Особливості роботи у відділі дитячих захворювань

.

Для медичної сестри, яка працює із хворими та здоровими дітьми, дотримання правил деонтології має велике значення. Деонтологія в педіатрії визначається особливістю психіки дітей в різний період життя. Особливостями діагностичних і лікувальних маніпуляцій, а також роллю батьків в лікувально-діагностичному процесі.

Психіка дітей відрізняється від дорослих. Медпрацівники зустрічаються з великими враженнями, своєрідною реакцією на навколишню обстановку, нових людей, стидливістю, боязливістю пацієнтів. На дитину в лікарні впливає все:

- незнайомі люди в білих халатах;

- незвичайна обстановка;

- запахи лікарств;

- металеві інструменти в шафах кабінетів.

Період адаптації в нових умовах у дітей проявляється індивідуально.

Одні дуже швидко і легко привикають до лікарні, йдуть на контакт з медичним персоналом, знаходять спільну мову із сусідами по палаті. Інші привикають складно, сумують за родичами, мають страх перед болем.

Тому медсестра повинна навчитися розуміти індивідуальні особливості дитячої психіки. Вона має легко входити в контакт з дітьми, заслужити їх довір’я, допомогти перенести тривогу і страх перед лікарняною обстановкою і лікуванням.

Медсестра повинна замінити дітям батьків, створити теплу атмосферу. Вона повинна проявляти лагідність, доброту, вміти пожартувати з дітьми, гарно і ласкаво звертатися до них, старатися швидко завоювати довір’я пацієнта. Для цього їй потрібні знання з педагогіки.

У більшості хворих дітей проявляється відчуття страху перед біллю і медичними маніпуляціями. Звідси й виникає негативне відношення не тільки до лікувальних процедур, але й до медпрацівників, особливо коли в руках медсестри є шприц, медичні інструменти, апаратура. Потрібно в цьому випадку вміло перебороти страх в дитини і зробити процедуру по можливості безболісно. В цьому їй повинна допомогти її медична професійна майстерність.

Хворі діти на деякий час залишаються відірваними не тільки від родичів, а ст.. від дитячого колективу. Тому інтер’єр лікарні повинен нагадувати їм дитячий садок чи школу. Бажано навіть організувати навчання за індивідуальною програмою.

Взаємовідношення з родичами хворого – це складний процес роботи медсестри. Адже хвороба дитини викликає тривогу у цілої сім’ї, особливо матері. Тут-то й повинна медсестра на допомогу жінці, вміло заспокоїти її, всилити довір’я, впевненість в те, що дитині стане легше. Ця поведінка медпрацівника викличе у батька почуття вдячності і полегшить їх горе. Батьки повинні при цьому самі приймати активну участь у лікуванні своєї дитини.

Таким чином, робота медсестри у відділі дитячих хвороб вимагає чітких знань психології дитини в різних роках. Створювати атмосферу взаєморозуміння і дружби з родичами.

Неправильна поведінка медперсоналу із хворими дітьми може призвести до психологічних травм як дітей, так і їх батьків. При цьому слід ураховувати вік дитини, умови його життя, особливості виховання. стійкість нервової системи. До дитини завжди слід відноситися добре, з повагою.

Слід пам’ятати, що нервова система інтенсивно розвивається в перших 7 років життя дитини. Тому дітям у віці до 7 років потрібен не тільки нічний, але й денний сон.

Діти дуже швидко починають розуміти мову дорослих. Тому треба дуже обережно в їх присутності говорити про хвороби. Їм стає страшно при таких слова: “укол”, “гірчичники”, “клізма”, “операція”.

В 3-4 роки життя дитина прив’язана дуже до матері. Присутність матерів в лікарні особливо потрібна при лікуванні, дитини 1 року. Медпрацівники повинні роз’яснити їй зміст діагностичних та лікувальних процедур, лікувальної дієти, режиму дня.

Дитина, яка знаходиться у лікарні без батьків, повинна зрозуміти, що їй потрібне лікування, щоб стати здоровим, що всі дорослі і лікарі бажають їй тільки добра, здоров’я.

Особливо слід обережно поводитися з дитиною, якій слід робити операцію, потрібна відповідна підготовка як дитини, так і батьків. Медпрацівники зобов’язані підготовити їх психологічно, доказати, що операція необхідна, що спасти дитині життя.

Особливий такт у поведінці медсестри слід проявляти у відношенні із підлітками. Допомогти їм, особливо дівчаткам, подолати страх, стисливість при початках статевого дозрівання.

В таких випадках треба назначити для дівчаток при огляді медичного працівника – жінку.

Таким чином, медпрацівники повинні знати особливості психіки і виконання дітей.

Можна сказати, що добра організація всіх служб дитячого лікувального закладу (лікарні, санаторії), правильна постановка педагогічної роботи сприяє як фізичному, так і психічному відновленню здоров’я дитини, благотворно впливає на її естетичне, гігієнічне, фізичне і моральне виховання.