Океанія і Нова Зеландія

Реферат

на тему:

Океанія і Нова Зеландія

Океанією називають сукупність островів південно-західної частини Тихого океану. За своїм походженням ці острови є материковими, вул­канічними і кораловими. Нині в Океанії - 13 держав.

Найбільші за площею і на­селенням - Папуа-Нова Гвінея і Нова Зеландія. Решта - дрібні острови чи гру­пи островів, розкидані по величезних океанічних просторах.

Держава Науру - це один острів, який має площу тільки 20 км², а населення його менше 9 тис. чоловік.

Держава Кірібаті (загальна площа її суходолу 700 км², населення -70 тис. чоловік) - це 30 острівних груп, які простягнулися на 4 тис. кілометрів. Багато островів залишається володіннями США, Великобританії, Франції, Авст­ралії, Нової Зеландії. Аборигенами Океанії є папуаси і полінезійці. Вони зберіга­ють свою мову і культуру, хоч європейський вплив також значний. Серед неєвропейського населення є індіанці, малайці та ін.

Роль Океанії в світі, якщо не брати до уваги Нову Зеландію, - незначна. Країни цієї частини Землі належать до тих, що розвиваються. Для них харак­терні низький рівень розвитку господарства і життя населення. Економічно вони тісно зв'язані зі своїми колишніми метрополіями. Характер і структура їх госпо­дарства склалася під впливом розташування в екваторіальних і тропічних широ­тах та ізольованого існування. Головною галуззю є споживче сільське господар­ство. Вирощують кокосові пальми, коренеплоди (ямс, таро, маніок), хлібне дере­во, цукрову тростину, банани, овочі і фрукти. Розводять велику рогаті' худобу, кіз і свиней. У харчуванні значну роль відіграє риба. Експортне значення мають про­дукти кокосової пальми і цукор, а також мінеральна сировина: мідь і золото з Папуа-Нової Гвінеї, нікель з Нової Каледонії. Зростає туристське, комунікаційне і стратегічне значення Океанії. Природне середовище островів Океанії зазнало значної шкоди внаслідок зведення лісів, відкритих розробок корисних копалин, а також випробувань атомної зброї.

Нова Зеландія

(площа - 269 тис. км^г, населення ~ 3,4 млн чоловік, столи­ця - Веллінгтон) лежить на. двох великих островах. Географічне положення їх ви­значається віддаленістю від Європи і Англо-Америки. Найближчим сусідом країни е Австралія, Природними багатствами Нової Зеландії є субтропічний і помірний клі­мат, великі, особливо в розрахунку на душу населення, земельні ресурси. В історич­ному плані Нова Зеландія - англійська переселенська колонія. Понад 4/5 її сучас­ного населення становлять англоновозеландці, і країну звуть «Британією південних морів». Аборигенів - маорі - 12 %, вони зберігають свою мову і культуру, Серед корінного населення колишніх переселенських англійських колоній їх становище найкраще. Понад 3/4 населення живе на Північному острові. На ньому знаходить­ся столиця, а також найбільше за кількістю жителів і економічним потенціалом міс­то - Окленд. Новозеландці - міські жителі, тих, хто мешкає на фермах, небагато. Особливості господарства Нової Зеландії такі ж, як і в Канаді та Австралії, Це індустріальне розвинута країна з високим рівнем продуктивності праці і жит­тя людей.

В її матеріальному виробництві перше місце посідає обробна промис­ловість, але в міжнародному поділі праці країна має аграрно-сировинну спеціалізацію. Сільське господарство Нової Зеландії е одним з найефективніших у світі.

На фермах утримується майже 70 млн овець і 10 млн голів великої ро­гатої худоби. Більш як 2/5 всієї площі становлять пасовища. Типовий ландшафт Нової Зеландії включає ферму, пасовища, худобу. Як виробник і експортер вов­ни країна посідає друге місце в світі після Австралії, вона також є одною з провідних країн-експортерів м'яса, масла і сиру.

Розвинуте промислове лісниц­тво. Деревина і продукти її переробки - предмети експорту. Головні торгові партнери Нової Зеландії - Японія, США, Великобританія і Австралія.

Нова Зеландія багата на унікальні природні ландшафти: засніжені горн з льодовиками, фіорди, каньйони, гірські озера і водоспади, вулкани, гейзери, своєрідну рослинність тощо. Майже 10 % території оголошено національними парками. Добре поставлена індустрія туризму, але її можливості стримує відда­леність країни,