Червона Українська Галицька Армія

(ЧУГА) - військове формування, створене у лютому 1920 з частин Української Галицької армії, що змушені увійти до складу Червоної армії. У кін. вересня 1919 обидві українські армії-Армія УНР і УГА розпочали воєнні дії проти Добровольчої армії ген. А.Денікіна. Наступ українських військ відбувався у надзвичайно складних умовах - раптово вдарили морози і спалахнула епідемія тифу. Не маючи через блокаду Антанти ні ліків, ні санітарних матеріалів, українські армії незабаром втратили бл. 70 відсотків особового складу. На поч. листопада понад 15 тис. старшин і вояків УГА знаходились у шпиталях в р-ні Вінниці. За цих обставин командування УГА підписало перемир'я з Добровольчою армією. За його умовами УГА приєднувалась до військ АДенікіна і відводилась у тил на перепочинок. У кін. грудня - на поч. січня 1920 УГА, яка фактично втратила боєздатність, відступила на Східне Поділля в р-н міст Бершадь, Чичельник і Бірзула (тепер Котовськ). У цей час більшовицька армія, розгромивши у Правобережній Україні денікінські війська, наближалась до місця розташування галицьких корпусів. Не маючи іншого виходу, частини УГА на поч. лютого 1920 змушені увійти до складу Червоної армії. Попередні умови приєднання галичан до складу Червоної армії було вироблено у першій половині лютого 1920 під час переговорів ревкому УГА з представниками більшовицького командування у Києві. 7.2.1920 наказом армійського ревкому УГА утворено ЧУГА. У кін. лютого - на поч. березня 1920 більшовики провели реорганізацію УГА, відповідальним за проведення якої ЦК КП(б)У призначило В.Затонського. Вже 10.2.1920 було заарештовано Начального вождя УГА ген. О.Микитку й начальника штабу ген. Г.Ціріца (в липні 1920 обох розстріляно у підмосковному таборі для військовополонених Кожухові). Галичани входили до складу 12-ї армії і повністю підпорядковувались наказам її Реввійськради. Начальна команда УГА ліквідовувалась, створювався Польовий штаб ЧУГА, командантом якого призначили В.Порайка. Начальником булави (оперативне командування) став російський полковник В.Іванов, політкомісаром -М.Михайлик. Новостворений Ревтрибунал очолив Пучко (згодом - Кириченко), особливий відділ - галицький комуніст В.Сірко. Було проведено переформування галицьких частин. Замість корпусів створювались три бригади. Кожна з них складалася з трьох стрілецьких, артилерійського і кінних полків. Командантами бригад було призначено: першої бригади - підполковник А.Бізанц, начальник штабу - підполк. А.Шаманек; за ін. дан., командант Б.Білинкевич, потім - А.Шаманек, згодом - М.Баран; другої бригади - сотн. Ю.Головінський, нач. штабу-отаман Ф.Льорнер, третьої бригади - О.Станимір, нач. штабу - В.Льобковіц. У березні 1920 особовий склад ЧУГА налічував 1485 старшин і 16 688 бійців. Після реформування галицьких корпусів новостворені бригади розподілено до різнихдивізій 12-ї і 14-ї більшовицьких армій, чим було порушено цілісність ЧУГА. У ЧУГА заборонялось виконувати український національний гімн “Ще не вмерла Україна”, використовувати синьо-жовтий прапор та герб-тризуб, відмінялись українські військові звання і відзнаки. Ці заходи викликали серед галичан невдоволення і всезростаючі антибільшовицькі настрої, які згодом призвели до виходу галицьких частин зі складу Червоної армії. Ще на поч. 1920 у р-н Бершаді підійшли підрозділи Армії УНР під командуванням колишнього Начального команданта УГА ген. М.Омеляновича-Павленка, які перебували у Першому Зимовому поході (див. Зимові походи Армії УНР 1919-20 і 1921) 6.4.1920 першим покинув ЧУГА і перейшов у повному складі до Армії УНР кінний полк (команд, отаман Е.Шепарович) разом з запасним куренем (сотн. І.Козак). Через деякий час приєднався до повстанського загону отамана Д.Зеленого технічний курінь під командуванням К.Кізюка. Після укладення Варшавського договору 1920 і початку спільного наступу польської армії і військ Директорії УНР проти більшовиків друга і третя бригади ЧУГА у ніч з 23 на 24.4.1920 залишили своє розташування і почали пробиватись на з'єднання з Армією УНР. Проте 27,4 ці частини в р-ні Летичева і Ялтушкова були оточені польськими військами, роззброєні та інтерновані (старшини) у польських таборах. Окремим підрозділам ЧУГА все ж вдалося з'єднатися з Армією УНР. У складі Червоної армії залишилась тільки перша бригада, командування якої через збіг обставин не отримало наказу Ю.Головінського про перехід галицьких частин на бік Армії УНР. Ця бригада в бою під Махнівкою була оточена польською дивізією ген. Я.Ромера. Частина бригади під командуванням А.Бізанца здалась у польський полон, а друга - двотисячний загін - вирвалася з оточення і пішла на з'єднання з Армією УНР. 30.4.1920 поблизу Козятина потрапила в оточення одна з найбоєздатніших частин ЧУГА-бригада УСС. ЧУГА перестала існувати. Перехід кількох частин ЧУГА на бік Дієвої армії мав трагічні наслідки для галицьких старшин і вояків, які перебували в тилу у Києві та Одесі. Тільки в Одесі було заарештовано 640 бійців і старшин, котрі лікувалися в місцевих шпиталях. Значна частина їх загинула в застінках ВЧК. Частину заарештованих старшин вивезено до підмосковного табору Кожухів. 217 старшин УГА у липні 1920 з табору було переведено до Архангельська і там знищено.