Державні гарантії та регулювання діяльності релігійних організацій в Україні

Київський гуманітарний інститут

РЕФЕРАТ на тему: Державні гарантії та регулювання діяльності

релігійних організацій в Україні.

Студентки 113 групи 1-го курсу

факультету романо-германської філології

Сороки Наталії Віталіївни

м. Київ - 1999 р.

В Україні усі правовідносини, пов'язані із свободою совісті і діяльністю релігійних організацій, регулюються законодавством України, а саме Конституцією України та Законом "Про свободу совісті та релігійні організації", що був прийнятий Верховною Радою ще на початку незалежності нашої держави - 23 квітня 1991 року.

Конституціею та цим Законом кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Ніхто не може встановлювати обов'язкових переконань і світогляду. Закон забороняє будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії. Батьки або особи, які їх замінюють, за взаємною згодою мають право виховувати своїх дітей відповідно до своїх власних переконань та ставлення до релігії.

Здійснення свободи сповідувати релігію або переконання підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для охорони громадської безпеки та порядку, життя, здоров'я і моралі, а також прав і свобод інших громадян, встановлені законом і відповідають міжнародним зобов'язанням України.

Кожному громадянинові нашої країни гарантується рівноправність в усіх сферах життя незалежно від їх ставлення до релігії.

Громадяни України є рівними перед законом і мають рівні права в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя незалежно від їх ставлення до релігії. В офіційних документах ставлення громадянина до релігії не вказується. Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав, встановлення прямих чи непрямих переваг громадян залежно від їх ставлення до релігії, так само як і розпалювання пов'язаних з цим ворожнечі й ненависті чи ображання почуттів громадян, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом.

Але ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання своїх конституційних обов'язків. Заміна виконання одного обов'язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України. Наприклад, військову службу може бути замінено на альтернативну, непов’язану з триманням зброї.

До цього часу збережено, встановлений ще 1917 року, принцип "відокремлення церкви від держави", який видається доцільним.

В Україні здійснення державної політики щодо релігії і церкви належить виключно до відання держави. Держава захищає права і законні інтереси релігійних організацій; сприяє встановленню відносин взаємної релігійної і світоглядної терпимості й поваги між громадянами, які сповідують релігію або не сповідують її, між віруючими різних віросповідань та їх релігійними організаціями; бере до відома і поважає традиції та внутрішні настанови релігійних організацій, якщо вони не суперечать чинному законодавству.

Держава намагається не втручатися у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, не фінансує діяльність будь-яких організацій, створених за ознакою ставлення до релігії.

Усі релігії, віросповідання та релігійні організації вважаються рівними перед законом. Встановлення будь-яких переваг або обмежень однієї релігії, віросповідання чи релігійної організації щодо інших вищеназваним законом не допускається.

Релігійні організації також не мають права брати на себе виконання державних функцій, але вони мають право брати участь у громадському житті, а також використовувати нарівні з громадськими об'єднаннями засоби масової інформації.

Щодо політики, релігійні організації не можуть брати участь у діяльності політичних партій і надавати політичним партіям фінансової підтримки, висувати кандидатів до органів державної влади, вести агітації або фінансування виборчих кампаній кандидатів до цих органів. Але священнослужителі мають право на участь у політичному житті нарівні з усіма громадянами. Наприклад, у Верховній Раді та місцевих радах є священнослужителі-депутати.

Державна система освіти в Україні відокремлена від церкви і має світський характер. Доступ до різних видів і рівнів освіти надається громадянам незалежно від їх ставлення до релігії.

Релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами. Такими організаціями в Україні можуть бути релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства, духовні навчальні заклади, або ж об'єднання, що складаються з цих вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами.

Жодна релігійна організація не повинна втручатися у діяльність інших релігійних організацій, в будь-якій формі проповідувати ворожнечу, нетерпимість до невіруючих і віруючих інших віросповідань. Всі релігійні організації зобов'язані додержувати вимог чинного законодавства і правопорядку.

Релігійні управління і центри відповідно до своїх зареєстрованих статутів мають право створювати духовні навчальні заклади для підготовки священнослужителів і служителів інших необхідних їм релігійних спеціальностей. Духовні навчальні заклади діють на підставі своїх статутів, а громадяни, які навчаються у вищих і середніх духовних навчальних закладах, користуються правами і пільгами щодо відстрочення проходження військової служби, оподаткування, включення часу навчання до трудового стажу на умовах, встановлених для студентів та учнів державних навчальних закладів.

Релігійні організації мають право засновувати і утримувати вільно доступні місця богослужінь або релігійних зібрань, а також місця, шановані в тій чи іншій релігії (місця паломництва). Богослужіння, релігійні обряди, церемонії та процесії безперешкодно проводяться в культових будівлях і на прилеглій території, у місцях паломництва, установах релігійних організацій, на кладовищах, в місцях окремих поховань і крематоріях, квартирах і будинках громадян, а також в установах, організаціях і на підприємствах за ініціативою їх трудових колективів і згодою адміністрації.

Як громадяни так і релігійні організації мають право на придбання, володіння і використання релігійної літератури мовою на свій вибір, а також інших предметів й матеріалів релігійного призначення.

При релігійних організаціях можуть утворюватися товариства, братства, асоціації, інші об'єднання громадян для здійснення добродійництва, вивчення та розповсюдження релігійної літератури та іншої культурно-освітньої діяльності. Здійснювати добродійну діяльність і милосердя такі утворення можуть як самостійно, так і через громадські фонди. Суми витрат на цю мету оподаткуванню не підлягають.

Релігійні організації і віруючі, одноосібно або разом з іншими, мають право встановлювати і підтримувати міжнародні зв'язки та прямі особисті контакти, включаючи виїзд за кордон для паломництва, участі в зборах та релігійних заходах.

Громадяни, які працюють у релігійних організаціях, включаючи священнослужителів і осіб, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах, підлягають соціальному забезпеченню і соціальному страхуванню нарівні з працівниками державних і громадських підприємств, установ і організацій.

Також цим законом передбачено відповідальність за порушення законодавства про свободу совісті та релігійні організації.

На жаль, попри всі законодавчі гарантії молода Українська держава не може гарантувати бездоганного функціонування механізму взаємовідносин між державою та церквою, а також між різними церквами та конфесіями. Протягом останніх років, то загострюючись, то вщухаючи, точаться міжконфесійні конфлікти, проповідують сумнівні вчення зарубіжні проповідники. А найбільш жахливим є те, що деякі секти, впливаючи на психіку, калічать душі людей, особливо молоді. Ці проблеми зумовлені духовною спустошеністю, що відчувають люди після зникнення комуністичної ідеї, яка протягом сімдесяти років замінювала релігію. Ще одною причиною може бути складний економічний стан нашого суспільства, завдяки якому люди, втративши засоби до існування, шукають порятунку у будь-яких вченнях, не дуже розуміючи їх сутність через недостатню освіту.

Причиною ж міжконфесійних конфліктів, на мою думку, іноді є прагнення окремих релігійних діячів узурпувати владу на певних територіях та заволодіти церковними будівлями та іншим майном.