Медицина у Римській Імперії

Реферат на тему:

Медицина у Римській Імперії

За часів Римської імперії в медичній науці набагато розширились, порівняно з часами Гіппократа, знання про будову і функції організму; в зв’язку з удосконаленням діагностичних засобів виникла можливість виділити численні окремі захворювання.

Виняткова заслуга в розвитку медицини і надалі належить грецьким лікарям, в руках яких фактично була медична справа в імперії. Освічені кола римлян мало уваги приділяли медицині, не дуже шанували медичну професію.

У Римській імперії антична медицина досягла свого найвищого розвитку. Вона майже зовсім звільнилась від впливу жерців, окреслилась як окрема галузь знання. Тісно пов’язана з усіма природничими науками. Прогресивні лікарі почали розуміти захворювання не як кару богів та вселення злих духів, а як наслідок матеріальних причин. У справі медичної допомоги, передусім в армії, почали застосовувати заходи державного характеру. Саму людину передові вчені почали розглядати не як творіння надприродної вищої сили, в яку бог вдунув безсмертну душу, а як витвір самої природи – душею, яка є лише духовним проявом життя тіла і підпорядкована всім його змінам.

Як Руф, так і Діоскорід та Аретей, греки за національністю, у своїх працях використовували досягнення різних медичних шкіл, доповнюючи їх своїми спостереженнями і досвідом. Одним з небагатьох римських учених, що залишив важливу для історії медицини працю, був Корнелій Уельс, якого більшість істориків медицини взагалі не вважають лікарем.

Корнелій Уельс (30 р. до н.е. – 45 р.н.е.) автор трактатів з військової справи, сільського господарства, філософії, медицини. Трактат Цельса “De medicena” з книг (знайдений у ХV ст.) є цінним джерелом, що висвітлює стан медицини античних часів після Гіппократа. Лише завдяки Цельсові ми знаємо про праці Герофіла, Еразістрата та інших видатних учених, Александріївської школи, оригінали праць яких безповоротно загинули.

Робота Цельса є в основному компіляцією з праць багатьох авторів. Корнелій Цельс відбирає з їхніх праці найпотрібніше для практичної діяльності. Сам він був багатим землевласником та рабовласником і в своїй праці дає поради, як лікувати вільних осіб, а як рабів, здоров’я яких також потрібно берегти, оскільки лише здоровий раб корисний у господарстві. Ознайомлення з трактатом Корнелія Цельса свідчить, яку велику кількість захворювань уже розрізняла антична медицина і як багато доцільних лікувальних засобів їй було відомо.

У хірургічній частина трактату Корнилій Цельс зберіг для історії медицини велики1й досвід учених Александріївської школи. У нього ми знаходимо перший опис операції катаракти, яку успішно робили вже лікарі. Вавілонії за 2-2,5 тисячі років до н.е.

Описуючи операцію ампутації, Корнелій Цельс говорить про перев’язування судин лігатурами. Він дає детальний опис гриж. Класичний опис ознак запалення належить Корнелій Цельсові: “Notae veral intlamationis sunt guattuor rubor et tumor cum colore et dolore (справжніх ознак запалення чотири: почервоніння. Припухлість, з жаром і болем).

Це збігається з описом їх індійським лікарем Сугирутою. У ХІХ ст. Г.Віхров додав до цього переліку ще п’яту ознаку” – порушення нормальної функції (tunctio laesa).

Як ми вже зазначили, багато істориків вважають Корнелія Цельса не лікарем, а лише аматором медицини. Проте широка обізнаність його з тогочасною медициною, цінність практичних порад щодо застосування численних лікувальних засобів свідчать проти цього.

Гален називає Корнелія Цельса – дилетантом. Проте твір Корнелія Цельса в класичній медичній літературі вважається зразком точності; у викладі відчувається незалежний, критичний розум, обережний у висновках. Опис окремих операцій подається з такими деталями, які може подати лише той хто сам виконував такі операції.

В І ст. н.е. Конилій Цельс вперше описав клініку хвороби сказу у людини. Чи був Уельс по професії лікарем не установлено.

Корнелій Цельс був автором обширної енциклопедії. Частина цієї книги – трактат “Про медицину” написаний у 25-30 рр. н.е. Є однією донесеною до нас працею Цельса в якій він виложив і проаналізував погляди своїх представників – Гіппократа, Герофіла, Асклепіада. Він підкреслював важливість раціонального підходу до запитань симптоматики, діагностики, лікування і прогнозу захворювань.

Великого значення приділяв гігієні і дієті здорової людини. Корнелій Цельс виступив за необхідність строго і індивідуального лікування.

В працях приведені точні дані по фармакології – про властивості і приготування лікарств, їх дію, способи призначення і дозу, різних лікарських форм.

Корнилій Цельс описав одну із форим трихофітій.

В даному Римі Корнелія Цельса називали латинським Гіппократом, а за чистоту – медичним Цицероном.

Корнелій Цельс – древньоримський учений – енциклопедист.