Розвиток мислення учнів у процесі оволодіння навичками культури писемного мовлення

Розвиток мислення учнів у процесі оволодіння

навичками культури писемного мовлення

Одним із критеріїв визначення рівня культури людини є її мислен­ня і мова. На жаль, у сучасній школі формування мислення і ви­ховання мовної культури учня здійснюються не на належному рівні. Ці питання є нині чи не найскладнішими на шляху перебудови школи, удосконалення її навчально-виховного процесу. Більшість учнів не вміє мислити, а отже, письмово викласти свої думки. Вони не мають навичок сприймати явища і процеси, що відбуваються навколо, не вмі­ють їх описати, бо не володіють відповідним запасом лексики. І це пе­редусім тому, що вчитель на уроках мало уваги приділяє розвиткові ло­гічного мислення учнів. Перш ніж давати знання, писав В.О.Сухомлинський, треба навчити думать, сприймати, спостерігати; розумове вихо­вання далеко не одне й те ж, що добування знань.

Практика переконує: на уроках української мови робота зі словом хоч і складний, але необхідний процес.

На одному з вересневих уроків у п'ятому класі я запропонувала уч­ням поширити найпростіше речення Зійшло сонечко. При цьому опор­них слів не дав. І ось результат: Зійшло яскраве сонечко. Зійшло ласка­ве сонечко. Уже зійшло приємне сонечко. Зійшло красиве сонечко. Зі­йшло тепленьке сонечко. Над школою зійшло сонечко.

Обмеженість дитячого мислення очевидна. До слова сонечко вони механічно засвоїли в молодших класах ряд часто вживаних прикметни­ків: ясне, яскраве, ласкаве, красиве, тепленьке. Невміння глибоко осмис­лювати те, про що вони мають писати, позначається на складанні як ок­ремих речень, так і зв'язного тексту.

Отже, необхідно спонукати учнів до творчості, осмислення суті зав­дання. І насамперед організувати роботу над збагаченням лексики через уміння відчувати навколишнє. Для цього вчителеві слід створювати в класі сприятливу естетичну атмосферу. Велику роль має відіграти робо­та зі словом у пізнанні учнями найтонших нюансів рідної мови, її смис­лових відтінків, краси.

У п'ятому класі таку роботу я проводжу щоденно, навіть поза уро­ками. Вивчаючи ту чи іншу тему, школярі осмислюють десятки речень, вчаться розкривати образність людської думки, втіленої в окремих словах і словах і словосполученнях. У робочому, зашиті вони записують речення про рідний край, його людей та красу праці. Підбираю такі речення, які б впливали на духовну культуру учня, розвивали його мислення, активізу­вали мовну діяльність.

На уроці з теми «Головне і залежне слово в словосполученні» за­писуємо кілька речень: Над широкими ланами жита піднялося і посміх­нулося літнє сонечко, і в голубому небі забриніла дзвінко й весело пісень­ка жайворонка. Навіть колосочки стали прислухатися пісні тієї. А вона розлилася над полем, і все довкола заграло в ріднім краї... Діти визна­чають у реченнях словосполучення, головне й залежне слово в них. Крім того, вони відчувають красу рідної землі, прагнуть висловити свої вра­ження. До словосполучення забриніла пісенька Таня І. добирає синоні­ми: дзвенить, лунає, лине, розлягається, звучить. Ці слова будуть влуч­ні тоді, коли пісенька справді хвилює, підносить, звеличує. А може бути навпаки, доповнюють Інна К-, Микола К-, Валера О., коли пісня бринчить, лязгає, тринькає, тенькає. Така робота активізує творчу діяльність школярів, формує уміння й навички осмислювати слово в реченні і ре­чення в тексті. Через деякий час пропоную нове завдання творчого ха­рактеру — написати твір «Зійшло сонечко». Без ретельної підготовки не варто починати роботи. Необхідно активізувати увагу учнів, націлити їх на творче вирішення поставленого завдання. Записуємо в робочі зошити опорні слова:

Вересневий, посміхатися лагідно, промінь сонечка, трудове місто, забриніли лис­точки, веселий настрій, високо здійнятися, мирний, початок дня, верховіття дерев, гілочка берези, поспішати, легенький вітерець, краплини роси, осінні квіти, рідна стежи­на, музика, блакить неба, щасливі люди, плесо річки.

По закінченні цієї роботи проводжу бесіду на тему «Краса нашого слова». При цьому прагну навчити учнів осмислювати значення кожного слова, розуміти його смислові відтінки. Усно складаємо окремі слово­сполучення і невеличкі речення на задану тему. Здебільшого з «важки­ми» словами грайливий, верховіття дерев, плесо річки та ін. Для роботи з розвитку зв'язного мовлення маю кілька папок з роздатковим і дидак­тичним матеріалом, який допомагає активізувати діяльність учнів під час згаданої бесіди. Наведу фрагмент такої бесіди з учнями про красу слова:

Діти, подумайте і скажіть, які слова можна дібрати до іменника дерево, щоб описати його з різних точок зору, підкреслити його особливу красу. При цьому ви можете користуватися будь-якими ілюстраціями, фотографіями, матеріалами, що ле­жать на парті. Можна також дивитися через вікна нашого класу на подвір'я, вулицю, в сад, де ростуть дерева.

Тим спонукаю учнів до цілеспрямованого мислення. Діти захоплено працюють, бо перед ними посильне і водночас цікаве завдання. Його ж конкретика змушує учнів зосереджено працювати над словом. Вони до­бирають десятки різних за своїм лексичним значенням слів до іменника дерево:

високе, гіллясте, спиляне, старе, дупласте, тонке, розкішне, молоденьке, похилене, прострелене, струнке, крислате, сухе, самотнє тощо.

Учні створюють також невеликі оповідання про дерево. Необхідно, щоб діти розуміли відтінок кожного слова, його смислове навантаження, скажімо в словосполученнях розкішне дерево, обпалене дерево. Так здійснюється розумове зростання учнів, розвивається культура їхнього мислення і мовлення. На уроці з розвитку зв'язного мовлення учні скла­дають сотні слів і словосполучень на задану тему, десятки простих по­ширених і складних речень. Вони опрацьовують також правила вживан­ня слова в реченні, ознайомлюються з поняттям синоніміки і вчаться добирати синоніми. Як свідчить практика, саме знання синоніміки мов­лення дає змогу дітям будувати й перебудовувати речення, добирати по­трібні за змістом і смисловим відтінком слова.

Таким чином, готуючись до твору, учні «знаходять» нові для себе слова; осмислюють їх лексичне значення. І тільки після такої творчої підготовки, вдумливої роботи над словом, над заданою темою діти по­чинають писати твір на чернетці. Важливо, щоб кожний учень старанно працював над твором, добираючи потрібні слова і роблячи усілякі ви­правлення. Лише за таких умов учень вироблятиме в собі вимогливість і розвиватиме культуру писемного мовлення. Звичайно, учень відразу не напише хорошу роботу. Згадаймо слова В.О.Сухомлинського про те, що творчість не приходить до дітей просто з натхнення. Творчості треба навчати. Дитина лише тоді складе твір, коли вона почує його від учителя і матиме як зразок. Тому ніяк не зайвим буде наприкінці підго­товчої роботи зачитати кілька невеличких творів.

Лише після детальної підготовчої роботи учні справляться із завдан­ням, виявлять уміння оперувати словом, потрібними художніми засоба­ми. Для прикладу наведу твір Олексія М.

Зійшло сонечко

Над нашим прекрасним трудовим містом зійшло мирне осіннє сонечко. Якось по-особливому ласкаво посміхнулося, і враз усе посвітлішало, повеселіло. Грайливо блиснув сонячний промінь у краплинах роси на пелюстках вересневих квітів, підморгнув золотаво у скельцях ледь помітних на ставку хвиль, і все відразу стало якимось чарівним і казковим. А легесенький вітерець обережно торкнувся ніжних гілочок стрункої берізки, і на ній забриніли багряні листочки. Розлилась повсюди музика веселого осіннього дня — над верховіттям дерев, високими будинками, над річкою і колгоспними ланами. На городах скриплять вози під вагою дорідної картоплі, буряків та гарбузів. А на ланах гудуть потужні машини — то вони везуть зібраний урожай. Скрізь лунає дзвінка пісня праці й щастя. І здійнялась вона високо в небо. Здається, до самого сонця лине ота прекрасна мелодія початку трудового дня...

На одному з наступних уроків обов'язково аналізуємо виконану роботу, навчаємо кожного творчо опрацьовувати допущені помилки, сти­лістичні неточності у побудові речень. Головне, щоб допущені помилки не залишились поза увагою. Вимагаю також, щоб учень не тільки са­мостійно виправив помилки у складанні твору, а й порівняв свою робо­ту з роботою інших учнів, зробив певні висновки. Крім того, аналізуючи твори п'ятикласників, обов'язково зачитую кілька кращих творів, визна­чених самими ж учнями. Доречним буде обговорення творів за окреми­ми частинами. Діти повинні зрозуміти, що вміння красиво передати зміст і певний образ насамперед залежить від правильного використання слова в реченні, від зв'язку його з іншими словами.

Виписую речення з твору Оленки Т. «Зійшло сонечко» на дошку:

Як весело влітку гуляти вулицею з подругами на яскравому сонечку в м'яча.

Пропоную кожному самостійно опрацювати записане речення, ос­мислити його зміст, знайти допущену помилку і записати речення пра­вильно. Здається, що завдання елементарне, але п'ятикласники не од­разу знаходять стилістичну невправність «гуляти вулицею», «на яскра­вому сонечку в м'яча». Учні виконують невелику творчу роботу: до діє­слова гуляти дібрати іменники, які потребують місцевого відмінка. Те­пер Оленка Т. пише:

гуляти на вулиці; гуляти на подвір'ї; гуляти на галявині; гуляти біля хати; гуля­ти на майданчику. Гуляти на дорозі небезпечно.

Вона перебудувала речення, глибоко осмисливши і його зміст, і пра­вила вживання потрібних слів:

Як весело гуляти з подругами на вулиці в м'яча, коли яскраво світить мирне сонечко.

Таким чином, навчаючи учнів правильно будувати речення за смис­ловим зв'язком — ми не тільки збагачуємо їхню лексику, а, передусім, розвиваємо мислення і культуру мовлення учнів. Це складний і досить тривалий процес, що потребує систематичності і послідовності в роботі. Вивчаючи з учнями будь-яку тему, вчителеві слід на яскравих при­кладах окремих словосполучень і речень пояснювати, що в нашій мові всі слова становлять єдину систему. У мові слів значно менше, ніж по­нять. Саме тому й виникає у мовленні багатозначність слова, яку учень повинен знати й відчувати.

Не слід учителеві шукати якісь особливі прийоми, методи, щоб роз­вивати в учнів мислення і культуру мовлення. Найпростіші вправи мож­на давати так, щоб вони спонукали до осмисленості виконуваної робо­ти. Наприклад, після засвоєння учнями відокремлених уточнюючих чле­нів речення у восьмому класі, пропоную самостійно скласти чотири ре­чення, де б запропоновані словосполучення були уточнюючими члена­ми. Речення мають бути про працю людини, про наш рідний край. На дошці записуємо словосполучення:

Лівий берег річки Прут.

Трудові руки робітника й хлібороба

Красується колосом нива.

Таке завдання потребує від учня зосередженості і вдумливості: у простоті завдання — деталь складності, яка і є рушійною силою мис­лення. Подані словосполучення слід використати не в будь-якому речен­ні, а в реченні про свій рідний край і працю його людей. За такої орга­нізації навіть найслабший у навчанні учень буде працювати.

Виконана робота — наслідок напруженого мислення і творчих зусиль учня. Здається, звичайна вправа, але вона спонукає мислити на по­дану тему, самостійно аналізувати, оцінювати певні явища з власної життєвої позиції. Звичайно, робота такого плану забирає чимало на­вчального часу, проте доцільність її очевидна.