Лихоманка

При більшості захворювань, будь те чи грип застуда, основною реакцією дитячого організму є температура. Лихоманка (жар) є найбільш частим проявом інфекційного процесу і свідчить про активну боротьбу зі збудником цієї інфекції.

При підвищеній температурі тіла репродукція багатьох вірусів різко скорочується (у 50 і більш раз), підсилюється вироблення антитіл і росте протимікробний захист організму.

Помірне підвищення температури до 38,5°С при інфекційних захворюваннях стимулює імунітет дитини. Підвищення температури організму вище 38,5°С являє загрозу для життєдіяльності основних органів і систем людини, а також може викликати судорожний синдром.
У цьому випадку необхідна інтенсивна терапія, спрямована на зниження температури тіла.

Але зниження температури повинне бути поступовим і ні в якому разі не критичним (швидким), тому що в останньому випадку воно супроводжується різким розширенням судин.

Пропасні стани є головною причиною призначення жарознижуючих засобів. Основною причиною лихоманки є інфекційні захворювання. За даними офіційної статистики захворюваність ОРВІ може перевищувати 14 мільйонів, грипом - 2 мільйони, краснухою – більш 500 тисяч чоловік у рік. У США до 30% усіх звертань до лікаря зв'язано з короткочасними пропасними станами в дітей. Ці факти підкреслюють актуальність раціонального застосування антипіретиків і важливість проблеми їхньої безпеки.

У ході опитувань серед педіатрів було встановлено, що в багатьох випадках антипіретики призначаються необґрунтовано, причому нерідко навіть при субфебрильній температурі. Це суперечить рекомендаціям ВІЗ "Лікування лихоманки при гострих респіраторних інфекціях у дітей" про призначення жарознижуючих засобів у тих випадках, коли аксилярна (тобто обмірювана в пахвовій області) температура в дитини перевищує 38,50C. Лихоманка носить захисний характер, тому домагатися нормалізації температури не завжди доцільно.

Згідно даним опитування близько 90% педіатрів у якості антипіретика використовують і рекомендують парацетамол, що погодиться з рекомендаціями ВІЗ, що свідчать про те, що парацетамол і препарати, що парацетамол містить, є засобом вибору для симптоматичного лікування лихоманки в дітей. Парацетамол діє так само ефективно, як і нестероїдні протизапальні засоби (НПВС), такі як ацетилсаліцилова кислота (АСК) і ібупрофен, однак він не викликає ушкодження слизуватої оболонки шлунка і багатьох інших побічних ефектів. При цьому батькам завжди необхідно рекомендувати строго випливати інструкції з застосуванню препарату.

Разом з тим, велика кількість педіатрів продовжують невиправдано широко застосовувати ацетилсаліцилову кислоту (аспірин) і метамізол (анальгін). Це суперечить сучасним даним про високий ризик важких ускладнень унаслідок застосування зазначених препаратів і загальносвітової тенденції обмеження використання ацетилсаліцилової кислоти і метамізола в дітей. АСК може викликати розвиток синдрому Рея, летальність при який перевищує 50%, метамізол – анафілактичний шок і агранулоцитоз зі смертельним результатом. Тому ці препарати варто призначати у випадках коли інше лікування неефективне і ретельно відслідковувати можливі побічні ефекти.

КЛАСИФІКАЦІЯ ЛИХОМАНКИ

Пропасний процес звичайно протікає в три стадії. У першій стадії температура тіла підвищується, у другий вона зберігається якийсь час на підвищеному рівні, у третьої- температура знижується до вихідного рівня.

Після того як у першій стадії лихоманки температура піднялася на визначений рівень, вона залишається такий протягом деякого часу (дні, годинник). Тому що при цьому збільшується тепловіддача, те подальшого підвищення температури не відбувається. Включення тепловіддачі відбувається завдяки розширенню периферичних судин, блідість шкіри змінюється її гіперемією, з'являється почуття жару. Після припинення дії пирогенов центр терморегуляції приходить у колишній стан, "настановна крапка" температури опускається до нормального рівня. Тепло, що нагромадилося в організмі, виводиться за рахунок розширення шкірних судин, рясного потоотделения і частого подиху. Зниження температури може бути поступовим, литическим (кілька доби) чи швидким, критичним (кілька годин). В останньому випадку воно супроводжується різким розширенням судин, а якщо це сполучається з інтоксикацією, то може виникнути небезпечний для життя колапс.

Лихоманку розрізняють по тривалості, ступеню підвищення температури тіла і по типі температурної кривої.

I. ПО ТРИВАЛОСТІ:

· гостра (до двох тижнів);

· подострая (до шести тижнів);

· хронічна (понад шість тижнів);

II. ПО СТУПЕНІ ПІДВИЩЕННЯ ТЕМПЕРАТУРИ:

· субфебрильная (до 380С);

· помірна (до 390С);

· висока (до 410С);

· гіпертермічна (понад 410С);

III. ПО ТИПІ ТЕМПЕРАТУРНОЇ КРИВОЇ:

· постійна (добові коливання температури до 10С);

· що попускає (добові коливання до 20С);

· неправильна чи атипова (добові коливання різні і незакономірні);

· виснажлива, що представляє собою сполучення що попускає і неправильної лихоманки з добовими коливаннями більш 2-3 0С;

· перемежована (короткочасні періоди високої темпери-тури тіла сполучаються з періодами апірексії);

· поворотна (чергування пропасних приступів від 2 до 7 днів з періодами апірексії).

З огляду на захисний характер лихоманки, жарознижуюча терапія не повинна призначатися автоматично усім з підвищеною температурою. Антипіретики недоцільно призначати для "курсового" лікування. Жарознижуючий препарат у додатковій дозі може бути призначена при повторному підйомі температури до рівня, що вимагає медикаментозної корекції.

З безлічі жарознижуючих препаратів, доступних в аптеках, перевага варто віддавати тим, що мають найменший ризик важких ускладнень. Для лікування лихоманки в дітей ВІЗ рекомендує застосовувати парацетамол у дозі 10-15 мг/кг (60 мг/кг/доба). Парацетамол діє так само ефективно, як і НПВС (ацетилсаліцилова кислота, ібупрофен і ін.), однак він не викликає ушкодження слизуватої оболонки шлунка і багатьох інших важких реакцій. При цьому батьки завжди повинні строго випливати інструкції з застосуванню препарату.

Застосування ацетилсаліцилової кислоти і метамізола в педіатричній практиці повинне бути обмежено. Ацетилсаліцилова кислота може викликати розвиток синдрому Рея, летальність при який перевищує 50%, метамізол – анафілактичний шок і агранулоцитоз зі смертельним результатом. Тому зазначені препарати варто призначати під спостереженням педіатра лише в тих випадках, коли інше лікування неефективне.

У якості антипіретика другого ряду, при чи нестерпності обмеженій ефективності парацетамолу, може застосовуватися ібупрофен. Варто уникати застосування комбінованих препаратів у дітей.