Людина як система з позиції валеологічної науки

Факультет соціальних технологій

Кафедра: психології

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з навчальної дисципліни

Валеології

Тема:

"Людина як система з позиції валеологічної науки"

Виконала: студентка І курсу,

Перевірила: __________.

№ залікової книжки:

КИЇВ-2008

ЗМІСТ

Вступ.. 3

Розділ 1. Людина як система з позицій валеологічної науки. 4

1.1. Людина як система, феномен людини, принципи її організації 4

1.2. Біологічне поле людини. 6

Роздід 2. 7

2.1. Стародавня індійська система. 7

2.2. Стародавня китайська система. 8

Розділ 3. 9

3.1. Механізми валеології 9

Розділ 4. Основні складові організму. 10

Розділ 5. Сутність прогнозування здоров’я. 11

Висновок.. 13

Використана література. 14

Вступ

Валеологія в останні десятиріччя набуло широкого використання у лексиці фахівців різних галузей знань, під яким розуміють науку про здоров’я. Виникнення валеології пов’язане з критичним періодом розвитку людського суспільства, з тими складними умовами для життєдіяльності людини, що склались в період прискореного суспільного розвитку і пов’язаними з ним глобальними економічними, соціальними і технологічними змінами, які поставили теперішню людину в інші реалії життя у порівнянні з попередніми поколіннями. Для людини замість природних умов життя створені штучні умови: живе і діє переважно у приміщеннях зі штучним мікрокліматом, штучним освітленням, порушенням біоритмів…, а інтенсивний потік інформації, характерний для сучасної епохи, вимагає від людини напруженої психічної роботи, на яку вона не завжди спроможна. Виникають конфліктні ситуації, значне перенапруження психічних процесів, настає перевтома, з’являються патологічні стани, різноманітні захворювання.

Розділ 1. Людина як система з позицій валеологічної науки

1.1. Людина як система, феномен людини, принципи її організації

Людина-це цілісна система. Система - сукупність елементів і зв’язків між ними, що функціонують як єдине ціле та мають єдину ціль-функціонування.

Людина-це система з пірамідальним принципом будови, яка має три рівні:

1) Нижній, соматичний (Soma – тіло).

2) Середній, психічний (Psyche-душа).

3) Верхній, духовний (грецьке nouse-дух).

Останній рівень над свідомість - ірраціональна творча сфера. Піраміда має свої закони. Організація ця ієрархічна і визначається тим, що задає режим діяльності всієї системи, є вершина (духовний рівень). Взаємовідносини між рівнями та елементами підлягають законам гармонії (правило золотого зрізу). Ця особливість і забезпечує динамічну стійкість системи та її розвиток. Людина є частиною світу, а тому його підсистемою. У свою чергу в собі, у своїй біологічній структурі людина має мінісистеми, в яких відображено весь організм. За зміною цих структур можна визначити стан здоров’я, а через них і впливати на здоров’я. Елементарною мінісистемою організму є кожна його клітина. Кожний з трьох рівнів системи "Людина" розглядається як окрема підсистема, організована за тим же принципом, що і цілісна система.

Системоутворюючим фактором кожної системи є кінцевий результат, мета функціонування системи. Структура системи визначається метою. Розрізняють 3 базові мети життя людини: 1) виживання(на соматичному рівні).2) реалізація себе як особистості(на психічному рівні).3) розвиток альтруїзму, прагнення зрозуміти себе і Світ, себе у Світі (на вищому рівні).

Перевага може віддаватись різним намірам (цілям) залежно від інтелекту людини, умов її життя. Згідно зі структурою життєвої мети людини виявляють окремі аспекти валеології як науки: 1) індивідуальне фізичне здоровя (його діагностика, прогнозування, формування, збереження, закріплення).2) репродуктивне здоровя.3) психічне здоров'я та управління ним.4) роль вищих аспектів свідомості в збережені здоров'я. Кожна жива система будується на основі: речовини, енергії,інформації.

Інформація організовує систему в просторі й часі, визначає форму, в якій перебувають речовини та енергія. Наукою накопичено великий матеріал щодо

Біологічної структури людини та значно менше - щодо психічної. Вищий рівень (сфера над свідомості) лише починає досліджуватись.

Інформаційна матриця біологічної структури-це генетичний код.

Інформаційними структурами адаптаційного призначення є регулятори системи-нейрогуморальний та імунний комплекс, що спрямовують функції організму на забезпечення виживання та продовження виду, на репродукцію.

Інформаційна матриця психіки-це психічний код, архетипи людини.

Людина приходить у життя з певним набором архетипів (за К.Г. Юнгом), що проявляється протягом всього життя в поведінці. Їх прояв залежить від самосвідомості і ставлення до життя, що відрізняє людину від тварини.

Як біосистема організм має такі властивості:

1. Здатність до збереження індивідуального існування за рахунок самоорганізації. Самопоновлення, що пов’язано із постійним обміном із навколишнім середовищем речовиною, енергією та інформацією. Упорядкованість проявляється гомеостазом. Самовідновлення-регенерація та наявність паралельних регуляторних впливів, які забезпечують компенсацію та надійність біосистеми.

2. Здатність до саморозвитку (онтогенез) відбувається на основі позитивних зв’язків, асиметрії простору живих систем (правизна та лівизна).

3. Самовідтворення. Генетичним шляхом передається інформація наступним поколіннями. Здатність одночасно реалізовувати всі якості визначає феномен біологічного життя.

1.2. Біологічне поле людини

Разом із біологічним тілом у людини є біополе, яке можливо зареєструвати (електрокардіограма). Біополе утворюється завдяки об’єднанню всіх хвиль, які випромінює організм. Має хвильову природу. Включає спинторзійні, або спин-кутові моменти обертання мікрочастинок. Видима частина біополя називається аурою. За допомогою аури діагностують психоемоційний стан людини, існує такий напрямок - ауродіагностика.

Для збереження здоров’я слід врахувати біоритми, тобто часову організацію Життя, яка пов’язана з космічними явищами.

Розділ 2.

2.1. Стародавня індійська система

Вона вбачає в людині голограму Космосу (людина як мікрокосм щодо макрокосму, тобто навколишнього світу).

Тіла людини за ступенем щільності матерії:

· фізичне-найбільш щільне;

· ефірне-енергетичне; астральне-емоційне; ментальне, або те,що мислить;

· тіло мудрості і кохання(Буддхі) - провідне; тіло інтуїції; тіло особистого Я.

Кожне тіло має свій енергетичний центр - чакрам (чакру), п’ятеро нижчих чакр. Складають сенсоріум, тому що на їх рівні пізнання відбувається за допомогою органів почуття. Шоста чакра є інтегратором, вона відповідає за шосте почуття-інтуїція. Останній чакрі (Сахасрара) відповідає цілісний стан свідомості-нірвана. У трактаті про життя Махаріші "Аюрведа" (наука про довголіття) людина та її хвороби розглядаються згідно з теорією 5-ти першоелементів: ефір, повітря, вогонь, вода, земля; теорія трьох дош, або трьох принципів,що складають тіло-вата, пітта, капха; та тріадою життя: тіла, розуму, духовного стану. П’ять першоелементів є носіями різних станів, їх поєднання лежить в основі формування дош (принципів), а поєднання останніх визначає фізичну конституцію людини. Психічна конституція визначається 3-ма ментальними енергіями: раджас (рух), тамас (інерція), саттва (гармонія). Оздоровлення настає при рівновазі фізичних і психічних властивостей.

2.2. Стародавня китайська система

У ній відображено не лише структурно-функціональні аспекти організму, але й багатосторонні зв’язки між елементами, що перетворюють людину на єдине ціле. Філософською основою цього вчення є уявлення про 2 первопочатки - Інь і Ян, 5 першоелементів, і життєвою енергією - Чі. Інь і Ян - протилежні, але взаємопов’язані, взаємообумовлені й здатні трансформуватись один в інший.

П’ять першоелементів-дерево, метал, вогонь, вода, земля-перебувають у русі мають різні властивості, залежать один від одного й створюють баланс.

Енергія Чі (прана) є однією з матеріальних основ життєдіяльності організму, всі зміни в системах і органах пов’язані зі зміною енергії Чі. Вона буває природженою і набутою. Джерелом набутої Чі є дихання й харчування.

Енергія Чі циркулює по інь та ян каналам і колатералям,що мають на шкірі місця зв’язку із зовнішнім середовищем - біоактивні точки (БАТ).

Це не постійні та незмінні утворення, їх кількість та активність може змінюватись, зокрема знижуватись при дії пошкоджувальних факторів, як

Іонізуюча радіація тощо.

Розділ 3.

3.1. Механізми валеології

Кожна система має зовнішні та внутрішні аспекти функціонування.

Зовнішнім аспектом є навколишнє середовище, в якому людина виконує біологічні та соціальні функції. Внутрішній стан можливо оцінити за ступенем гармонічноі системи, тобто, внутрішньо системного порядку.

Здоров’я-це гармонія, внутрішньосистемний порядок, що забезпечує такий рівень енергетичного потенціалу, який дозволяє людині добре себе почувати та оптимально виконувати біологічні й соціальні функції.

Механізми валеогенезу - це автоматичні механізми самоорганізації людини, які забезпечують формування, збереження та закріплення здоров’я.

На соматичному рівні найбільш вивчені такі механізми-регенерації, фізична адаптація, компенсація. На психічному рівні - регресія, що дозволяє людині ставитись адекватно до навколишнього середовища.

Регенерація, адаптація й компенсація забезпечують індивідуальне здоров’я переважно за рахунок впливу на формоутворюючий процес, відновлюють форму тіла, пристосовують його до навантажень у фізіологічних умовах (адаптація) та під хвороби (компенсація).

Розділ 4. Основні складові організму

Ми лише тоді розуміємо, що таке здоров’я, коли встановимо, що здоров’я фізичного рівня є лише складовою частиною здоров’я усіх інших рівнів.

Умовно розрізняють 5 таких рівнів(тіл): фізичне (соматичне); енергетичне (ефірне),що включає внутрішні регулюючі системи, а також енергетичну систему (12 меридіанів), чакрів (енергетичні центри організму); емоційно-чутливе тіло; ментальне тіло; духовне тіло-частина космічного тіла.

Залежно від того, із яким тілом порівнює себе людина, звужуються чи розширюються межі її здоров’я-атлет, учений, аскет.

Атлет-із хорошою фізичною формою, постійно вдосконалює свій фізичний стан, часто відчуває потребу у духовному та інтелектуальному. Учений-багато часу приділяє своєму інтелектуальному вдосконалені, але недостатньо розвивається у фізичному плані. Аскет-більшу частину життя проводить у медитації, він узагалі відмовляється від тіла, забуває, що це ємність для психічного та духовного. Здоров’я –це стан цілісності та гармонічного розвитку за умов пристосування кожної частини до інших, завдяки чому всі вони найбільш ефективно працюють на корість цілого (організму).

Розділ 5. Сутність прогнозування здоров’я

Г.А. Апанасенко пропонує розрізняти кілька груп факторів здоров'я, що визначають відповідно його формування, функціонування й відновлення, а також характеризують здоров'я як процес і як стан. Так, до факторів (показникам) відтворення здоров'я ставляться: стан генофонду, стан репродуктивної функції батьків, її реализація, здоров'я батьків, наявність правових актів, охороняючих генофонд і вагітних. До факторів формування здоров'я автор зараховує спосіб життя, до якого відноситься рівень виробництва й виробничості праці; ступінь задоволення матеріальних і культурних потреб; загальноосвітній і культурний рівні; особливості харчування, рухової активності, міжособистісних відносин; шкідливі звички й т.д., а також стан навколишнього середовища. Як факторів споживання здоров'я автор розглядає культуру й характер виробництва, соціальну активність індивіда, стан морального середовища. Відновленню здоров'я служать рекреація, лікування, реабілітація.

О.С. Васильєва, звертаючи увагу на наявність ряду складових здоров'я, зокрема, таких як фізичне, психічне, соціальне й духовне здоров'я, розглядає фактори, що роблять переважний вплив на кожен з них. Так, до числа основних факторів, що впливають на фізичне здоров'я, відноситься: система харчування, подиху, фізичних навантажень, загартовування та гігієнічні процедури. На психічне здоров'я в першу чергу впливають система відносин людини до себе, іншим людей, життю в цілому; його життєві цілі й цінності, особистісні особливості. Соціальне здоров'я особистості залежить від особистісного й професійного самовизначення, задоволеності сімейним і соціальним статусом, гнучкості життєвих стратегій і їхньої відповідності соціокультурної ситуації (економічним, соціальним і психологічним умовам). І, нарешті, на духовне здоров'я, що є призначенням життя, впливає висока моральність, свідомість і наповненість життя, творчі відносини й гармонія із собою й навколишнім світом, Любов і Віра. Разом з тим, автор підкреслює, що розгляд цих факторів, що як окремо впливають на кожну складову здоров'я досить умовно, тому що всі вони перебувають у тісному взаємозв'язку.

Висновок

Предметом вивчення валеології є здоров’я, а об’єктом –людина здорова та людина в " третьому" стані. В сучасній науці людина виступає як біоенерго-інформаційна відкрита система пірамідального типу, що має певні просторово-часові аспекти функціонування.

Цілісний (холістичний) підхід до здоров’я людини складався у світовій філософії та медицині здавна. Його пізнання розширює та поглиблює наукову концепцію про Всесвіт і людину, сприяє її розвитку, доповнює уявлення про людину.

Завдання валеології-зупинити розвиток патологічного процесу на його ранніх стадіях. Велике значення має енергетичний потенціал організму, що протидіє руйнуванню системи.

Кожна хвороба-порушення законів життєдіяльності організму, законів природи. Людина, яка живе за законами Природи і Космосу, не підвладна хворобі ні на фізичному рівні, ні на психічному.

Отже, як ми вже відзначали, здоров'я людини залежить від багатьох факторів: спадкоємної, соціально-економічної, екологічних. Але особливе місце серед них займає образ життя людини.

Використана література.

1. В.Г. Грибан Валеологія: Підручник. - К.: Центр учбової літератури, 2008.

2. Апанасенко Г. Л., Попова Л.А. Медична валеологія / Ростов на Дону: Феникс, 2000.

3. Колбанов В.В. Валеологія: Основні поняття, терміни та визначення. -СПб.: ДЕАН, 1999. -232 с.