Історія розвитку ПК фірми IBM та його клонів

Реферат на тему:

Історія розвитку ПК фірми IBM та його клонів

1980 Початок розробки IBM PC (останні дві літери є абревіатурою слів Personal Computer).

1981 Початок випуску IBM PC. Цей комп'ютер базувався на процесорі i8088 (модифікація процесора i8086) фірми Intel з частотою роботи 4.77МГц, мав 64К оперативного запам'ятовуючого пристрою (ОЗП), вбудований інтерпретатор мови BASIC, файли можна було зберігати на магнітній стрічці або на односторонньому гнучкому диску ємністю 160К.

1982 Персональний комп'ютер, сумісний з IBM PC, випустила фірма Compaq, продукція якої зараз є своєрідним стандартом серед усіх IBM-подібних ПК.

1983 Початок випуску IBM PC XT (eXTended version розширена версія). Цей комп'ютер, як і його попередник, базувався на процесорі i8088 з частотами 4.77МГц або 10МГц, було вилучено магнітофон, але добавлено другий дисковод, з'явилась можливість установки жорсткого диска (в подальшому обов'язково) ємністю 1030М. В тому ж році фірма IBM випустила ПКIBM PCjr (junior молодший), на який покладала великі надії, що потім не виправдалися.

1984 Початок випуску IBM PC AT (Advanced Technology передова технологія). Цей комп'ютер базувався на принципово новому процесорі i80286, що міг працювати у Turbo-режимі з частотою до 16МГц, дозволяв встановлення до 16МОЗП, мав жорсткий диск ємністю 40М і більше, обладнувався дисководом гнучких дисків ємністю 1.2М.

Після випуску IBM PC AT фірма IBM почала проводити нову політику. Відтепер її продукт PS/2 (Personal System/2 Персональна система/2) був апаратно несумісний з IBM PC XT/AT внаслідок того, що була застосована нова шинна архітектура мікроканальна (Micro Chanel Architecture MCA). Всі додаткові пристрої для PS/2 випускаються тільки фірмою IBM.

1986 З появою нового процесора i80386 фірми Compaq, Zenith, AST, Apricot і сотні інших (але не IBM) випустили нові IBM-сумісні ПК 386.

1989 Фірми-виробники IBM-сумісних комп'ютерів переходять на випуск нового ПК 486, який базується на процесорі i80486.

Основні параметри ПК 386 та ПК 486 стануть зрозумілими, коли ми розглянемо особливості процесорів, що використовуються в них.

1993 На ринку з'являються перші ПК Pentium. Вони використовують новий процесор Pentium фірми Intel, яка перейшла на нову назву замість очікуваної i80586 (але ж Pentium то п'ятий латинською мовою).

1995 На ринку з'являються перші ПК Pentium Pro. Вони використовують новий процесор 6-го покоління фірми IntelPentium Pro.

Організація та складові частини ПК

На малюнку, що наводиться нижче, дається схема, де фізичні пристрої ПК об'єднані в єдину систему.

Зауважимо, що інколи пристрої введення/виведення об'єднують в один блок.

Розглянемо, які функції виконують окремі блоки наведеної схеми.

Пам'ять, або запам'ятовуючий пристрій (Memory Unit), призначена для зберігання даних та програм, які необхідні комп'ютеру для роботи.

Пристрій введення (Input Unit) здійснює введення до комп'ютера всіх даних та програм.

Пристрій виведення (Output Unit) виконує виведення інформації.

Пристрій управління (Control Unit) здійснює управління процесами, що відбуваються в комп'ютері.

Арифметико-логічний пристрій (Arithmetic Logical Unit) реалізує арифметичні та логічні операції.

Блок центрального процесора (Central Processing Unit) фактично поєднує в собі два попередніх пристрої і фізично виконується у вигляді однієї мікросхеми. Цей блок звичайно зветься мікропроцесором, або просто процесором (дивись згадувані вище процесори i80x86 фірми Intel).

Конструктивно ПК має наступні три обов'язкові блоки.

Системний блок. Містить всі основні компоненти електроніки ПК.

Монітор. Є універсальним стандартним пристроєм виведення інформації.

Клавіатура. Є універсальним стандартним пристроєм уведення інформації.

Крім цих трьох обов'язкових блоків до ПК можна в разі потреби підключати периферійні пристрої (принтер, плоттер, сканер, стример, миша, модем, дигитайзер і т.д.).

Дані в ПК

При всьому розмаїтості даних, якими ви можете користуватися при роботі з ПК, насправді комп'ютер "не розуміє" нічого, крім нулів (0) та одиниць (1). Зауважимо, що в інформатиці нуль позначається як , щоб не сплутати цей символ з літерою "O".

Основою даних в комп'ютері є біт (bit, що є скороченням англійських слів binary digit двійкова цифра). Біт може приймати лише два значення 0 або 1. Фізично цим значенням відповідають стани електронних елементів увімкнений/вимкнений, намагнічений/ненамагнічений і т.п. Біт це найменший квант інформації, не дуже зручний у використанні. Значно частіше використовують байти. Байт (byte) це 8 біт, що розглядаються як одне ціле. Вони відіграють основну роль при вимірюванні інформації в комп'ютері. Так, розмір пам'яті, об'єм диска вимірюються у байтах (або кілобайтах, мегабайтах, гігабайтах, терабайтах). Подивимося, скільки існує всього байтів. Перелічимо їх:

У наведеній таблиці в кожному байті на кожному з 8-ми місць (бітів) може стояти 0 або 1. Всього таких комбінацій 28 = 256. Взагалі, якщо маємо сукупність n комбінацій 0 або 1, то число всіх можливих таких комбінацій дорівнює 2n. Наведемо таблицю функції 2n для деяких значень n. Це буде потрібно нам у подальшій роботі.

Тепер повернемось до термінів кілобайт, мегабайт, гігабайт, терабайт. Звичайно термін "кіло" означає 103, "мега" 106, "гіга" 109, "тера" 1012. В інформатиці, оскільки комп'ютер має справу насамперед з двійковими числами (складеними з 0 та 1), термін "кіло" означає 210=1024 найближча до 1000 степінь двійки. Так само, термін "мега" це 220, "гіга" 230, "тера" 240. Кілобайти позначаються літерою К, що стоїть за відповідними цифрами, мегабайти літерою М, гігабайти літерою Г, терабайти літерою Т. Наприклад, якщо дискета має ємність 360К, то у байтах це число означає 368640, якщо ОЗП комп'ютера має 640К, то у байтах це означає 655360 і т.п. Зрозуміло, що М це К разів по К, Г це К разів по М, а Т це К разів по Г. З використанням наведених конструкцій перепишемо таблицю, яку ми щойно розглянули.

Щоб дати уявлення про введені поняття, наведемо приклади. Як буде сказано нижче, терміни байт та символ в інформатиці позначають практично одне й те ж саме. Нехай на стандартному аркуші паперу міститься 2000 (2К) символів. Тоді на дискеті ємністю 1.2М можна записати книгу об'ємом 600 сторінок, а на жорсткому диску ємністю 40М 40 книжок об'ємом по 500 сторінок у кожній.

В інформатиці поряд з двійковою системою числення (вона використовує тільки цифри 0 та 1) часто застосовують також восьмеричну та шістнадцятеричну системи числення. У 8-ричній системі числа утворюються за допомогою цифр 0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, а у 16-ричній цифр 0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, A, B, C, D, E, F (тут символи A, B, C, D, E, F розглядаються саме як цифри). В загальному випадку для кожного числа треба ще додавати інформацію, в якій системі числення воно записане. Після цього, у разі потреби, нескладно перевести запис числа з однієї системи в іншу. У таблиці, що наводиться нижче, наведені деякі приклади. Тут Dec означає десяткове число, Bin двійкове, Oct восьмеричне, Hex шістнадцятеричне.

Але ж врешті-решт людина спілкується з комп'ютером не за допомогою двійкових чисел!

Символи в ПК

Коли ви спілкуєтесь з комп'ютером, ви вводите якісь команди, інформацію з клавіатури рідною (українською) мовою, або англійською (оскільки комп'ютер придумали американці), і одержуєте повідомлення на екрані монітора тими ж самими мовами. А як же здійснюється перетворення з двійкових чисел до загально прийнятої мови? Для цього існує декілька стандартів переведення байтів (послідовностей восьми 0 та 1) у зрозумілу людині мову. Один з них зветься ASCII (American Standard Code for Information Interchange Американський стандартний код для обміну інформацією). Цей стандарт є одним з найпоширеніших для ПК. У ньому кожному байту відповідає якийсь символ. Історично склалося, що ASCII-коди записуються у дві таблиці: основну та розширену. Ці таблиці наводяться нижче. У кожній клітинці таблиць даються символи та їх десяткові коди.

Перша з таблиць є стандартною для всiх IBM-сумiсних ПК, i, взагалi кажучи, власно стандарт ASCII має лише 128 символiв, якi наведенi тут. У другiй, розширенiй таблицi наведенi наступнi 128 кодiв, значна частина яких використовується для зображення символiв нацiональних алфавiтiв. Крiм того тут розмiщенi символи так званої "псевдографiки", якi дають можливiсть утворювати рiзноманiтнi рамки, таблицi тощо в текстовому режимi роботи екрана монiтора, а також деякi математичнi символи.

Основна таблиця ASCII

Розширена таблиця ASCII (альтернативне кодування)

Зауважимо, що раніше існувало декілька способів кодування кирилиці у розширеній таблиці ASCII-кодів (main, alternative, bulgarian та ін.). Це призводило до багатьох незручностей у роботі, тому врешті-решт стали використовувати один варіант alternative (альтернативний).

Якщо подивитись на першi 32 символи основної таблицi ASCII, то можна побачити, що вони мають цiкаве зображення. В деяких випадках цi символи дiйсно використовуються як графiчнi. Однак, основне призначення цих символiв iнше. А саме, вони є керуючими при роботi з принтером, модемом тощо.

Бiльшiсть символiв, що мiстяться в таблицях, вводяться беспосереднiм натисканням вiдповiдних клавiш клавiатури. Iснує багато способiв введення кожного з символiв ASCII-таблицi. Можливо найпростiший з них пов'язаний з використанням програми ASCII.COM. Ця програма пiсля виконання стає резидентною в пам'ятi ПК i може бути викликана натисканням клавiш Alt+Del, пiсля чого ви можете вибрати будь-який iз символiв у таблицi, що з'являється на екранi. Другий iз способiв так зване "Alt-введення", про яке ми скажемо далі при вивченнi клавiатури ПК.