Аналітичний та синтетичний облік запасів. Основні засоби

Зміст

1. Аналітичний облік запасів та синтетичний облік запасів (питання 25)

2. Основні засоби: сутність, класифікація та оцінка (питання 33)

1. Аналітичний облік запасів та синтетичний облік запасів

Запаси – це активи, які:

1) утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

2) перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

3) утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Згідно із Стандартом 9 до запасів належать:

· сировина, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби;

· незавершене виробництво;

· готова продукція;

· товари;

· МПШ;

· молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарств, якщо вони оцінюються згідно з даним Стандартом.

Суть аналітичного бухгалтерського обліку виробничих запасів полягає в тому, що на кожний вид матеріальних цінностей (за номенклатурними номерами) відкривається аналітичний рахунок, в якому об’єкти обліку відображаються за їх кількістю (за прийнятими одиницями виміру) і сумою вартості (за прийнятою системою оцінки). Аналітичні рахунки групуються за групами матеріалів, місцями зберігання, матеріально відповідальними особами, за синтетичними рахунками бухгалтерського обліку і субрахунками. Відповідно до прийнятих на підприємстві групувань матеріальних цінностей дані за аналітичними рахунками узагальнюються в оборотних відомостях. Використовують аналітичний бухгалтерський облік на рахунках для контролю зберігання і руху матеріальних цінностей, їх оцінки, звірки з даними складського обліку, а також для підбиття підсумків інвентаризації.

Для здійснення виробничо – господарської діяльності підприємствами всіх форм власності та галузей економіки використовуються товарно – виробничі запаси, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності. Запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу.

Необхідними умовами правильної організації обліку запасів є:

· Правильна організація складського господарства;

· Наявність інструкції з обліку запасів;

· Правильне групування (класифікація) запасів;

· Розробка номенклатури запасів;

· Розробка норм запасу і норм витрат запасів.

Сировина, основні та допоміжні матеріали, паливо, куповані напівфабрикати і комплектуючі вироби, запасні частини, тара, що використовується для пакування і транспортування продукції (товарів), інші матеріальні ресурси відображаються в обліку і звітності за їх фактичною собівартістю, давальницька сировина відображається по балансу за цінами, зазначеними у договорі.

Для правильної організації обліку запасів важливе значення має їх науково обгрунтована класифікація. Запаси можна класифікувати за наступними ознаками (табл.1.1).

Таблиця 1.1. Характеристика основних видів запасів

Для обліку витрат діяльності та відображення кредитових оборотів на рахунках обліку запасів, розрахунків з оплати праці, відрахувань на соціальні заходи застосовується Журнал 5 або 5А та Відомість 5.1 обліку руху запасів.

Відомість 5.1 аналітичного обліку запасів призначена для обліку товарно – виробничих запасів у розрізі синтетичних рахунків або субрахунків і ведеться за центрами відповідальності, МВО, місцями зберігання та напрямами витрат.

Записи у Відомості 5.1 здійснюються на підставі первинних документів або зведених відомостей, у яких узагальнюються дані з надходження на склади або до цехових комор виробничих запасів та з їх вибуття з відповідних місць зберігання за звітний період.

Розділ 4 «Аналітичні дані до рахунку 28 «Товари» Журналу 5 (5А) містить аналітичні дані за операціями з товарами та товарною надбавкою і заповнюється торговельними підприємствами.

При застосуванні комп’ютерної техніки в обліку замість Журналу 5 (5А) можуть складатися машинограми в розрізах, необхідних не лише для складання фінансової звітності, але й для потреб управлінського персоналу, аналізу даних і прийняття управлінських рішень. У фінансовій звітності вимірювання та узагальнення усіх господарських операцій підприємства щодо наявності та руху запасів здійснюється в єдиній грошовій одиниці, що забезпечується завдяки дії принципу єдиного грошового вимірника. Запаси, які належать особисто власнику не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства. Це забезпечується завдяки дії принципу автономності. На зразку 1.2 відображено Відомість 5.1 аналітичного обліку запасів.

ТзОВ «Моргана»

ВІДОМІСТЬ 5.1 аналітичного обліку запасів за рахунком №201

за липень 2005 року

«31» липня 2005 року Виконавець Костюченко

Підпис

Приклад:

Аналітичний облік виробничих запасів

Сталь кругла

Оборотна відомість по аналітичних рахунках рахунку «Виробничі запаси»

Для обліку надходження й використання виробничих запасів використовують такі синтетичні інвентарні субрахунки рахунка №20 «Запаси»:

облік запаси основні засоби

Таблиця 1.3 Розкриття інформації про запаси

У зв’язку з виникненням різних господарських операцій стосовно обліку виробничих запасів слід враховувати також:

· Знос малоцінних та швидкозношуваних предметів;

· Переоцінку товарно – матеріальних цінностей;

· Заготівлю і придбання матеріальних цінностей;

· Транспортно – заготівельні витрати.

За допомогою синтетичного обліку неможливо контролювати наявність та рух кожного виду товарно – виробничих запасів. Для отримання деталізованої інформації, необхідної для управління запасами за їх окремими видами та процесами, організовується аналітичний облік. Деталізація аналітичного обліку виробничих запасів обумовлена, по-перше, наявністю великої кількості складів для їх зберігання; по-друге, значною їх номенклатурою; по-третє, складною організаційною та виробничою структурами підприємства.

Відображення надходження та витрачання запасів здійснюється за допомогою карток складського обліку, які виписуються на кожне найменування, профіль, сорт, марку, розмір окремо. У картках складського обліку на підставі залишків на 1 число місяця, які виводяться за кожним номенклатурним номером, складаються відомості обліку залишків запасів (сальдові відомості), що використовуються для порівняння даних аналітичного та синтетичного обліку виробничих запасів. Окрім даних про виробничі запаси, що формуються у сальдовій відомості, забезпечити оптимальне співвідношення між виробничою програмою та запасами можна за умови оперативнішого надання даних про їх наявність і рух.

Приклад синтетичного обліку:

Виробничі запаси

Таблиця 1.4 Відображення в обліку операцій з надходження та витрачання виробничих запасів

2. Основні засоби: сутність, класифікація та оцінка

Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально – культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких становить більше одного року.

Для обліку основних засобів новим Планом рахунків призначені рахунки: №10 і №13. бухгалтерський облік основних засобів, що використовуються у виробничій діяльності підприємств, за сумою витрат, пов’язаних із виготовленням, придбанням, доставкою, спорудженням, встановленням, страхуванням під час транспортування, державною реєстрацією, реконструкцією, модернізацією основних засобів, ведеться на рахунку №10 «Основні засоби» із застосуванням субрахунків (рахунків другого порядку).

Об’єкт основних засобів – це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями приладдям для нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів однакового або різного призначень, що мають для обслуговування загальні пристосування, приладдя та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, комплекс – певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно. Якщо один об’єкт основних засобів складається із частин, які мають різний строк корисного використання, то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об’єкт основних засобів.

Для чіткого обліку основних засобів необхідно насамперед їх правильно класифікувати.

За функціональним призначенням розрізняють:

· Виробничі – основні засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини та обладнання), що діють у сфері матеріального виробництва;

· Невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва й призначені в основному для обслуговування комунальних і культурно – побутових потреб трудящих, які використовуються у невиробничій сфері.

За галузевою ознакою основні засоби поділяються на: промислові, будівельні, сільськогосподарські, транспортні, зв’язку тощо.

Більша частина основних засобів належить до галузі «Промисловість». Вона безпосередньо пов’язана з процесом виробництва продукції. Але наявність інших видів господарської діяльності зумовлює необхідність обліку основних засобів, що належать до інших галузей господарства, які перебувають на балансі промислового підприємства, належать до галузі «Будівництво», підсобного сільського господарства – до галузі «Сільське господарство» тощо. У зв’язку з цим, у бухгалтерському обліку основні засоби промислових підприємств поділяються на промислово – виробничі, виробничі основні засоби інших галузей народного господарства та невиробничі.

За використанням основні засоби поділяються на діючі (всі основні засоби, що використовуються у господарстві), недіючі (ті, що не використовуються у даний період часу у зв’язку з тимчасовою консервацією підприємств або окремих цехів), запасні (різне устаткування, що знаходиться в резерві й призначене для зміни об’єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються).

Істотне значення в обліку основних засобів має розподіл їх за ознакою належності на власні й орендовані. Власні засоби можуть складатися із Статутного (пайового, акціонерного) капіталу, додаткового капіталу з відповідних джерел на розширення роботи підприємства, власних прибутків, цільового фінансування і цільових надходжень.

Класифікація основних засобів України була розроблена відповідно до постанови Кабінету Міністрів «Про концепцію побудови національної статистики України» і Державної програми переходу на міжнародну систему обліку і статистики, а також відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок визначення амортизації» №1075 від 06.09.96 року і поділу на 3 групи.

Нижче наведена класифікація основних фондів (засобів) за трьома групами (у скороченому вигляді).

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» №92 від 27.04.2000 року, основні засоби за натурально – матеріальним складом і для потреб бухгалтерського обліку класифікуються за дев’ятьма групами (рахунками):

Залежно від характеру, стану основних засобів, часу оцінки розрізняють такі види вартості №92 від 27.04.2000 року:

· Первісна вартість;

· Переоцінена вартість;

· Залишкова вартість;

· Справедлива вартість;

· Вартість, яка амортизується;

· Ліквідаційна вартість.

Первинними документами, що відображають рух основних засобів є:

1. акт приймання передачі (внутрішнього переміщення); ф. № ОЗ 1

2. акт прийому – здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об’єктів; ф. № ОЗ 2

3. акт на списання; ф. № ОЗ 3

4. акт на списання транспортних засобів; ф. № ОЗ 4

5. акт про установку, демонтаж будівельних машин; ф. № ОЗ 5

6. інвентарна картка; ф. № ОЗ 6

7. опис інвентарних карток; ф. № ОЗ 7

8. картка обліку руху основних засобів; ф. № ОЗ 8

9. інвентарний список основних засобів; ф. № ОЗ 9

Основні засоби на підприємство можуть надходити такими шляхами: купуватися, споруджуватися підрядним чи господарським способом, вноситись як внесок до статутного капіталу, безоплатно утримуватись і обмінюватись на подібні і не подібні активи. Первісна вартість складається: витрати на встановлення, монтаж. Для обліку витрат пов’язаних із придбанням чи створенням основних засобів використовують рахунок «15», субрахунок «152».

Купівля основних засобів:

1. Отримання основних засобів від постачальника

Д-т 152

К-т 63

2. Відображення суми ПДВ

Д-т 641

К-т 63

3. Проведення оплати постачальнику

Д-т 63

К-т 31

4. Відображуються витрати на транспортування основних засобів

Д-т 152

К-т 685

5. Відображуються витрати зі складування і встановлення основних засобів

Д-т 152

К-т 65, 66

6. Оприбутковано об’єкт основних засобів

Д-т 10

К-т 152

Якщо для придбання або створення основних засобів підприємство отримало кредит, то витрати на проценти за користування кредитом не включають до первісної вартості основних засобів, а відносять на витрати того періоду в якому вони були здійснені. Первісна вартість основних засобів створених господарським способом визначається як сума прямих і накладних витрат пов’язаних безпосередньо з їх виготовленням.

Виготовлення і придбання господарським способом:

1. відображуються витрати на спорудження чи виготовлення основних засобів

Д-т 152

К-т 20, 23, 66, 65

2. зарахування основних засобів до складу об’єктів

Д-т 10

К-т 152

Первісна вартість об’єкта виготовленого власними силами не повинна перевищувати його справедливу вартість. При придбанні чи створені основних засобів підрядним способом, проводки будуть аналогічні, як і при купівлі основних засобів.

Обмін не подібними об’єктами без грошової доплати:

1. Відображується справедлива вартість об’єкта А, який передається

Д-т 371

К-т 742

2. Відображують суму ПДВ

Д-т 742

К-т 741

3. Відображують залишкову вартість об’єкта А

Д-т 972

К-т 10

4. Відображують знос об’єкта А, який передається

Д-т 131

К-т 10

5. Відображують одержання об’єкта В, в обмін на А

Д-т 152

К-т 377

6. Відображують суму ПДВ одержаного В

Д-т 641

К-т 377

7. Відображують первинну вартість В

Д-т 10

К-т 152

Якщо при обміні не подібними об’єктами з грошовою доплатою, справедлива вартість об’єкта, який передається більше його залишкової, то різниця відображується як прибуток. Якщо навпаки, то різниця відображується як збиток. Витрати пов’язані з модернізацією до обладнання, реконструкцією, які призводять до збільшення майбутніх економічних вигод від їх використання додають до їх первісної вартості.

При виявленні відхилення балансової вартості основних засобів від їх справедливої вартості більше ніж на 10% підприємство проводить переоцінку на дату балансу.

При оцінці об’єкта, який раніше був дооцінений сума уцінки списується на суму зменшення додаткового капіталу в межах попередньої дооцінки і суми уцінки, яка залишається на витрати звітного періоду.