Історія розвитку лікувальної фізичної культури

Міністерство освіти і науки України.

Київський національний торговельно-економічний університет

Коломийський економіко-правовий коледж

Реферат

з курсу “Фізичне виховання”

на тему:

“Історія розвитку лікувальної фізичноїкультури”.

Коломия 2001р.

План.

1. Вступ.

2. Лікувальна фізкультура як метод лікування. Особливості метода ЛФК.

3. розвиток лікувальної фізкультури, як дисципліни.

4. Використана література.

1. Вступ.

Фізична культура – це частина всієї культури суспільства, засіб зміцнювати здоров¢я, всестроннього розвитку людини, включає в себе фізичні вправи, спорт, туризм, методи загартовування організму. Фізична культура ціниться в суспільстві, передусім як прояв активної діяльності.

Після Великої Жовтневої революції фізична культура в СРСР так і в Україні фізкультура стала розвиватися як масовий рух.

Важливим в розвитку фізично

Культури, заохочення до неї широких мас населення, особливо молоді, явились змагання в 1928р. перша спартакіада народів СРСР і введений в 1931 році всесоюзний фізкультурний комплекс “Готов к труду и обороне СССР”.

В роки Великої Вітчизняної Війни фізична культура стала важливою частиною фізичної підготовки бійців і командирів всіх родів і військ. Широко застосована в воєнно-медичних закладах лікувальна фізкультура сприяла скороченню строків строків виздоровлення ранених і хворих, поверненню їх в роботу.

В 1972р. сприйнятий новий комплекс “Готов к труду и обороне СССР” включаючий 5 ступенів для осіб в віці від 10 до 60 років. З 1 вересня 1979р. введена нова навчальна ступінь ГДТ “К стартам готов” для дітей з 7-9 років.

Важливе значення мали постанови партії і уряду. Вони були зацікавлені, щоб їхній народ був здоровий, фізично підготовлений. Особливу увагу відігравав розвиток масового фізичного руху, перетворення його в всенародний, введення фізичного руху, перетворення його в всенародний, введення фізичної культури в життя кожної людини, організації колективу чи сім¢ї.

В зв¢язку з цим перед мед робітниками постановлені серйозні задачі, пов¢язані з покращенням медичного контролю, за станом здоров¢я фізкультурників і спортсменів розширення сітки лікувально-фізкультурних диспансерів.

2. Лікувальна фактура, як метод лікування. Особливості метода ЛФК.

Лікувальна фізкультура (ЛФК) як метод лікування-використання комплексу засобів фізкультури з профілактичними, лікувальними і реабілітаційними цілями. ЛВК широко використовується в системі комплексного лікування в поліклініках, санаторіях, лікарнях.

Регулярне застосування ЛФК в лікарнях, поліклініках, домашніх умовах розвиває у хворого особливе відношення до використання фізичних вправ, прививає гігієнічні навички , правильне , правильне ставлення до загартування організму.

В розвитку ЛФК в СССР можна виділити 4 основних етапи.

Перший етап (1923-1939) – розповсюдження і введення ЛФК в систему санаторно-курортних лікувань.

Другий етап (1931-1941) – введення ЛФК в загальну систему лікувально-профілактичних заходів з застосуванням диференційованих методик при різних захворюваннях.

Третій етап (1941-1945) – знаменитий широким використанням ЛФК в період Великої Вітчизняної Війни в госпіталях.

Четвертий етап, початий з 1945 року, характеризується подальшим широким заглибленням ЛФК в систему лікувально-профілактичних заходів.

Характерна особливість методу ЛФК – його фізіологічність і незмінність для організму. Цим і пояснюється ефективність використання його при різних захворюваннях і травмах. Важлива особливість метода ЛФК – активна участь самого хворого в лікувальному процесі, тому лікарю при призначенні ЛФК слідує чітко визначити ступінь його фізичної активності. В організації лікування хворих спокій і рух не суперечать, а доповнюють один одного.

ЛФК являється також методом патогенетичною терапією. Крім цього ЛФК – метод функціональної терапії, так як фізичні вправи стимулюють і розвивають функцію всіх основних органів системи.

Характерна риса метода ЛФК – тренування хворих за допомогою фізичних вправ, яка поділяється на загальну і спеціальну. Загальне тренування організму в цілому застосовується з метою оздоровлення, укріплення організму в цілому і розвиток адаптації до більших фізичних навантажень, спеціальна – з метою відновлення, нормалізації і розвитку функцій чи то систем, порушених через норми чи травми. В залежності від захворювання методика фізичного лікування повина нести індивідуальний характер.

ЛФК необхідно використовувати, коли потрібно підвищити тонус організму хворого, стимулювати фізіологічні процеси, коли треба відновити функції пошкодженого органу чи системи, протидіяти застійним явищам, попередити прогресуючі захворювання і можливі ускладнення само собою, якщо відсутні протипоказання.

3. Розвиток лікувальної фізкультури як дисципліни.

Лікувальна фізична як дисципліна – розділ вправ і других засобів фізичної культури і розроблені методи їх застосування в лікувально-профілактичних і реабілітаційних цілях.

Термін “лікувальна фізкультура” був затверджений Пленумом Ради фізкультури Наркомздрава СССР в 1929р. цим терміном були замінені старі поняття “кінозетерапія”, “мототерапія”, “лікувальна гімнастика” і ін., як правило розглядаючи застосування фізичних вправ з вузько-локальних механічних позицій.

Великий вплив на формування ЛФК як дисципліни показали роботи великих вчених І.М. Сечєнова, І.П. Павлова, Н.В. Віденського, М.Я. Мудрова, З.А. Захарівна, С.П. Боткіна, П.Ф.Лесгатота і ін.

ЛФК як наукова дисципліна сформувалася після Великої Жовтневої революції. Велику роль зіграв в її розвитку перший нарком охорони здоров¢я, а також Н.А. Сегмашко.

В 1928 році в Центральному інституті культури було організована перша в країні кафедра ЛФК, яку очолив І.М. Саркізов-Серазіні, в 1931 – кафедра ДФК в ЦІІ лікарів, якою завідував Б.А. Іванівський.

В 30-х роках ХХ ст. ЛФК завойовує все більше визнання. В 1944 році виходить перший підручник по ЛФК для студентів-медиків В.В. Горіневський і Е.Ф. Древінг, в 1950році – монографія Н.В. Мошкова “Общиеоснові лечебной физкультурі”, в 1959р. – підучникпо ЛФК і медичному контролю С.М. Іванова. В 1957 році МЗСССР затверджує учбові програми по ЛФК для всіх факультетів медичних інститутів.

Під час Великої Вітчизняної війни розроблені ЛФК методи широко із великим успіхом застосовані для відновлення здоров¢я ранених і хворих.

В 1966 році вийшла постанова ЦККПСС і Ради Міністрів СССР “О мерах по дальнейшему развитию физической культуры и спорта”, яка відіграла величезну роль в розширенні застосування ЛФК.

4. Використана література:

1. Б.В. Петровський. Большая медицинская энциклопедия. Том 22 // Москва:1985.

2. Б.В. Петровський. Большая медицинская энциклопедия. Том 13 // Москва:1980.