Анамнез Епідеміологічний аналіз

План

1. Анамнез.

2. Епідеміологічний аналіз.

3. Об’єктивне обстеження.

4. Лабораторні та додаткові методи обстеження.

Анамнез. Розпитування хворого розпочинається з питання „що вас турбує?”.

Під час збирання анамнезу хвороби з’ясовують коли і як розпочалася хвороба (поступово гостро), характер і ступінь зростання температури тіла, наявності, слабості, безсоння, ознак, диспепсії (блювання, понос), локалізацію та інтенсивність болю, наявність кашлю, серцебиття задишки слід з’ясувати особливості розвитку і перебігу хвороби провідний синдром, час і послідовність появи окремих симптомів, ускладнень.

Епідеміологічний анамнез. Починати розпитування треба з питання, з чим хворий пов'язує своє захворювання. З’ясовують чи не спілкувався хворий з інфекційними хворими, чи немає хворих серед членів сім'ї, в квартирі, будинку, на роботі, чи не перебував в осередку інфекційної хвороби, чи не був у контакті з хворими тваринами. Важливі можуть бути відомості про поранення, операції, гемотрансфузії та інші медичні втручання з пошкодженням шкіри, при укусах домашніх і диких тварин. Потрібну інформацію можна одержуючи розпитуючи хворого про умови харчування, побуту, праці, дотримання правил особистої гігієни та ін.

Об’єктивне обстеження починають з загального огляду хворого з метою визначення стану хворого: наявність свідомого, судорог, зовнішній вигляд, вираз обличчя, положення (поза), паралічі (парези), поведінка (активність), стан живлення, зміни з боку зовнішніх покривів і різних органів.

Уважно оглядають шкіру хворого. Це дозволяє виявити основні прояви хвороби – при бешисі, шкірній формі сибірки і нейшамінозу, або окремі її симптоми. При інфекційних хворобах реакція шкіри має, як правило, запальний характер. Оглядаючи шкіру, звертають увагу на її колір, вологість, набряклість, дермографізм, наявність висипу.

Не менше важливим є огляд слизових оболонок губ, порожнини рота, стінок глотки, очей, носа, а в разі потреби – статевих органів.

Лабораторніта інші додаткові метод обстеження.

Серед численних методів лабораторної діагностики інфекційних хвороб найбільше значення мають специфічні методи (мікроскопічні, бактеріологічні, серологічні, біологічні та ін.) виявлення збудника або імунної відповіді організму в динаміці хвороби.

Мікроскопічний метод. При деяких захворюваннях можна виявити збудника і встановити нозологічний діагноз за допомогою мікроскопічного дослідження матеріалу взятого від хворого: з крові – малярія, пунктату, кісткового мозку – лейшманіоз, цереброспінальної рідини – менінгіт, калу – амебіаз гельмінтози, сечі – лептоспіроз, матеріалу зі слизових оболонок – іноді дифтерія, з виразок – сибірка, лейшманіоз, з пустул – натуральна віспа, дуодентального вмісту – лямбліоз, пункпіату лімфатичних вузлів – токсоплазма та ін.

Бактеріологічний методполягає у виділенні будника в чистій культурі при посіві матеріалу від хворого на спеціальні живильні середовища і наступній його ідентифікації. Щоб зробити посів на живильні середовища використовують кров (гемокультура) при сепсисі, чумі, сибірці; калі (комрокультура) при тифо – на ротаторних захворюваннях; сечу (уринокультура); блювотні маси при сальмонельозі; матеріал із глотки; цероброспіральну рідину; пунктат з бубонів при чумі; виділення з виразок при сибірці.

Вірусологічні методидіагностики інф. хвороб. Щоб виділити віруси, використовують курячі ембріони, лабораторних тварин (білих мишей) та культури клітин.

Серологічні методи ґрунтуються на реакції антиген – антитіло як антиген використовують вбиті або живі мікроорганізми чи найпростіші або вилучені з них повні антигени чи раптени. При вірусних хворобах як антиген використовують матеріал від курячих ембріонів, культур клітин та органи (суспензії від тварин, які були заражені певними вірусами. Результати серологічних реакцій оцінюють за висотою титру та його динамікою протягом хвороби. У разі бактеріальних інфекційних хвороб найбільше застосування мають реакція аглютинацій (РА), реакція пасивної гематоглютинації (РПГА), рідше реакція застосування комплементу (РЗК), реакція преципітацій (РП). При вірусних захворюваннях використовується реакція гальмування гемаглютинацій (РГГА), РНГА, РЗК, РН, реакція затримки гемосорбції.

Алергічні шкірні проби ґрунтуються на виявленні специфічної (сенсибілізації організму до певного антигену за алергічною запальною реакцією шкіри на введений) надшкірно або в/м відповідний алерген. На місці введення алергена через 24, 48 або 72 год. виникають почервоніння та інфільтрат реакція визначається як слабо позитивна, позитивна або різко позитивна.

Біологічні методи ґрунтуються на зараженні лабораторних тварин шляхом введення матеріалу, взятого від хворих (кров, сеча, пункташ бубонів, вміст елементів висипу).

Мета – виділення від заражених тварин збудника інф. хвороб (бруцельоз, чума та ін.) виявлення специфічної реакції тварин на збудник або його токсин (сом, ящур та ін.).

З метою діагностики окремих інфекційних хвороб застосовують також біохімічні, гістологічні, гістохімічні, радіонуклідні, інструментальні та ін. методи досліджень.

Запитання доля контролю:

1. Що таке анамнез?

2. Як збирати ембріологічний анамнез?

3. Які методи обстеження відносяться до лабораторних?

4. Як проводити об’єктивне обстеження?

Тести:

1. Що застосовують під час збирання анамнезу хвороби?

а) характер і ступінь підвищення температури тіла;

б) коли і як розпочалася хвороба;

в) локалізацію та інтенсивність болю;

г) усе те, що написано вище і ще багато інформації корисної для постановки діагнозу.

2. При епідеміологічному анамнезі ми хворого:

а) розпитуємо;

б) лікуємо;

в) пальпуємо.

3. Що ми робимо при об’єктивному обстеженні?

а) рахуємо пульс;

б) оглядаємо хворого;

в) беремо кров на аналіз.

4. Що потрібно для мікроскопічного методу діагностики?

а) кров;

б) сечу, кал;

в) церебральну рідину;

г) усе те що написано вище.

5. Як потрібно вводити алерген при алергічних шкірних пробах?

а) в/в;

б) перорально;

в) в/м.

Використана література:

М.Б.Тітова