Проблеми розвитку лісопромислового комплексу пріоритети структура ефективність

ВИПУСКНА РОБОТА

НА ТЕМУ:

“Проблеми розвитку лісопромислового комплексу: пріоритети, структура, ефективність”

Структура промислового виробництва є однією з найважливіших у системі макроекономічних показників. Реалізація проблем структурної політики – важлива економічна підойма загальнодержавної стра­тегії реформування народногосподарського комплексу країни з метою підвищення ефективності його функціонування та виходу з економічної кризи. Українська економічна наука присвятила з урахуванням актуальності структурних перетворень цій проблемі значну кількість теоретич­них, методичних і практичних розробок. Але вони, як правило, виконані на макрорівні. За сучасних умов адаптації всіх господарюючих суб'єк­тів до ринкової моделі господарювання особливого значення набувають дослідження і перспективи розвитку галузевої та інституціональної структур, де визначальний вплив мають фактори зміни форм власності в процесі приватизації, пошук власного місця у ринковому середовищі, переорієнтація на вимоги експорту, забезпечення сприятливих умов для інвестиційного процесу. Все це примушує шукати нові, сучасніші мето­дологічні підходи для структурних перетворень І принципово нові ас­пекти промислової політики.

Метою даного дослідження є обгрунтування напрямів формування сучасного лісопромислового комплексу на основі галузевої та регіональ­ної структури з орієнтацією на задоволення попиту економіки держави та ринку на його продукцію при повному і ефективному використанні власного виробничо-ресурсного потенціалу.

Досягнення поставленої ме­ти можна забезпечити шляхом вирішення таких завдань:

а) дослідити світовий досвід та виконати порівняльний аналіз становища у лісових галузях України і країн світу;

б) оцінити стан, динаміку, тенденції та перспективи розвитку лісопромислового комплексу;

в) визначити пріоритети розвитку лісопромислового комплексу з урахуванням загальних тенденцій промислового виробництва після періоду кризи;

г) обгрунтувати економічне, правове і технологічне забезпечення структурних перетворень з елементами державного регулювання економіки;

д) запропонувати концептуальні основи формування ефективної структури економіки лісопромислового комплексу.

Майбутній економічний розвиток та його науково-методичне забезпечення неможливі без обгрунтування концептуальних підходів з огляду на світовий досвід і без порівняльного аналізу стану нашої економіки і конкурентоспроможних економік розвинутих країн. Цей підхід забезпечить визначення ефективних співвідношень структури економіки, від яких можна відштовхнутись або на основі яких відновити втрачені позиції.

Досвід структурної політики у країнах з розвинутою економікою показує, що вона була спрямована на зростання і підвищення ефективності функціонування промислового комплексу, на реалізацію кінцевої мети – забезпечення усталеної конкурентоспроможної національної економіки. Наприклад, на початку 70-х років продукція США була низької якості і низької конкурентоспроможності, через що торговельний баланс країни був від'ємним, сталося зниження експорту, а частка промислової продукції на світовому ринку скоротилася на третину. Промислова політика США передбачала подолання зазначених негативних явищ.

У Франції формування і реалізація промислової політики здійснювалися через державне втручання та регулювання економіки, прийняття стратегічних рішень та розробку пріоритетних напрямів науково-технічного прогресу. Всілякі міжнародні угоди були націлені на захист національних компаній від іноземних конкурентів, на створення привілеїв господарюючим суб'єктам на внутрішньому ринку.

Для промислової політики Японії при здійсненні структурних зрушень в промисловому комплексі була характерною етапність (з конкретними цілями та завданнями). Промислова політика пов'язана з пріоритетним розвитком новітніх технологій (робототехніки, генної інженерії, лазерів, засобів зв'язку), з створенням та реалізацією перспективних науково-дослідних програм.

Модель економіки Німеччини базується на опосередкованих формах регулювання з орієнтацією на попит і врахування таких чинників, як високий рівень кооперації, диверсифікації, інституціональної узгодженості, превалювання приватного сектора, державної підтримки компаній, захисту внутрішнього ринку, підвищення ролі банків, розвитку експортного потенціалу.

Наведений фрагментарний аналіз структурних перетворень у розвинутих країнах дає можливість виділити типові елементи промислової політики, які доцільно започаткувати і розширити в Україні. Основними з них є:

· законодавче прийняття стратегічних, рішень щодо розвитку структурної переорієнтації промисловості, забезпечення контролю за ключовими галузями, внутрішнім ринком та Інвестиціями;

· використання фінансової підтримки вітчизняного виробництва;

· формування зовнішньоекономічної політики у відповідності з національними інтересами;

· розробка і реалізація інноваційно-інвестиційних проектів;

· формування сітки фінансових інститутів господарського спрямування ринкового типу;

· державна підтримка вітчизняного бізнесу, виробництва та ринку.

Дослідження і розробка пропозицій щодо структурної перебудови лісового комплексу мають велике значення, бо проблему задоволення попиту держави і окремих громадян на деревину та продукцію на деревній основі за умов нестачі власної сировини можна поставити на друге місце після вирішення проблем забезпечення енергоносіями та газом.

У системі сформованих міжгалузевих комплексів лісовий як виробничо-економічна система відіграє важливу роль. Питома вага його галузей у загальному обсягу виробництва товарної продукції України що року становить близько 2,5 %, середньооблікової чисельності промислово-виробничого персоналу – близько 4,5 %, основних виробничих фондів – 2 %. Лісовий комплекс забезпечує реалізацію низки міжгалузевих функцій, які постадійно об'єднуються в ланцюг «лісовирощування – заготівля – переробка».

Аналіз стану економіки лісового комплексу, а також тенденцій і пропозицій щодо його розвитку доцільно дослідити за двома основними складовими – сировинною базою та промисловим виробництвом. Даний методичний підхід є необхідним у зв'язку з традиційними особливостями організації лісогосподарського і лісопромислового виробництв у минулому, коли були гарантовані поставки лісоматеріалів з Росії та інших регіонів, а власним лісам відводилася природозахисна роль і ресурси використовувалися не на інтенсивній основі. Промислова переробка деревини, структура випуску продукції в цілому не були орієнтовані на конкурентні умови ринкового господарювання, на формування ефективного виробництва з урахуванням діяння ринкових законів (вартості, попиту, пропозиції, конкуренції).

З економічної та соціальної точок зору ліс та його ресурси є продуктом і предметом праці, а з економічної – засобом виробництва компонентів середовища і регенеруючого впливу на навколишнє середовище, тобто ліс є товаром, має вартість, належить до відновлюваних природних ресурсів, а тому повинен використовуватися в обсягах згідно з лісівничими принципами безперервності та невиснажливості. Продуктивність лісів України характеризується високими показниками: середній запас усіх лісів у 1996 р. склав 185 м³/га (наприклад, в Індії – 216 м³/га, Румунії – 206, Угорщині – 200, США – 169, Польщі – 158, Франції – 115 м³/га); щорічний загальний приріст деревини – 36 млн. м³, щорічний середній приріст – 4 м³/га (наприклад, у Болгарії – 2,4 м³/га, Польщі – 3,4, Румунії – 4,6, Німеччині – 5,6, Угорщині – 4,5, колишній Чехо-Словаччині – 4,3, Франції – 4,1, США – 3,6 м^З/га).

Користування деревними ресурсами в Україні в цілому має тенденцію до зменшення загальних обсягів (у 1950 р. – 16,6 млн. м³, у 1965 р – 14,3 млн„ у 1996 р. – 11,4 млн., у 1997 р.~ 10,4 млн. м³). За умов економічної кризи пропозиція деревини у 1997 р. становила 10,4 млн. м³, а попит на неї – 9,3 млн. м³; за прогнозом на 1998 р., при попиті 9,7 млн. м³ і пропозиції 10,4 млн. м³ має бути забезпечене повне задоволення потреби держави і громадян у деревних ресурсах (навіть з певним розбалансуванням обсягів). Звичайно, це веде до нагромадження залишків нереалізованої ділової деревини, які щоквартально коливаються від 300 тис. до 600 тис. м³, а це, у свою чергу, впливає на обсяги лісозаготівель.

Вихід економіки з кризи приведе до зростання попиту на деревину (до 1990 р. держава споживала близько 33 млн. м³ деревини в умовно-круглому лісі при заготівлі 14,3 млн. м³), тому наукові дослідження повинні орієнтуватися на пошук внутрішніх резервів, на розширення джерел власного виробництва деревини, оскільки навіть при існуванні нинішньої структури споживання деревини, при досягненні обсягів виробництва продукції з неї на рівні 1990 р. І традиційних обсягів лісозаготівель Україні доведеться щороку закуповувати лісоматеріали на суму близько 2 млрд. дол.

При аналізі стану сировинної бази лісового комплексу та ефективності її використання слід також врахувати, що в Україні 51% лісів законодавче виділено до категорії захисних, в яких користування деревиною обмежене або ж повністю заборонене (наприклад, в інших країнах площа захисних лісів не перевищує 14%). Крім того, продуктивність наявних деревостанів залежно від умов і деревної породи є на 30-50% нижчою, ніж у нормальних деревостанах (за таблицями ходу росту); використання щорічного середнього приросту деревини в Україні складає лише 0,64 м³/га (у Чехії – 4, Угорщині – 4,5, Австрії – 4,3, Німеччині – 4, Польщі – 3,1), тобто у середньому приріст з одиниці площі у нас використовується на 16%, а в сусідніх країнах – на 75 – 100 %; більш як 1/4 площі лісів передано у довгострокове користування агропромисловому комплексу, де через низький рівень технології лісогосподарських робіт продуктивність деревостанів є у 2 рази нижчою, ніж у лісів державного підпорядкування.

В Україні не дістали розвитку плантаційне лісовирощування та цільове користування лісом для плитного та целюлозно-паперового виробництв.

Динаміка і тенденції промислового виробництва лісового комплексу, досліджені за два періоди (1965 – 1990 рр. і 1991 – 1997 рр.), показують, що за перший період якісні показники є істотно кращими: фондоозброєність праці підвищилася більш як у 3,5 раза, що забезпечило зростання її продуктивності, зниження матеріаломісткості продукції (хоча темпи зростання продуктивності праці помітно відставали від темпів зростання фондоозброєності). За аналізований період частка галузей глибокої хіміко-механічної переробки деревини зросла у загальному обсягу товарної продукції з 81 до 87%, у вартості основних виробничих фондів – з 76,7 до 86,7 %, а за чисельністю працюючих – з 63,6 до 80,4 %.

На особливу увагу в цьому аналізі заслуговують обсяги лісового господарства і лісозаготівель, які мають тенденцію до зниження. Це пояснюється стабілізацією обсягів садіння лісу, лісозаготівель та інших робіт, що дає підстави в цілому трактувати цей стан як грубу стратегічну помилку. Іншим незадовільним показником є незначні обсяги виробництва засобів виробництва для лісових галузей, що призвело до недостатнього технологічного рівня виконання робіт і до зниження якості продукції та ефективності.

За 1991 – 1997 рр. через кризу в економіці та спад обсягів виробництва у галузях не вдалося виконати завдання Державної програми розвитку лісогосподарського і лісопромислового комплексів на період до 2015 р. щодо будівництва нових підприємств целюлозно-паперового та плитного виробництв. Обсяги виробництва продукції (у вартісному та натуральному вираженні) наведено у таблиці. З даних таблиці вид­но, що виробництво продукції (в натуральному вираженні) з 1990 по 1997 р. має тенденцію до зниження, в тому числі пиломатеріалів – на 45%, деревностружкових плит – на 83, деревноволокнистих плит – на 61, клеєної фанери – на 82, целюлози – на 74, деревної маси – на 84, паперу – на 76, картону – на 67, меблів – на 78, паркету – на 75%. У 1997 р. спад обсягів виробництва уповільнився, а в IV кварталі порівняно з попереднім по більшості видів продукції відбулося зростання. Досягнута тенденція утримувалася протягом 1998 р. і в цілому очікувався приріст обсягів виробництва порівняно з 1997 р. на 1-4%. За прогнозами, у перспективному періоді (1999–2005 рр.) тенденції стабілізації будуть розвинуті, а середньорічні темпи приросту становитимуть близько 7 %.

До основних пріоритетів розвитку галузей належать:

— підвищення рівня використання продуктивності лісових земель;

· досягнення оптимальної структури виробництва деревних ресур­сів;

· розвиток вітчизняного машинобудування для лісових галузей;

· підвищення продуктивності функціонуючих деревостанІв;

· реконструкція діючих і будівництво нових підприємств, заводів за рахунок усіх можливих джерел фінансування;

— підвищення конкурентоспроможності вітчизняних видів продук­ції.

Реалізація завдань структурної перебудови економіки лісових галу­зей можлива за умови формування моделі господарювання, яка б відо­бражала такі нові сучасні напрями:

· орієнтацію галузевої структури виробництва на розвиток про­гресивних видів продукції;

· відтворення лісових ресурсів на багатоцільовій, розширеній ос­нові;

· переорієнтацію капітальних вкладень і структури джерел інвес­тування на впровадження госпрозрахунку і формування джерел власних ресурсів для лісогосподарського виробництва;

· розширення лісосировинної бази, в основному, шляхом інтенси­фікації лісогосподарського виробництва;

· докорінну зміну структури споживання сировини шляхом залу­чення до виробництва макулатури, соломи, вторинних волокнистих мате­ріалів, деревних відходів, а також докорінну зміну структури випуску продукції на деревній основі.

· Основні завдання програми: закріплення економічного зростання, підвищення конкурентоспроможності продукції галузей.

· Реалізація основних пріоритетів розвитку лісових галузей можли­ва при орієнтації на такі принципи господарювання:

· підвищення рівня задоволення попиту на деревину і продукцію на деревній основі за рахунок власного виробництва (опора на власні ресурси);

· розвиток виробництва прогресивних видів продукції (замінників цільової деревини);

· розширене відтворення лісосировинних ресурсів;

· інтенсифікацію користування лісосировинними ресурсами;

· повну та ефективну переробку сировини;

· пом'якшення негативних зрушень у виробництві сировини, кін­цевої продукції та їх споживанні;

· докорінне реформування господарського (економічного) механіз­му лісового комплексу для забезпечення госпрозрахунковості його гос­подарської діяльності;

· посилення регулюючої ролі держави у реалізації структурних змін.

· Для економічної оцінки рівня та якості структурних перетворень пропонується використати, крім загальноприйнятих критеріїв (ефек­тивності та оптимальності), ряд специфічних – таких, як:

· оптимальність лісистості території;

· оптимальність забезпечення регенерації лісом компонентів нав­колишнього середовища;

· рівень задоволення попиту 'на лісоматеріали за рахунок власного виробництва;

· частка обсягу деревини (у готовій продукції) в загальному обся­гу її переробки;

· випуск прогресивних видів продукції із знеособленого 1 м³ заго­товленої деревини;

· структура споживання сировини;

· структура випуску продукції.

Реалізацію пріоритетів розвитку лісових галузей і досягнення запропонованих критеріїв можна забезпечити за рахунок таких факторів: користування деревними ресурсами лісу повинне переорієнтуватися на інтенсивну основу; промислова переробка деревних ресурсів має здійс­нюватися на принципах повноти та ефективності. У прогнозному періоді очікується закріпити і розвинути набуті тенденції стабілізації економі­ки, що дозволить перейти до етапу нарощування обсягів виробництва.

Наведені економічні терміни і поняття спираються як на світовий досвід, так і на власну економічну специфіку, історичні, національні та культурні традиції, кон'юнктуру ринку і діяння його законі'в, існуючу структуру виробництва, потенціальні можливості. Варто зазначити, що науково визначені та обгрунтовані концептуальні основи трансфор­мування лісового комплексу і напрями підвищення ефективності його функціонування повинні охоплювати основні цілі структурної політики держаїви, етапи і пріоритети перебудови лісових галузей з урахуванням достатності джерел фінансування з боку як держави, так І окремих господарюючих суб'єктів.

Очікувані показники економічного зростання базуються на аналі­зі виробничо-ресурсного потенціалу лісових галузей, оцінці можливостей та стану реалізації заходів щодо здійснення структурної перебудови і впровадження сучасних технологій та устаткування, динаміці розвитку конкурентоспроможних виробництв і видів продукції. Звичайно, досяг­нення зазначених прогнозних обсягів стане можливим за умови вирі­шення проблем фінансової стабілізації, відновлення інвестиційного про­цесу, реформування економічного механізму лісового комплексу. Про­гнозні очікування значною мірою пов'язуються з реалізацією заходів державної Програми розвитку лісогосподарського і лісопромислового комплексів .на період до 2015 р., в якій передбачено структурні зміни у споживанні сировини та випуску продукції за рахунок пріоритетного розвитку целюлозно-паперового і плитного виробництв.

Важливим заходом структурної переорієнтації є розширення сітки спільних підприємств з випуску товарів народного споживання підви­щеного попиту, головний напрям діяльності яких — поглиблена пере­робка деревини з орієнтацією на створення конкурентоспроможних ви­дів продукції.

Введення у дію потужностей з виробництва нового конструкційного матеріалу — деревних плит середньої щільності (типу МДФ) — в Макіїв­ці Донецької області дозволить збільшити випуск меблів на якісно но­вому рівні за європейськими стандартами, виготовлення будівельних матеріалів і конструкцій, які матимуть необмежений попит на внут­рішньому і зовнішньому ринках.

У целюлозно-паперовій промисловості досягнення прогнозних по­казників орієнтоване на розширення ринку збуту продукції на основі за­ходів щодо оновлення асортименту на базі прогресивних технологій (хоча вже сьогодні окремі види галузевої продукції відповідають міжна­родному рівню якості — електроізоляційний картон, фільтрувальні па­пір і картон, синтетичний і конденсаторний папір). Також слід відзна­чити, що частка експортних поставок целюлозно-паперової продукції до країн далекого зарубіжжя збільшилася з 4 % у 1990 р. до 36—38 % у 1996—1997рр.