Функції і принципи цивільного права

Реферат на тему:

Функціїі принципицивільного права

Термін "функція" походить від латинського слова functia, яке означає виконання, здійснення. Вважається, що функції права поряд з методом правового регулювання і принципами права становлять правові категорії, які ві­дображають основні елементи змісту сучасного права і характеризують його в цілому.

Функції цивільного права — це напрями впливу циві­льно-правових норм на суб'єктів права.

Цивілістична наука, цивільне законодавство, практи­ка розрізняють такі функції цивільного права: регулятив­ну, охоронну, попереджувально-виховну та попереджуваль­на стимулюючу,

Функції права досить часто зводять до тієї чи іншої мети, яку, ставить перед собою законодавець, запрова­джуючи ту чи іншу правову норму або приймаючи пев­ний законодавчий акт.

Говорячи про функції тих чи інших норм цивільного права, на наш погляд, слід перш за все з'ясувати прак­тичну придатність цих правових норм. Ті норми, які ре­алізуються або можуть бути реалізованими, слід віднести до правових норм, які функціонують. І навпаки, ті нор­ми, що не придатні до застосування, не можна вважати такими, що функціонують.

Слід розрізняти матеріальне і формальне здійснення цивільного права.

Матеріальне здійснення права — це його фактичне функціонування, яке залежить від потенційної придат­ності і узгодженості матеріальних положень права. Здій­снення норми права визначається станом суспільного життя, вимогами часу, характером населення держави та іншими матеріальними чинниками,

Формальне здійснення права — це процес застосу­вання абстрактної норми до конкретного випадку. Чим простіший пошук необхідної для застосування норми права і надійніший його результат, тим краще функціонує норма, тим краще вона виконує свою функ­цію, і навпаки.

Під принципами цивільного права розуміють основні за­сади, в яких втілені корінні, найхарактерніші риси цього права. Керуючись принципами права, законодавець прово­дить удосконалення цивільного законодавства, врегульо­вує ті суспільні відносини, які раніше цивільним правом не регулювалися. Становлення і розвиток цивільного права базується як на загально-правових принципах, так і на спеціальних.

Загально-правові принципи визначаються в Консти­туції України'. Вони поширюються на всі галузі права.

До спеціальних слід віднести такі принципи:

— створення рівних умов для розвитку всіх форм вла­сності та їх захисту;

— закріплення рівності прав і обов'язків суб'єктів

цивільного права;

— поєднання інтересів особи і суспільства;

— матеріальної зацікавленості суб'єктів цивільно-правових відносин;

— трудового характеру створення і примноження до­ходів суб'єктів цивільно-правових відносин;

— недопущення такого здійснення цивільних прав, яке б суперечило їх призначенню;

— захисту цивільних прав від будь-яких порушень та інші.

Принцип створення рівних умов для розвитку всіх форм власності та для їх захисту. Цей принцип дістав закріп­лення в ст. ст. 2, 3, 4, 48 Закону України "Про влас­ність". Він полягає в тому, що всі форми власності в державі є рівними. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Особи можуть мати майно на праві спільної власності. Держава безпосередньо не втручається в господарську діяльність суб'єктів права влас­ності та забезпечує їм рівні умови захисту права власності,

Принцип закріплення рівності прав і обов'язків суб'єк­тів цивільного права. Втіленням цього принципу в зако­нодавстві є, наприклад, п. 5 ст. 4 Закону України "Про власність'*, в якому говориться, що власник, здійснюючи свої права, зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави.

Принцип поєднання інтересів особи та суспільства. В Україні проголошується право кожного громадянина на одержання частки з суспільних фондів споживання (п. 2 ст. 1 Закону України "Про власність"). Кожен громадя­нин має право у відповідності із законодавством України користуватися природними об'єктами для задоволення власних потреб і зобов'язаний охороняти землю, повіт­ряний простір, водні та інші ресурси, сприяти їх віднов­ленню як першооснов свого життя і життя суспільства (п.п, 4, 5 ст. 10 Закону України "Про власність").

Принцип матеріальної зацікавленості суб'єктів цивіль­но-правових відносин. Цей принцип має своє втілення в нормативному положенні, згідно з яким власникові на­дається право на свій розсуд володіти, користуватися й розпоряджатися належним йому майном. Використову­ючи майно для здійснення господарської та іншої незабороненої законом діяльності, він, зокрема, може пере­давати його безоплатно або за плату у володіння і корис­тування іншим особам (ст. 4 Закону України "Про влас­ність"),

Принцип трудового характеру створення і примноження доходів суб'єктів цивільно-правових відносин. Праця гро­мадян є основою створення і примноження їх власності. Громадянин набуває права власності як на доходи від участі у суспільному виробництві, від індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, так і на май­но, одержане внаслідок успадкування або укладення ін­ших угод, не заборонених законом (ст. 12 Закону Украї­ни "Про власність").

Принцип недопущення здійснення цивільних прав, яке б суперечило їх призначенню. Цей принцип дістав своє ві­дображення в ст. 5 ЦК України, яка встановлює, що "цивільні права охороняються законом, за винятком ви­падків, коли вони здійснюються в суперечності з при­значенням цих прав". У п. 6 ст. 4 закону "Про влас­ність" зазначено, що у випадках і в порядку, встановле­них законодавчими актами України, діяльність власника може бути обмежена та припинена. Одним із способів позбавлення права власності є передбачене законодавст­вом безоплатне вилучення (конфіскація) майна у влас­ника за рішенням (вироком) суду, арбітражного суду чи іншого компетентного органу як санкція за вчинення правопорушення (п. 4, ст. 55 Закону України "Про влас­ність").

Принцип захисту цивільних прав від будь-яких право­порушень. На підставі цього принципу носієві цивільних прав надається можливість застосування до правопору­шника засобів примусового впливу. При цьому можли­вість застосування таких засобів потрібно розуміти не лише -як можливість звернення до компетентних органів з вимогою захистити порушені права. Принцип захисту цивільних прав включає:

— можливість уповноваженої особи самостійно вико­ристати дозволені законом засоби для примусового впливу на правопорушника (самозахист цивільних прав — необ­хідна оборона, застосування засобів у стані крайньої не­обхідності);

— можливість застосування засобів оперативного впливу на порушника зобов'язань безпосередньо самою уповноваженою особою;

— можливість уповноваженої особи звернутися до компетентного органу (суду) з вимогою примусити зобо­в'язану особу дотримуватися певної поведінки.

Підкреслимо, що відмова від захисту тих чи інших цивільних прав тієї чи іншої особи може мати місце ли­ше тоді, коли це передбачено законом, і тільки за рі­шенням органу, якому таке право надане.

Цей принцип набуває особливого значення в період формування ринкової економіки, коли можливостей зло­вживання цивільними правами є досить багато.