Шкіра

(cutis) – загальний покрив тіла, який захищає організм від зовнішніх подразників. Вона виконує такі функції:

1. Захисна функція – механічний захист від подразників забезпечується щільним роговим шаром, особливо на долонях та підошвах. Завдяки цим ознакам шкіра здатна здійснювати опір тиску, ударам, розривам. Захищає організм від радіаційних подразників. Захист від мікроорганізмів забезпечується бактерицидними ознаками шкіри. Шкіра приймає участь у процесах імунітету. Має малу електропровідність.

2. Дихальна функція. Шкіра дихання посилюється при підвищенні температури навколишнього середовища.

3. Абсорбційна функція. Жирні речовини висмоктуються через епідерміс. Багато токсичних газів через шкіру не проникає. Легко всмоктується морфін, моноетиловий ефір, етиленгліколь.

4. Видільна функція здійснюється секрецією потових і сальних залоз. Кількість речовин, що виділяються, залежить від статі, віку, топографічних особливостей шкіри. Шкіра відіграє роль фільтра.

5. Пігментоутворююча функція заключається у виробленні меланіну, в шкірі може відкладатися залізовмісний кров’яний пігмент гемосидерн, і також тріхосидерин – у рижому волоссі; каротин.

6. Також шкіра бере участь у терморегуляції організму, обмінних процесах. У шкірі є багато нервових закінчень, які сприймають різні подразнення. У зв’язку з цим шкіру відносять до органів чуттів.

Шкіра побудована з епідермісу та власне шкіри. Епідерміс (epidermidis) належить до плоского багатошарового епітелію, що має на різних ділянках тіла неоднакову товщину (1-4 мм). На ділянках тіла, де епідерміс має значну товщину, він складається з 5 шарів клітин.

Найглибший шар епідермісу називають основним або призматичним, він побудований з базальних епідермоцитів, між якими розміщуються меланоцити, які виробляють пігмент меланін. Назовні від основного шару розміщується шипуватий шар, який складається з клітин, від яких відходять багато тонофліаментів, що нагадують шипи. На цьому шарі є зернистий шар, що складається з клітин, у цитоплазмі яких є невеликі зернята. Назовні від зернистого є блискучий шар, побудований з 2-4 рядків плоских безядерних клітин, заповнених епеїдином, що добре заломлює світло.

Зовнішній шар (роговий) складається з 2 шарів – сосочкового і сітчастого. Сосочковий складається з колагенових і еластичних волокон. У ньому є кровоносні і лімфатичні капіляри, розгалуження нервів і їхні закінчення. Волокна обплітають базальні епідермоцити і частково заходять у проміжки між ними, утворюють сосочки. Це сприяє з’єднанню епідермісу і дерми.

Сітчастий шар складається з товстих колагенових і еластичних волокон, які йдуть у різних напрямках і перетинаються між собою.

При огляді шкіри можна побачити гребені, утворені сосочками сосочкового шару, та бороздки між ними. Підшкірна основа (telasubcutanea) зв’язує шкіру з глибини розташованими тканинами. У дермі і підшкірній основі є кровоносні і лімфатичні судини. У підшкірній основі артерії розміщені в сполучній тканині між жировими скупченнями, від яких відходять гілки, які у дермі утворюють термальну артеріальну сітку, гілки від якої йдуть до потових залоз шкіри. На межі між сітчастими та сосочковими шарами судини утворюють підсосочкову артеріальну сітку.

Лімфатичні судини формують підшкірну лімфокапілярну сітку шкіри.

У дітей і підшкірній основі містяться нервові закінчення і сплетіння, які сприймають та проводять різні подразнення. Шкіра тісно зв’язана з усіма органами і системами.

Похідними шкіри є – волосся, нігті, потові, сальні та молочні залози.

Протягом життя у людини є 3 типи волосся. Первинне існує від 4 до 8 місяців, вторинне – на 9 місяців внутрішньоутробного життя; третинне – під час статевого дозрівання. Складається з кореня і стрижка. Корінь (radix) є у власне шкірі, а його нижня частина позашкірна і має назву цибулини.

Цибулина лежить у сумці волосся. Стрижень (icapus) складається з мозкової речовини, кори і кутикули.

Похідними епідермісу є нігті (unguis). Найбільша частина – тіло – розміщується у ложі. Тіло складається з клітин, які зв’язані між собою.

Потові залози (glandulaesudoriferac) за будовою трубчасті; апокринні і екранні. Є всюди, крім головки статевого члена і його передньої кірочки. Виділяють 500-600 мл поту.

Сальні залози (glandulaesebaceae) за будовою прості альвеолярні, голокринні. За добу виробляють 20 г шкірного сала. Поділяються на залози волосся і відокремлені, які складаються з мішечка та протоки.

Молочна залоза (glandulamammaria) призначена для вигодовування жінкою новонародженого. Вивідні протоки сходяться до грудного соска, утворюють молочні пазухи і відкриваються на них. З 4-5 місяця вагітності виділяється секрет – молозиво, після пологів з’являється молоко.