Систематизація законодавства

Тема: Систематизація законодавства

1.Форми систематизації

2.Правовідносини та правосвідомість.

3.Людина, особа, громадянин.

1. C истематизація законодавства – це діяльність по впорядкуванню чинних правових актів і проведення їх у певну систему.

Форми систематизації є:

1) кодифікація;

2) інкорпорація.

Кодифікація – це систематизація певної групи юридичних норм в єдиному нормативно-правовому акті. При кодифікації замінюються і скасовуються старі юридичні норми, встановлюються нові, заповнюються прогалини у праві, усуваються суперечності між нормами (кодекси).

Кодекси – це єдині внутрішньо-узгоджені за змістом юридично-цілісні, нормативно-правові акти. Кожний кодекс складається з загальної та особливої частини. У загальній частині закріплюються єдині для усієї галузі принципи і положення, Особлива частина вміщує норми, які регулюють конкретні види.

До кодифікації відноситься кодекси, статути і закони.

Інкорпорація – це систематизація чинних правових актів у одному збірнику за певним критерієм, тобто за хронологією або за алфавітом. До інкорпорації відноситься звіт законів. В історії є і така форма систематизації законодавства, як консолідація – це об’єднання законодавств декількох країн.

2. Правововідносини – це суспільні відносини урегульовані нормами права і виражені у взаємних правах та обов’язках суб’єктів права, якими можуть бути, як фізичні так і юридичні особи. Складові правовідносини:

1.Суб’єкти правовідносин;

2.Юридичний факт;

3.Об’єкт правовідносин.

а) Суб’ є ктом правовідносин може бути особа правоздатна та дієздатна, яка своїми діями може здійснювати свої права та обов’язки.

б) Юридичні факти - це передбачені законом обставини з настанням яких виникає, припиняється або змінюється правовідношення. Такі обставини поділяються на дві групи:

1) Обставини, що залежать від воді людини;

2) Обставини, що виникають не залежно від воді людини.

Дії людини бувають правомірні і неправомірні.

в) Об’єкти правовідносин – це конкретна річ, предмет або якесь благо відносно якого суб’єкти вступають в правові відносини між собою.

Правосвідомість – це сукупність правових поглядів, що виражають відношення людей до чинного права, його мети завдань, способів та методів регулювання та уявлення про майбутню правову систему та окремі норми. Правосвідомість впливає:

1. процес державотворення;

2. реалізація права та виконання його приписів;

3. на формування правової держави;

4. на створення цивілізованого порядку в країні.

3. Особа – це основний суб’єктів правовідносин. Основні риси особи:

1. моральні;

2. політичні;

3. національні;

4. набуті знання і навички, культурні звички.

Людина – це розмірна суспільна істота, яка живе в певному соціальному середовищі, є членом сім’ї, представником соціальної групи та нації.

Не кожна людина є особою, бо особою не народжуються, а стають.

Громадянин – це особа, яка має правовий зв’язок з конкретною державою.

Правовий статус особи та громадянина включає:

1. права і обов’язки;

2. гарантії забезпечення та здійснення прав;

3. виконання обов’язків;

4. відповідальність за невиконання обов’язків;

5. статутні правовідносини і принципи їх здійснення.