Вплив права на взаємодію особистості і держави

Вплив права на взаємодію особистості і держави

План

Вступ

Глава 1. Історія та теорія впливу права на відносини особистості та держави

Глава 2. Критерії ефективності впливу права на взаємини особистості і держави

Висновок

Література

Вступ

У сучасній Росії тривають процеси демократизації суспільства та становлення правової держави, оскільки прогресивний шлях розвитку останнього можливий тільки на демократичній основі. Звідси виникає об'єктивна необхідність затвердження правових засад у суспільному житті. Інша означало б повернення до старих порядків, коли право виступало ширмою, що прикриває свавілля влади і вседозволеність, зведену в норму.

Чинне до теперішнього часу законодавство виявилося неготовим витримати негативні процеси перехідного періоду і зберегти належний рівень захисту природних прав людини, забезпечити стійке функціонування всіх правових інститутів. Отже, теоретична розробка концепції ефективності впливу права і реальне її втілення в практичній діяльності є сьогодні першочерговими завданнями. Підтвердженням цьому служать слова Президента РФ В.В. Путіна, який зазначив в одному зі своїх щорічних послань Федеральним Зборам РФ, що «в сучасних умовах головне політико-правова завдання полягає у розвитку Росії як вільної, демократичної держави, основними цінностями якого є законність, справедливість, дотримання прав і свобод громадян».

Тривале використання права виключно як засоби примусового характеру державного впливу на людей породило негативне ставлення до нього. У суспільній свідомості право сприймалося як інструмент залякування. Система породила не тільки особливий тип правового мислення, який заперечує право, але і сформувала особливий тип особистості, не сприйнятливою до права, що не вміє і не бажає використовувати правові засоби для досягнення цілей.

Стримуючі фактори розробки питань ефективності впливу права на відносини особистості та держави лежать також у площині відносин юридичної практики та теорії права. Спроби законодавців самостійно, у відриві від теоретичних розробок, вирішувати проблеми, що роблять негативний вплив на суспільне життя, успіху не мали. Небажання і невміння практиків прислухатися до «голосу» теорії, виходити з необхідності взаємодії з нею, використовувати наукові рекомендації при вирішенні соціальних завдань призводили до негативних наслідків. Проте і теорія, у свою чергу, виявилася неготовою запропонувати практиці адекватні способи вирішення виникаючих проблем.

Крім того, глибокому дослідженню питань ефективності впливу права на відносини особистості та держави заважало різке розмежування методологічних підходів до даних питань, що виражається у відриві соціологічного осмислення права від спеціально-юридичного, і навіть протиставленні їх один одному. Якщо раніше таке розмежування почасти було виправдано, оскільки сприяло філософсько-соціологічному осмисленню права, то стосовно до потреб сучасної суспільної практики необхідна інтеграція зазначених підходів у вивченні права.

Що стосується категорії «ефективність», то фахівці, які розробляли дану тему в рамках дії права, обмежилися аналізом окремих його елементів, таких як: норма права, правозастосування та ін. Однак сьогодні важливо виробити комплексний підхід до вивчення як впливу права, так і якості функціонування його механізму.

Таким чином, є всі підстави стверджувати, що проблема, яка складає предмет реферату, є актуальною і в практичному, і в науково-теоретичному плані.

Глава 1. Історія і теорія впливу права на відносини особистості та держави

Проблема ефективності впливу права в практичному аспекті виникає вже на перших етапах розвитку людської цивілізації. У період зародження державності право використовувалося як потужний інструмент управління суспільством. Так, у II ст. н. е.. законодавство Стародавнього Китаю передбачало смертну кару за невиконання закону посадовими особами.

У Стародавній Греції, навпаки, акцент робиться не стільки на залякуванні, скільки на сумлінному виконанні приписів закону. Цьому, зокрема, сприяли широке використання у законотворчості механізму узгодження інтересів різних верств громадян і пов'язане з ним впровадження в правотворчий процес принципу змагальності.

У царський період історії Стародавнього Риму виконання договорів забезпечувалося «кров'ю і м'ясом». У випадку, коли у боржника виявлялося кілька кредиторів, Закони XII Таблиць наказували: «Нехай порубають боржника на частини».

В епоху середніх століть і початковий період нової історії, де правове початок цілком опосередковано догматами церкви, проблема впливу права була зведена головним чином до покори.

Подібна ситуація характеризує і середньовічну Росію (період Московського царства).

Положення змінилося лише за Петра I. Що стало афоризмом його вислів «всує закони писати, якщо їх не виконувати» переконливо свідчило про те, яке важливе значення надавалося проблемі регулюючого дії законодавства.

Розвиток російської юридичної науки в XIX ст. характеризується виникненням безлічі шкіл і напрямів, які виявляють підвищений інтерес до проблеми дії права.

Так, відомий юрист і теоретик С.А. Муромцев виходив з того, що дослідження правових норм у контексті соціального життя дозволить створити справжню картину функціонування права. Він аналізував обставини, за якими норма не реалізується, і в цьому зв'язку обґрунтовував висновок про наявність «діючих» і «мертвих» норм.

У пост революційний період проблема дії права тривалий час не потрапляла в поле зору радянських дослідників. Тільки з початку 60-х рр.. XX ст. починає активно освоюватися її спеціально-юридичний аспект. З'являється цикл робіт, присвячених питанням правового регулювання, його предмета, методу і механізму. У ті ж роки об'єктом дослідження стає правозастосування, з якого згодом виділилася проблема реалізації права.

У 80-і рр. XX ст. вона вже розглядається в контексті реальному житті, починає розвиватися соціологічний підхід до осмислення права. Незважаючи на те, що він не став переважаючим, намітився певний зсув до багатоаспектному розумінню права прихильниками його спеціально-юридичної інтерпретації.

Таким чином, питання впливу права на відносини особистості та держави вимагали дозволу з моменту виникнення останніх. Разом з тим, як випливає з аналізу відповідних джерел, вони не отримали достатньої розробки, що обумовлено цілою низкою чинників, зокрема:

- Специфікою соціально-правового розвитку суспільства, ставленням до права (визнанням його ролі і цінності);

- Особливостями розвитку юридичної науки і перш за все панують у ній підходів до права;

- Специфікою розвитку юридичної практики та її впливом на суспільні відносини;

- Розмежуванням методологічних підходів до вивчення права.

Аналіз концепцій і юридичної практики, присвячений різним аспектам проблеми, що розглядається, дозволяє стверджувати, що вплив права є фундаментальне поняття (категорія) права, що має самостійне значення в науковому інструментарії правознавства, покликане охарактеризувати субстанцію права, розкрити його діяльну природу, нерозривну зв'язок з інтересами і пріоритетами соціального суб'єкта.

У межах цього дослідження необхідно виділити наступні ознаки впливу права

По-перше, воно відображає зв'язок між фактичними цілями права і результатами його дії, між фактичним змістом права і його юридичною формою. Вплив права у зазначеному сенсі є спосіб вирішення протиріч між юридично належним і сущим в праві, між назрілими потребами у визнанні нових правових можливостей і юридично офіційним їх визнанням.

По-друге, в широкому сенсі воно відображає процеси становлення правових можливостей та їх втілення в правовій дійсності. У власному (або вузькому) розумінні - представляє результат з'єднання двох взаємопов'язаних процесів - існування права та його функціонування, відображаючи перехід юридично належного в суще, в юридичну практику.

По-третє, вплив права є в об'єктивувати формі сукупним показником активності права, його соціальної мощі, характеру панування в суспільному житті.

По-четверте, воно відображає безперервний рух права у соціальному просторі, процеси опредметнення їм соціальної діяльності і надання їй внаслідок цього юридично правомірного характеру.

У структурі впливу права, на думку автора, правомірно виділити три відносно відокремлених і специфічних компоненти: 1) сприйняття права; 2) правочин, 3) правовий порядок. При цьому слід мати на увазі, що виділені компоненти є складні утворення, які завдяки своїм особливим якостям породжують комплекс (ланцюг) залежних від них правових явищ і об'єднують їх своїм змістом.

На підставі ознак і структури впливу права пропонується наступне визначення: це обумовлене соціально - економічними умовами, потребами та інтересами людей властивість (спроможність) права в певному середовищі надавати інформативне та ціннісно-мотиваційний вплив на особистість, спільності людей і внаслідок цього забезпечувати відповідно цілям , принципам і приписами права правомірний характер їх діяльності і вчинків, досягнення цивілізованими засобами фактичних результатів і тим самим сприяти утвердженню реального панування права в суспільних відносинах.

У результаті аналізу навчань про рівні і межах впливу права на суспільні відносини необхідно прийти до висновку, що право характеризується різними рівнями прояву. Особливості впливу права відображають два первинних рівня - існування і функціонування права.

Перший з них характеризує головним чином інформативне та ціннісно-орієнтаційної дії права (хоча повністю до цього не зводиться). Він відображає ту стадію буття права, коли воно має безпосередній вплив на індивідуальну і суспільну свідомість, визначаючи характер його сприйняття і внаслідок цього поведінку його адресатів. Вплив права в цьому сенсі пов'язано з закономірністю, суть якої полягає в тому, що цілі, принципи або розпорядження права, тільки поламав в психіці людини, реалізуються в його практичних діях. У зв'язку з цим надзвичайно важливими представляються дослідження юридичною наукою проблеми сприйняття права і теоретичне обґрунтування закономірностей, способів, джерел його відтворення у психіці людей.

Функціонування права проявляється через соціально-правові дії, рівні яких можуть бути диференційовані в залежності від спеціально-юридичних функцій права, розмаїття режимів дії правових норм, особливостей правового становища діючого суб'єкта та інших підстав.

Даний підхід до проблеми дозволяє дослідити характер впливу права в єдності його ідейно-мотиваційного та регулятивного впливу. Виходячи з цього автор виділяє локальний, проміжний і інструментальний рівні впливу права. Кожному з перерахованих рівнів притаманні свої типи, методи правового регулювання, засоби забезпечення правомірної поведінки, питома вага примусу.

Межі впливу права окреслюють об'єктивно область взаємодії між людьми, в якій воно здатне надавати прогресивне стимулюючий вплив на суспільне життя. Специфіка ідейно-мотиваційного та спеціально-юридичного впливу права є підставою для визначення його меж.

Правильне віддзеркалення кордонів ідейно-мотиваційного впливу в законотворчому процесі може убезпечити суспільство від юридичного свавілля, неправомірного використання юридичних засобів при вирішенні соціальних проблем.

Підводячи проміжні підсумки, зауважимо, що у вітчизняній правовій науці відсутнє єдине визначення поняття ефективності впливу права. У зв'язку з цим дисертант розглядає категорію «ефективність». У межах цього дослідження встановлено, що:

- Ефективність є міра «речей», оціночна категорія;

- Ефективність - це не тільки визначає, але і визначається дефініція; існує зв'язок категорії «ефективність» як з особливостями охоплюваного даним поняттям явища, так і з характером впливає на рівень ефективності середовища;

- Фактори, які визначають параметри ефективності, не відносяться до величин постійним, отже, й саме поняття ефективності має мислитися як відносна величина;

- Обсяг категорії «ефективність» не включає її «негативного» значення;

- Розуміння ефективності не тотожне значенням слова «ефект»;

- Термін «ефективність» необхідно відрізняти від понять «оптимальність», «доцільність», «корисність», «економічність».

Таким чином, ефективність впливу права є оцінна категорія, за допомогою якої визначається рівень його функціональності в динамічному стані.

право держава особистість правопокора

Глава 2. Критерії ефективності впливу права на взаємини особистості і держави

Категорія «критерій» відмежовується від категорій «показник» і «умова», оскільки мислиться як ознака, своєрідна спрямованість оцінки. У свою чергу, категорія «показник» позначає абсолютну або відносну величину цієї ознаки, за яким можна визначити його стан, а «умова» представляє собою обставина, від якого щось залежить, і як обстановка, в якій будь-що відбувається. Тому в дисертації критерії ефективності впливу права поділяються на загальні та спеціальні, а умови - на зовнішні і внутрішні.

Внутрішні умови діляться на загальні та спеціальні, будучи факторами, що мають значення або для всього механізму дії права, або для його окремих стадій. Зовнішні умови ефективності впливу права на відносини особистості та держави виступають в ролі загальних умов. Вони представлені рівнем суспільної правосвідомості, правової культури, ступенем правової обізнаності громадян, процесами політичної, економічної, суспільного життя, рівнем законності, правопорядку, успішністю роботи державних систем та іншими чинниками середовища, зовнішніми стосовно впливу права.

Загальні критерії література поділяє наступним чином: а) статичні; б) динамічні; в) загальносистемні.

За допомогою спеціальних критеріїв оцінюється пряме вплив права на окремі ланки системи суспільних відносин, а не ефективність впливу права в цілому.

Для комплексної оцінки всіх проявів ефективності впливу права потрібен цілісний системний аналіз. Вчені пропонують два методологічних прийому, що дозволяють вирішити це завдання.

Перший прийом передбачає, по-перше, виявлення ефективності окремих структурних складових системного явища і, по-друге, визначення сумарної ефективності, тобто ефективності впливу права на відносини особистості та держави з урахуванням якості внутрішніх системних зв'язків такого явища.

Другий прийом заснований, по-перше, на виявленні якості статичних елементів впливу права, по-друге, на визначенні якості його динамічної сторони (під динамічної стороною мається на увазі процес дії статичних елементів) і, по-третє, на з'ясування якості внутрішніх системних зв'язків даного явища . Якість є об'єктивна, істотна внутрішня визначеність явища, що задає його цілісність, функціональну єдність. Звідси, якщо ефективність - це рівень функціонування, то якість - це сукупність істотних властивостей явища, що обумовлюють його придатність для використання за призначенням. Таким чином, ефективність впливу права на відносини особистості та держави обумовлена якістю складових її компонентів.

Дана категорія, як і багато інших наукових категорії, має суперечливий характер. З одного боку, в силу абстрактності її визначення, наприклад, як якісне кількість або середина між крайнощами, використання цієї категорії в конкретно-науковому дослідженні утруднено. З іншого боку, саме абстрактний і універсальний характер даного поняття дозволяє застосовувати його до всіх предметів пізнання незалежно від їх природи і специфіки.

З урахуванням даної тези в роботі проаналізовано більше десяти вітчизняних та зарубіжних підходів до розуміння та утримання категорії «міра», на підставі яких встановлено, що:

- Міра є певна кількість, яка має якісне значення;

- Міра - це відношення специфічних певних кількостей як самостійних заходів;

- Є одиниця виміру, межа, межа прояви чого-небудь, засіб здійснення чого-небудь;

- Міра - це міцна староруська одиниця вимірювання ємності сипучих тіл;

- Головна функція міри є інтегруючий фактор, завдяки якому вона формується, зберігається і розвивається як ціле.

Спираючись на аналіз основних підходів та ознак, які розкривають категорію «міра», стосовно справжнього дослідженню автор формулює її операційне визначення: міра - це суб'єктивна категорія, що містить кордони, в рамках яких кількісні зміни не викликають якісних, і яка служить масштабом для вимірювання та оцінки явищ навколишньої дійсності.

Ця інтерпретація заходів безпосередньо пов'язується з ефективністю впливу права на відносини особистості і держави. Це проявляється в наступному:

1. Міра, виражена в нормах, як правило, носить обов'язковий характер для тих відносин, на які вона розрахована. Відносно права це властивість заходи означає неухильне її дотримання та виконання і передбачає обов'язкову реакцію з боку суспільства, держави, соціальної групи на поведінку людини.

2. Міра тісно взаємопов'язана з часом, так як норми права пов'язуються з будь-якою ситуацією, в будь-якому випадку носить тимчасовий характер.

3. Міра дозволяє моделювати регульовані відносини між особистістю і державою, при цьому модель виступає у вигляді правового засобу.

4. За допомогою заходів визначаються кількісні та якісні показники впливу права на відносини особистості і держави. Так, останні регламентуються за допомогою норм, реалізація яких характеризує якість даних взаємозв'язків.

5. Міра визначає ступінь правопокори громадян у державі, що, безсумнівно, свідчить про ефективність впливу права на відносини особистості і держави.

Висновок

Таким чином, міра ефективності впливу права на відносини особистості і держави - це суб'єктивна оцінна категорія, що характеризує кордон кількісної характеристики критеріїв взаємовідносин між особистістю і державою, реалізація суми яких дозволяє оцінити якість впливу права на дану сферу відносин.

Будь-яка держава, бажаючи бути повноправним членом світового співтовариства, має погоджувати своє правове регулювання до вимог міжнародних стандартів у галузі прав людини.

Аналіз чинного законодавства та результати соціологічних досліджень дозволяють стверджувати, що, незважаючи на декларований примат природних прав і свобод людини, зафіксованих в Конституції РФ, у відносинах особи і держави існує диспропорція. Вона полягає в тому, що позначені права і свободи державою в повному обсязі не забезпечуються. Отже, склалася система впливу права на відносини особистості та держави страждає вадами.

У результаті узагальнення юридичної практики, автор резюмує, що для найбільш ефективного впливу правових норм (і в цілому права) необхідно:

- Підвищити компетенцію державних органів, що виражається не тільки в законодавчому закріпленні повноважень, а й у здатності і можливості вирішувати питання, пов'язані з регламентацією прав і свобод людини;

- Конкретизувати і деталізувати норми чинного законодавства з урахуванням соціальних, економічних і політичних потреб суспільства;

- Встановити інститут відповідальності посадових осіб, громадян і в цілому держави;

- Визначити процедурно-процесуальну форму реалізації, захисту та відновлення порушених і порушених прав і свобод громадян;

- Посилити (заходами держави) дотримання правового режиму законності (верховенства права і Конституції РФ і т.п.)

У висновку дисертантом підведені підсумки проведеного дослідження, сформульовані основні теоретичні та практичні висновки, а також рекомендації щодо вдосконалення російського законодавства, спрямовані на підвищення ефективності впливу права в сучасному суспільстві.

Література:

1. Аристотель. Нікомахова етика. Велика етика // Соч.: В 4 т. М., 1984. Т. 4.

2. Гегель Г.В. Ф. Міра // Наука логіки. М., 1998.

3. Закони XII Таблиць // Пам'ятники Римського права: Закони XII Таблиць. Інституції Гая. Дигести Юстиніана. М., 1997.

4. Мєшков, Д.М. Правове вплив і правове регулювання (дослідження, полеміка, пропозиції) / Д.М. Мєшков // «Чорні дірки» в російському законодавстві. - 2007.

5. Мєшков, Д.М. Аналіз теоретичних поглядів з питання про поняття дії права / Д.М. Мєшков // Юрид. науки. - 2007. - № 4.

6. Мєшков, Д.М. Соціальний суб'єкт (особистість, колектив індивідів) як компонент механізму дії права / Д.М. Мєшков // Юридичні науки в працях молодих вчених: зб. наук. ст.; Владім. юрид. ін-т. - Володимир, 2005.

7. Мєшков Д.М. Правові засоби механізму дії права в сучасній юридичній науці / Д.М. Мєшков // PANDECTAE: зб. ст. викладачів і аспірантів каф. держ.-правових дисциплін юрид. фак. ВДПУ. - 2007.

8. Мєшков, Д.М. Проблема дії права в юридичній теорії та практиці (історико-правовий аспект) / Д.М. Мєшков // Проблеми кримінальної відповідальності і покарання: зб. наук. тр. - Рязань, 2007.

9. Мєшков, Д. Н. Дозволу і заборони як основи прояву свободи і несвободи в праві / Д. М. Мєшков // Сб. тр. молодих вчених Владім. держ. ун-ту. - 2007. - Вип. 7.

10. Мєшков, Д.М. Межі дії права / Д.М. Мєшков // Владім. адвокат. - 2007. - № 2 (14).

11. Мєшков, Д.М. Історико-теоретичний аспект змісту дії права / Д.М. Мєшков // Владім. адвокат. -