Захист населення при радіаційному забрудненні

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

Кафедра ОТ и ОС

РЕФЕРАТ

на тему: «Захист населення при радіаційному забрудненні»

Харків-2008

ЗМІСТ

ВСТУП.. 3

Викиди радіоактивних речовин у навколишнє середовище. 4

Заходи щодо протирадіаційного захисту. 5

ПРАВИЛА поведінки та дій населення в очагу ядерного уражения. 6

Заключение. 9

Список источников информации. 10

ВСТУП

Цивільний захист населення від небезпек є однією з найважливіших задач держави. Цивільна оборона як сфера наукової та практичної діяльності виникла у досить непрості часи, але навіть і понині не втратила свого значення. І насамперед це стосується захисту населення від надзвичайних ситуацій техногенного характеру, тобто таких, що якимось чином пов’язані з діяльністю людини.

Порушення нормальної життєдіяльності людини та навколишнього середовища у наслідок аварій, катастроф, стихійного лиха, епідемій, війн та інших факторів, тобто надзвичайні ситуації, трапляються в наш час досить часто. Тому неможна забувати певних правил поведінки, що необхідні для виходу зі складної ситуації у разі небезпеки.

Один з видів надзвичайних ситуацій техногенного характеру, аварії чи навмисні дії, направлені на викиди радіоактивних речовин, є чи не найбільш небезпечним для життя та здоров’я людини та середовища, що її оточує. Людство, винайшовши ядерну енергію та створивши ядерну зброю, ще на превеликий жаль не змогло віднайти спосіб уберегтися від наслідків дії радіоактивних речовин, та повністю очистити зону забруднення після викиду. Яскравий для цього приклад – вибух на Чорнобильській АЕС, що призвів до втрати цілих міст та багатьох населених пунктів, покалічив долі тисяч людей, які і сьогодні відчувають на своєму здоров’ї наслідки цього лиха, а крім того, завдав непоправних збитків для природи та навколишнього середовища цілого регіону.

Тому захист населення від радіаційного забруднення відіграє визначну роль при надзвичайних ситуаціях такого типу, як єдиний спосіб применшити збитки та втрати населення.

викиди радіоактивних речовин у навколишнє середовище

Ядерна зброя виникла наприкінці другої світової війни як перша зброя масового знищення таких масштабів. Вона одразу ж була застосована США при бомбардуванні японських міст Хіросіми та Нагасакі. Це спричинило страшні наслідки для населення, флори та фауни, економіки країни. Ядерна зброя – це боєприпаси, дія яких заснована на використанні внутрішньоядерної енергії, що виділяється при вибухових ядерних реакціях. До вражаючих факторів дії ядерної зброї відносять ударну хвилю, світове випромінювання, проникаючу радіацію, радіоактивне зараження територій та електромагнітний імпульс.

Найнебезпечнішими за наслідками є аварії на АЕС з викидом в атмосферу радіоактивних речовин, внаслідок яких має місце довгострокове радіоактивне забруднення місцевості на величезних площах. Викиди радіоактивних речовин у навколишнє середовище внаслідок аварії на атомних електростанціях характеризується дозою випромінення, рівнем радіації, осередком ядерного ураження.

Шляхи підвищення життєдіяльності в умовах радіаційної небезпеки можуть бути різними. Актуальним для жителів багатьох районів України є питання про виживання в умовах підвищеної радіації. Оскільки зараз основну загрозу становлять радіонукліди, що потрапляють в організм людини з продуктами харчування, слід знати запобіжні й профілактичні заходи, щоб сприяти виведенню з організму цих шкідливих речовин.

При цьому важливе місце для захисту населення відіграє визначення радіаційного фону території та оцінка радіаційної обстановки. Під очагом ядерного ураження розуміється територія з населеними пунктами, сільськогосподарськими та іншими об’єктами, що піддалися дії радіації. Радіаційна обстановка – це обстановка, яка складається на території адміністративного району, чи населеного пункту, чи об’єкту народного господарства у результаті радіоактивного забруднення місцевості, яка потребує прийняття певних заходів із захисту населення. Під оцінкою радіаційної обстановки розуміється рішення задач з різних варіантів дій формувань цивільної оборони, а також виробничої діяльності об’єктів та населення в умовах радіаційного зараження, аналіз отриманих результатів та вибір найбільш цілесообразних варіантів дій, при яких виключається радіаційне ураження людей. Оцінка радіаційної обстановки проводиться з використанням спеціальної карти з нанесеними на неї зонами ураження та рівнями радіації.

Заходи щодо протирадіаційного захисту

Протирадіаційний і протихімічний захист – це комплекс заходів цивільної оборони, що направлені на попередження та послаблення дії іонізуючих випромінювань, радіоактивних викидів та сильнодіючих отруйних речовин.

Протирадіаційний захист населення включає в себе наступні заходи:

‒ визначення та оцінка радіаційної обстановки;

‒ розробка та введення в дію режимів радіаційного захисту;

‒ організація та проведення дозиметричного контролью радіаційного фону;

‒ засоби захисту населення при радіаційному забрудненні;

‒ забезпечення населення та невоєнізованих формувань цивільної оборони засобами протирадіаційного захисту (протигази, засоби захисту шкіри та інше, накопичення, зберігання, видача);

‒ ліквідація наслідків радіоактивного ураження (спеціальна санітарна обробка, обеззараження місцевості та споруд) та інші.

Необхідно відзначити, що засоби захисту населення також підрозділяються на колективні та індивідуальні. При радіаціному забрудненні важливіше місце відіграє колективний захист. Насамперед для укриття людей заздалегідь будуються захистні споруди: схованки та протирадіаційні укриття. Схованки забезпечують найбільш надійний захист від усіх уражаючих факторів будь-якої зброї масового знищення (у тому числі й нейтрального), всіх видів звичайної зброї, а також від шкідливих наслідків застосовання ядерної зброї (від високих температур, отруйних випарувань, димів, обвалів, уламків пошкоджених будівель і т.д.) у схованках можна знаходитися тривалий час.

ПРАВИЛА ПОВЕДІНки та Дій НАСЕЛЕНнЯ В ОЧАГу ЯДЕРНОГО уРАЖЕНИЯ

Поведінка та дії населення в очагу ядерного уражения багато в чому залежить від того, де люди знаходилися у момент ядерного вибуху: у схованках чи укритях, чи поза їх межами. Якщо люди знаходилися у схованках, до необхідно лише ретельно дотримуватися правила перебування у них та строго виконувати накази комендантів та інших відповідальних людей, а також постійно мати напоготові засоби індивідуального захисту.

Зазвичай час перебування людей у схованках залежить від ступеню радіоактивного ураження місцевості. Якщо в зоні місцезнаходження схованки рівень радіаційного забруднення не перевищує 80 Р/ч, то час перебування у ні може складати не більше однієї доби. У рази обсягів уражень від 80 до 240 Р/ч знаходженяя людей у захисній споруді збільшується до трьох діб, у зоні ураження з рівнем радіації більше за 240 Р/ч час перебування складатиме більше за три доби. При цьому очевидна необхідність наявності припасів продуктів харчування та медикаментів у таких схованках.

Якщо внаслідок ядерного вибуху схованка опиниться пошкодженою та подальше перебування у ній – небезпечним, то приймають міри по швидкому звільненню приміщеннчя, заздалегідь надівши всі засоби індивідуального захисту. Знаходячись у завалених захисних спорудах, необхідно робити все для попередження виникнення паніки.

При знаходженні людей під час ядерного вибуху поза межами заїхисних споруд, наприклад, на відкритій місцевості чи на вулиці, в якості укриття потрібно використовувати найближчі природні укриття. Якщо таких укриттів знайти не вдалося, необхідно повернутися до вибуху спиною, лягти на землю лицем униз, сховавши руки під себе, а після того, яко пройде ударна хвиля, негайно надіти протигаз чи респіратор, чи хочаб якимось іншим чином захистити дихальні шляхи. Після цього – стряхнути пил, що осів на одяг та взуття, надягти наявні засоби захисту шкіри чи використати у цій якості одяг, не залишаючи при цьому відкритих ділянок шкіри, а за цим – якнайшвидше полишити очаг радіаційного ураження або укритися у найближчії захистній споруді.

Знаходження людей на відкритій місцевості поза схованками не дивлячись на використаапня ними засобів індивідуального захисту, всеодно неминуче призводить до опромінення та, як наслідок, променевої хвороби. Для застереження цього, чи применшення наслідків, треба якомога швидще провести профілактику уражень іонізуючими випроміненнями.

З метою зменшення можловості ураження радіоактивними речовинами, на території очага ураження забороняється приймати їжу, пити та палити. У крайніх випадках дозволяється приймати їжу в укриттях на ділянках, де рівень радіації не перевишчує 5 Р/ч, а готувати – на ділянках, де рівень радіації не перевишчує 1 Р/ч.

При виході з очагів ураження необхідно пам’ятати, що, особливо в містах, руйнування будівель може продовжуватися і після припинення дії ударної хвилі: окремі елементи будинків можуть впасти після вибуху. Тому необхідно це враховувати не тільки при переміщенні а й при зупинках: пересуватися треба посередині вулиці. Також треба поводитися дуже обережно та увахно при появі на шляху будь-яких дротів, проводів.

Напрямок пересування треба розраховувати з урахуванням знаків огородження, що розсталені розвідкої цивільної оборони, – у бік зниження рівней радіації . пересуваючись по зараженій території необхідно намагатися не підіймати пилу, а у дощову погоду – обходити калюжі та не підіймати бризк.

На шляху слідування з очагу можуть траплятися люди, що потрапили під уламки. Їм необхідно надати посильну допомогу, спираючись на знання та навички надання першої допомоги. Необхідно прийняти необхідні заходи по відверненню подальшого потрапляння іонізованих часток до ран.

У населених пунктах для людей велику небезпеку становлять пожари, що їх викликало світлове опромінення ядерного вибуху. Необхідно вміти вести боротьбу із вогнем, правильно діяти при їх гасінні, аби не отримати уражень.

Після виходу з зони радіаційного ураження необхідно якомога швидше провести дезактивацію та санітарну обробку, тобто видалити радіоактивний пил: при дезактивації – з одягу, взуття, засобів індивідуального захисту, при санобробці – з відкритих ділянок тіла, слизковин очей, носа та рота.

Позаяк одноразова часткова дезактивація та санітарна обробка не завжди гарантуе повного видалення радіоактивного пилу, то після їх проведення обов’язково здійснюється дозиметричний контроль. Якщо при цьому виявиться, що зараження одягу та тіла перевищує норму, то часткову дезактивацію та санітарну обробку треба повторити.

ВИСНОВКИ

Таким чином, захист населення при радіаційному забрудненні, відіграючи вирішальну роль у рітуванні великих мас населення, що постраждали від вібуху радіоактивних речовин, являє собою цілий комплекс заходів.

Ці заходи повінні здійснюватися наділеними для цього повноваженнями службами, організаціями та загонами, що складаються з працівників та керівників прідприємств та організацій. Ефективність здійснення таких заходів залежить не тільки від впраності робот формувань цивільної оборони, а й насамперед, від поінформованості суспільства, його навичок стосовно боротьби із ситуацією радіаційного ураження та поведінки у такій ситуації.

З часів появи ядерної енергії та цивільної оборони як такої, вона стала невід’ємною частиною загального захисту населення, та отримала широку наукову та технічну базу, використання якой – долг держави та суспільства при порятунку життів.

Література

1. Михайлов В.А., Науменко И.А.. Ядерная физика и ядерное оружие. – М.: Военная промышленность. 1967г. – 436 с.

2. Симоненко В.В., Кротов А.И. «Гражданская оборона стран мира» – М.: 1990 г. –260 с.

3. Стеблюк М.І. Цивільна оборона та цивільний захист – К.: 2006 г. – 456с.