Характеристика рослин гадючник в язолистий гарбуз звичаний гвоздика дельтоподібна

Реферат з біології

на тему:

Характеристика рослин:

ГАДЮЧНИК В'ЯЗОЛИСТИЙ
ГАРБУЗ ЗВИЧАЙНИЙ
ГВОЗДИКА ДЕЛЬТОПОДІБНА

Багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Має повзуче дерев'янисте кореневище. Стебло до 200 см заввишки, не-розгалужене, облиствене. Листки переривчасто-перисті. Квітки дрібні, двостатеві, правильні, 5-пелюсткові, жовтаво-білі, запаш-ні, в густому волотистому суцвітті. Пелюстки - з довгим нігти-ком. Цвіте у червні - липні. Плід - листянка.
Гадючгник в'язолистий росте по всій території України на вологих луках, берегах річок і болотах, у заболочених лісах.
Заготовляють траву піл час цвітіння рослини і кореневища з корінням восени (вересень - жовтень).
Трава гадючника в'язолистого містить барвники, дубильні речовини, аскорбінову і саліцилову кислоти, глікозид гаультерин і спіреїн, ефірну олію.
Галенові препарати гадючника в'язолистого мають анальгетичні, протизапальні, протиревматичні, потогінні, сечогінні властивості. Застосовують внутрішньо у вигляді настоїв чи відварів трави або коріння. Використовують як потогінний засіб при грипі й гарячці, протизапальний при подагрі, ревматизмі, заспокійливий при істерії, болях у шлунку і кишках, при геморої, при хворобах сечового міхура і нирок, як загальнозміцнюючий засіб при катарі верхніх дихальних шляхів, бронхітах, бронхіальній астмі. Зовнішньо використовують (свіжий сік, відвари, мазі) при лікуванні ран, виразок, фурункулів, при білях, укусах змій або скажених тварин.
Внутрішньо - настій трави гадючника в'язолистого (1 ч ложка сухої сировини на 200 мл окропу, настоювати 50 хв), пити по 50 мл 4 рази на день.
Зовнішньо - мазь (10 г порошку коріння гадючника в'язолистого на 50 г внутрішнього жиру або вершкового масла) для змазування уражених місць при запальних дерматозах і розтирань при ревматизмі, подагрі. Для промивань ран, спринцювань, для клізм при проносах та для примочок до ран, виразок, фурункулів (настій або відвар суміші гадючника і гірчака зміїного по 20 г на 2 л окропу).

ГАРБУЗ ЗВИЧАЙНИЙ
(гарбуз столовий, кабак, диня)
Cucurbita pepo
Тыква обыкновенная

Однорiчна однодомна трав'яниста сланка рослина родини гарбузових. Стебло шорсткоопушене, чіпке з розгалуженими вусиками, до 10м завдовжки. Листки великi, серцеподібнi, шорсткоопушенi. Квiтки одностатевi, одиничнi, пазушнi; вiночок п'ятироздiльний, жовтогарячий. Квiтконiжки (тичинкових квiток) тупоп'ятиграннi. Цвiте у червнi - серпнi. Плід - ягодоподiбний, великий, кулястий або видовжений.
Вирощують як харчову та кормову культуру.
У науковiй медицинi використовують насiння, в народнiй - м'якуш плода, плодонiжки, корiння. Заготовляють м'якуш i насiння в перiод повної стиглостi, а коріння - восени, пiсля збору плодiв.
Плоди мiстять цукор, органiчнi кислоти, вiтамiни (А, С, Вс, РР, В6, В1, В2), мiнеральнi речовини (калiй, залiзо, мiдь, цинк, кальцiй, фосфор). У насiннi є жирна олiя, фiтостерин (ку-курбiтол), cмолистi речовини, вiтамiни, органiчнi кислоти.
Насiння гарбуза проявляє гельмiнтогінну дiю, його використовують як засiб проти стьожкових i круглих глистiв. М'якуш гарбуза використовують як сечогiнний, жовчогiнний та послаблюючий засiб. Вiдвар гарбузових черешкiв (хвостикiв) має сечогiнну дiю. Корiння гарбуза стимулює статеву активнiсть (при iмпотенцiї).
Внутрiшньо - очищене сире насiння гарбуза з сiро-зеленою шкiрочкою застосовують для дегельмiнтизацiї та профiлактики стьожкових глистiв i як сечогiнний засiб (дорослим - 300 г насiння, дiтям до 5 рокiв - 75 г, до 7 рокiв - 100 г, до 10 рокiв - 150 г, до 15 рокiв - 200 г). Через 4 год пiсля вживання останньої порцiї приймають проносне, а через 30 хв обов'язково ставлять клiзму. Сік м'якуша п'ють по 2 ст. ложки тричі на день (при хворобах печiнки, нирок). Сік м'якуша гарбуза вживають при нудоті й блювотi під час вагiтності. Вiдвар черешкiв (1:20) приймають по 100 мл 4 рази на день при гiпертонiчнiй хворобi, серцевiй не-достатностi, набряках. Вiдвар корiння (2 ст ложки висушеного корiння заливають 1 л окропу i кип'ятять 20 хв), п'ють по 100 мл 5 разiв на день на протязi трьох тижнiв при статевiй слабкостi (iмпотенцiї). Насінням гарбуза лікують простатит.
Зовнiшньо - м'якуш гарбуза накладають на пошкодженi дiлянки шкiри при опiках, екземi.

ГВОЗДИКА ДЕЛЬТОПОДІБНА
Dianthus deltoides
Гвоздика дельтовидная

Багаторiчна сизувата або зелена трав'яниста рослина родини гвоздикових. Має тонке повзуче кореневище. Стебло висхiдне. Листки супротивнi, по краях i середнiй жилцi - шорстковолосисті. Квiтки правильнi, двостатевi, одиничнi. Пелюстки зубчастi, червонi. Цвiте у червнi - вереснi. Плід - коробочка.
Росте на луках, галявинах, узлiссях.
Стародавня грецька легенда розповiдає, що примхлива богиня мисливства Дiана якось дуже розсердилася на хлопчину-пастуха за те, що своєю грою на сопiлцi розганяє звiрiв i заважає полюванню. В приступi гнiву Дiана влучною стрiлою вразила юнака в серце, в лютi вирвала йому очi. Коли ж опам'яталася, то зрозумiла, що вчинила велике зло. Вона безсило випустила з рук очi юнака, i тi проросли чудовими п'ятипелюстковими квiтками з вiчком посерединi.
Для лiкарських потреб збирають траву пiд час цвiтiння.
Трава гвоздики мiстять алкалоїди, флавоноїди, кумарини, сапонiни.
Галеновi препарати гвоздики мають болетамувальнi, кровоспиннi, протизапальнi властивостi.
Застосовують при маткових кровотечах, ревматизмi, алергії.
Внутрiшньо - настiй трави гвоздики (1 ст ложка сировини на 200 мл окропу) приймати по 1 ст ложцi тричі на день.