Економічні зв язки оплата праці і ринок праці

Економічні зв’язки: оплата праці і ринок праці

Суперечливі тенденції формування засад оплати праці в умовах сучасної національної економіки вимагають улосконалення підходів щодо ефективних норм її регулювання. Як відомо, макроекономічні підходи до здійснення регулювання ринкової економіки не містять елементу оплати праці як динамічної регульованої компоненти. Категорія оплати праці розглядається економічними теоріями як елемент ВНП щодо потоку доходів і відноситься до системи мікроекономічного регулювання. Проте, умови української перехідної економіки вимагають з’ясування проблем оплати праці з точки зору їхньої ролі у формуванні споживацьких витрат і забезпеченні переходу від макроекономічної статики (оплата праці) до макроекономічної динаміки (споживацькі витрати). На наш погляд, основу цього переходу слід шукати у формуванні стабільних секторів економіки, які охоплюють певні категорії працівників.

Процес сегментації ринку праці є об’єктивно обумовленим, але суперечливим. Тенденції і напрями його розвитку сьогодні піддані достатньому аналізу. Проте вимагає більш детального розгляду система взаємозалежностей ринок праці-оплата праці.Розглянемо цей аспект більш конкретно.

У сучасній ринковій економіці виділяються такі форми зайнятості:

-працівники за наймом у державних, колективних, приватних установах;

- працівники, власники засобів виробництва;

- працівники трудового колективу;

- працівники, зайняті за сумісництвом;

- самостійні працівники;

- працівники, зайняті одночасно в офіційній і неофіційній економіці.

Слід зазначити, що види доходів кількісно диференціюються залежно від категорій зайнятих. Збільшується диференціація заробітної плати у її традиційних формах: галузевій і регіональній. Коефіцієнти міжгалузевої диференціації заробітної плати стосовно середньої в економіці, за нашими розрахунками, коливаються у межах 0,5-2,7 , міжрегіональної - 0,5-1,3.

Крім того, становлення різних форм власності посилює диференціацію в доходах за критерієм видів. У економіці сьогодні формуються такі види доходів:

1) доходи від праці за наймом;

2) доходи від праці в особистому підсобному господарстві;

3) доходи від індивідуальної трудової діяльності;

4) особисті доходи від власності у вигляді дивідендів, процентів, ренти;

5) трансфертні платежі;

6) платежі з соціального страхування;

7) доходи зі сфери неофіційної економіки.

Можна зазначити, що частка доходів окремих груп (4-7), хоча і не є вагомою, але визначає загальну тенденцію формування альтернативних форм, не зв’язаних безпосередньо з оплатою праці.

Визначальною в сучасних умовах є тенденція диференціації доходів різних соціальних груп, яка є досить глибокою (10-20 разів), що приводить до поділу на найбагатші і найбідніші верстви населення. Ця економічна векторна спрямованість не завжди пояснюється рівнем освіти, кваліфікації, індивідуальною трудовою віддачею та ін.

Сукупна дія існуючих тенденцій на ринку праці об’єктивно обумовлює тенденції становлення і розвитку альтернативних форм оплати праці і доходів. Їх врахування необхідно для координації праці, її оцінки, пошуків способів залучення індивідуальної праці до сукупної на мікрорівні, а також для оцінки подальших можливостей розвитку різних форм власності в національній економіці на макрорівні.

Як бачимо, основні тенденції формування сучасного ринку праці поєднані з процесами формування доходів зайнятих в господарстві. Наслідками такого поєднання є те, що значна питома вага доходів припадає на джерела неофіційної економіки, що не стимулює ефективність праці, не зв’язана з нею безпосередньо, не відповідає завданням формування ринкового механізму.

Свідченням нерівномірності ринкових перетворень є повільне зростання приватного сектора економіки і чисельності зайнятих у ньому (див. табл.).

Таблиця

Розподіл працівників за роками, зайнятих у різних галузях економіки за формами власності, тис.чол.

* Розраховано за даними Держкомстату України.

Наведені у таблиці дані свідчать, що виникнення альтернативних форм власності і формування різних сегментів зайнятості на ринку праці не підкріплено обґрунтованою диференціацією доходів, не стимулює переходу працівників до ринкових форм організації праці.

Хвилеподібне формування підприємницького сектора в сучасній національній економіці обмежується не тільки інвестиційною кризою, податковою політикою, а й відсутністю гарантованих форм оплати праці. Тому його розвиток сьогодні пов’язаний в основному з індивідуальною діяльністю у торгово-посередницьких операціях і не має стимулів до переходу у виробничі галузі.

Особливим економічним тягярем, на нашу думку, є офіційне і неофіційне безробіття, яке за різними оцінками охоплює від ¼ до ½ зайнятих в галузях економіки. Його існування призводить не тільки до відомих економічних втрат, але й до втрат трудових цінностей, створюючи передумови зацікавленості у трудовій діяльності в сфері неофіційної економіки.

Розгляд економічного взаємозв’язку оплати праці і ринку праці показує, що статус зайнятого в офіційній економіці сьогодні є невизначеним, прояв економічних стимулів оплати праці носить явно регресивний характер.

Формування системи оплати праці вимагає переходу до ринкових форм, систем і стимулів, нової організації і умов праці. Цей процес потребує широкої конструктивної державної підтримки і цілеспрямованих зусиль державних економічних інститутів.

* * *

У статті досліджуються проблеми формування системи оплати праці, яка пов’язана із особливостями структури ринку праці. У сучасних ринкових умовах така залежність гальмує піднесення ефективності економіки, звужує можливості стимулювання праці.

Problems of the system offormation of the payment for labour, which is connected with the peculiarities of labour market structure are investigated in this article. It is also stressed the influence of such addiction on market. It became a drag on growth of the economic effectiveness, made possibilities of the labour stimulation narrower.