Біосфера її вплив на інші оболонки Землі та взаємозв язки з ними Екологічні проблеми біосфери

Біосфера, її вплив на інші оболонки Землі та взаємозв'язки з ними. Екологічні проблеми біосфери

Форма і рухи Землі. Градусна сітка.

Географічні координати

Антарктида.

Відкриття та сучасні наукові дослідження

1. Форма І рухи Землі. Градусна сітка. Географічні координати

Земля має кулясту форму. Внаслідок обертання навколо осі Земля сплюснута (стиснута) біля полюсів, тому полярний її радіус коротший екваторіального на 21,4 км. Така форма називається еліпсоїд. Більш точ­но форму Землі описує геоїд («землеподібний»), поверхня якого майже збігається з рівнем Світового океану. Проте дійсна форма Землі складн­іша, виразити її геометричною фігурою неможливо.

Земля як планета бере участь одночасно в кількох рухах. Головними з них є орбітальний рух навколо Сонця і добове обертання навколо осі.

Орбіта Землі — еліпс, близький до кола. У січні Земля опиняється трохи ближче до Сонця (147,1 млн км), ніж у липні (152,1 млн км). Довжина орбіти більше 930 млн км. Цей шлях Земля проходить за рік — 365 діб 6 годин 9 хвилин і 9 секунд. Вісь Землі нахилена до площини орбіти під кутом 66,5Р. Рух Землі навколо Сонця призводить до зміни пір року.

Земля також обертається навколо осі з заходу на схід. Повний оберт відбувається за добу (24 години). Результатом цього руху е зміна дня і ночі.

На глобус і географічні карти нанесена градусна сітка — система меридіанів і паралелей. Вона дозволяє визначити місце розташування будь-якої точки на земній поверхні за допомогою географічних коорди­нат — широти і довготи.

Побудова градусної сітки. При добовому обертанні Землі зберіга­ються дві нерухомі точки —- полюси, що являють собою точки перетину умовної земної осі з поверхнею планети. Полюсів два — Північний і Південний. На однаковій відстані від них проведене умовне коло — ек­ватор. Паралельно екватору проводяться умовні кола — паралелі.

Меридіаном називають умовну лінію, проведену на поверхні землі від одного полюса до іншого. У кожній точці меридіан спрямований на північ і південь.

Географічна широта — це відстань будь-якої точки земної поверхні від екватора, виражена в градусах. Точки на Землі, що знаходяться на північ від екватора, мають північну широту (пн. щ.). Точки на південь від екватора мають південну широту (пд. ш.).

Географічна довгота — це відстань у градусах будь-якої точки по­верхні від нульового меридіана — Грінвіцького, що проходить поблизу Лондона. На схід від Грінвіча буде східна довгота (сх. д.), на захід — західна (зх. д.).

2. Антарктида. Відкриття та сучасні наукові дослідження, їх географічне значення. Україна — антарктична держава

Антарктида .майже цілком лежить за Південним Полярним колом. Південний полюс розташований майже в центрі материка. Антаркти­да — самий холодний і найвищий материк Землі. Вона майже повністю вкрита льодом, тому велика її частина позбавлена органічного життя. На материку немає постійного населення.

У XVIII ст. англійський мореплавець Джеймс Кук досяг паралелі 71°10 пд. ш., але пробитися далі не зміг через суцільні льоди. У 1819 р. англійський капітан Вільям Сміт уперше побачив материк (на південь від мису Горн), першим висадився на берег. У 1820 р. російські мореплавці Беллінсгаузен і Лазарєв обійшли навколо Антарктиди, вперше оцінили її розміри, описали льоди і клімат Антарктики, відкрили багато островів.

Першими досягли Південного полюса норвежець Руаль Амундсен (14 грудня 1911 р.) і англієць Роберт Скотпг (18 січня 1912 р.).

Всебічне дослідження материка почалося в другій половині XX ст., коли було створено більш 40 наукових станцій. Вчені встановили, що Антарктида складається з платформеної ділянки і складчастих облас­тей. Під потужним шаром льоду (до 4000 м) сховані рівнини і гори. Вища точка в гірському масиві Вінсоя має позначку 5140 м. У західній частині відкриті діючі вулкани. Найбільший з них — Еребус. Середня висота материка над рівнем моря (разом із льодом) — 2040 м. Крижаний по­крив Антарктиди давить на земну кору, і вона прогнулася під його вагою (місцями навіть опустилася нижче рівня моря). Льоди сповзають в океан зі швидкістю 1 м на рік. При цьому краї льодовика розтріскуються, і від нього відколюються айсберги.

Клімат Антарктиди дуже холодний. Взимку температура повітря може опуститися майже до -90 °С. Довга полярна ніч, висока відбивна спроможність льодів і снігів, що веде до мінімуму одержання земною поверхнею сонячного тепла влітку, велика висота материка над рівнем моря — головні причини того, що Антарктида є самим холодним материком планети.

По краях материка і на Антарктичному півострові влітку утворюються оазиси -— ділянки, вільні від льоду. Рослинність скудна: мохи, лишайни­ки, декілька видів квіткових рослин. Тваринний світ пов'язаний з узбе­режжям і океанами, що омивають материк. У воді багато планктона — корму для китів, тюленів, риб і птахів. Типові мешканці Антарктиди —-пінгвіни. Гніздяться буревісники, альбатроси, баклани, поморники.

Активне вивчення Антарктиди пояснюється великим інтересом до унікальності її природи. Антарктида — «кухня погоди», активний центр загальної циркуляції атмосфери. Вивчення льодів важливе не тільки як ресурсу прісної води, але і як індикатора глобального потепління кліма­ту. Вивчаються і мінеральні ресурси.

З 1955 р. українські вчені були учасниками всіх радянських антарктич­них експедицій, багато зробили для дослідження природи материка. У 1995 р. Великобританія передала Україні станцію “Фарадей”. 6 лютого 1996 р. над станцією, названою на честь першого Президента АН України ^Академік Вернадський», було піднято прапор нашої країни. Станція знаходиться на острові Геліндез поблизу Антарктичного півострова. З 1997 р. на ній працю­ють українські полярники, досліджують озоновий шар над Антарктидою, проводять метеорологічні, геофізичні, геологічні дослідження.