Стан міграції в Україні та вплив на неї організованих злочинних угруповань

Стан міграції в Україні та вплив на неї організованих злочинних угруповань

З поширенням злочинності у різних сферах нашого суспільства відбулося зростання рівня злочинності в міграційних процесах. Щороку кордони України офіційно перетинають майже 30 мільйонів іноземців. Але скільки серед них нелегальних мігрантів, невідомо. Встановлено, що транспортування “живого вантажу” стало дуже прибутковим промислом, який давно поставлений на конвеєр міжнародними кримінальними угрупованнями. Швидко оцінивши як вигідне географічне розташування України, так і наявні недоліки правового регулювання цих питань, злочинні угруповання, нелегали почали використовувати державу за своєрідний трамплін між Сходом та Заходом.

До розпаду радянської системи в колишніх республіках СРСР проблема нелегальної міграції не існувала. Правоохоронним органам доводилося мати справу в основному з політичними емігрантами, які залишались в Європі та Америці, перебуваючи в тимчасових відрядженнях, та десятками емігрантів, які слідували з Іраку й Ірану. Отже не існувала і державна програма боротьби з цим явищем. Проте з розпадом Союзу, з руйнуванням єдиного правового механізму, візового режиму та внаслідок багатьох інших об'єктивних чинників це питання набуло особливої актуальності за останні роки становлення незалежної держави.

Аналіз міграційних процесів свідчить, що першопричинами є: а) усунення “залізної завіси”; б) недоліки в охороні кордону; в) можливість заробити на емігрантах не лише організованим злочинним групам, а й приватним особам; г) миролюбний характер українців; д) відсутність національної та расової дискримінації; е) недосконалість законодавства. Ці та інші чинники спричинили нечуваний наплив в Україну, країни СНД нелегальних мігрантів з південноазіатського, близькосхідного і африканського регіонів, які використовують територію колишніх радянських республік для транзиту до найбільш розвинених країн та пошуки притулку в них. Згідно зі статистикою за останні дев’ять років міграція азіатів у Європу зросла в 20 разів і вже встигла увійти в лексикон правоохоронних органів як “жовта небезпека”. Поява нового транзитного каналу через Україну для нелегальних мігрантів спричинила серйозну занепокоєність керівництва європейських держав. Вони додатково змушені розв’язувати проблему робочих місць, врегульовувати виникаючі на міжетнічній основі ворожнечі конфлікти з чисельними людськими жертвами, що періодично спалахують, зокрема в Німеччині, Англії, Франції.

У процесі дослідження цієї проблеми співробітники МНДЦ встановили, що нелегальна міграція як різновид дій організованих злочинних угруповань має сталу тенденцію до зростання і вважається досить небезпечною у часовому вимірі.

Проведений аналіз доводить, що в Україні активізувалася діяльність організованих злочинних груп, що спеціалізуються насамперед на створенні транснаціональної високоефективної системи управління нелегальними міграційними потоками. Ми також стверджуємо, що збільшення потоку неконтрольованої нелегальної міграції призвело до значного зростання криміналізації суспільства в прикордонних районах України. Крим того, зафіксовано збільшення кількості затримань громадян України – жителів прикордонних населених пунктів, які були помічниками нелегальних мігрантів, а саме їх наставниками, провідниками, пособниками, переправниками. Для значної частини населення, зокрема на угорській ділянці кордону, пособництво порушникам кордону стало для багатьох мешканців цих регіонів постійним та головним засобом існування.

Найбільш об’єктивно характеризують поширеність нелегальних мігрантів дані про їх затримання за два останні роки, що стає очевидним з таблиці.

Таблиця

Дані стосовно затриманих нелегальних мігрантів у 1999 – 2000 рр.

Суттєве зниження показників нелегальної міграції відбулося через вилучення зі статистичних даних громадян, які прибувають на Україну з Латвії, Литви, Естонії, Азербайджану, Вірменії, Грузії, Молдови, Болгарії, Румунії, колишньої Югославії у 2000 р. (як нелегальні мігранти вони не враховувалися). Крім того, ситуація загострюється й через те, що значний потік нелегальних мігрантів через Україну йде з регіонів, охоплених військовими конфліктами, де процес збагачення відбувся завдяки тероризму, наркобізнесу, внаслідок чого накопичуються значні кошти від занять такими видами злочинної діяльності.

Наведений аналіз, матеріали попередніх досліджень затримання нелегальних мігрантів в Україні показують, що держава поступово перетворюється з країни-транзиту на країну-накопичувача нелегальних мігрантів [1].

З матеріалів слідчої практики встановлено, що затримані іноземці, як правило, мають досвід бойових дій: брали участь у диверсійно-розвідувальних та партизанських операціях, збройних нападах. Вони створили в країнах Заходу “колонії” зі своїм побутом: суворою дисципліною, правом сильнішого, власним “судом” і системою покарань. Подібні колонії – поселення починають створюватися й в Україні. Під їх контроль переходить частина сфери послуг, ринки, зокрема у великих містах. Такі мігранти ведуть в Україні бандитський спосіб життя та поширюють небезпечні інфекційні захворювання.

А перспектива виникнення сьогодні в Києві, Харкові, Дніпропетровську африканських, арабських, індостанских етнічних кварталів нелегальних іммігрантів стає все більш реальною. Як приклад, за даними правоохоронних органів, керівники китайських іммігрантів протягом однієї години можуть зібрати до 30 тис. своїх співвітчизників.

Досить часто “гість” привозить із собою всю велику “родину”, яку необхідно годувати. Який же хліб у нелегалів, за що вони живуть? Про чесні заробітки не йдеться зовсім. У кращому разі, їх “годує” сумнівна торгівля, у гіршому – кримінальні заробітки. Тому непоодинокими є крадіжки, участь у злочинних угрупованнях, продаж наркотиків тощо [2]. Ці люди не проходять санітарний контроль і дуже часто привозять екзотичні захворювання. Досвід нашої держави показує, що поступово відбувається латентний процес зі створення так званих етнічних груп китайців, турків, чеченців, таджиків, сирійців та інших, де існують свої порядки та закони. Це поки що очевидно з окремих районів великих міст, але згодом стане дійсним утворенням.

За різними даними, сьогодні в Україні зібралося понад 100 тис. громадян із найбідніших країн Азії й Африки. На перспективу правоохоронними органами варто взаємодіяти та враховувати інформацію відповідних служб країн СНД, з яким у нас “прозорий” кордон. Крім того на кордоні з європейськими країнами та Росією накопичилося майже 2 млн. нелегальних візитерів. Власне, нелегальних мігрантів практично неможливо перерахувати. Прикордонники враховують лише затриманих порушників, міліція проводить розрахунки з кількості накладених штрафів та оформлених протоколів и т.ін. Нелегально перетинаючи кордон, вони платять побори ОЗУ, а чинне законодавство в Україні, на відміну від юридичної практики більшості європейських країн, до прийняття нового КК України не відносило організацію незаконного переміщення іноземних громадян через державний кордон до розряду кримінальних.

Фахівці вважають, що оскільки в найближчому майбутньому росту добробуту в країнах, звідки відбувається приплив мігрантів не передбачається, то і процес цей триватиме [3]. Крім того, за всіма законами розвитку суспільства він переходитиме від стихійності до упорядкованості та структурованості. Тому представники міжнародного й вітчизняного криміналітету вбачають джерело гарантованого доходу. Організовані злочинні угруповання, що займаються таким видом бізнесу, зрозуміли це ще тоді, коли на кордонах України прикордонниками затримувалися кілька десятків нелегальних мігрантів, наприклад, за 1991 р. – всього 148 осіб. Для порівняння: лише за минулий рік затримано понад 5 тис. “нелегалів”. Характерно, що затримання нелегальних мігрантів має тенденцію щорічного зростання. Організація “переправ” стала однією зі сфер кримінального бізнесу, що за прибутковістю в кримінальній спеціалізації посідає четверте місце після торгівлі зброєю, наркобізнесу та торгівлі краденими автомобілями. Нелегальна міграція як вид організованої транснаціональної злочинності стимулює в Україні та сусідніх європейських країнах підпільний ринок дешевої праці, провокує відтік коштів у тіньовий сектор економіки, сприяє виникненню напруженості у відносинах із сусідніми країнами.

Ця проблема у сфері боротьби з нелегальною міграцією стосується і України. Суть у тому, що і українські громадяни, які намагаються влаштуватися за кордоном у будь-який спосіб, для Європи є теж “жахливими нелегалами”, які у європейських країнах спричинюють такі ж наслідки, як і мігранти – вихідці з Азії. Але розв’язати цю проблему можливо за кардинального покращання економічної та правової ситуації в країні.

На сьогодні організатори каналів нелегальної міграції атакують наш західний кордон з тилу. Тому правоохоронні органи, службовці Держкомкордону розуміють, що випустити їх безперешкодно в західному напрямі – означає незабаром одержати їх назад. Незважаючи на наявну, хоча і недосконалу контрольно-пропускну систему, організатори злочинних угруповань хитро спланованих акцій продовжують шукати слабкі місця на західному, одесько-кишинівському та інших кордонах України. Для незаконної переправи використовують різний автотранспорт і навіть контейнери. Наприклад, нещодавно прикордонники на західному кордоні виявили в спеціальному днищі, під паливним баком міжміського автобуса, групу нелегалів. Керівники Держкомкордону стверджують, що нелегальна міграція, як і наркобізнес, також загрожує національній безпеці. Правоохоронні органи дійшли до висновку, що зі зростанням кількості непроханих закордонних візитерів збільшується й кількість наших співвітчизників, які допомагають нелегалам переправлятися до зарубіжних країн. Вартість затриманих товарів, що бажали таємно переправити нелегали через кордон, щороку становить сотні мільйонів гривень.

Потік небажаних візитерів поповнюється й через власників фальшивих віз, на яких спеціалізуються “народні умільці”, зустрічаються випадки, коли в цьому “бізнесі” їм допомагають і співробітники правоохоронних органів. Не все ще продумано на рівні державних органів. Виявлено, що, на відміну від 50-копійкових талонів на проїзд у міському транспорті наші 100-гривневі візи навіть не мають спеціального захисту від підробки, хоча у наших найближчих сусідів Білорусі та Молдови візові документи мають голографічні знаки.

Детальний аналіз звітних матеріалів відповідних державних установ (МВС, СБУ, Держмитслужби, Держкомкордону), діяльність яких пов’язана з розглядом та вирішенням цих питань за роками: 1998, 1999, 2000, свідчить, що до адміністративної відповідальності за порушення правил перебування в Україні притягнуто у 1998 р. 69 594 іноземців, 2491 іноземцю скорочено термін перебування в Україні, 5176 іноземців було вислано за межі України.

Враховуючи таку кількість наявних мігрантів, з метою їх приборкання правоохоронці за останні два роки здійснювали операції “Іноземець” та “Мігрант”, під час яких намагалися виявити осіб, які часто маскувалися під біженців.

Так, лише під час проведення у 1999 р. комплексної цільової операції “Мігрант” органами МВС виявлено 8,1 тис. іноземців – порушників, яких притягнуто до відповідальності за ст. 203 КУпАП, нелегальних мігрантів – 2,2 тис. осіб. Припинено 2,3 тис. інших адміністративних правопорушень, скоєних іноземцями, скорочено термін перебування в Україні 948 особам. До адміністративної відповідальності притягнуто 2,8 тис. посадових та фізичних осіб України, дії яких сприяли порушенням законодавства про правовий статус іноземця.

За ініціативи Укрзалізниці та при взаємодії представників Держкомкордону, МВС і СБУ у тому ж 1999 році в прикордонних районах затримано 11 688 нелегальних мігрантів, з них – 3043 особи під час переміщення на транспорті (26% від загальної кількості затриманих), у тому числі у 78 випадках виявлено 957 нелегальних мігрантів, яких перевозили залізницею (8,2%) та у 150 випадках – 2086 нелегальних мігрантів, які пересувалися автомобілями (17,8%).

Серед мігрантів, затриманих у 1999 році, чоловіки становили 9315 осіб, жінки – 983, діти – 1390, а у 1999 р. ці показники збільшились на 15%.

Характерно, що проблема мала стійку тенденцію до поширення і у 2000 році. У зв’язку з її загостренням минулого року з метою стабілізації оперативної обстановки, що спричинили міграційні процеси, знешкодження криміналітету в цій сфері, протидії нелегальній міграції та пов’язаними з нею негативними явищами і правопорушеннями в першому та третьому кварталах проведено широкомасштабні загальнодержавні спеціальні операції “Мігрант”. Так, з 13 по 20 лютого 2000 р. для реалізації запланованих заходів було залучено майже 33 тис. особового складу. Обстежено та перевірено 32,6 тис. об’єктів, транспортних засобів та приватних адрес, пов’язаних з проживанням та можливим перебуванням іноземців, у тому числі: навчальних закладів – 3,1 тис., туристичних організацій – 53,5, речових та продовольчих ринків – 4,0 тис., закладів відпочинку та розважального характеру – 12,1 тис., пасажирських поїздів міжнародного сполучення – 4,7 тис., одиниць транспортних засобів – 15,8 тис. Під час реалізації запланованих заходів виявлено та притягнуто до відповідальності – 10 тис. іноземців-порушників, серед яких 2,6 тис. нелегальні мігранти, затримано 780 іноземних осіб без документів, 1,3 тис. іноземців-порушників вислано за межі України, відносно 793 осіб оформлено матеріали щодо скорочення терміну перебування в Україні. Під час проведення цієї операції припинено 5,1 тис. адміністративних правопорушень, скоєних іноземцями. До адміністративної відповідальності притягнуто 2,3 тис. посадових та фізичних осіб, чиї дії сприяли порушенню законодавства про правовий статус іноземців. Зупинено діяльність 13 комерційних структур, причетних до протиправної легалізації іноземців. У ході операції розкрито 277 злочинів по лінії карного розшуку, скоєних іноземцями, з яких 126 – скоєно особами з Кавказу. з незаконного обігу вилучено 154 одиниці вогнепальної, холодної зброї та набоїв. До адмінвідповідальності притягнуто 287 власників мисливської та газової зброї.

З 25 по 27 вересня вдруге у 2000 р. було організовано проведення загальнодержавної операції “Іноземець”, під час якої порушено 382 кримінальні справи стосовно 404 іноземних громадян та осіб без громадянства, в тому числі 18 кримінальних справ стосовно учасників міжнародних гастролюючих злочинних груп. По справах заарештовано 131 особу. Затримано 145 злочинців, які знаходились у міжнародному розшуку. Виявлено та притягнуто до відповідальності понад 4,5 тис. іноземців, які порушували встановлені правила перебування в Україні. В ході проведення оперативно-розшукових заходів виявлено 600 об’єктів, де злочинні угруповання переховували нелегальних мігрантів; притягнуто до встановленої законом відповідальності 628 юридичних та фізичних осіб, чиї дії сприяли іноземцям-порушникам; затримано 17 організаторів каналів нелегальної міграції та 13 переправників. У злочинців вилучено: вогнепальної зброї 63 одиниці, набоїв – 3,4 тис. штук, вибухових речовин – 7,28 кг, наркотичних засобів – 140,5 кг, в тому числі “важких” наркотиків – 41,7 г.

Вражаючою є картина з цього питання і за квартальними підсумками 2000 року. Лише прикордонними військами поквартально виявляється від 2 до 3 тис. нелегальних мігрантів.

За даними Держкомкордону України у 2000 р. за перше півріччя стосовно мігрантів порушено 175 кримінальних справ, а в другому – майже 200.

З аналізу виявлених і припинених каналів нелегальної міграції, здійснених прикордонними військами та правоохоронними органами України очевидно, що чисельність злочинних угруповань, які займалися їх організацією, в абсолютній більшості випадків становить від трьох до десяти осіб. Такі групи мають чітку організацію, налагоджену систему зв’язку, зовнішні зв’язки, а також інші характерні для організованого злочинного угруповання ознаки.

Однак боротьба з непроханими гостями ведеться ніби в замкненому колі за добре відомою формулою: злочин – затримання – звільнення – злочин. Бо у Міністерстві внутрішніх справ не має ні коштів, ні спеціального приймальника-розподільника, для утримування нелегалів. А тому їх через деякий час випускають. Трапляються випадки, коли непроханих гостей міліціонери навіть відмовляються забирати у прикордонників, мотивуючи це відсутністю коштів на депортацію та їх неможливе тимчасове утримання.

Мабуть, Україна ще довго страждатиме як через власну гостинність, так і відсутність діючих норм протидії. А поки що нелегальними мігрантами займаються представники 7 відомств: МВС, МЗС, СБУ, Держдепартаменту у справах національностей і міграції, Міністерства праці, митники, прикордонники. Як тут не згадати народну мудрість: “Де сім баб, там дитя безносе”.

В Україні не існує імміграційного законодавства, що наявне у цивілізованих країнах. Правова база, що існує в Україні, не в змозі охопити величезний перелік практичних питань з боротьби з нелегальною міграцією. Не має сумнівів, що саме це і є головною причиною багатьох проблем, із якими щодня зіштовхуються прикордонники та правоохоронні органи. Відсутня поки спеціальна структура, орган, що повинен централізовано займатися цим питанням.

Є в Україні закон про правовий статус іноземців, яким задеклароване створення департаментських служб при МВС. Не перший рік існують постанови Кабінету Міністрів, які не лише передбачають створення відповідних міграційних пунктів, але і являють собою цілеспрямовану й розгорнуту програму боротьби з нелегальною міграцією. Однак, на великий жаль, ці ділові пропозиції існують поки що лише на папері через хронічний дефіцит коштів.

Тому з проблемою нелегальної міграції прикордонники, міліція залишилися один на один.

Час від часу компетентні інстанції звертаються до Верховної Ради із закликами прийняти нарешті імміграційне законодавство бажано настільки досконале, як у країнах Європи.

З прийняттям нових законів варто поспішити. Агресивні, матеріально незалежні ОЗУ, автономно зростаючі етнічні громади, так само як і транснаціональні сили, що керують процесом нелегальної міграції, незабаром можуть накопичити потенціал, достатній для впливу на прийняття політичних рішень, проплачувати необхідні їм корективи в законодавстві, висвітлення необхідної інформації.

Можливість виправити стан речей вбачається у чіткій взаємодії органів, що здійснюють імміграційний контроль на етапах: а) оформлення візи; б) пропуску через державний кордон; в) реєстрації іноземців в органах паспортної служби; г) контролю за мігрантами, які ухиляються від реєстрації; д) оформлення перебування, виїзду осіб, які перебувають на навчанні.

Одне з невідрегульованих питань у правовій площині залишається прибуття на навчання іноземних громадян. Так, під час перевірок правоохоронними органами встановлено, що 60% іноземців, яким вітчизняними навчальними закладами було видано запрошення на навчання, кордон перетинали, але до місця навчання не прибули і їх місце знаходження невідомо.

Хочеться зосередити увагу на проблемі, що в Україні на сьогодні не має єдиного комплексного еміграційного кодексу. І вже зараз необхідно посилити вимоги стосовно надання запрошень в Україну не лише майбутнім студентам, туристам, а й бажаючим одержати приватні та службові візи, оскільки цей механізм є дуже ліберальним.

Диспозиції статей діючого Кримінального кодексу України передбачають відповідальність окремо за незаконне перетинання кордону, використання підроблених документів, незаконні валютні операції, посадові зловживання. Навіть за сукупності цих статей виконавці одержують незначні терміни покарання, часто умовно, чи з відстрочкою виконання вироку. Слідча та судова практика доводить, що організаторів каналів, як правило, до відповідальності не притягують. Спеціалісти зазначають, що прийнятий Верховною Радою новий КК України (ст. 149, 331, 33), комплексно враховує ситуацію сьогодення.

Аналізуючи законодавство зарубіжних країн, необхідно зазначити, що жорсткість законодавства щодо боротьби з нелегальною міграцією в Білорусі та Румунії принесла дійсні результати. Сусіди збільшили термін кримінальної відповідальності організаторів каналів – вони тепер підлягають кримінальній відповідальності до 10 років; передбачено й економічні санкції, у тому числі величезні штрафи, конфіскація.

Підсумовуючи все сказане, можна дійти до висновку, що в державі проводиться певна правова робота, але на сьогодні в Україні по-перше, з позиції права не визначилися з новим явищем, що має тенденцію поширення – нелегальна міграція; по-друге, ще не створено відповідних заходів протидії цьому вкрай небезпечному соціальному явищу, а вжиті часткові кроки не впливають на захист національних інтересів; і, по-третє, наявне нормативно-правова база неефективно регулює міграційні процеси.

1. Див.: Ковалкін І. Поняття “біженець”: критерії визначення в законодавстві України” // Право України. – 1999. – № 11. – С. 112 – 117; Тодика Ю. Конституционно-правовой статус и беженцев в Украине. – Харьков. – 1999. – С. 29; Ковалишин І. Правовий статус біженців в Україні як вид правового статусу іноземців // Право України. – 2001. – № 2. – С. 38 – 42.

2. Див.: Науменко С. Нелегальная миграция в Украине: пути и методы решения // Проблеми активізації конституційно-правових досліджень і вдосконалення викладення конституційного права: Збірник наукових статей. – Харків, 1999. – С. 270 – 278; Урядовий кур’єр. – 1999 ‑. 15 груд.

3. Див.: Джужа О., Мозоль А. Міграаційні процеси та злочинність в Україні і їх взаємозв’язок // Право України. – 1998. – № 7; Кузьменко О. Боротьба з нелегальною міграцією в Україні // Вісник Української Академії державного управління. 1999. – № 4. – С. 283 – 287.