Рослини визначення, історія походження

Реферат на тему:

Рослини: визначення, історія походження

ЩО ТАКЕ РОСЛИНА?

Так і хочеться відповісти на це запитан­ня: рослина- це те, що росте. Це, звичайно, не наукова відповідь, але одну з найваж­ливіших рис усіх рослин ви вгадали правиль­но. Рослина постійно збільшує масу свого тіла. Клітини, розташовані на кінчиках сте­бел та коренів, діляться постійно, вони «пра­цюють» упродовж цілого життя рослини.

З досвіду ми знаємо: досягнувши певної товщини, дерево перестає рости. Але таке об­меження життєвого простору рослині не вигідне: клітини камбію все одно діляться, хоча й можуть надовго завмирати.

Усі рослини мають подібні «пристрої» для живлення. Вони всмоктують мінеральні ре­човини з водних розчинів. Чим більше галу­зиться і росте коріння, тим краще воно живить рослину.

Рослини, на відміну від тварин, малору­хомі. Вони можуть пересуватися, але в ін­ший спосіб. Ліани обвивають опори та іноді«перелізають» з одного місця на інше. Со­няшник повертає свою квітку слідом за сон­цем. Квітка розкриває та закриває свої пелю­стки. Але у більшості рослини живуть на од­ному місці все своє життя (а це іноді сотні, і навіть тисячі років, як секвоя).

Та головна відмінність рослини від усьо­го живого, головне її призначення на Землі -це здатність до фотосинтезу. У процесі фото­синтезу при взаємодії сонячного світла, води та вуглекислого газу утворюються кисень та складні органічні речовини, такі, як білки та нуклеїнові кислоти. Фотосинтез відбувається лише вдень, при сонячному світлі, у кожно­му зеленому листочку, травинці і навіть у водоростях, що плавають у товщі води в океанах або прикріплені до дна. До фото­синтезу здатні всі організми, що містять зе­лений пігмент хлорофіл і групу жовтих пігментів каротиноїдів.

Життя на Землі забезпечується впливом Сонця на рослини суші та океану.

Але й після своєї загибелі рослини про­довжують підтримувати життя на Землі. Розкладаючись, рештки рослин виділяють вуглець, який у вигляді вуглекислого газу надходить в атмосферу. При розкладанні ут­ворюється також і вода. Ці елементи знову використовуються новими поколіннями рос­лин.

Відмерлі рослини за тисячоліття утвори­ли і ґрунт, і корисні копалини: торф, кам'яне вугілля, нафту. У процесі еволюції утво­рився і світ тварин, який існує виключно за­вдяки життєдіяльності рослин.

КОЛИ НА ЗЕМЛІ З'ЯВИЛИСЯ РОСЛИНИ?

Більшість сучасних учених вважають, що планета Земля сформувалася трохи раніше за чотири з половиною мільярди років тому. Найдавніші рештки вимерлих організмів знайдено в породах, що мають вік 3,8 міль­ярда років. Першими мешканцями Землі бу­ли бактерії-анаероби, тобто організми, що не використовували, та й не могли використо­вувати для дихання кисень, якого ще не бу­ло в атмосфері.

Вважається, що вперше процес фотосин­тезу «пішов» у бактеріях. Фотосинтез - це найважливіший природний процес, коли при взаємодії сонячного світла, води та вуглекис­лого газу утворюється органічна речовина та вільний кисень.

Перші найпростіші одноклітинні водо­рості та гриби з'явилися близько 2 мільярдів років тому. їхні рештки знайдено у відкла­дах протерозойської ери на території Грен­ландії та Канади. У той самий час з'явилися і перші багатоклітинні рослини. Розвиток життя на Землі, поява і рослин, і тварин бу­ли тісно пов'язані з процесом фотосинтезу.

Учені вважають, що синьо-зелені водо­рості (це їх назва, а не просто позначення ко­льору) і гриби - перші представники рослин­ного світу на Землі. Це нижчі рослини.

Більше 2 мільярдів років тому перші на­земні рослини нагадували моховиння, яке ми можемо бачити зараз у сирих тінистих

місцях.

Близько 400 000 000 років тому виникли складніші рослини. Вони нагадували сучасні папороті. Папороті першими мали коріння, стебло та листя. Це вже ознаки вищих рос­лин.

На час появи динозаврів Земля вже була вкрита лісами. Ці рослини розмножувалисянасінням.

Сосни та інші хвойні дерева з'явилися пізніше - 300 000 000 років тому. Ця група дерев складається з численних представни­ків, таких, як сосна, ялина, смерека, кедр, модрина та ін. Всі ці дерева ховають своє насіння у шишках.

Перші квітучі рослини з'явилися 150 000 000 років тому. їхнє добре захищене насіння дало їм великі переваги порівняно з рослинами, чиє насіння захищене не так до­бре. Тому їх стало більше і за кількістю, і за видами. У наші дні квітучі рослини поши­рені всюди.

ЯКИМИ БУЛИ НАЙПЕРШІ РОСЛИНИ НА ЗЕМЛІ?

Восени 1912 р. біля селища Райні в Шот­ландії сільський лікар У. Маккі, що задля власного задоволення займався також гео­логією, зробив зріз у породі і раптом побачив чудово збережені рослинні рештки. На голо­му тонкому стеблі сиділи подовгасті кульки з товстими стінками. Як з'ясувалося згодом, це була найдавніша на Землі рослина. Вона жила близько 415 млн. років тому. її назва­ли куксонія.

Пізніше залишки куксоній та схожих на них рослин (хлорнеофіта, рінії, псилофіта) знайшли в Чехії, у США, у Західному Сибіру. Всіх їх назвали рініофітами, за на­звою шотландського селища Райні.

Припускають, що перші вищі рослини населяли вологі багнисті місця і були схожі скоріш на водорості, ніж на сучасні рослини. Вони не мали коріння і листя, у багатьох не було твердого стебла з опорними тканинами. Кульки зі спорами мали товсті стінки, до 4 мм. У стеблі знайдено продихи.

Найбільшою була рінія. її висота - до 50 см, а товщина стебла - близько 5 мм. Во­чевидь, на болотах були справжні хащі ріній. Стебло у рінії завершувалося маків­кою, де містилися спори. Ці «ємності» для спор досягали 12 мм завдовжки.

Від рінії пішли псилофіти. У них уже було рівне, пряме стебло. Псилофіт був у декілька разів вищий за рінію. Від голого стебла відходили розгалужені бічні гілки. У шкірці стебла містилися продихи, а його поверхня була вкрита шипами довжиною 2-2,5 мм. Бічні гілки завершувалися «ємно­стями» у формі еліпса, де були спори.

ЯК РОСТУТЬ ДЕРЕВА?

Як і всьому живому, деревам для росту необхідне живлення. Як дерево його одер­жує? З ґрунту рослина одержує воду і міне­ральні солі. З повітря - двоокис вуглецю, а зелене листя дерева переробляє сонячну енер­гію на крохмаль, цукор і целюлозу. При цьо­му в атмосферу виділяється кисень. Тобто відбувається хімічний процес, що забезпечує ріст і розвиток дерева.

Між деревиною і корою дерева існує тон­кий шар клітин - камбій. У цьому шарі створюються нові клітини. Ті, що виникають на внутрішній частині камбію, утворюють деревину, на зовнішній - кору.

Діаметр дерева збільшується постійно, але цього не відбувається з корою. Вона тріскається, відмирає та відвалюється.

Дерево росте вгору і вшир. На кінчику кожної гілки є клітини, що діляться. Вони утворюють нові листочки, а самі гілочки по­довжуються.

З часом ріст гілок уповільнюється. Нові клітини стають твердими, схожими на лусочки, поступово перетворюючись на брунь­ку. Ці бруньки легко помітити на дереві взимку. Навесні бруньки розкриваються або опадають, і паросток знову починає рости.

На зрізі дерева видно послідовно розта­шовані світлі й темні смуги. Світлі смуги складаються з більших за розміром клітин, утворених навесні та раннім літом. Темні смужки складаються з менших клітин, роз­ташованих дуже щільно. Вони утворилися наприкінці літа. За їх розміром можна виз­начити об'єм деревини, що утворилася за рік, а кількість кілець відповідає вікові де­рева.

Щоб рослина була здоровою, їй, вияв­ляється, не досить доброго живлення та освітлення. Дуже важливими є стосунки між рослинами в угрупуванні. Дерева ростуть значно краще, якщо на їхніх коренях посе­ляються гриби: підберезники - у березовому лісі, білі - в діброві, а маслюки - в ялинни­ку. Така взаємно корисна співдружність на­зивається симбіоз.

Листя і коріння деяких дерев, напри­клад, черемхи, ялини, сосни, дуба, виділя­ють речовини, що пригнічують ріст їхніх сусідів. Тому соснові ліси й діброви такі про­зорі, підлісок там зовсім не густий.

Більшість вічнозелених дерев не скида­ють свій покрив повністю із наближенням холодів. Це відбувається поступово протягом усього року, тому вони завжди залишаються зеленими.

Осінній листопад надзвичайно важливий у житті лісу. Опале листя служить добривом, запобігає вимерзанню коренів.

ЧОМУ ВОСЕНИ ЛИСТКИ ПО-РІЗНОМУ ЗАБАРВЛЕНІ?

Який же гарний ліс наприкінці вересня! На тлі ще зеленого горішника жовтіє листя молодої берізки. А клен і дуб стоять чепурні у зелених та червоних шатах.

Чому восени листки набувають різного забарвлення? Згадаймо, що своїм зеленим кольором вони зобов'язані наявністю у них зеленого пігменту - хлорофілу. Але в лист­ках є ще й інші речовини. Наприклад, речо­вина ксантофіл складається з вуглецю, вод­ню та кисню і надає листкам жовтого кольо­ру. Каротиноїди також присутні у листі. (Особливо багато каротину у моркві. ) Яскра­вих червоних, багряних відтінків надають листкам клена і дуба пігменти антиціаніти.

Влітку ці пігменти не помітні, ми бачимо лише зелений хлорофіл. Із настанням холодів поживні речовини, накопичені у листках де­рев, надходять у гілки та стовбур. Оскільки взимку вироблення поживних речовин при­пиняється, хлорофіл розкладається. З його зникненням інші пігменти, що постійно були у листку, стають помітними. І ми насолод­жуємося розмаїттям забарвлення дерев.

Ближче до осені біля основи кожного ли­стка утворюється тонкий шар легкороз'ємних клітин. Порив вітру зриває листя. На пагоні залишається шрам, що вказує на ко­лишнє місцеположення листка.