Фінансові коливання як елемент циклічної економічної кризи

Фінансові коливання як елемент циклічної економічної кризи

Увійшовши в світову економічну систему, яка значною мірою є ринковою, Україна тією ж мірою стає залежною від позитивних та негативних процесів світової ринкової економіки. Глибше пізнання цих процесів, пристосування до них своєї економічної політики може дозволити повніше використати переваги сучасного світового поділу праці та допомагатиме вберегтися від найбільш катастрофічних наслідків світових кризових явищ.

Ритм циклічної економічної кризи так і не вдалось теоретично пристосувати до якихось природних чи соціальних явищ. Тому можна припустити, що в цьому випадку ми маємо справу з автоколиваннями, тобто з коливаннями, які залежать переважно від внутрішньої динаміки економічних процесів. Такі процеси вивчає синергетика, і ми можемо спробувати використати її підходи та напрацьований аналітичний апарат.

Привертає увагу також те, що циклічні кризи супроводжуються певними характерними фінансовими явищами, а саме: зростанням та падінням фінансових показників, фінансовими коливаннями.

Фінанси як економічне явище формуються в процесі історичного розвитку людства на основі узагальнення оцінок вартісних властивостей товарів. З виникненням та поширенням товарного обміну та товарного виробництва продукти праці і природи набувають все більш яскраво виражених вартісних форм: споживної вартості, вартості, обмінної вартості. З часом набувають вартісного виду робоча сила, капітал, природні ресурси. Фінанси стають узагальненням вартісної сторони будь-яких речей, проявляють себе як всезагальний інтегрований вираз вартості, котра охоплює в ринковій економіці практично всі сторони економічного життя, формуються в процесі товарного обміну. Їхня величина залишається щоразу залежною від того, що продиктує ринок. Тобто є ідеальна оцінка, яка співставляється з прогнозною оцінкою ринку. Звичайно, ринок з часом вносить свої корективи.

Для часів простого товарного обміну впливи змін у вартості одних товарів на інші були незначними, розвиток ринку їх збільшив, а розвиток суспільного поділу праці на основі машинного виробництва зробив до певної міри всезагальними. Тепер перевірка ринком реальності фінансових оцінок значно відстає від місця і часу формування тих чи інших фінансових ресурсів.

Взаємні впливи на вартісні оцінки тих чи інших товарів породжують своєрідні фінансові хвилі, які виникають в різних місцях, рухаються в різних напрямах з різною швидкістю та з різною силою, накладаються, гасячи або підсилюючи одна одну.

Крім реальності, на фінансові оцінки впливає майбутнє, точніше оцінка майбутнього, перспективи. З розвитком ринку і тривалості та переплетеності технологічних ланцюгів прогнозування майбутнього стає все складнішим, що також періодично породжує то підйомні, то спадні фінансові хвилі в економіці.

Марксистська ідея про те, що в основі економічної циклічної кризи лежить протиріччя між суспільним характером виробництва і приватним характером привласнення, є лише якоюсь мірою правильною (тією мірою, в якій виробництво є справді загальносуспільне). Марксистська традиція внаслідок дуже високого ступеня абстракції не бере до уваги те, що у виробництві зберігається (а у другій половині ХХ століття й посилюється) значення й роль особистісної складової виробництва. Мабуть саме тому й потужна система планування в СРСР не вберегла країну від економічного відставання в світовій еволюції, а також від нищівної, катастрофічної економічної кризи, хоча треба зазначити, кризи, не схожої на циклічну, яка наростала повільно і потужно, з наслідками якої ще довго матимуть справу держави, що утворилися внаслідок розпаду Радянського Союзу. Можливо, саме переоцінка суспільної складової в характері виробництва й призвела до настільки важких наслідків. Більш детальний аналіз цієї проблеми виходить за межі цього дослідження, для нас важливо, що повне передбачення майбутнього нереальне, і тому ліквідувати повністю хвилі у фінансах неможливо.

До просто невизначеності майбутнього додається ще й те, що ситуацію аналізують щоразу активні учасники подій, котрі й впливають на зміни в цій ситуації, роблячи її в такий спосіб знову непередбаченою. Це робить фінансові хвилі часто ще крутішими.

Проте самі по собі названі фінансові хвилі є недостатніми для виникнення циклічної кризи. Тому й не вдається, виходячи з намагання пригасити “перегрівання” економіки, пригальмовуючи надмірне економічне зростання, позбутися різких кризових спадів.

Значну роль у циклічності відіграють кредити у їх абстрактній фінансовій формі. Відірваність від натуральних цінностей в обміні та використання кредитних зобов’язань, зокрема оформлених в письмових зобов’язаннях, дало величезну економію матеріальних ресурсів і часу в економіці. Високий рівень практичного абстрагування дає можливість суспільству узагальнювати економічну інформацію та зводити до одного критерію і зіставляти між собою й оцінювати різноманітні економічні явища, раціонально будувати ідеальні моделі економіки. Про переваги фінансів свідчать економічні успіхи націй, які широко їх використовують. Однак фінансова абстракція, як і будь-яка інша, обертається істотним недоліком: абстрагування від конкретного змісту економічних явищ приводить до нової невизначеності і помилок у прогнозуванні економічних явищ та їхніх наслідків, у прийнятті рішень та в оцінці результатів діяльності.

Певну роль відігрють фінансові очікування: вони посилюють підйом і, внаслідок паніки, багатократно посилюють обвал. До певної міри в сучасних умовах вдається зменшувати надмірний та необґрунтований ажіотаж, в тому числі методами державного регулювання, а також за допомогою ряду політичних, адміністративних і економічних заходів запобігати масовій паніці. Тим самим пригашуються й надто небезпечні фінансові коливання.

Закони попиту і пропозиції діють щодо впливу змін цін на попит і пропозицію протилежно: наприклад зростання ціни є сигналом для зростання пропозиції і, одночасно , для зниження попиту, таким чином також породжуючи протилежні коливання. Причому куплений товар водночас є сигналом для виробників про наявність попиту і задоволенням, тобто зменшенням попиту. Для простого ринкового господарства все це обертається постійними хаотичними коливаннями, амплітуда яких загалом незначна. В умовах потужних виробництв та великих довготермінових інвестицій і розвиненої фінансово-кредитної системи такі коливання також стають потужними, набувають характеру фінансових коливань.

Фінансові коливання пов’язані також зі змінами власності на товари в процесі ринкового обміну. Навіть чисто випадковий виграш когось із суб’єктів на ринку дає йому певні переваги для майбутнього. В простому товарному господарстві це сприяє диференціації суспільства і призводить до соціального напруження. Збагачення носить конкретний безпосередній характер. В умовах розвинених фінансових відносин багатство і збагачення все більше набувають абстрактного, узагальненого вигляду. Крім цього, це багатство переважно відносне, значною мірою його виміром є придатність для подальшого отримування прибутку. Успіх окремих суб’єктів ринкових відносин тут повертається й іншою стороною: зменшується відносна платоспроможність інших. Тобто рано чи пізно можливість отримання нових прибутків, а це знижує фінансові оцінки і призупиняє економічну активність. Фінансово-кредитна складова економічних взаємодій є необхідною умовою досягнення успіху, але й приховує у своїй абстрагованій формі реальний стан спаду. Тому спад буває різким за своєю фінансовою формою і стає причиною кризових явищ у вигляді порушень багатьох пропорцій.

В принципі, ідея, покладена в основу сучасного антикризового регулювання, полягає в зменшенні амплітуди фінансових коливань. Для демократичного суспільства це завдання є непростим: потрібно віднайти загально прийнятну логічну схему передачі частини багатства біднішим верствам населення та біднішим націям. Кредити лише відкладають проблему на майбутнє, а безумовна допомога – розбещує. Виходом з цієї ситуації може стати більша увага до вирішення космічних, екологічних та інших глобальних проблем виживання людства. Цей захід схожий за принципом до звичайних громадських робіт для безробітних, але набагато більший за масштабами і, можна сподіватись, за позитивним впливом на економіку.