Процес кровообігу та лімфообігу

Реферат

на тему:

«Процес кровообігу

та лімфообігу»

План

1. Процес кровообігу, що його здійснює.

2. Велике і мале коло кровообігу.

3. Лімфообіг.

4. Кровоносні судини. Рух крові по судинах.

5. Кров'яний тиск.

6. Швидкість руху крові.

7. Регуляція кровообігу.

1. Серцево-судинна система надає руху крові, розносить кров по всьому тілу і забезпечує виконання кров'ю її функцій. Система крово­обігу складається з серця та кровоносних судин. Серце — це порож­нистий м'язовий орган, який виштовхує кров у судини. У людини і ссавців та птахів серце поділене суцільною перегородкою на дві частини — праву й ліву, порожнини яких між собою не сполучають­ся. Кожна половина розділена поперечною перегородкою ще на дві частини — передсердя й шлуночок. Між ними е отвір з клапанами, які пропускають кров лише в одному напрямку.

Кровоносні судини — це трубки, що, розгалужуючись, зменшують свій діаметр аж до найдрібніших судин — капілярів. Далі капіля­ри зливаються, при цьому діаметр утворюваних судин (вен) зрос­тає. По кровоносних судинах кров розноситься до всіх органів і тканинна потім знову збирається до всіх органів і тканин, а потім знову збирається до серця.

2. Велике і мале коло кровообігу. Кровоносні судини утворюють два кола кровообігу — велике і мале. Велике коло починається від лівого шлуночка, звідки виходить найбільша кровоносна судина ті­ла — аорта. По аорті й артеріях, що відходять від неї, кров роз­носиться по всьому тілу; в капілярах вона віддає тканинам кисень та поживні речовини, а з них забирає вуглекислий газ і продукти окислення, перетворюється з артеріальної на венозну і по венах повертається до правого передсердя.

Мале коло кровообігу починається з правого шлуночка. Сво­їми скороченнями він виштовхує венозну кров у легеневу артерію, звідки вона розноситься до легеневих капілярів. Тут кров віддає вуглекислий газ, насичується киснем і по легеневих венах тече до лівого передсердя. З лівого передсердя через лівий шлуночок кров знову поступає у велике коло кровообігу.

Судини, по яких кров рухається від серця, називаються арте­ріями, до серця — венами. У великому колі кровообігу по артеріях тече артеріальна кров, а по венах венозна. У малому колі, навпа­ки, по артеріях від серця тече венозна кров, а по венах повертає­ться до серця артеріальна.

3. Лімфообіг. Лімфа відрізняється від крові відсутністю еритро­цитів і значно меншою кількістю лейкоцитів. Крім того, в ній мен­ше білка і більше продуктів життєдіяльності клітин.

Лімфа утворюється в лімфатичних капілярах з тканинної ріди­ни і звідти збирається до лімфатичних судин, які утворюють густу сітку в усіх органах і тканинах. Лімфатичні судини, зливаючись між собою, закінчуються двома лімфатичними протоками, які впа­дають у верхню порожнисту вену. У лімфатичних судинах, як і у венах, є півмісяцеві клапани. Ці клапани роблять можливим рух лімфи лише в одному напрямку.

По ходу лімфатичних судин розташовані потовщення — лімфа­тичні вузли. В цих вузлах утворюються лейкоцити, а також відбу­вається очищення лімфи від хвороботворних мікроорганізмів. При інфекційних захворюваннях лімфатичні вузли часто збільшуються, і тоді їх можна намацати пальцями.

4. Кровоносні судини. Рух крові по судинах

Кровоносні судини за будовою і функціями поділяються на артерії, капіляри і вени.

Артерії. По артеріях кров під великим тиском тече від серця. Тому артерії мають товсті пружні стінки. До складу артеріальної стінки входять волокна гладеньких м'язів, еластичні волокна й спо­лучна тканина.

Гладком'язові волокна, скорочуючись та розслаблюючись, звужу­ють та розширюють артерії ітаким чином регулюють потік крові в них. Еластичні волокна надають артеріям пружних властивостей. Пружність артерій, особливо аорти й легеневої артерії, має велике значення для руху крові. Лівий шлуночок під час скорочення ви­штовхує під великим тиском більше крові, ніж її відтікає з аорти в артерії. При цьому стінки аорти розтягуються, і вона .вміщує всю кров, виштовхнуту шлуночком. Коли шлуночок розслаблюється, тиск в аорті падає, а її стінки завдяки пружним властивостям трохи спадаються. При цьому надвишок крові, що містився в розтягнутій аорті, проштовхується з аорти до артерій, хоча з серця в цей час кров не надходить. Так періодичне виштовхування крові шлуноч­ком завдяки пружності артерій перетворюється у безперервний рух крові по судинах.

Пружність артерій забезпечує ще одне фізіологічне явище. Ві­домо, що у всякій пружній системі механічний поштовх викликає коливання, які поширюються на всю систему. У кровоносній си­стемі таким поштовхом служить удар крові, що викидає серце, об стінки аорти. Остання при цьому розтягується, і коливання біжить по всіх артеріях з досить великою швидкістю — близько 10 м/с. У ділянках тіла, де великі артерії підходять близько до шкіри,— на зап'ястку, скронях, шиї пальцями можна відчути такі коливання стінок артерій. Це артеріальний пульс.

Вени. На відміну від артерій вени не розносять, а збирають кров від органів і несуть її до серця. Тиск крові у венах дуже ни­зький, тому стінки вен тонкі, здатні легко спадатись. У стінці вен теж е м'язові волокна, які виконують таку саму функцію, як і в артеріях. Проте значно більший вплив на рух крові у венах здій­снюють оточуючі тканини, особливо скелетні м'язи, які, скорочую­чись і розслаблюючись, стискають або розтягують вени. Це приво­дить до просування крові по венах. Але оскільки у венах е кла­пани, то кров тут рухається лише в одному напрямі — до серця. Крім того, руху крові до серця сприяє розтягання порожнистих вен у грудній клітці під час вдиху.

Капіляри— це найдрібніші кровоносні судини, розташовані в усіх тканинах між артеріями і венами, їх діаметр 7—10 мкм. Основ­на функція капілярів — забезпечення обміну газами і поживними речовинами між кров'ю і тканинами. Тоненька стінка капілярів утворена лише одним шаром плоских клітин. Через неї легко про­ходить кисень і поживні речовини з крові до тканин, а вуглекислий газ і продукти життєдіяльності — в зворотному напрямку. Капіляри можуть відкриватись і закриватись, змінюючи кровопостачання тканини. На площі 1 мм² поперечного перерізу скелетного м'яза у спокої налічується 100—300 відкритих капілярів. У працюючому м'язі, де потреба в кисні і поживних речовинах зростає, кількість відкритих капілярів досягає 2 тис. на 1 мм2.

5. Кров'яний тиск. Будь-яка рідина "тече від місця, де тиск вищий, туди, де він нижчий. Чим більша різниця тисків, тим вища швид­кість течії. Кров у судинах теж рухається завдяки різниці тисків, що її створює серце своїми скороченнями. Найвищий тиск в аорті і у великих артеріях. По мірі просування крові по артеріях частина енергії тиску використовується на подолання тертя крові об стінки судин, і тому тиск поступово падає. Особливо значне падіння тиску відбувається в найдрібніших артеріях і в капілярах — вони чинять найбільший опір руху крові. У венах кров'яний тиск продовжує поступово знижуватись, і в порожнистих венах він дорівнює атмо­сферному тиску або навіть дещо нижчий за нього. Дані про вели­чину кров'яного тиску в різних відділах кровоносної системи наве­дено в табл. 1.

Таблиця 1

Показники кровообігу

Кров'яний тиск у людини вимірюють у плечовій артерії, співставляючи його з атмосферним. Для цього на плече одягають гумо­ву манжетку, сполучену з манометром. У манжетку нагнітають по­вітря, поки пульс на зап'ястку не зникне. Це означає, що плечова артерія стиснута більшим зовнішнім тиском і кров через неї не те­че. Потім, поступово випускаючи повітря з манжетки, слідкують за появою пульсу. В цей момент тиск в артерії стає трохи більшим, ніж тиск у манжетці, і кров, а разом з нею і пульсова хвиля по­чинають доходити до зап'ястка. Показ манометра в цей час і буде характеризувати кров'яний тиск у плечовій артерії.

6. Швидкість руху крові залежить не тільки від різниці тисків, але й від ширини кровоносного русла. Хоч аорта е найширшою су­диною, але вона одна в організмі і через неї протікає вся кров, що виштовхується лівим шлуночком. Тому швидкість тут найбільша (див. табл. 1). По мірі розгалуження артерій їх діаметр стає мен­шим, проте загальна площа поперечного перерізу всіх артерій зростає і швидкість руху крові зменшується. Загальна ширина просвіту всіх капілярів у 500—800 разів більша ширини аорти, отже, швид­кість кровотоку в капілярах у стільки ж разів повільніша, ніж в аорті. Вени по дорозі від капілярів зливаються, їх кількість і за­гальна площа поперечного перерізу зменшується, а швидкість руху крові в порівнянні з капілярами зростає. З таблиці також видно, що ¾ всієї крові знаходиться у венах. Це пов'язане з тим, що тон­кі стінки вен здатні легко розтягатись і тому вони можуть вміщу­вати значно більше крові, ніж відповідні артерії.

Кількість крові, що протікає за одиницю часу через судини, дорівнює добутко­ві швидкості руху крові на площу поперечного перерізу судин. Ця величина є однаковою для всіх частин кровоносної системи: скільки крові виштовхує серце в аорту, стільки її протікає через артерії, капіляри та вени і стільки ж повертається назад до серця.

Кровопостачання органів змінюється в залежності від їх потреб завдяки описаному вище перерозподілу крові. Але цей перерозподіл може бути ефективним лише за умови, якщо тиск в артеріях не змінюється. Однією з основних функцій нервової регуляції кровообігу є підтримання постійного кров'яного тиску. Ця функція здійснюється, рефлекторно.

В стінці аорти і сонних артерій є рецептори, які дужче подраз­нюються, коли кров'яний тиск зростає вище нормального рівня. Збу­дження від цих рецепторів іде до судинорухового центра, розта­шованого в довгастому мозку, і гальмує його роботу. Від центра по симпатичних нервах до судин і серця починає надходити слабше збудження, ніж раніше, і кровоносні судини розширюються, а серце послаблює свою роботу. Внаслідок цих змін кров'яний тиск знижує­ться. А якщо тиск чомусь упав нижче норми, то подразнення рецепторів припиняється зовсім і судиноруховий центр, не одержуючи гальмівних впливів від рецепторів, посилює свою діяльність: поси­лає до серця і судин більше нервових імпульсів у секунду, судини звужуються, серце скорочується частіше і сильніше, кров'яний тиск підвищується.