Психологія потерпілого Психологія неповнолітніх

Реферат на тему:

ПСИХОЛОГІЯ ПОТЕРПІЛОГО.

ПСИХОЛОГІЯ НЕПОВНОЛІТНІХ.

План лекції.

1. Психологічна характеристика потерпілого.

2. Роль потерпілих в розслідуванні і розкритті злочинів.

3. Фактори, які впливають на формування особи неповнолітніх правопорушників.

4. Психологічні особливості розслідування в справах неповнолітніх.

1. Злочин являється заключним етапом конфлікту, який виник у відносинах між особами правопорушника і потерпілого. Відповідно, разом з вивченням психології особи злочинця необхідно вивчення і особи потерпілого, тому що деколи тільки у взаємозв’язку можна розкрити істинну картину злочину.

Злочин проти особи здійснюється при взаємодії мінімум двох людей, один з яких визнається обвинуваченим, другий – потерпілим. При детальному вивченні особи обвинуваченого і конкретних обставин злочину, визначається його вина, відповідальність, вирішується його доля. Але часто злочинні дії обвинуваченого провокуються легковажними або неправомірними діями потерпілого. Поведінка потерпілого, яка належить до об’єктивних ознак складу злочину, може впливати на вину обвинуваченого, а деколи і виключати її.

Психологія потерпілого вивчає фактори формування його особистості, поведінки до скоєння злочину, в момент скоєння злочину і після його здійснення; розробляє практичні рекомендації, які стосуються допиту потерпілого і виховання в людей морально-вольових якостей, які стали б достатнім захистом від злочинного посягання.

Методи вивчення особи потерпілого розглядаються в двох аспектах:

1) “статична сфера” – вік, стать, службове і сімейне становище та ін.;

2) “динамічна сфера” – поведінка потерпілого до, під час і після скоєння злочину, зв’язок цієї поведінки з поведінкою злочинця.

До спеціальних методів дослідження особи потерпілого належить аналіз слідчої і судової практики, статистики матеріалів судово-психіатричної і судово-психологічної експертизи, спеціальної статистики про потерпілих.

Поведінка потерпілого в момент вчинення злочину залежить від таких факторів:

- вплив зовнішнього середовища (злочинний напад);

- індивідуальні особливості особи (швидкість реакції, заціпеніння, перехід до активного нападу на злочинця).

2. Велика увага в криміналістичних дослідженнях приділяється ролі потерпілого в розслідуванні і розкритті злочинів, тому що існує взаємозв’язок негативної поведінки потерпілого до злочину і динаміки психологічного механізму розвитку особистості. Особливості особи і поведінки потерпілих (перебування в нетверезому стані, паразитичний спосіб життя, аморальна, провокаційна, протиправна поведінка) сприяють збільшенню ризику скоєння в їх відношенні протиправних дій.

В процесі психологічного дослідження жертви важливим етапом є аналіз її ціннісних орієнтацій, одного із структурних утворень зрілої особистості. Ціннісні орієнтації обумовлюють спрямованість особистості, визначають позицію людини.

Слідчому важливо встановити психологічний контакт з потерпілим, щоб, враховуючи його психічний стан та індивідуальні особливості, забезпечити повноту і точність його показів і таким чином сприяти створенню правильної картини події.

Покази потерпілого відрізняються від показів свідка тим, що вони є не тільки джерелом доказів, але й засобом захисту його інтересів. В них можуть міститися не тільки фактичні свідчення, але й відношення потерпілого до того, що сталося, його пояснення, версії.

3. Антисоціальна поведінка неповнолітнього обумовлена впливом факторів, в першу чергу зовнішнього соціального середовища, а також індивідуальними особливостями особи підлітка, які обумовлюють його індивідуальне реагування на різні “життєві невдачі”.

Девіантна поведінка підлітків та молоді має загальні для всіх девіантних проявів причини. Це насамперед протиріччя між рівномірно розповсюдженими і зростаючими потребами та істотно різними можливостями іх задоволення.

Є фактори, які посилюють тягу молоді до алкоголю, що пояснюють саме такий вибір девіантної поведінки. Якщо алкоголь полегшує спілкування між людьми, то для підлітків ця його властивість має велике значення: за допомогою алкоголю вони компенсують недостатність соціального досвіду, сором’язливість, невпевненість в собі.

Спільноти, в яких переважають норми, цінності, способи поведінки, які відрізняються від пануючих в суспільстві, утворюють ціннісно-нормативні субкультури.

Субкультура формується в результаті інтеграції людей, чия діяльність і стиль життя не відповідають пануючим в суспільстві, відкидаються ним.

В угрупованнях підлітки проходять своєрідну школу колективізму, ризику, романтики, підлості, жорстокості. Кримінальну спрямованість групи характеризують такі ознаки: наявність в групі раніше судимих учасників, які не працюють і не вчаться, зловживають алкоголем і наркотиками, займаються азартними іграми; наявність в групі свідомого лідера; авторитарний стиль управління групою; переважно кримінальна спрямованість групи; формування власної субкультури.

Сучасне підростаюче покоління не має чітких уявлень про негативний вплив на фізичний і моральний розвиток особистості ранніх і випадкових статевих зв’язків. Психологічний механізм сексуального спілкування, який приводить до зґвалтування, опосередкований різними соціальними факторами.

Установка на вживання наркотиків, алкоголю, вчинення хуліганських дій у неповнолітніх спочатку починає формуватися в неформальних підліткових групах під впливом потреб у престижі, в самоствердженні. При наступних повтореннях закріплення приводить до зміни мотивації, формування самостійних збочених потреб в алкоголі, наркотиках, інших асоціальних проявах.

Більшість осіб, які скоїли насильницькі злочини, в дитинстві піддавалися приниженням, покаранням, страждали від жорстокого відношення з боку дорослих.

Знання психологічних особливостей підлітків сприяє правильному вирішенню завдань розслідування злочинів і перевиховання неповнолітніх злочинців.

4. Схема аналізу особи неповнолітнього правопорушника на попередньому слідстві:

- наслідково-біологічні фактори: негативно впливають алкоголізм, схильність до нервових або психічних захворювань одного з батьків, ненормальні роди та ін.;

- ближнє соціальне оточення підлітка: сім’я, соціально-економічний статус батьків, братів, сестер, особливості виховання, школа, друзі, статус в групі друзів;

- особистісні характеристики підлітка: особливості характеру і темпераменту, ціннісні орієнтації, мотивація досягнення, самооцінка, відношення до професії, плани на майбутнє;

- правосвідомість підлітка.

Для вивчення умов життя і виховання неповнолітнього обвинуваченого або підозрюваного необхідно вивчати й інші сфери – сім’ю, місце роботи та навчання.

Для вивчення сімейних умов треба вияснити умови життя неповнолітнього до і після скоєння злочину.

Велике значення має психологічна експертиза у справах неповнолітніх, коли у слідчого виникає сумнів про розумовий розвиток неповнолітнього, степінь його інтелекту, зокрема для вирішення питань, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій.

Слідчий повинен добре знати психологічні особливості особи неповнолітнього і враховувати їх при виборі тактичних прийомів проведення з ними тієї чи іншої слідчої дії.