Фактори економічного розвитку нових індустріальних країн на прикладі країн-драконів Південно-

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Кафедра міжнародної економіки

Ессе

З дисципліни: «Міжнародна економіка»

Тема

«Фактори економічного розвитку нових індустріальних країн: на прикладі “країн-драконів” Південно-Східної Азії»

Виконала студентка

Козяйкіна Ю.В.

10 групи 3 курсу спеціальності

6503

Перевірив викладач

Танащук І.О

Київ 2009

Фактори економічного розвитку нових індустріальних країн: на прикладі “країн-драконів” Південно-Східної Азії

(Таїланд, Філіппіни, Індонезія, Малайзія).

Помітним явищем у світовій економіці став динамічний розвиток деяких країн, що розвиваються, які дістали назву ”нові індустріальні країни”. За відносно короткий час ці країни створили промисловий потенціал, розвинули окремі сучасні галузі індустрії. Вони різко збільшили промисловий експорт і посіли важливе місце у міжнародному поділі праці.

Критерії зарахування країн до НІК досить умовні: ВНП на душу населення не менше 1100 дол., частка переробної промисловості у ВНП більше 20%. НІК властиві такі характеристики: високі темпи зростання, динамічні макроекономічні та внутрішньогалузеві структурні зрушення, зростання професійного рівня робочої сили, інтенсивна участь у МПП, широке використання іноземного капіталу.

Швидкий розвиток цих країн перш за все пов’язаний з розвитком міжнародної торгівлі НІК з розвиненими країнами. Вражаючий “ривок” азіатської четвірки зумовлений об’єктивними процесами у світовій економіці. Першим поштовхом стало перенесення в 60-70х роках з РК до КР деяких галузей легкої промисловості, металургії, хімії, а потім- машинобудування, електроніки. Під впливом таких факторів, як НТР, екологічна проблема, демографічна ситуація, ці галузі почали втрачати порівняльні переваги в РК. Зростання витрат виробництва зумовило їх перенесення до КР, які маючи такі традиційні порівняльні переваги, як дешева робоча сила, наявність сировини, низькі ціну на землю, стали районом активних операцій ТНК, які організували тут експортне виробництво промислової продукції. Залучення ТНК до індустріалізації виявилось найбільш значним у тих країнах, які раніше за інших перейшли до експортооієнтованої моделі розвитку нац. економіки і створили сприятливий клімат для іноземних інвестицій (це були НІК першого покоління) З середини 80-х років у зв’язку із зростанням вартості робочої сили, з підвищенням курсів національних валют (відносно долара) НІК першого покоління в свою чергу почали втрачати власні порівняльні переваги у виробництві працемісткої продукції. Переорієнтувавшись у бік технологічно складної, наукомісткої продукції, АЧ почала масово переміщувати працемісткі виробництва у країни з дешевою робочою силою-Малайзію, Індонезію, Таїланд, чим і сприяла появі НІК другого покоління. Очевидно, збереження даної тенденції приведе до розширення кола НІК і наступної передачі до країн третьої хвилі. Такий процес “ступінчастої” індустріалізації, коли кожна країна піднімаючись технологічними сходами вгору, звільняє нижню сходинку для інших, дістав образну назву “летючих гусей” за аналогією пташиного ключа, який нагадує клин, що чим-раз більше розширюється. Результатом цього процесу став значний економічний розвиток НІК, змінилися макроекономічні пропорції економіки, сталися зрушення у структурі промислового виробництва. У переважній більшості НІК сьогодні обробна промисловість і сектор послуг є головними. В обробній промисловості провідне місце займають сучасні галузі електроніки, машинобудування, хімії. Однією з швидко зростаючих галузей є загальне і транспортне машинобудування, виробництво та ремонт кораблів, автомобілів, локомотивів. Швидко розвиваються металургія, нафтохімія, целюлозно-паперова промисловість. Наслідком цього стали зрушення у товарній структурі експорту : зменшилася питома вага продовольства (11% від всього експорту ), с/г та інших видів сировини і значна збільшилася частка продукції переробної промисловості (54,3%), зокрема галузей названих вище, а також легкої промисловості (одягу, взуття). Так частка НІК Азії в світовому експорті телевозорів -32,6%, радіопиймачів -43,5%.Південна Корея стала помітним експортером легкових автомобилів, Сингопур перетворився на центр виробництва нафтодобувного обладнання.

Але існують чинники, які гальмують швидкий розвиток НІК, зокрема їхньої зовнішньої торгівлі.1) Політика неопротекціонізму РК, яка спрямована на послаблення позицій нових конкурентів з числа КР, оскільки на НІК припадає 40% експорту. Тиск РК на Південну Корею та інші НІК першої хвилі змушує їх “добровільно” обмежувати експорт у РК. Наприклад, із1989 р. США виключили АЧ з числа країн, які користуються пільгами відповідно до генеральної системи преференцій. Але переведення виробництва до НІК другого ешелону дає змогу ТНК та національним компаніям АЧ обминати бар’єри на шляху експорту до РК. 2)Різке поширення використання інформаційних технологій, електронізація та роботизація виробництва знижують відносні переваги НІК у дешевій робочій силі, відтак знижується і конкурентоспроможність промислового експорту. 3)Політика так званого “технологічного неомеркантилізму” РК, яка виявляється у прагненні Заходу запобігти або обмежити отримання конкурентами з числа НІК перспективних технологій, новітнього обладнання. Тому НІК важко зберігати а тим більше нарощувати свої позиції у МПП і вони не відмовляються повністю працемісткого промислового виробництва. Однак АЧ розширює власні наукові дослідження, розвивають найважливіші галузі технології. В результаті цього, якщо в 70-80-ті рр про НІК говорили лише як про перспективний ринок збуту чи сферу вкладання капіталу, то тепер ці країни перетворились на відчутний центр впливу на структуру світових продуктивних сил, міжнародні потоки товарів і фінансових ресурсів.

Треба окремо зазначити, що успіху прогресу НІК сприяла послідовна внутрішня економічна політика, яка забезпечила економічну і політичну стабільність для ефективного функціонування економічної системи-“мішаної економіки”, де головна роль належить приватному секторові, а держав активно сприяє підприємництву і ринковій сфері. Важливим фактором росту НІК стала ефективна макроекономічна політика, що полягала у підтримці стабільних внутрішніх цін і реальних обмінних курсів валют, стимулюванні підвищення попиту і пропозиції у галузі інвестиційних товарів, що сприяло нагромадженню капіталу і виробничому інвестування.

Незважаючи на специфіку НІК, їхній досвід трансформації може бути врахований на сучасному етапі розвитку України. Під впливом технологічної революції Україна буде втрачати свої традицій ні порівняльні переваги, не витримуючи конкуренції з НІК. Проте є потенційна можливість успішної конкуренції України на світових ринках у освоєнні нових ніш на основі використання переваг України в розвитку науково-технічного потенціалу, людського капіталу та інших факторів зростання.