Арешт та вилучення майна боржника Порядок зберігання арештованого майна

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

на тему:

“Арешт та вилучення майна боржника.

Порядок зберігання арештованого майна”

ПЛАН

1. Арешт та вилучення майна боржника

2. Зберігання майна, на яке накладено арешт

3. Використана література

1. Арешт та вилучення майна боржника

Арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні у боржника та передачі на зберігання іншим особам. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену законом.

Арешт застосовується:

1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації;

2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника;

3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації провадиться у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше, ніж через п'ять днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.

Гроші, в тому числі іноземна валюта, цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінних каменів і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів, виявлені при опису, на які накладено арешт, підлягають обов'язковому вилученню і негайно передаються на зберігання установам Національного банку України. Арешт на цінні папери накладається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Державний виконавець зобов'язаний подбати про забезпечення умов реалізації майна боржника, які не ущімлюють його законних інтересів.

Під час проведення опису боржник має право зазначити ті види майна або предмети, на які слід звернути стягнення в першу чергу.

Державний виконавець зобов'язаний задовольнити вимоги боржника, якщо вони не порушують інтересів стягувача і не ускладнюють виконання рішення.

Оцінка майна боржника провадиться державним виконавцем за ринковими цінами, які діють на день проведення оцінки, крім випадків, коли оцінка провадиться за регульованими цінами.

Якщо оцінити окремі предмети складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти проведення державним виконавцем оцінки, останній запрошує експерта (спеціаліста) для визначення вартості майна. Витрати на призначення експерта несе сторона, яка оспорює оцінку майна, проведену державним виконавцем.

Сторони мають право оскаржити оцінку майна до суду.

2. Зберігання майна, на яке накладено арешт

Майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині п'ятій статті 55 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем (далі - зберігачеві), під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржникові, а у випадках, коли обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачеві.

Особа, якій передано на зберігання описане майно, може ним користуватися, якщо особливості цього майна у разі користування не призведуть до його знищення або зменшення цінності.

Зберігач, якщо ним призначено не боржника або члена його сім'ї, одержує за зберігання майна винагороду, розмір якої встановлюється за угодою зберігача з державним виконавцем.

Порядок і умови зберігання майна, на яке накладено арешт, зазначеного в частині п'ятій статті 55 цього Закону, визначаються Національним банком України, а щодо іншого майна - Міністерством юстиції України.

Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену законом.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Реалізація арештованого майна, за винятком майна, виключеного за законом з обігу, здійснюється державним виконавцем шляхом його продажу через торговельні організації, відповідні структури Міністерства фінансів, на прилюдних торгах, аукціонах, якщо інше не передбачено законом, у двомісячний строк з дня накладення арешту.

Продаж майна боржника, за винятком нерухомого майна, здійснюється спеціалізованою організацією на комісійних та інших договірних началах, передбачених законом. Продаж нерухомого майна боржника здійснюється шляхом проведення торгів спеціалізованими організаціями, які мають право здійснювати операції з нерухомістю в порядку, передбаченому законодавством України. Порядок реалізації майна, зазначеного в частині п'ятій статті 55 цього Закону, визначається Національним банком України, а іншого майна - Міністерством юстиції України.

Якщо передане торговельним організаціям майно не буде продане протягом двох місяців, воно підлягає переоцінці. Державний виконавець переоцінює майно за участю представника торговельної організації у присутності стягувача і боржника чи їх представників. Неявка стягувача або боржника не є підставою для припинення дії державного виконавця з переоцінки майна. Якщо у місячний строк після переоцінки майно не буде продано торговельною організацією, державний виконавець повідомляє про це стягувача і пропонує йому визначитися щодо залишення за собою непроданого майна.

Якщо стягувач у 5-денний строк письмово не заявить про своє бажання залишити за собою непродане майно, арешт з майна знімається, воно повертається боржникові, а виконавчий документ у разі відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, повертається стягувачеві без виконання.

Боржник має право визначити, в якій послідовності необхідно продавати майно. У разі коли від продажу частини майна буде виручено суму, достатню для задоволення вимог стягувача і для сплати всіх витрат на виконавче провадження, подальший продаж арештованого майна припиняється. Вимоги боржника щодо черговості продажу майна не приймаються державним виконавцем, якщо внаслідок їх задоволення виникнуть перешкоди чи додаткові труднощі для виконання або подовжиться його строк.

Звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення, земельну ділянку, що є нерухомим майном, провадиться у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу провадиться звернення стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржникові.

В останню чергу звертається стягнення на жилий будинок чи квартиру.

Разом з жилим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржникові.

У разі звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку державний виконавець запитує відповідні місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про належність зазначеного майна боржникові на праві власності та його вартість, а також запитує нотаріальний орган, чи не знаходиться це майно під арештом.

Одержавши документальне підтвердження належності боржникові на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна, державний виконавець накладає на них арешт шляхом опису і оцінки за їх вартістю на момент арешту та надсилає нотаріальному органу за місцем знаходження майна вимогу про реєстрацію даного факту. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, державний виконавець невідкладно повідомляє цих осіб.

Реалізація належних боржникові будинку, квартири та іншого нерухомого майна провадиться відповідно до закону шляхом продажу з прилюдних торгів.

Готівка в національній та іноземній валюті, яка знаходиться в касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення та складення відповідного акта державним виконавцем. Копія акта вручається представнику боржника - юридичної особи.

Вилучена готівка в національній валюті не пізніше наступного дня здається в установу банку для перерахування на рахунок стягувача для покриття боргу за виконавчими документами, на виконавчий збір та на покриття витрат на проведення виконавчих дій. Готівка в іноземній валюті у той же строк здається державним виконавцем банку або іншій кредитній установі, що мають право продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, для реалізації її в розмірі, необхідному для покриття боргу, сплати виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться в кредитних установах, в порядку, передбаченому цим Законом. Якщо даних про наявність у боржника - юридичної особи рахунків і вкладів у банках чи інших кредитних організаціях немає, державний виконавець одержує такі дані у податкових органів, які зобов'язані надати йому необхідну інформацію у 3-денний строк.

У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові - юридичній особі на праві власності або закріплене за ним (за винятком майна, виключеного з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

На зазначене майно накладається арешт, і воно реалізується в такій черговості:

1) у першу чергу - майно, яке безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, кошти на депозитних та інших рахунках боржника, валютні цінності, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно);

2) у другу чергу - готова продукція (товари), а також інші матеріальні цінності, які безпосередньо не використовуються у виробництві;

3) у третю чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для здійснення виробництва.

У разі накладення арешту на майно третьої черги, що належить боржнику - юридичній особі, державний виконавець у 3-денний строк повідомляє власника або уповноважений ним орган, до сфери управління якого належить майно, та у разі необхідності – Фонд державного майна України про накладення арешту на майно боржника - юридичної особи, а також дані про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, і про розмір вимог стягувача. Копія зазначеного повідомлення надсилається до податкового органу, який контролює здійснення боржником - юридичною особою платежів до бюджетів усіх рівнів.

На пропозицію відповідного органу управління чи Фонду державного майна України державний виконавець за рахунок коштів на фінансування Державної виконавчої служби публікує у пресі повідомлення про звернення стягнення на майно боржника – юридичної особи.

Отримавши повідомлення відповідного органу управління чиФонду державного майна України про вчинення цими органами дій щодопорушення справи про банкрутство боржника - юридичної особи,державний виконавець звертається до суду із заявою про відстрочкувиконання відповідно до статті 33 цього Закону. У разі порушеннясудом провадження у справі про банкрутство боржника - юридичноїособи державний виконавець виносить постанову про зупиненнявиконавчого провадження.

У випадку реорганізації (злиття, приєднання, розділення,виділення, перетворення) боржника - юридичної особи стягнення завиконавчими документами звертається на кошти та інше майно тієїюридичної особи, на яку відповідно до закону покладеновідповідальність за зобов'язаннями боржника - юридичної особи. У випадку ліквідації боржника - юридичної особи, в тому числівнаслідок визнання боржника банкрутом, виконавчий документпередається до ліквідаційної комісії для вирішення питання проподальший порядок виконання рішення у встановленому законодавствомпорядку.

Про направлення виконавчого документа до ліквідаційноїкомісії державний виконавець повідомляє стягувача.

Прилюдні торги по реалізації нерухомого майна організують іпроводять спеціалізовані організації, що мають право здійснюватиоперації з нерухомістю, з якими укладено відповідний договірДержавною виконавчою службою.

Спеціалізовані організації проводять прилюдні торги зазаявкою державного виконавця, в якій зазначається мінімальнапочаткова ціна майна, що виставляється на торги.

До заявки додаються: 1) копія виконавчого документа; 2) копія акта арешту майна; 3) документи, що характеризують об'єкт нерухомості; 4) копії документів, що підтверджують право користуванняземельною ділянкою чи право власності на неї, у разі продажуокремо розташованої будівлі.

У разі продажу об'єкта незавершеного будівництва державнийвиконавець додає до заявки також копію рішення про відведенняземельної ділянки та копію дозволу місцевого органу виконавчоївлади і (чи) органу місцевого самоврядування на будівництво. Прилюдні торги повинні бути проведені у двомісячний строк здня одержання спеціалізованою організацією заявки державноговиконавця на їх проведення. Порядок проведення прилюдних торгів визначається законом.

Стягнення на заробітну плату (заробіток), пенсію, стипендіюта інші доходи боржника звертається при відсутності у боржникакоштів на рахунках у кредитних установах, відсутності чинедостатності майна боржника для повного покриття належних достягнення сум, а також при виконанні рішень про стягненняперіодичних платежів та стягнень на суму, що не перевищує одногомінімального розміру заробітної плати. Відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії чистипендії громадян проводить адміністрація підприємств, установ іорганізацій на підставі надісланих їм державним виконавцемвиконавчих документів.

Якщо боржник змінить місце роботи або місце проживання чинавчання, підприємства, установи, організації, які отрималивиконавчий документ, повертають його не пізніш як у 3-денний строкдержавному виконавцеві з відміткою про нове місце роботи,проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме, а такожповідомляють про проведені ними стягнення періодичних платежів завиконавчими документами. У разі неподання зазначених відомостей знеповажних причин винних у цьому посадових осіб може бутипритягнуто до відповідальності, передбаченої цим Законом.

Звернення стягнення на пенсії провадиться відповідно дозаконодавства про пенсії.

Із заробітної плати боржника може бути утримано завиконавчими документами до повного погашення заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяноїкаліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратоюгодувальника, та збитків, заподіяних злочином, - п'ятдесятвідсотків заробітної плати боржника; за всіма іншими видами стягнень, якщо інше не передбаченозаконом, - двадцять відсотків.

Загальний розмір усіх відрахувань при кожній виплатізаробітної плати не може перевищувати п'ятдесяти відсотківзаробітної плати, яка належить до виплати працівникові, в томучислі при відрахуванні за кількома виконавчими документами. Цеобмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати привідбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів нанеповнолітніх дітей, у цих випадках розмір відрахувань іззаробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків. Відрахування із заробітної плати боржника, який за вирокомсуду відбуває покарання без позбавлення волі, провадиться з усієїсуми заробітної плати без урахування стягнень за вироком.

Із засуджених, які відбувають покарання у вигляді позбавленняволі, а також з осіб, які знаходяться в наркологічних відділенняхпсихіатричних диспансерів та стаціонарних лікувальних закладах,відрахування провадиться з усієї заробітної плати без урахуваннявідрахувань на витрати по їх утриманню в цих закладах.

На допомогу по державному соціальному страхуванню, виплачувану у разі тимчасової непрацездатності та інших випадках, і допомогу по безробіттю стягнення може бути звернено тільки зарішеннями про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди,заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а такожвтратою годувальника.

Стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, яка виплачується у разі звільненняпрацівника; 2) компенсацію працівникові за невикористану відпустку, крімвипадків, коли особа при звільненні одержує компенсацію завідпустку, не використану протягом кількох років; 3) компенсації працівникові витрат у зв'язку з переведенням,направленням на роботу чи відрядженням до інших місцевостей; 4) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, іншікошти, які виплачуються замість добових і квартирних; 5) матеріальну допомогу особам, які втратили право надопомогу по безробіттю; 6) допомогу по вагітності та пологах; 7) одноразову допомогу при народженні дитини; 8) допомогу по догляду за дитиною; 9) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітейвіком до 16 років, по догляду за дитиною-інвалідом, по тимчасовійнепрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною; іншідопомоги на дітей, передбачені законодавством; 10) допомогу на лікування; 11) допомогу на поховання; 12) щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженнямспоживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають натериторії радіоактивного забруднення; 13) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв ібудинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Стягнення не провадиться також із: 1) сум неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги; 2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральнепостачання; 3) вихідної допомоги у разі звільнення (виходу у відставку) звійськової служби та з органів внутрішніх справ, а також грошовогозабезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках,передбачених законодавством.

Використана література:

· Закон України “Про виконавче провадження” // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 24, ст.207 ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 783-XIV ( 783-14 ) від 30.06.99, ВВР, 1999, N 34, ст.274 - редакція набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом про Державний бюджет України на 2000 рік N 2241-III ( 2241-14 ) від 18.01.2001, ВВР, 2001, N 11, ст.54 )