Характеристика рослин заяча конюшина зеленчук жовтий звіробій звичайний

Реферат з біології

на тему:

Характеристика рослин:

ЗАЯЧА КОНЮШИНА
ЗЕЛЕНЧУК ЖОВТИЙ
ЗВІРОБІЙ ЗВИЧАЙНИЙ

ЗАЯЧА КОНЮШИНА
(валашок жовтий, зайчик, заяча команиця,
заяча конюшина, зільник, комушка)
Anthyllis polyphylla

Багаторiчна трав'яниста рослина родини бобових. Стебло прямостояче або висхiдне, розгалужене, до 60 см заввишки. Листки непарноперистi. Квiтки неправильнi, зiбранi у верхiвковi багатоквiтковi голівки; вiночок жовтий. Цвiте у червнi - липнi. Плід - біб.
Росте по чагарниках, на узлiссях, лiсових галявинах.
Для виготовлення лiкарських препаратiв використовують траву, зiбрану пiд час цвiтiння.
Трава заячої конюшини мiстить флавоноїди, вiтамiни, дубильнi i мiнеральнi речовини.
Галеновi препарати мають загальнозмiцнюючi, заспокійливі, в'яжучi, сечогiннi властивостi.
Використовують при безсоннi, виразковiй хворобi шлунка i дванадцятипалої кишки, захворюваннях нирок i сечового мiхура, дiабетi, при втомi. Мiсцево застосовують при укусах бджiл, для обробки ран i виразок, для розсмоктування доброякiсних пухлин.
Внутрiшньо - настiй трави заячої конюшини (1:10) приймати по 1 ст ложцi тричі на день.
Зовнiшньо - настiй трави (1:10) служить для примочок, компресiв, полоскань, промивання ран.

ЗЕЛЕНЧУК ЖОВТИЙ
(губаня жовта, земляний ладан)
Galeobdolon luteum

Багаторiчна трав'яниста рiдкоопушена рослина родини губоцвiтих. Стебло висхiдне, просте, зрiдка розгалужене, бiля основи червонувате, до 50 см заввишки. Листки простi, цiлiснi, супротивнi, черешковi, яйцеподібнi, подвiйно-зубчастi із срiблястими бiлими плямами. Квiтки - у шести квiткових кiльцях. Вiночок двогубий, жовтий; верхня губа довговiйчаста, лопатi нижньої губи яйцевиднi, середня лопать бiльша за бiчнi. Цвiте у травнi - червнi. Плід - з чотирьох горiшкiв.
Росте по всюди - в листяних лiсах i чагарниках.
Для виготовлення галенових препаратiв використовують траву зібрану пiд час цвiтiння рослини.
Зеленчук жовтий мiстить вiтамiни, мiкро- та макроелементи. Особливо багато в цій рослинi водорозчинних сполук кремнiю.
Препарати зеленчука проявляють сечогiнну, протизапальну активнiсть.
Використовують при аденомi простати, нефритах, уретритах, нетриманнi сечi, циститах.
Внутрiшньо - настiй трави (1 ч ложка сировини на 200 мл окропу, настоювати 10 хв, процiдити) пити по 100 мл тричі на день пiсля їди.

ЗВІРОБІЙ ЗВИЧАЙНИЙ
(божа крівця, божа кровця, бождеревок, заяча кровця,
іванок-провірник, кравник, кривавник, крiвця, криштальки,
кров св. Івана, святоіванське зілля, стокрiвця)
Hyperucum perforatum

Багаторiчна трав'яниста рослина родини звiробійних. Стебло прямостояче, голе, вгорi розгалужене, до 60 см заввишки. Листки супротивнi, сидячi, цiлокраї, видовженоовальні, з просвiтчастими крапчастими залозками. Квiтки правильнi, двостатевi, п'ятипелюстковi, зiбранi у щиткоподібну волоть або нещiльну китицю; пелюстки золотаво-жовтi, з чорними крапками. Цвiте у червнi - вереснi. Плід - коробочка.
Звіробій звичайний росте на вiдкритих сухих мiсцях, на схилах, по чагарниках.
Краса цієї рослини милує око незалежно від того, чи зацвітуть поодинокі рослини, розкидані серед трав, чи то цілі ділянки, де золотисті суцвіття звіробою наче сяють своєю красою.
"Звіробій" - що за дивна назва, подумає дехто. Невже й справді ця рослина причетна до смерті звірів? Не раз доводилось чути це запитання. Та все зовсім не так. Наша назва є перекрученою з мови далеких кочових племен, які в минулому вторгалися на наші землі. Їхньою мовою ця рослина називається джерамбай, що означає зцілитель ран. Цією назвою кочівники підкреслювали цілющі властивості рослини. За лікарські властивості в народі звіробій називають здорова трава. Якщо зірвати квітку, то із квітоніжки досить часто витікає червоний сік, начебто рослина виділяє кров. У зв'язку з цим у народі є такі назви звіробою, як заяча крівця, кравник, молодецька кров, стокрівця.
Для лiкарських потреб заготовляють траву звiробою пiд час цвiтiння.
Трава звiробою мiстить флавоноїди, сапонiни, барвники, антибіотики, ефiрну олiю, вiтамiни, мiнеральнi i смолистi речовини.
Галеновi препарати звiробою звичайного мають бактерiостатичну, в'яжучу, протизапальну, спазмолiтичну, ранозагоювальну дiю.
Препарати звiробою звичайного використовують при гепатитi, холециститi, виразковiй хворобi шлунка i дванадцятипалої кишки, жовчнокам'янiй хворобi, стенокардiї, нейродистонiї, проносах, гiнгiвiтах, стоматитах, опiках, капіляротоксикозі, атеросклерозi, гломерулонефритi, безсоннi, перевтомi, виразках i ранах гомiлки, рак молочної залози, лейкозах, анемiї, зобі, нервових розладах, набряках.
Внутрiшньо - вiдвар трави звiробою звичайного (10 г сировини на 200 мл окропу, настояти протягом 50 хв), пити по 50 мл тричі на день за 30 хв до їди; настоянку трави (20 г сировини на 100 мл 70% розчину спирту, настоювати 15 днiв) приймати по 40 крапель тричі на день.
Зовнiшньо - настiй або вiдвар звiробою звичайного (1:10) служить для промивання ран, полоскання ротової порожнини, при гiнгiвiтах. Звіробій широко використовують як цінний косметичний засіб. Напаром або водним настоєм звіробою звичайного полощуть рот, щоб знищити неприємний запах. Щоб краще росло волосся на голові, втирають у шкіру настій із суміші трав звіробою, шавлії та кремени (1:1:1). Аби вивести луску і запобігти випадінню волосся, голову миють відваром п'яти ложок сухого звіробою на 1 л води. Звiробійна олiя (20 г свiжих суцвiть на 200 мл рафiнованої оливкової олiї, настоювати 15 днiв, процiдити) застосовується для змащування пошкоджених дiлянок шкiри, при радикуліті, болях у суглобах, полiартритi, ревматизмі, iшiасi, подагрi а також при ерозiї шийки матки і тривало незаживаючих виразках і ранах.