Правові інститути та галузі права

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. Ю.Федьковича

Реферат

на тему:

«Правові інститути та галузі права»

Чернівці 2001 р.

“Основні принципи міжнародного права”

Зовнішня політика - це загальний курс держави в міжнародних справах. Найважливішим засобом здійснення зовнішньої політики є дипломатія. Здійснення зовнішньої політики і дипломатія повинні випливати міжнародному праву. Фундатори ООН ставили перед собою задачу “створити умови, при яких можуть дотримуватися справедливість і повага до зобов'язань, що випливають із договорів і інших джерела міжнародного права” (преамбула Статуту ООН).

Міжнародне право зазнає впливу від зовнішньої політики, що проводиться державами. З іншого боку, міжнародне право серед інших чинників безпосередньо впливає на зовнішню політику держав у тому змісті, що вони повинні співстворюватися зі своїми зобов'язаннями по міжнародному праву.

Сьогоднішній рівень цивілізації і правосвідомості дозволяє говорити про первинність міжнародного права серед інших чинників, що впливають на міжнародні відношення.

Міжнародне право виконує координуючу і регулюючу функцію. Також у ньому склалися механізми, що захищають законні права й інтереси держав, так що можна говорити про охоронну функцію міжнародного права.

Особливість міжнародного права складається в тому, що в міжнародних відношеннях не існує наддержавних механізмів примуса. У разі потреби держави самі колективно забезпечують підтримку міжнародного правопорядку.

Нормоутворення в міжнародному праві відбувається через висновок міжнародних договорів і через формування звичаїв. Велике значення придбали резолюції і рішення міжнародних організацій, у першу чергу ООН.

Система міжнародного права складається з:

· загальновизнаних принципів;

· норм міжнародного права;

· рішень міжнародних організацій;

· рекомендаційних резолюцій міжнародних організацій;

· рішень міжнародних судових органів;

· інституту міжнародного права.

Під нормою міжнародного права розуміється правило поводження, що признається державами й іншими суб'єктами міжнародного права в якості юридично обов'язкового. Найбільше значимі норми міжнародного права називаються принципами МП. Порушення яким-небудь державою принципу міжнародного права розглядається іншими державами як зазіхання на міжнародний правопорядок.

Принципи міжнародного права виконують дві функції: сприяють стабілізації міжнародних відношень, обмежуючи їх визначеними нормативними рамками, і закріплюють усе нове, що з'являється в практиці міжнародних відношень, і в такий спосіб сприяють їхньому розвитку,

Основні принципи міжнародного права зафіксовані в Статуті ООН. Широко визнано, що принципи Статуту ООН не можуть бути скасовані державами в односторонньому порядку або за згодою.

Принцип суверенної рівності держав

Кожна держава зобов'язана шанувати суверенітет інших учасників системи, тобто їхнє право в межах власної території здійснювати законодавчу, виконавчу, адміністративну і судову владу без якогось утручання з боку інших держав, а також самостійно проводити свою зовнішню політику.

· Принцип суверенної рівності держав включає такі елементи: держави юридично рівні;

· кожна держава користується правами, властивому повному суверенітету;

· кожна держава зобов'язана шанувати правосуб’єктивність інших держав;

· територіальна цілісність і політична незалежність держави недоторканні;

· кожна держава має право вільно вибирати і розвивати свої політичні, соціальні, економічні і культурні системи;

· кожна держава зобов'язана виконувати цілком і сумлінно свої міжнародні зобов'язання і жити у світі з іншими державами.

Принцип незастосування сили і погрози силою

Відповідно до Статуту ООН “усі члени ООН утримуються в їхніх міжнародних відношеннях від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності і політичної незалежності будь-якої держави, так і якою-небудь іншою уявою, несумісною із Статутом ООН”.

У Статуті ООН перераховуються законні випадки застосування сили.

Принцип непорушності державних кордонів

Був прийнятий на ОБСЄ в 1975. “Держави - учасники розглядають як нерушимі всі кордони один одного, як і кордони всіх держав у Європі, і тому вони будуть утримуватися від будь-яких зазіхань на ці території”.

· Утримання принципу можна зводити до трьох елементів: визнання існуючих кордонів; відмова від яких-небудь територіальних претензій зараз і в майбутньому;

· відмова від будь-яких інших зазіхань на кордони, включаючи погрозу силою або її застосування;

Принцип територіальної цілісності держав

У Статуті ООН декларується, що держава “повинна утримуватися від будь-яких дій, спрямованих на порушення національної єдності і територіальної цілісності будь-якої іншої держави”. “Територія держави не повинна бути об'єктом придбання іншою державою в результаті погрози силою або її застосування”. У зв'язку з цим не повинні признаватися законними які-небудь територіальні придбання, що явилися результатом погрози силою або її застосування”.

Принцип мирного рішення міжнародних суперечок

Відповідно до Статуту ООН “усі члени ООН рішають свої міжнародні суперечки мирними засобами таким чином, щоб не піддати згрозі міжнародний світ, безпеку і справедливість”.

Принцип невтручання у внутрішні справи

Відповідно до Статуту ООН, вона не має права на втручання в справи, по суті вхідні, у внутрішню компетенцію будь-якої держави”. Ця заборона поширюється на дії будь-яких інших учасників міжнародного спілкування, а не тільки на ООН.

Принцип загальної поваги прав людини

У Статуті ООН зобов'язання держав по дотриманню прав людини викладені в самій загальній формі, і дотепер держави намагаються конкретизувати нормативне утримання принципу загальної поваги прав людини. Але безпосередня регламентація і захист прав і свобод людини як і раніше залишається внутрішньою справою кожної держави.

Принцип самовизначення народів і націй

Принцип декларує безумовну повагу права кожного народу вільно вибирати шлях і форми свого розвитку. Після розпаду колоніальних імперій питання про самовизначення націй, у розумінні утворення самостійних національних держав в основному вирішений.

Принцип співробітництва

Відповідно до Статуту ООН держави зобов'язані “здійснювати міжнародне співробітництво в рішені міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру”, а також зобов'язані “підтримувати міжнародний мир і безпеку, і з цією метою приймати ефективні колективні міри”.

Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань

Відповідно до Статуту ООН “усі члени ООН сумлінно виконують прийняті на себе по дійсному Статуті зобов'язання, щоб забезпечити їм усім у сукупності права і переваги, що випливають із приналежності до складу Членів Організації”.

Джерела:

1) “Международное право”, учебник, М. изд. “Международные отношения”, 1995

2) “Основы политологии”, курс лекций, М., “Знание”, 1992