Трансформація мотиваційно-смислової сфери особистості як напрямок діяльності практикуючого психо

Л.В. Спіцина, ЗДУ

ТРАНСФОРМАЦІЯ МОТИВАЦІЙНО-СМИСЛОВОЇ СФЕРИ ОСОБИСТОСТІ ЯК НАПРЯМОК ДІЯЛЬНОСТІ ПРАКТИКУЮЧОГО ПСИХОЛОГА.

Одним з найбільш складних напрямків діяльності сучасного практикуючого психолога є надання психологічної допомоги у зв'язку з необхідністю трансформації, зміною мотиваційно-смислової сфери особистості.

Не дивлячись на існуючий гостро соціальний запит, згідно з визнаною вітчизняною психологією актуальною проблематикою психологічної допомоги (1; 100-102), мотиваційна сфера особистості є, у певному смислі, зоною табу для практикуючого психолога. Це відбувається тому, що питання про стимулювання розвитку мотиваційно-смислової сфери особистості, і тим більше ~ про цілеспрямоване формування мотивації (що звучить вее ж таки у деяких роботах), як правило, звертає психолога до проблеми правомірності втручання у ціннісно-смислову підструктуру особистості, можливості маніпулювання нею (за винятком, хіба що, кризових ситуацій і станів).

Поряд із складністю та протирічністю категорії мотивації у сучасній психології, а також із її багатозначними тлумаченнями, безсумнівним є факт ведучої ролі мотивації в описі психодинамічних аспектів життєдіяльності людини, рушійних сил поведінки особистості.

Отже, не можна не визнати той факт, що надання психологічної допомоги, що не передбачає конструктивної трансформації мотиваційно-смислової сфери, а залишається на рівні обмеженої у її ефективності поради, малоймовірно буде дійовим (2; 93). Але саме це трапляється у реальній практиці. Як підкреслюється в одній з робіт, дослідження цього аспекту психологічної практики доводить, що “большинство клиентов не стремится что-либо изменить после встречи с психологом”, “начать новую жизнь, даже когда положительно оценивают результаты работы со специалистом” (3; 76). Це і дозволяє нам зробити висновок про наявність потреби, обумовленою необхідністю, вирішення проблеми трансформації мотиваційно-смислової сфери особистості як мети діяльності практикуючого психолога.

В межах даної статті звернення до різних підходів у визначенні поняття мотивації не є предметом самостійного аналізу. Відзначимо тільки, що багатозначність поняття мотивації закономірно привела до вияву різних полюсів в уявленнях про сутність мотивації. У змісті мотивації виділяють відносно стійкі параметри, чи базисні потреби, або диспозиційні, узагальнені мотиви, - і відносно змінні параметри, функціональні, конкретні мотиви (4). А.Маслоу виділяє такі 2 типи мотивації: подолання дефіциту, тобто потреб, невдоволення яких “создаёт в организме, так сказать, “пустоты”, которые должны быть заполнены во имя сохранения здоровья организма ... извне” (5; 46), а також потяг до розвитку, чи метамотивацію, “мотивацию роста над этими основными потребностями, например, развитие талантов, способностей, творческих наклонностей, врождённого потенциала” (5; 50).

У вітчизняній психології, виходячи з концепції А.М.Леонтьєва, як процес, що породжує мотивацію, стала розглядатися діяльність, її розвиток. Мотив визначається як предмет потреби, він же є єдиною рушійною силою направленої діяльності (6;, 13). Найбільш важливим для нас моментом є те, що серед відрізнюючих особливостей людських мотивів, поряд з предметно-потребовою складовою, виділяється зв’язок мотивів з цілями поведінки та діяльності, та, виявляється, окрім їх спонукальної функції, є ще й функція смислоутворювальна. “Социальный смысл фактически и несёт в концентрированной форме то новое качество мотивации, которое отличает мотивы человеческой деятельности от мотивов животного и определяет смыслобразование и целеобразование” (7; 46).

З точки зору позначеної вище практично вагомої трансформації мотиваційно-смислової сфери особистості значення набуває положення С.Л.Рубінштейна відносно того, що мотив може перетворитися на відносно постійну рису особливості лише через процес закріплення його в діяльності. Тобто на практиці все, що складає предмет потреби, кожна соціально-культурна цінність буття особливості може стати його відносно постійною особистісною цінністю за умови попереднього оволодіння нею у формі мотиву.

Важковирішувана в умовах консультативної або психотерапевтичної ситуації задача побудови моделі реальної діяльності в певній мірі пояснює сучасний рівень практичної проробки проблеми динаміки мотиваційно-смислової сфери особистості.

З іншого боку, урахування цілей - та смислоутворюючі функції мотивів відкриває і нові можливості для вирішення проблеми трансформації мотиваційно-смислової сфери особистості через звернення до нових психотерапевтичних та консультативних підходів.

Одним з найбільш цікавих нових підходів, на наш погляд, є нейро-лінгвістичне програмування (або, коротко, НЛП), серед базових положень якого є фрейм, або рамка, результату, ще безпосередньо націлює на формування мотивації. Це ніщо інше як вимога ясного, конкретного, реального у досягненні результату, мети, нового мотиву поведінки, діяльності, в тому числі і у комунікації психолога-консультанта з клієнтом. Тобто акцент у взаємодії психолога з клієнтом переноситься з самого процесу взаємодії (що є, на наш погляд, характерним для більшості існуючих консультаційних підходів) на результат, який досягається у цій комунікації. У центрі уваги в НЛП постає орієнтація на результат, а не на проблеми, або процес занурення у них.

Зміна, трансформація особистості у НЛП - результат, що може бути досягнутий, якщо під цим розуміти зміну, ускладнення фільтрів нашого досвіду, культури, мови, інтересів, цінностей, смислів та переконань. Тобто зміна мотиваційно-смислових фільтрів клієнта - це одна з реальних задач нейро-лінгвістичного програмування при умові існування потреби у цій зміні у клієнта (що знімає проблему маніпулювання ним). Засоби досягнення цього - це ресурси самого клієнта, доступ до яких забезпечує психолог за допомогою технік і можливостей НЛП, а також особистих навичок. Знайти потрібний ресурс, і чітке визначити результат, якого клієнт хоче досягти - це і є зворотній напрямок трансформації.

Чим більш точно і позитивно визначене, чого саме хоче клієнт, тим з більшою ймовірністю він одержить бажаний результат. За В.В. Століним, домінуюча мотивація звернення клієнта до консультанта - це є мотиваційна орієнтація клієнта (8); в НЛП відповідно використовується термін критерій для визначення цінностей, що мотивують і направляють нашу поведінку як найбільш важливі в конкретному контексті (9; 182).

В рамках вказаного напрямку розроблено відповідний алгоритм для визначення добре сформульованого результату - тобто результату, що є добре сформованим згідно з відповідними критеріями.

По-перше, результат повинен бути сформульований позитивно. Тобто задається напрямок руху - чого хоче клієнт, згідно з його актуальними мотивами, а не від того, чого він не хоче, що складає його проблему. У М.Пезешкіана позитивне формулювання проблеми, разом із визнанням проблеми як шансу для вияву потенціалу базових здібностей людини та її міжособистісних зв’язків, складає квінтесенцію його позитивної психотерапії (10). В НЛП також “проблема - это просто результат, который неправильно сформулирован” (3, 30).

Другою вимогою до формулювання результату є необхідність визначення своєї активної ролі у бажаному результаті, тобто він повинен у межах розумного знаходитися під контролем клієнта. Якщо результат напочатку залежить від дій, поведінки інших людей, він не є добре сформульованим. Крім визнання своєї активної позиції, клієнт повинен чітко уявити собі конкретно, наскільки це можливо, контекст, у якому повинен здійснюватись результат. Наступний крок - це сенсорна ідентифікація бажаного стану, тобто визначення того, які сенсорні індикатори (чітко задані в НЛП), підтвердять його досягнення.

Нарешті, - заключна рамка навколо вибору результату - його екологічностість, тобто перевірка наслідків досягнення результату у контексті взаємовідносин клієнта з соціальним оточенням.

Останній крок - конкретні дії по досягненню результату, послідовність яких визначається відповідно з обраними техніками НЛП. На практиці це означає реальні ступені актуалізації нової мотиваційно-смислової підструктури особистості і, відповідне, вирішення поставленої задачі процесу взаємодії практикуючого психолога з клієнтом.

Список використаної літератури:

(за порядком цитування)

1. Ю.Лада. Смысл и специфика психологической помощи // Журнал практикующего психолога. К., 1995, №1. - С. 93-109.

2. Р.Мэй. Искусство психологического консультирования. М.: Класс, 1994. - 133с.

3. П.П.Горностай, С.В. Васьковская. Теория и практика психологического консультирования. К: “Наукова думка”, 1995 - 127 с.

4. Общая психодиагностики // Под ред. А.А.Бодалева, В.В.Столина. - М.: МГУ, 1987 -304 с.

5. А.Маслоу. Психология бытия. “Рефл-бук”, 1997 - 300 с.

6. А.Н. Леонтьев. Потребности, мотивы и эмоции. Коспект лекций. П., 1971.

7. Психологические исследования социального развития личкости. М., 1991. - 231 с.

8. Семья в психологической консультации: Опыт и проблемы психологического консультирования / Под ред. А.А,Бодалева, В.В.Стелина. М.: Педагогика, 1989. - 208 с.

9. Дж. О’Коннор, Дж. Сеймор. Введение в НЛП. Ч.: “Версия”, 1997 - 285 с.

10. Насарт Пезешкиан. Позитивная семейная психотерапия: семья кактерапевт. М.: “Смысл”, 1993 - 331 с.

АНОТАЦІЯ

В роботі розглядається актуальна для сучасної психології проблема надання психологічної допомоги в зв’язку із необхідністю трансформації, зміною мотиваційно-смслової сфери особистості. Аналіз традиційних і нових для психології підходів, врахування ціле- і смислоутворюючою функції мотивів відкриває нові можливості для конструктивного вирішення даної проблеми. Зміщення акценту у взаємодії психолога з клієнтом на занурення в проблему, із процесу взаємодії на результат, який досягається в цій комунікації, дозволяє ускладнювати фільтри індивідуального досвіду, мови, інтересів, цінностей, смислів й переконань.

ANNOTATION

Transformation of the reason-meaning sphere of personality

how the direction of practice-psychologist’s activity.

In this work inspect an instant problem of contemporary psychology expression of psychological assistance with the nessarity of transformation, changing of of reason-meaning sphere of personality. The analysis of traditional and new manner in psychology, discount aim- and meaning-organizating function of reasons reveals new possibility for constructive solving of this problem. Psychologist can change the aksent in cooperation with client from immersion in the problem, from the process of cooperation on-to the result. That gives the opportunity to complicate the filtres of individual expierence, language, values, interests and others.

ÓСпіцина Лариса Валеріївна

доцент кафедри практичної психології

Запорізького державного університету

330086 м. Запоріжжя, вул. Перемоги 119 “Б”, кв.43.

тел. 60-72-07