і інгаляційних) тестів, то вони мають проводитися тільки в спеціалізованих лікувальних закладах.

Для діагностики кандидозу проводять мікроскопічне дослідження біосубстратів, посів на відповідні живильні середовища з наступним підрахунком колоній, серологічні дослідження за допомогою реакцій зв'язування комплименту та аглютинації. Різко позитивною вважається реакція аглютинації в розведенні не нижче 1:200.

Лікування.

Обов'язковою умовою успішного лікування професійної патології від дії антибіотиків є усунення хворих від подальшого контакту з антибіотиками та іншими алергізуючими факторами.

Основними протигрибковими препаратами є ністатин, леворин, мі-косептин, амфоглюкамін, які застосовуються перорально. Інгаляційне застосування розчину леворину показане при кандидомікозі органів дихання. У випадках, коли кандидозний процес перебігає з супровідною стафілококовою інфекцією, показане призначення антибактеріальних засобів, зокрема стафілококового бактеріофага, препаратів нітрофу-ранового ряду, оксихінолінів. При вісцеральній формі кандикомікозу застосовують амфотерицин В. В цьому плані перевагу слід віддати вітчизняному препарату дифлюзолу (КМП), який виявився високоефективним при лікуванні мікозів слизових оболонок, шкіри, геніталій. Він призначається в дозі 150 мг один раз на місяць протягом 4-12 місяців.

Для усунення дисбактеріозу кишківника, який може виникати після застосування протигрибкових засобів та антибіотиків, призначається 3-4 тижневий курс колі- і лактобактерину, біфіколу, хілаку, лінексу.

З метою деконтамінації кишківника може призначатися лактулоза, яка є активною речовиною препарату "Дюфалак". Біфідогенна дія забезпечується прийомом лактулози в дозі 2-10 г в день. Тривалий прийом препарату (3-4 тижні) дає змогу зберегти або відновити нормальну функцію кишківника.

Препарат "Йогурт", до складу якого входять молочнокислі бактерії, призначається для профілактики лікування дисбактеріозів різного походження в дозі 1 капсула 3 рази в день під час їжі.

При алергічних проявах патології, обумовленої контактом з антибіотиками, призначаються антигістамінні і антисеротонінові засоби, гіс-таглобулін, симпатоміметики, стабілізатори мембран опасистих клітин (інтал, задітен), а в особливо важких випадках захворювання - глюко-кортикостероїди.

Профілактика.

Для попередження професійних захворювань у робітників, які контактують з антибіотиками, проводиться комплекс заходів санітарно-гігієнічного, технологічного і медичного спрямування, які передбачають суворе дотримання технологічного процесу, герметизацію обладнання, будівництво газопилопоглинаючих очисних споруд, забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту (протипилові респіратори, захисні окуляри, рукавички, шапочки).

Обов'язковим є проведення попередніх і періодичних медичних оглядів, що дає змогу виявити захворювання, особливо алергічні, які є протипоказаннями для прийому на роботу, де можливий контакт з антибіотиками. До цих захворювань відносять: бронхіальну астму, алергічні риносинусопатії, кандидоз, кохлеовестибулярні порушення (при роботі з ототоксичними антибіотиками).

При мікробіологічному синтезі БВК провідними шкідливостями виробничого середовища є живі і мертві мікроорганізми, зокрема дріж-джоподібні гриби роду Candida, продукти їх життєдіяльності, пил білка біологічно активної речовини, які можуть попадати до органів дихання і забруднювати відкриті ділянки шкіри робітників. При цьому до брон-холегеневої системи можуть потрапляти як убиті, так і живі гриби роду Candida, здатні до колонізації при відповідних умовах. Цими умовами може бути спадкова або набута вада механізмів неспецифічного захвату. Основними формами патології робітників, які контактують з грибами-продуцентами та продуктами мікробіологічного синтезу, є алергічні та грибкові захворювання, токсичні ураження органів і систем. Колонізація кандид на слизових оболонках тривалий час може перебігати безсимптомно. Розвиток декомпенсованого кандидозу можливий при масивному розселенні грибів у різних органах і зниженні ефективності механізмів неспецифічного захвату.

Рівень сенсибілізації до продуктів мікробіологічного синтезу зі збільшенням стажу зменшується. Так, якщо серед робітників зі стажем до 2-3 років цей показник сягає 80 %, то при збільшені стажу він достовірно зменшується, що пов'язують з поступовим пригніченнями адаптаційних процесів, що максимально виражені у перші роки роботи на підприємствах.

Серед алергічних захворювань, які спостерігаються у робітників мікробіологічного синтезу, найчастіше виявляються ураження шкіри і бронхолегеневої системи, зокрема епідерміти, вогнищеві і дифузні ек-зематити, алергічні дерматози і поверхневі кандидози, гострі бронхіти, риносинусопатії та бронхіальна астма.

Для бронхіальної астми, яка виявляється у робітників мікробіологічного синтезу, характерна клінічна схожість з атопічною, особливо в перші роки її розвитку, в подальшому вона перебігає як інфекційно-залежний варіант. Характерною ознакою бронхіальної астми в початковий період її розвитку є наявність феномену елімінації (відсутність симптомів БА поза контактом з алергенами) і феномену реекспозиції (поява симптомів після поновлення роботи в контакті з алергенами). Детальніше про професійну бронхіальну астму - у відповідному розділі цієї книги.

Лікарсько-трудова експертиза проводиться як при професійній бронхіальній астмі з урахуванням ступеня важкості і форми захворювання, клінічного і трудового прогнозу, особливостей умов праці. Так, на ранніх стадіях БА після проведеного комплексного лікування і відсутності загальних алергічних реакцій хворих вважають працездатними на попередніх робочих місцях. Двічі протягом року їм проводиться десенсибілізуюча терапія. При прогресуванні БА і відсутності позитивних результатів лікування хворі переводяться на роботу поза контактом з речовинами алергічної і подразнюючої дії. У випадках зниження кваліфікації, викликаного переведенням на іншу роботу, МСЕК визначає ступінь втрати працездатності.

Профілактика. Об'єм і характер профілактичних заходів аналогічний тому, який проводиться для попередження інших професійних алергозів.

2.1 Захворювання шкіри, що викликаються впливом інфекційно-паразитарних факторів

Одним із найбільш поширених професійних захворювань шкіри у людей, які контактують з хворими людьми, тваринами, з культурами грибів, є мікози.

Виділяють декілька основних нозологічних форм мікозів: поверхнева трихофітія, яка викликається антропофільними грибами і виявляється у медичних працівників, перукарів і шахтарів; інфільтративно-гнійна трихофітія, мікроспорія, яка викликається зоофільними грибами і поширена серед лаборантів, медичних працівників, тваринників, ветеринарів; кандидози, на які хворіють робітники кондитерських фабрик, консервних підприємств, робітників фармацевтичних підприємств; плісеневі мікози, які виявляються у робітників хлібопекарської промисловості, мікробіологічного синтезу тощо.

Професійні мікози поширені серед робітників сільського господарства, зокрема тваринників, пташників, робітників свиновідгодівельних комплексів. Так, у 43,4 % робітників цих комплексів мають місце ураження шкіри, серед яких переважають мікози; грибкові захворювання шкіри виявляються у осіб, що зайняті на виготовленні комбікормів. Серед них переважають мікози стоп і кольоровий висівкоподібний лишай. В структурі захворювання шкіри пташників перше місце займають грибкові захворювання (36,7 %) з типовою локалізацією в третій міжпальцевій складці.

Професійні кандидомікози проявляються переважно вогнищевими мітотичними процесами: оніхієм, пароніхієм, міжпальцевими виразками, мікотичними заїдами і рідше - поширеними. Встановлено, що у шахтарів внаслідок частої мікротравматизації шкіри, високої вологості, температури, мацерації шкіри водою можуть виникати поширені форми мікозів.

Діагностика професійних мікозів ґрунтується на даних клініки, результатів мікроскопічного дослідження з ідентифікацією культур збудників у виробничому середовищі і у хворого, а також санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, в якій слід навести дані про наявність грибів у повітрі робочої зони, на технологічному обладнанні та сировині.

Лікування. Проводиться комплексне лікування протимікозними препаратами системної та місцевої дії. Одним із ефективних сучасних антимікозних препаратів системної дії є дифлюзол. Він застосовується для лікування і профілактики мікозів шкіри та слизових оболонок. Схема лікування: 150 мг 1 раз на тиждень протягом 2-6 тижнів або 50 мг 1 раз на добу - 2-6 тижнів. Після проведеного курсу лікування хворі можуть продовжувати роботу за фахом.

2.2. Еризипелоїд

Еризипелоїд - професіональне захворювання, яке може виникати у робітників м'ясо- і рибопереробних підприємств, ветеринарів та тваринників. Збудник - грампозитивна паличка, яка подібна до палички свинячої рожі, мишачої септицемії.

Факторами ризику є дрібні виробничі травми шкіри. Виділяють декілька клінічних форм еризипелоїду: шкірну, шкірно-суглобову (гострий еризипелоїдний артрит), суглобову (хронічний еризипелоїдний рецидивуючий артрит), генералізовану або септичну, які можуть трансформуватися одна в другу.

Клініка. Перші ознаки хвороби проявляються через 1-4 доби після інфікування обмеженими еритемами і набряклістю м'яких тканин. Хворі скаржаться на свербіж, печіння, болі в місці ураження. При огляді виявляють синювато-червоні інфільтровані бляшки круглої блюдцеподібної форми діаметром до 2см, краї якої підвищені над рівнем здорової шкіри. В центрі бляшки може бути дефект шкіри (мікротравма). Окремі бляшки можуть з'єднуватися між собою. При одужанні на місці бляшки утворюється гіперпігментована пляма, поверхня якої злущується.

Для хронічного еризипелоїдного артриту характерний рецидивуючий перебіг із стійкою деформацією суглобів. Септичні форми хвороби можуть закінчуватися летально. Тривалість хвороби - до 2 місяців. У зв'язку з тим, що еризипелоїд імунітету не формує, можливі повторні захворювання.

Діагноз. Диференціальний діагноз. Діагностика еризипелоїду базується на даних клініки, епідеміологічних та лабораторних обстежень з урахуванням можливих групових захворювань в робітничому колективі. Диференціальна діагностика перш за все проводиться з піодермією (за даними мікробіологічних обстежень), та стрептококовою бешихою, а хронічні захворювання суглобів еризипелоїдної природи - з подагричними ураженнями ревматоїдним артритом.

Лікування. Проводиться комбіноване лікування, яке включає антибіотики широкого спектра дії (краще макроліди), ультрафіолетове опромінювання уражених ділянок шкіри суберитемними дозами; мазеві аплікації 10 % синтоміцинової емульсії в суміші з 20 % іхтіолом (3:1), компреси з 10 % водним розчином іхтіолу.

Експертиза працездатності. На період лікування хворі звільняються від роботи з видачею лікарняного листка, з наступним переведенням на 2 тижні на іншу роботу, де відсутнє надмірне зволоження, охолодження і олужування шкіри рук. З метою профілактики рецидивів доцільно проводити УФО суберитемними дозами кварцу ділянок шкіри, які до цього були уражені еризипелоїдом.

2.3. Паравакцина

Паравакцина (вузлики доярок) виявляється у доярок, зоотехніків і ветеринарів та інших працівників ферм великої рогатої худоби. Викликається вірусом коров'ячої віспи, вузлики якої знаходяться на шиї і сосках.

Клініка. Через 3-4 дні після зараження на пальцях рук, кистях і передпліччях на тлі гіперемії і набряку шкіри з'являються вузлики щільної консистенції величиною з горошину. В центрі блюдцеподібних горбиків виявляються гнійники. Такі елементи можуть спостерігатися впродовж 1,5-2 місяців.

Для попередження захворювань необхідно проводити суворий ветеринарний нагляд за тваринами, своєчасно лікувати мікротравми шкіри.

ВИСНОВОК

У процесі написання реферату ми ознайомилися з професійними захворюваннями, викликаних впливом біологічних факторів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Артамонова В. Г., Зуев Г. И., Хаймович М. Л. Врачебно-трудовая экспертиза при профессиональных заболеваниях. - Л.: Медицина, 1975.-279 с.

2. Артамонова В. Г., Шаталов Н. Н. Профессиональные болезни: Учебник. - 2-е издание, перераб., доп. -М.: Медицина, 1988. -416с.

3. Багнова М. А. Профессиональные дерматозы. - М.: Медицина, 1984.-304 с.

4. Дейнега В. Г. Професійні хвороби: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 1993.-232 с.

5. Костюк I. Ф., Капустник В. А. Професійні хвороби: Підручник.-2-ге вид. перероб. і доп. - К.: Здоров'я, 2003. - 636 с.

6. Профессиональные болезни. Н. Ф. Измеров, А. М. Монаенкова, В. Г. Артомонова и др. / Под ред. Н. Ф. Измерова. М.: Медицина, 1996. - В 2 томах. Т. 2 - 480 с.

7. Профессиональные болезни / Под ред. Е. М. Тарасова, А. А. Безродных. -М.: Медицина, 1976. -408 с.

8. Профессиональные заболевания / Н. Ф. Измеров, А. М. Монаенкова, Л. А. Тарасова // Под ред. Н. Ф. Измерова. - М.: Медицина, 1996. В 2 томах. Т. 1. - 336 с.

9. Профессиональные заболевания работников сельского хозяйства: 2-е издание, перераб. и доп. Ю. И. Кундиев, Е. Н. Краснюк, В. Г. Бойко и др. / Под ред. Ю. Н. Кундиева, Е. Н. Краснюка. - К.: Здоров'я, 1989.-272 с.